Механічні скребкові засоби

Загальні положення

Технічного обслуговування систем видалення гною у господарствах

Мета роботи: Вивчити заходи з монтажу та технічного обслуговування систем видалення гною у господарствах

Систему та способи видалення гною вибирають залежно від виробничого напрямку, потужності тваринницького підприємства, місця його розміщення, технології утримання і годівлі тварин, наявності водних та енергетичних ресурсів тощо. Важливе значення для створення умов нормальної експлуатації тваринницьких приміщень взагалі і видалення з них гною зокрема має конструктивно-технічне рішення стійл, чи станків для тварин, а також вибір засобів механізації прибирання та видалення гною.

В практиці проектування, будівництва та експлуатації тваринницьких об’єктів застосовують різні способи і технічні засоби механізації прибирання гною. Їх можна поділити на стаціонарні (скребкові та скреперні установки, гідравлічні та пневматичні системи) щоденної дії і мобільні періодичної дії.

За призначенням названі засоби поділяються на чотири групи: прибирання та видалення гною з тваринницьких приміщень, завантаження його в транспортні засоби, транспортування до сховищ, а також комбіновані.

Для видалення підстилкового гною з тваринницьких приміщень використовують скребкові конвеєри та скреперні установки, а при утриманні тварин на щілинній підлозі – гідравлічні системи. Подачу гною із гноєзбірників в транспортні засоби чи у гноєсховище здійснюють за допомогою насосного обладнання. Мобільні засоби застосовують переважно для прибирання гною на вигульних майданчиках, в разі безприв’язного утримання худоби чи птиці на глибокій підстилці, а також для навантаження і транспортування гною (до сховищ чи на поля).

На тваринницьких фермах та комплексах найбільшого розповсюдження набули скребкові транспортери ТСН-160А (КСГ-7) та ТСН-30Б (КСГ-8) для видалення гною з приміщень і одночасного завантаження його у транспортні засоби, а при транспортуванні у гноєзбірник – конвеєри ТС-1 (КСН-Ф-100, КСУ-Ф-1). При боксовому утриманні великої рогатої худоби для прибирання гною з відкритих гнойових проходів шириною 1,8-3 м призначені скреперні установки УС-15, УС-Ф-170 та УС-Ф-250 (УСГ-1, УСГ-2).

Більшість скребкових конвеєрів для видалення гною з тваринницьких приміщень аналогічні за конструкцією – мають горизонтальний і похилий транспортери переважно з індивідуальними, іноді із суміщеним проводами, а також шафу керування. Основні їх відмінності полягають в особливостях конструкції тягових ланцюгів (рис. 10.1).

Скребковий транспортер ТСН-160А. Монтажні роботи розпочинають з вибору раціональної для даного приміщення схеми розміщення транспортера (рис. 10. 2). Відповідно до вибраної схеми планують майданчик під горизонтальний транспортер, бетонують гнойові канали, місця для встановлення поворотних та натяжного пристроїв ланцюга горизонтального транспортера, приямок для встановлення похилого транспортера. При цьому напрям руху ланцюга горизонтального транспортера вибирають так, щоб натяжний пристрій обов’язково розташовувався на холостій вітці транспортера.

Гнойовий канал готують перерізом 500х200 мм. Загальна довжина контуру гнойових каналів для одного каналу не повинна перевищувати 160 м.

Бетонують гнойовий канал цементом марки 300 і вище з додержанням нахилу 0,005-0,007 в бік похилого транспортера для забезпечення витікання гноївки в гноївкозбірники. Відхилення від вертикалі стінок по всій довжині каналу не повинна перевищувати 10 мм, а його дна від горизонтальної площини – 1,5 мм на 1 м довжини каналу.

Після бетонування переріз каналу повинен становити 360х160 мм (рис. 10.3), а зовнішній радіус закруглення каналів на поворотах (з центром, що співпадає з віссю зірочок) – 425 мм. Бокову стінку каналу з боку ланцюга і дно каналу покривають дошками товщиною 40 мм, а їх стики ретельно зачищають.

Правильне встановлення поворотних і ведучої зірочки – найбільш складна і трудомістка робота, від якої залежить якість монтажу транспортера та його роботоздатність в умовах експлуатації.

Фундаменти натяжного і поворотних пристроїв роблять так, щоб центри всіх зірочок транспортера розміщувались на відстані 105 мм від внутрішньої стінки гнойового каналу. Глибина фундаментів натяжного пристрою повинна становити 450 мм, поворотних – 360 мм, а глибина приямку - 550 мм від дна гнойового каналу.

Перед бетонуванням необхідно приварити електродуговим зварюванням до скоб поворотних і натяжного пристроїв арматурні решітки, для виготовлення яких можна використовувати відрізки кутників не менше 25х25х3 мм або прутиків перерізом не менше 12 мм. Поворотні і натяжні пристрої встановлюють відповідно вибраній схемі монтажу горизонтального транспортера (з додатковим жолобом для ланцюга або без нього).

З центра радіусом 425±3 мм розмічають зовнішнє заокруглення каналу, а радіусом – 160±2 мм – внутрішнє. Центр підп’ятника поворотних зірочок повинен збігатися з центром їх фундаментної основи. Підп’ятник ставлять на трьох анкерних болтах. Поздовжня вісь натяжного пристрою повинна бути паралельною внутрішній (поздовжній) стінці каналу і знаходитись на відстані 105 мм. Дотична зірочки повинна бути перпендикулярною до поздовжньої осі натяжного пристрою і знаходитись на відстані 290 мм від внутрішньої стінки каналу. Точка перетину їх являє собою центр натяжної зірочки в крайньому лівому положенні. На рамі натяжного пристрою на відстані 600 мм від знайденого центра, пересуваючи зірочку, знаходять її крайнє праве положення і радіусом 425-454 мм, проведеним з центра, відмічають зовнішнє заокруглення каналу. На практиці завчасно заготовляють шаблон для встановлення зірочок, що значно прискорює монтаж конвеєра.

Для каналу з додатковим жолобом для ланцюга відстань від нижньої площини зірочки 1 (рис. 10.4) натяжного пристрою до площини основи скоби 12, в якій вона встановлена, повинна становити 36 мм. Плече 13 з роликом 15 натяжного пристрою розміщують над зірочкою, роликом вниз, а коуш 16 для кріплення канату – над затяжним плечем.

В каналі без додаткового жолоба для ланцюга відстань від нижньої площини зірочки 1 поворотного пристрою (рис. 10.5) до площини основи скоби 12, в якій вона встановлена, повинна мати 72 мм, плече з роликом натяжного пристрою розміщують під зірочкою, роликом уверх, а його ківш для кріплення канату встановлюють над роликом.

Заводи, як правило, поставляють транспортери, з додатковим жолобом для ланцюга в складеному стані. В разі монтажу транспортера в каналі без додаткового жолоба для ланцюга необхідно:

- на приводі (рис. 10.6) зняти приводну зірочку з вала редуктора і повернути її на 180^о маточиною вниз;

- в поворотному пристрої (див. рис. 10.5) переставити зірочку 1 з віссю 2. Для цього потрібно викрутити дві гайки 3 і витягти болти 4, вигвинтити болт 5, зняти шайбу 6 і пластину 7, викрутити фіксатор 8 і болт 9, вийняти зірочку 1 разом з віссю 2 і пластинчастим запобіжним башмаком 10, перевернути їх на 180^о і скласти поворотний пристрій в зворотній послідовності;

- приварити електродуговим зварюванням фіксатор 8 до основи скоби 12 і диск 13 до зірочки 1. Після цього поворотну зірочку 1 можна буде зняти тільки разом з віссю 2, яку викручують з різьби фіксатора за допомогою трубного ключа; - в натяжному пристрої (див. рис. 10.4) також повертають зірочку 1 з віссю 2 разом з пластинчастим запобіжним башмаком 19 і натяжним плечем 13, напрямною 14 та роликом 15, також у верхнє положення переставляють ківш 16 для кріплення канату.

Бетонують спочатку прямі ділянки гнойового каналу, потім ділянки поворотних пристроїв, та під раму приводу, натяжного пристрою і його стояк, приямок похилого транспортера та його опору. При бетонуванні використовують бетон не нижче марки 200. Раму привода, поворотні і натяжні пристрої встановлюють за рівнем. Відхилення від горизонтальної площини не повинно перевищувати 1^о.

Після повного затвердіння бетону затягують гайки анкерних болтів кріплення приводної та натяжної станцій поворотних пристроїв. Монтаж конвеєра продовжують в такій послідовності:

- встановлюють привод горизонтального транспортера на раму і закріплюють його; надівають на шківи привода паси, натягують їх натяжним гвинтом (натяг пасів вважається достатнім, якщо прогинання одного з пасів при натисканні на нього із зусиллям 9,8-14,7 Н не перевищує 5 мм) і встановлюють захисний кожух на пасову передачу; готують ланцюги горизонтального і похилого транспортерів; приєднують скребки до ланцюгів (крок скребків для горизонтального транспортера дорівнює 1120 мм, для похилого – 640 мм); визначають необхідну довжину контуру ланцюга; встановлюють ланцюг на зірочки і з’єднують його; складають натяжний пристрій (рис. 10.7), при цьому прикріплюють до шпильок натяжного плеча 5 напрямну 11; перекидають канат 1 через ролики 2 на стояку 3 й приєднують один кінець до коуша 4 натяжного плеча 5; на висоті не менше 400 мм від підлоги до другого кінця каната 1 приєднують контейнер 6. Канат з’єднують планками 7, за допомогою болтів М8х30, з пружинними шайбами 9 та гайками 10; завантажують контейнер залізним ломом, кусками бетону або камінням (достатній натяг ланцюга забезпечується при масі вантажу 110-120 кг);

- складають похилий транспортер (рис. 10.8), для чого встановлюють привод 1 на плиту 2, закріплюють його болтами 3 з пружинними шайбами 4;

- встановлюють на плиті 2 стояка опорну гайку 5 і вкручують натяжний гвинт 6, укладають ланцюг 7 із скребками в корито і з’єднують його кінці;

- за допомогою підіймального засобу підйомною здатністю не менше 9,8 кН встановлюють транспортер в підготовлений для нього приямок 8, приєднують стояки 9 до пальців 10 корита 11 і фіксують шплінтами 12. З’єднують стояки 9 зв’язками 13 хрест-навхрест за допомогою болтів 3, шайб 4 та гайок 14, встановлюють стояки 9 на анкерні болти 15 і закріплюють гайками 16 з пружинними шайбами 17. Гвинтом 6 натягують ланцюг 7 і затягують гайки 18 плити 2;

- встановлюють шафу керування на стінці в середині тваринницького приміщення недалеко від привода горизонтального транспортера (висота від підлоги до нижнього краю шафи – не менше 1,5 м). Під’єднують електродвигуни конвеєра до електромережі.

Після закінчення монтажу треба на декілька секунд здійснити пробний пуск конвеєра для перевірки правильності напряму руху ланцюгів. Ланцюг горизонтального транспортера повинен рухатись від привода до натяжного пристрою.

Обкатування конвеєра без навантаження здійснюють протягом 1-2 год.

Транспортер скребковий ТС-1 призначений для видалення гною з каналів шириною 0,8 м під щілинною підлогою. Він складається з поздовжнього та поперечного конвеєрів. Останній можна використовувати в поєднанні з іншими засобами прибирання гною для транспортування його до гноєзбірників, сховищ, чи завантаження пневматичної установки (УТН-10, УТН-20).

Монтажні роботи починають з підготовки каналів, ширина яких повинна становити 0,8, а глибина – 0,8 м для поздовжнього і 1,5 м для поперечного конвеєрів (рис.10.9). Відхилення від паралельності і перпендикулярності бокових стінок до основи допускається не більше 4 мм.

В каналах спочатку монтують поперечний конвеєр. Встановлюють і прикріплюють напрямні скребків. Зміщення торців скребків не повинно перевищувати 2 мм. Потім встановлюють, починаючи від стіни приміщення, на відстані 4 м і наступні через кожні 4 м верхні блоки, балки яких закріплюють горизонтально на висоті 0,7 м від дна каналу. Осьові лінії блоків і каналів повинні співпадати. У монтажні отвори встановлюють на висоті 430 мм два кінцевих блоки, осі яких по­винні збігатися з віссю каналу. Встановлюють на фундамент приводну станцію так, щоб вісь ведучої зірочки співпадали з віссю каналу. Монтують підтримуючий блок, опори якого встановлюють за рівнем у колодязі фундаменту на глибину 0,75 м. Під час монтажу необхідно витримати такі відстані: між опорами – 0,75 м; між осями блока і зірочки – 1,2 м; від осі каналу до кінця опор – 0,505 м; відповерхні фундаменту до осі верхнього ролика блока – 0,52 м. Блок закріплюють до опор електрозварюванням, з інтервалом 22 м розставляють п'ять скребків і з'єднують їх між собою чотирма тягами довжиною 20,86 м кожна, а також складають з тяг зворотну вітку скребків довжиною 83,44 м і укладають їх, з'єднуючи ланками, на верхніх блоках каналу. Потім з'єднують ланкою кінець приводного ланцюга довжиною 47 м з кінцем зворотного ланцюга. Інший кінець зворотного ланцюга укладають у верхній ручай підтримуючого ролика і з'єднують з ведучою зірочкою приводної станції, нижнім роликом підтримуючого блока, кінцевим блоком і гаком скребка. Закінчують монтаж з'єднанням одного кінця поворотного ланцюга довжиною 28,3 м із зворотною віткою, а іншого кінця – з роликом поворотного блока і гаком скребка.

Монтаж поздовжнього транспортера починають з перевірки ши­рини і глибини каналу (0,8 м), наявності вікон в місцях встановлення поворотних блоків. Потім встановлюють паралельно (контролюють шнуром) дерев'яні напрямні скребків і правий передній блок під кутом 20° до горизонтальної площини, рама якого повинна розміщуватись на відстані 250 мм від стіни і 200 мм від дна каналу.

Лівий передній блок встановлюють під кутом 45° до горизонтальної площини, а раму – на висоті 150 мм від похилої частини каналу. Задні поворотні блоки встановлюють під кутом 45^о до горизонталі і на відстані 340 мм від дна каналу. Вісь блока повинна бути віддалена від поздовжньої стінки каналу на 530 мм, а вісь ручаю ролика повинна збігатися з осьовою лінією каналу.

Приводну станцію встановлюють так, щоб вісь її ведучої зірочки збігалася з віссю каналу, а підтримуючий блок закріплюють так, як і при монтажі поперечного транспортера. Потім в каналах з інтервалом 22 м розставляють по чотири скребки і з'єднують їх тягами довжиною 20,86 мм. Один кінець приводного ланцюга з'єднують з гаком каретки першого скребка, інший – з роликом пово­ротного блока, нижнім роликом підтримуючого блока ведучої зірочки приводної станції, верхнім підтримуючим блоком, другим роликом поворотного блока і з гаком каретки восьмого скребка. Далі з'єднують поворотний ланцюг одним кінцем з гаком каретки четвертого скребка, а інший із заднім поворотним блоком і потім – з гаком каретки п'ятого скребка.

Закінчують монтажні роботи регулюваннями поперечного і поздовжнього транспортерів: ходу скребків, натягнення приводних і тягових ланцюгів, аварійного вимикача.

Хід скребків регулюють під час пробного пуску транспортерів таким чином: посередині вала реверсивного пристрою встановлюють спеціальну гайку і скребки розміщують так, щоб довжина ланцюгів від кінцевих скребків до блоків була однаковою. Періодичними включеннями електродвигуна переміщують скребки по каналу на відстань, що дорівнює половині ходу скребка, в момент переключення електродвигуна закріплюють кінцевий вимикач напроти сектора спеціальною гайкою. Після регулювання автоматичного реверсування електродвигуна просувають скребки на відстань, що дорівнює ходу одного скребка, і таким же чином закріплюють другий кінцевий вимикач.

Приводні ланцюги реверсивного пристрою регулюють за допомогою натяжних болтів переміщенням корпуса пристрою вздовж напрямних рами. Натяг ланцюга буде правильним, якщо його провисання в середній частині становить І5-20 мм.

Тягові ланцюги натягують переміщенням приводної станції в напрямних рами за допомогою натяжного гвинта до тих пір, поки провисання ланцюга в середній частині досягне 15–20 мм. При правильно відрегульованому аварійному вимикачі стріла прогину запобіжної пружини повинна становити 5–8 мм.

Закінчують монтажні роботи ретельним оглядом і усуненням виявлених недоробок, змащуванням вузлів тертя і обкаткою на холостому ходу протягом 2 год. Після цього закривають гнойові канали решітками, які повинні щільно прилягати до опорних поверхонь.

Скреперні установки типу УС (УС-15, УС-Ф-170, УС-Ф-250) складаються (рис. 10.10) з привода, тягових ланцюгів, проміжних штанг, скребків, поворотних роликів. Привод установки включає два спарені редуктори, електродвигун, механізми реверсування та ведучу зірочку.

Спочатку виконують роботи, пов’язані з бетонуванням гнойових каналів та поперечного каналу для ланцюга відповідно до установочних розмірів (рис. 10.11). Відхилення прямолінійності стінок по всій довжині каналів не повинно перевищувати 10 мм, а дна каналу від горизонталі – 1,5 мм. Перед бетонуванням по центру каналу встановлюють і зварюють металеве корито. При цьому особливо дбайливо слід виставляти місце стиків корит (рис. 10.12).

Для бетонування необхідно використовувати бетон марки не нижче 200.

Потім приєднують анкерні болти до рами приводної станції та поворотних пристроїв, встановлюють їх за рівнем (відхилення не

більше 3 мм) відповідно схеми розміщення (рис. 10.13 і 10.14) та бетонують їх. Одночасно закладають і бетонують трубу для електромережі до привода.

Після затвердіння бетону підтягують анкерні болти і встановлюють привод на раму, виставляють механізм реверсування в потрібному напрямку.

Далі встановлюють шафу керування і підключають до неї привод з механізмом реверсування. Перевіряють правильність напрямку обертання електродвигуна відповідно до положення кінцевого вимикача. Для цього прокручують вручну вісь механізму реверсування в бік обертання зірочки, щоб пластина потрапила в щілину кінцевого вимикача. Ротор двигуна при цьому повинен крутитися в зворотний бік. Перевіряють також роботу аварійного відключення шляхом прокручування вручну осі Приводні механізму реверсування так, щоб пластина вийшла із середнього кінцевого вимикача. Двигун при цьому повинен зупинитися.

Для монтажу робочого контуру повзуни із скребками (скрепери, рис. 10.15) розставляють в крайні протилежні положення з таким розрахунком, щоб при натягуванні ланцюга повзуни не заходили на поворотні пристрої (рис. 10.16). Одягають ланцюг на поворотні пристрої, з’єднують його із скреперами і натягують. При цьому необхідно слідкувати, щоб ланцюг не був скрученим. Ланцюг буде натягнутим нормально, якщо він спокійно без ривків сходить з приводної зірочки.

Установлюють важіль-перемикач механізму реверсування приводу із зазором 3 мм над ланцюгом (рис. 10.17) і фіксують контргайкою. Приварюють на ланцюг упор для реверсування приводу.

Перед пуском привода необхідно залити масло в редуктор і змастити вузли тертя відповідно до карти мащення. Встановлюють скребки і перевіряють їх положення в каналі. В разі потреби необхідно укоротити гумові накладки, щоб не допустити заклинювання скребків.

Обкатку установки проводять без навантаження протягом 4 год. При цьому контролюють правильність переміщення ланцюга наприводній зірочці, спрацювання механізму реверсу від контакту з упором на ланцюгу, відсутність наповзання скреперів на поворотні пристрої. Прокручують контур ланцюга до переходу скреперів в протилежне крайнє положення, приварюють другий упор реверсування приводу і перевіряють його спрацювання.

Запас ланцюга від повзуна до поворотних пристроїв, необхідний для аварійного відключення приводу, повинен становити не менше 0,3 м.

Дата добавления: 2014-12-10