І. Історичний тренінг

1. Коли було засновано Харківський університет?

2. В якій галузі наук здобули визнання Михайло Остроградський і Тимофій Осиповський?

3. В якому місті було створено декоративно-пейзажний парк «Софіївка»?

4. Назвіть майстрів українського живопису І половини ХІХ ст.

5. Хто був першим ректором Київського університету?

6. Директором, режисером і актором якого театру був Григорій Квітка-Основ’яненко?

7. Чим уславився Михайло Щепкін?

8. Володимир Боровиковський був архітектором чи живописцем?

9. Які ліцеї працювали в Наддніпрянщині у 1835 р.?

10. Хто створив першу в українській графіці серію офортів «Живописна Україна»?

11. Хто був одним з перших українських композиторів-професіоналів у Галичині?

12. Коли побачило світ перше видання «Кобзаря» Т.Шевченка?

ІІ. Назвіть автора.

1. Еней був парубок моторний

І хлопець хоть куди козак,

Удавсь на всеє зле проворний,

Завзятійший од всіх бурлак.

Но греки, як спаливши Трою,

Зробили з неї скирту гною,

Він взявши торбу тягу дав;

Забравши деяких троянців,

Осмалених, як гиря, ланців,

П'ятами з Трої накивав.

2. Очи черные, очи страстные,

Очи жгучие и прекрасные,

Как люблю я вас, как боюсь я вас,

Знать увидел вас, я не в добрый час.

3. Между тем черт крался потихоньку к месяцу и уже протянул было руку схватить его, но вдруг отдернул ее назад, как бы обжегшись, пососал пальцы, заболтал ногою и забежал с другой стороны, и снова отскочил и отдернул руку. Однако ж, несмотря на все неудачи, хитрый черт не оставил своих проказ. Подбежавши вдруг схватил он обеими руками месяц, кривляясь и дуя, перекидывал его из одной руки в другую, как мужик, доставший голыми руками огонь для своей люльки; наконец поспешно спрятал в карман и, как будто ни в чем не бывал, побежал далее.

4. Я в хаті мучився колись,

Мої там сльози пролились,

Найперші сльози. Я не знаю,

Чи єсть у Бога люте зло,

Щоб у тій хаті не жило?

А хату раєм називають!

5. Крутійка Лисиця подала скаргу на Вола. Він, бач, пив брагу, «їв сіно, і овес, і сіль». «Суддею був Ведмідь, Вовки були підсудки». Волові не дали й слова вимовити на свій захист і безпідставно засудили до страти.

Так за такі гріхи його четвертувать

І м’ясо розідрати суддям на рівні часті.

Лисичці ж ратиці оддать.

6. Один из старшин взял палицу и поднес ее новоизбранному кошевому. Кирдяга, по обычаю, тотчас же отказался. Старшина поднес в другой раз. Кирдяга отказался и в другой раз и потом уже, за третьим разом взял палицу. Одобрительный крик раздался по всей толпе, и вновь далеко загудело от казацкого крика все поле. Тогда выступило из средины народа четверо самых старых, седоусых и седочупринных козаков и, взявши каждый в руки земли, которая в ту пору от бывшего дождя растворилась в грязь, положили ее ему на голову. Стекла с головы его мокрая земля, потекла по усам и по щекам, и все лицо замазала ему грязью. Но Кирдяга стоял, не сдвинувшись и благодарил козаков за оказанную честь.

7. Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине…

Он де, люде, наша слава,

Слава України.

Дата добавления: 2014-12-16