Система Центрів практичної психології та соціальної роботи

У відомчому підпорядкуванні Міністерства освіти та науки України активно діють Центри практичної психології та соціальної роботи.

Центри практичної психології і соціальної роботи є установами освіти, які здійснюють організаційні, координуючі та навчально-методичні функції в галузі практичної психології і соціальної роботи [Положення про центр].

У своїй діяльності Центри керуються Конституцією України, Законами України, Декларацією прав людини, Конвенцією прав дитини, іншими законодавчими актами, указами Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства освіти і науки України, а також положенням.

Мета діяльності Центрів, методистів, які відповідають за психологічну службу, полягає у психологічному забезпеченні навчально-виховного процесу та організації соціально-педагогічного патронажу у дошкільних, усіх типах загальноосвітніх та інших навчальних закладах системи загальної се­редньої освіти.

Завдання Центрів полягають у здійсненні організаційних та навчально-методичних функцій у галузі практичної психології і соці­альної роботи, що сприяють:

- повноцінному особистісному й інтелектуальному розвитку дітей на кожному віковому етапі, створенню умов для формування у них мотивації до самовиховання і саморозвитку;

- забезпеченню індивідуального підходу до кожної дитини на основі її психолого-педагогічного вивчення;

- профілактиці і корекції відхилень в інтелектуальному й особистісному розвитку дитини;

- охороні фізичного і психічного здоров'я дітей та учнів.

Центри організовують роботу регіональних психологічних служб за такими головними напрямками:

- консультативно-методична допомога всім учасникам навчально-виховного процесу з питань навчання та виховання дітей і підлітків;

- просвітницько-пропагандистська робота з підвищення психологічної культури у навчальних закладах та сім'ях;

- формування в учнів орієнтації на здоровий спосіб життя, профілактика алкоголізму, наркоманії, СНІДу і злочинності серед неповнолітніх;

- індивідуальна робота з дітьми і учнями (діагностика, корекція, реабілітація, профілактика, прогностика).

Основними функціями діяльності Центрів є:

- дотримання державних вимог до змісту діяльності психологічної служби закладів освіти;

- науково-методичне забезпечення: профілактики правопорушень і злочинності, наркоманії, алкоголізму серед учнівської молоді; психолого-педагогічної допомоги неблагополучним сім'ям, попередження проявів бродяжництва та жебрацтва серед неповнолітніх; соціально-психологічної реабілітації дітей, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС; соціально-психологічної допомоги і реабілітації осіб з вадами фізичного і психічного розвитку; діагностики, реабілітації та психологічної підтримки дітей, що зазнали насильства;

- виконання замовлень на науково-дослідні роботи у галузі практичної психології та соціальної роботи;

- участь в експертизі діяльності державних і недержавних соціальних і психологічних служб регіону;

- здійснення аналізу, оцінки і прогнозу розвитку психологічної служби, участь у формуванні регіональної освітньої політики;

- координація наукових досліджень та методичних розробок, впровадження досягнень психологічної науки та передового досвіду;

- ведення банків даних та розгортання єдиної інформаційної системи психологічної служби;

- забезпечення функціонування психометричної комісії, організація експертизи психологічних методів, методик, новацій у галузі освіти регіону;

- організація діяльності методичних об'єднань практичних психологів і соціальних педагогів навчальних закладів;

- сприяння кваліфікаційному, творчому, науковому росту працівників психологічної служби;

- удосконалення форм і методів підготовки і підвищення кваліфікації працівників психологічної служби регіону;

- проведення короткотривалих курсів, семінарів, тренінгів для соціальних педагогів, практичних психологів, педагогів, керівників навчальних закладів;

- участь у роботі атестаційних комісій при атестації практичних психологів та соціальних педагогів загальноосвітніх навчальних закладів;

- розробка, виготовлення та тиражування інструментарію для практичних психологів, соціальних педагогів;

- соціально-педагогічне консультування юридичних, фізичних осіб та інша госпрозрахункова діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

3.17. Особливості діяльності недержавних організацій в соціальній роботі. Форми взаємодії громадських організацій з установами соціального захисту

Недержавні організації (НДО) – неприбуткові спілки громадян, основним завданням яких є внесок у добробут суспільства. Основним видом діяльності НДО у соціальній сфері є надання різноманітних послуг громадянам. Ці послуги носять профілактичний, соціально – реабілітаційний адаптаційний та соціально – гуманістичний характер.

Порядок та умови надання соціальних послуг, їх види в НДО ґрунтуються на добровільності. Важливою умовою діяльності НДО є той факт, що особи, яким надаються соціальні послуги, не знімаються з обліку як одержувачі різних видів державних разових чи систематичних соціальних допомог.

Основними функціями НДО є сприяння розширенню мережі соціальних послуг різних видів, охоплення ними більш широкого кола осіб, що потребують допомоги, а також співпраця з державними соціальними службами, надання їм дієвої підтримки.

Найважливіша відмінність НДО від державних соціальних служб ї джерела їх фінансування.

Серед них можливі: кошти осіб, які користуються послугами цієї організації, або їх дітей (батьків) чи інших зацікавлених осіб; кошти соціальних і благодійних фондів, а також пожертвувань окремих громадян, підприємств, установ і організацій; надходження, що не суперечать законодавству, зокрема у вигляді прибутку від господарської діяльності власних структурних підрозділів; бюджетні надходження, при виконанні соціальних замовлень на виконання послуг.

Таким чином, НДО – одна з альтернативних державним форма допомоги громадянам.

Діяльність НДО обов'язково повинна регламентуватися законодавчо. Так, Конституція України зафіксувала орієнтацію української державної політики на розвиток суспільства і громадських організацій. В рамках правового поля діяльності НДО діють такі закони: “Про об'єднання громадян”, “Про благодійництво та благодійні організації”, “Про місцеве самоврядування” [Закони] та інші. Окрім законів діють положення, накази тощо.

Важливим моментом у порядку обслуговування НДО є встановлення договірних стосунків між міською (районною) державною адміністрацією та НДО на виконання соціальних послуг. В угоді мають вказуватися види послуг, що будуть називатися НДО, обов'язки сторін, термін дії угоди, порядок розв'язання суперечок та особливі умови.

Крім того, НДО, які мають відповідні ліцензії, дозволи чи угоди на виконання соціальних послуг можуть також укладати угоди безпосередньо з отримувачами послуг. НДО несе відповідальність за якість надання конкретних послуг у повному обсязі для забезпечення нормальної життєдіяльності отримувача цих послуг.

У більшості розвинутих держав не існує державної монополії у соціальній сфері. Робота НДО по наданню соціальних послуг визнається суспільно-корисною та використовується державою. Це пояснюється такими чинниками: НДО є додатковими можливостями для державної системи соціального обслуговування; НДО швидше реагують на соціальні потреби, залучають більше ресурсів; НДО надає більш широкий спектр послуг.

В Україні ситуація з обслуговуванням населення потребує покращання. Саме НДО зі своїм потенціалом можуть стати помічниками при здійсненні допомоги населенню.

Об'єктивна економічна та політична ситуація вимагає встановлення більш тісних контактів, взаєморозуміння між державними установами соціального захисту та НДО.

З метою налагодження таких контактів у багатьох містах України створюються так звані Ресурсні Центри – це неприбуткові недержавні громадські організації, мета яких – сприяння становленню відкритого громадянського суспільства в Україні шляхом зміцнення сектору громадських організацій [Перші кроки].

Основні завдання Ресурсних центрів: розвиток взаємодії між НДО та суспільством, органами державної влади, бізнесовими структурами, ЗМК; інформаційне забезпечення НДО; надання постійної кваліфікаційної допомоги НДО у їх діяльності та розвитку; підвищення професійного рівня працівників НДО; стимулювання співпраці між НДО різних регіонів, України та зарубіжних НДО; мобілізація людських ресурсів для участі в діяльності НДО; користування електронними базами даних, бібліотекою тощо; консультація, тренінги, навчання та семінари для представників НДО та ініціативних груп в регіонах.

Таким чином поле для діяльності НДО в Україні досить широке, а партнерство між державними і громадськими організаціями – це додаткові матеріальні та технічні можливості для задоволення потреб незахищених людей.

Дата добавления: 2014-12-10