Молодіжні громади

Як уже зазначалося, вхід до громадського сходу молоді був закритий. Але це не означало, що молодь не була пов’язана з громадою. По-перше, вона залежала від того, що там вирішать на громадському сході старші, а по-друге, вона входила до молодіжних громад, що були поширені по всій Україні. Як тільки хлопець чи дівчина підростали, вони мали право вступити відповідно до парубочої та дівочої громади. Він вступу до громад чітко окреслений не був. Для хлопців – 16-18 років, дівчата ставали повноправними членами громади десь з 15 років. Існувало також внутрішнє розділення молодіжних громад на старшу та молодшу. Парубочу громаду очолював отаман (береза), дівочу – старша дівчина, інколи серед дівчат не було чітко вираженого лідера.

Цікавим був обряд прийняття хлопця до парубочої громади. Це була не хвилинна справа. Дуже часто його приймали до громади під час якихось польових робіт. Він мав показати себе гарним косарем або женцем. Кожний регіон мав й свої особливості. Так, на Поділлі хлопець перед прийняттям до громади мав пройтися на руках, співаючи пісню.

Вступ дівчини до громади відбувався інакше. Кандидатка просила старшу дівчину бути її товаришкою і наставницею. Після цього вони дарували одна одній стрічки, хустки тощо – і нова дівчина ставала членом громади. Була єдина умова щодо неї – дівчина мала вміти прясти, шити, вишивати, що й робили дівчата на вечорницях.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО РОЗДІЛУ: ДУХОВНЕ ЖИТТЯ В УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ НАПРИКІНЦІ ХVІІІ – У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТОЛІТТЯ.

Дата добавления: 2014-12-16