Водоструминні установки

Автоматичні водопідйомні установки

Автоматичні водопідйомні установки типу ВУ монтують в окремому приміщенні або в одному з фермських приміщень. У приміщенні над шахтним колодязем або поряд з ним розміщують заглиблену камеру, в якій встановлюють гідропневматичний бак 3 на відстані 0,5 м від стін і нагнітальну трубу з регулювальною та запобіжною арматурою.

У шахтному колодязі 7 монтують на капітальному помості насосний агрегат 5. Поміст розміщують на такій глибині, щоб відстань від осі вала насоса до динамічного рівня води в колодязі не перевищувала 2 м. Опорну плиту насоса закріплюють горизонтально до помосту болтами.

При монтажі насосного агрегату необхідно забезпечити співвісність валів насоса і електродвигуна. Допустиме відхилення їх осей не більше 0,15 мм.

Всмоктувальну трубу з приймальним клапаном і фільтром монтують так, щоб приймальний клапан знаходився нижче динамічного рівня води більше за 0,5 м і від дна колодязя – не менш як на 0,3 м.

Потім монтують нагнітальну трубу 4, один кінець якої приєднують до нагнітального патрубка насоса, а другий – до водопровідної мережі. На цій трубі встановлюють зворотний клапан і регулювальну засувку. Паралельно нагнітальній трубі приєднують гідравлічний бак за допомогою патрубка з вентилем. Станцію керування розміщують над підвальною камерою.

Монтаж автоматичної без баштової водокачки із заглибним насосом здійснюють подібно до установки ВУ, за винятком насоса. Останній встановлюють за схемою монтажу заглибного насосу.

Водоструминні установки мають комбіновану структуру, складаються з водоструминного апарата і відцентрового насоса.

Залежно від конструкції струминного апарата водоструминні установки бувають трьох типів:

1. дволінійної конструкції з паралельним розташуванням труб. Як недолік цієї конструкції вважається неповне використання перерізу трубчастого колодязя; перевага – простота монтажу. Доцільно застосовувати такі конструкції при підйомі води з шахтних колодязів;

2. дволінійної конструкції з центральним розташуванням труб (водопіднімальна труба проходить всередині напірної). При повному використанні прохідного перерізу трубчастого колодязя ці установки відрізняються складністю монтажу і підвищеною металоємкістю;

3. однолінійної конструкції з обсадною колоною, що використовується як напірний трубопровід. Це найбільш перспективна конструкція.

Підготовка свердловини і опускання струминного апарата в цьому разі такі ж, як і стосовно заглибних насосів.

Струминний пристрій із напірною і водопідйомною трубами опускають у свердловину. Труби поступово нарощують, з’єднуючи окремі їх ланки між собою муфтами. Відцентровий насос монтують у приміщенні насосної станції.

Після опускання струминного насоса нижче динамічного рівня свердловини, верхній кінець напірної труби з’єднують з напірним патрубком відцентрового насоса, а водопідйомний – з його всмоктувальним патрубком. В лінії нагнітального водопроводу відцентрового насоса встановлюють манометр, регулювальний та продувальний вентилі.

Порожнину відцентрового насоса, а також систему напірної та підйомної труб струминного пристрою заливають водою, вмикають привод відцентрового насоса і поступово відкривають засувку на лінії “відцентровий насос – зовнішній трубопровід”. Тиск води в мережі буде падати і настане момент, коли подача її водоструминною установкою припиниться, тобто відбудеться зрив роботи установки.

Для підтримання робочого режиму треба відкрити регулювальну засувку настільки, щоб манометр показував тиск вище зривного режиму на піватмосфери. Це забезпечує стабільний режим роботи та максимальну продуктивність установки.

Поршневі насоси в сільському господарстві останнім часом застосовуються дуже рідко оскільки вони поступаються розглянутим вище за продуктивністю, надійністю, енерго - та металомісткістю.

Дата добавления: 2014-12-10