Монтаж насосного обладнання

Технічне обслуговування машин і обладнання для забезпечення життєдіяльності тварин і птиці машин.

Мета роботи: Вивчити особливості обслуговування машин і обладнання для забезпечення життєдіяльності.

Система водопостачання тваринницьких підприємств та напування тварин включає комплекс елементів, які забезпечують забір води із джерела, її обробку, доставку і розподіл між об’єктами споживання. Для водопостачання тваринницького підприємства необхідно змонтувати насосне обладнання і водонапірну споруду, прокласти зовнішню і внутрішні розподільчі водопровідні мережі, встановити водорозбірні пристрої (для напування тварин - це напувалки).

5.1.1. Загальні положення

Для забору води із джерел обладнують спеціальні приміщення – насосні станції. Проте залежно від виду джерела води та типу водопідіймального обладнання сам насос монтують як у приміщенні насосної станції, так і опускають безпосередньо в колодязь (наприклад, заглибні відцентрові насоси, водоструминні установки).

Приміщення насосної станції повинно бути світлим і утепленим, висотою не менше 2,2 м від підлоги до стелі. Насоси монтують на фундаменті. Тип насоса і розміри фундаменту під нього указуються в технічній документації, з якою слід ознайомитися до початку проведення монтажних робіт. Для малогабаритних насосів ширина і довжина фундаменту повинні бути більшими від розмірів опорних плит насосів на 0,2- 0,25 м. Глибина закладання фундаменту становить 0,5-1 м, а висота виступаючої над підлогою частини – 0,15-0,2 м.

Відхилення розмірів фундаментів для насосів від проектних допускаються: для поздовжніх і поперечних осей ±20 мм, основних розмірів у плані ±30 мм, висотних відміток поверхні фундаментів без врахування висоти підливки ±30 мм, для розмірів колодязів під анкерні болти ±20 мм, осей болтів у плані ±5 мм.

Фундаменти закладають із бетону, бутобетону або залитої цементним розчином червоної випаленої цегли. Відстань між різними агрегатами на фундаментах і стіною насосної станції допускають не менше 1 м, між нерухомими частинами обладнання – 0,7 м, а між агрегатами і розподільними електричними щитами – 1,5 м. При встановленні насоса з потужністю привода до 1 кВ і діаметром патрубків до 100 мм дозволяється монтаж двох агрегатів поряд на одному фундаменті. При цьому прохід навколо них повинен мати ширину не менше 0,7 м.

Перед монтажем перевіряють комплектність і технічний стан насосного агрегату. Биття вала насоса на виході із кожуха не повинно перевищувати 0,02 мм. Насос повинен легко провертатися за вал і не створювати звуків (шум, скрип), які б свідчили про його несправність.

До початку монтажних робіт підбирають необхідні інструменти, а також матеріали (технічну листову гуму та азбестовий картон для прокладок, солідол для змащування підшипників, мастило для заповнення ванни насоса тощо). З метою полегшення роботи використовують такі підйомні засоби: для переміщення вантажів масою до 300 кг – переносну триногу з талю; до 500 кг – таль з кішкою; більше 500 кг – підвісну кран-балку або автокран чи лебідку.

Насоси з горизонтальним розміщенням валів при встановленні на фундамент вивіряють за допомогою підкладок (не більше 3) та клинів. Поздовжнє відхилення осі насосу від проектного не повинно перевищувати 10 мм, а від горизонталі – 0,1 мм на 1 м довжини.

Необхідно також забезпечити співвісність валів насоса і електродвигуна. Перекоси валів перевіряють у чотирьох положеннях при провертанні з’єднувальної муфти (напівмуфти). Для зменшення гідравлічного опору у всмоктувальному трубопроводі необхідно, щоб він був герметичним, мінімальної довжини і з мінімальною кількістю поворотів (колін). Незначна нещільність всмоктувального трубопроводу різко погіршує пуск насоса, спричиняє перериви, а часто й припинення подачі води. Щоб уникнути підсмоктування повітря, місця з’єднання ущільнюють: різьбові змащують фарбою (суриком), а на вихід намотують волокна конопляні чи з льону; фланцеві – встановленням гумових прокладок.

Змонтований насосний агрегат перевіряють на правильність обертання електродвигуна, обкатують на холостому ходу протягом 3-4 год., а потім перевіряють під навантаженням. При цьому агрегат повинен працювати спокійно без стуків і вібрацій. Нагрівання підшипників допускається не вище 65⁰С. Продуктивність насосу може відрізнятися від зазначеної в паспорті в межах 5 %.

Крім загальних правил існують і певні особливості монтажу залежно від типу насосного агрегату. В системі водопостачання тваринницьких об’єктів застосовуються відцентрові, вихрові, заглибні, поршневі насоси, водоструминні установки та деякі інші. Розглянемо основні особливості їх монтажу.

Дата добавления: 2014-12-10