Застереження щодо безпеки роботи з векселями

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ ЩОДО БЕЗПЕКИ РОБОТИ З АКЦІЯМИ

Загрозу протиправних дій з боку службовців банку можна оцінити як достат­ньо високу і здатну призвести до серйозного погіршення рівня фінан­сової безпеки. Для профілактики та мінімізації даної внутрішньої за­грози слід використовувати:

1. Фінансовий контроль. Особливий наголос має бути зроблений на використанні основного методу фінансового контролю - ревізії, а також побудові ефективної системи внутрішнього аудиту.

2. Заробітну плату. Працівники йдуть на злочини в двох випад­ках. По-перше, коли вони відчувають безкарність своїх дій. По-друге коли не бачать адекватної винагороди за свої зусилля. Тому банку слід керуватись принципами справедливої оплати в процесі визначення за­робітної плати своїм працівникам.

Ще однією істотною загрозою є зниження рівня ліквідності бан­ків. У фінансовій діяльності банківських установ цілком вірогідна ситуація, коли вимоги вкладників банку перевищать суму його високоліквідних активів і вторинних резервів. У подібній ситуації різко знижується рівень фінансової безпеки. Комерційний банк буде зму­шений продавати менш ліквідні активи (наприклад довгострокові цін­ні папери, формувати пакети кредитів і реалізовувати їх на вторинно­му ринку). Дострокова ж реалізація активів призводить до втрат, оскільки банку доведеться реалізовувати їх з дисконтом. Безумовно, існують й інші методи вирішення даної проблеми. Банк може зверну­тись до "керованих пасивів", таких як міжбанківські позики, випуск депозитних сертифікатів тощо. Якщо ж виникає системна банківська криза, доступ до ринку керованих пасивів може виявитися закритим. У такій ситуації залишається тільки один вихід - реалізація активів із втратою частини їх вартості.

Щоб не допустити подібного розвитку подій, банкам слід вико­ристовувати й постійно удосконалювати в процесі своєї роботи мате­матичні методики прогнозування динаміки вимог клієнтів. Безумовно, необхідною умовою збереження фінансової безпеки є виконання нор­мативів ліквідності, встановлених Національним банком.

Суттєвою загрозою є низька ефективність роботи банків третьої і четвертої груп. Наприклад, величина прибутку окремих малих банків становить близько 50000 гривень, що, безумовно, свідчить про роботу на межі самоокупності. Даний факт у поєднанні з орієнтацією цих ба­нків на роботу з декількома крупними клієнтами створює реальну за­грозу їх фінансовій безпеці.

Якість менеджменту вітчизняних банків є об'єктом постійної критики з боку вчених, що займаються дослідженнями в сфері банків­ського менеджменту. Певні поліпшення в даній сфері спостерігають­ся, але кардинальних змін можна чекати тільки після посилення кон­куренції на банківському ринку. На даному ж етапі розвитку можна порекомендувати банкам таке: приймати внутрішні програми підви­щення кваліфікації кадрів, відправляти працівників на стажування в зарубіжні банки, використовувати матеріальні заохочення (надбавки до заробітної плати) для стимулювання працівників до підвищення власного професійного рівня.

Банки є одним з головних гравців валютного ринку, на якому їх діяльність полягає в управлінні пасивами та активами в іноземній ва­люті. Валютний ризик виникає у зв'язку зі змінами валютних курсів і пояснюється тим, що, по-перше, банки використовують різні валюти при проведенні операцій, і, по-друге, зобов'язання і вимоги, виражені в іноземній валюті, можуть не збігатися за термінами і сумами.

За останні декілька років активність українських банків на між­народному фінансовому ринку суттєво збільшилась. Банки відчували потребу в дешевих фінансових ресурсах і розміщували власні боргові зобов'язання на іноземних ринках. Залучені кошти потім конвертува­лись в гривню і спрямовувались на кредитування фізичних і юридич­них осіб. Певною мірою валютні ризики стали менш актуальними піс­ля кризи іпотечного кредитування у світі, оскільки вітчизняні банки виявились фактично відрізаними від даного джерела. Проте після по­долання світовою фінансовою системою даної кризи слід чекати по­дальшого нарощування банками України своїх боргових зобов'язань перед зарубіжними кредиторами. З урахуванням того, що наші банки не мають великого досвіду роботи на міжнародних ринках, їм слід приділяти більше уваги хеджуванню валютних ризиків. Інакше їх ак­тивність на даних ринках призведе до зниження рівня фінансової безпеки.

Міжбанківське кредитування в Україні має в ос­новному спекулятивний характер. Банки використовують міжбанків­ські кредити як джерело коштів для покриття поточної потреби в лік­відних активах.

Важливим моментом, що гарантує ефективну роботу підсистеми фінансових методів і важелів, є те, що заходи щодо забезпечення фі­нансової безпеки не повинні зводитися до разових, які спрямовані на підвищення продуктивності праці банківських працівників, скорочення операційних і неопераційних витрат, підвищення якості обслуговуван­ня клієнтів, поліпшення ризик-менеджменту та інших подібних дій. Ці завдання потрібно вирішувати незалежно від стану, в якому знаходить­ся банк. Криза ж вимагає від менеджерів, як правило, нестандартних рішень, часом навіть неприйнятних для нормального стану. Наприклад, може виявитись потрібним масове звільнення співробітників банку або закриття окремих філій. Вибір того або іншого варіанта рішення в ці­лому визначається причинами, які призвели до виникнення кризової ситуації. Особливістю будь-яких антикризових заходів є підвищений ризик проведення подібних операцій. З цього виходить, що антикризова робота повинна проводитися систематично і бути спрямована на­самперед на виявлення криз на початкових стадіях.

Таким чином, підсистема фінансових важелів і методів надає ба­нку необхідний інструментарій для недопущення розвитку кризових ситуацій, а також забезпечення ефективної його діяльності. Викорис­тання запропонованих інструментів дозволить усувати можливі про­блеми в діяльності банку та забезпечувати необхідний рівень його фі­нансової безпеки.

Дата добавления: 2014-12-10