Обладнання для перекачування гною

Для перекачування рідкого гною вологістю не менше 92 % призначені насоси НШ-50, НЖ-200 та НЦИ-Ф-100, а для транспортування підстилкового гною – поршневий насос УТН-10 (УТН-20).

Насоса НШ-50-1 стаціонарної модифікаціїрозміщують в гноєзбірнику за схемою, показаною на. При цьому на балки гноєзбірника встановлюють шнек і закріплюють його болтами, монтують лебідку 6 для піднімання шнека, стояк з кронштейном 7 для кріплення зливної труби 5, яка приєднується до затвора 3 насоса, та шафу керування 4.

Змонтований насос обкатують після наповнення гноєзбірника водою. Він повинен працювати без сторонніх шумів та стуків.

Перед начіплюванням насоса НШ-50-2 на трактор потрібно колеса останнього встановити на ширину колії не менше 1600 мм, зблокувати поздовжні тяги, відрегулювати середню тягу на довжину 650 мм, а розкоси – на довжину 515 мм. Розкоси з’єднують з поздовжніми тягами. Потім знімають з трактора ковпак ВВП та заглушки лівих бокових відводів гідросистеми. Після цього складають і начіплюють насос на трактор відповідно до інструкції. Схема встановлення насоса в робоче положення подана на (рис. 10.21).

Насос НЖН-200 являє собою пересувну електроприводну установку. На опорній рамі встановлена поворотна рама. До поворотної рами за допомогою канату і блоків прикріплений насос. У транспортному положенні поворотна рама разом з насосом встановлюється горизонтально.

До місця використання насос доставляють трактором і встановлюють його над вікном гноєнакопичувача з достатньо міцним перекриттям, яке має для опускання насоса вікно розміром 2500х1300 мм (а з подовжувачем – 3900х1300 мм). При глибині гноєзбірника менше 3 м дно його в місці встановлення насоса заглиблюють на 0,5 м для повнішого забирання гною.

Опускають дві опори (рис. 10.22) в робоче положення і фіксують їх пальцями; знімають болти кріплення рами і вручну переводять її у вертикальне положення; приєднують рукав і звільняють насос від фіксації в полозках.

Пересвідчившись, що насос опущено на достатню глибину в гній, направляють вихідний кінець його рукава в горловину місткості транспортних засобів, або приєднують його до магістрального трубопроводу. Після цього включають насос на режим “відкачування”. За допомогою важеля відкривають дверці, добиваючись максимальної подачі залежно від фізико-механічних властивостей гною, і фіксують її в такому положенні.

Установка УТН-10 (УТН-10М) подає гній до сховищ трубопроводом, який прокладають під землею нижче рівня промерзання. Гноєпровод прокладають з міцних труб діаметром 315-426 мм. Стальні трубопроводи при товщині стінок не менше 5 м з’єднують в стик зварюванням.

Установка (рис. 10.24) складається з поршневого насоса 1, завантажувальної горловини (лійки) 6, гідроприводної станції 2 та апаратури керування 4.

Поршневий насос з гідроциліндрами приводу монтують на фундаменті в приямку (рис. 10.25) так, щоб приймальна горловина розміщувалася під розвантажувальним вікном конвеєра видалення гною з приміщення. Завантажувальну горловину кріплять болтами до верхнього вікна корпусу насоса. До розвантажувального вікна насоса на фланцях встановлюють конус, який з’єднують з гноєпроводом.

Гідроприводну станцію доцільно встановлювати в приміщенні над приямком, недалеко від пульту керування.

ЛПЗ № 9 (2 години)

Дата добавления: 2014-12-10