Комерційна таємниця

Географічне зазначення

Право інтелектуальної власності на географічне зазначення виникає з дати державної реєстрації цього права, якщо інше не встановлено законом. Обсяг правової охорони географічного зазначення визначається характеристиками товару (послуги) і межами географічного місця його (її) походження, зафіксованими державною реєстрацією права інтелектуальної власності на географічне зазначення.

Правами інтелектуальної власності на географічне зазначення

є:

1) право на визнання позначення товару (послуги) географічним зазначенням;

2) право на використання географічного зазначення;

3) право перешкоджати неправомірному використанню географічного зазначення, в тому числі забороняти таке використання.

Права інтелектуальної власності на географічне зазначення, що належать окремим суб'єктам права інтелектуальної власності на географічне зазначення, встановлюються законом. Право інтелектуальної власності на географічне зазначення є чинним з дати, наступної за датою державної реєстрації, і охороняється безстроково за умови збереження характеристик товару (послуги), позначених цим зазначенням.

Володілець свідоцтва не має права видавати ліцензію на використання кваліфікованого зазначення походження товарів.

Під комерційною таємницею ("ноу-хау") в міжнародній торгівлі ліцензіями розуміють конструктивні і технологічні секрети виробництва, не забезпечені патентним захистом. Коли говорять про цей об'єкт, то, як правило, мають на увазі управлінські, організаційні, комерційні, технологічні, конструкторські секрети виробництва, що сприяють ліцензіатові в виробництві та/або реалізації його продукції на ринку.

У більшості випадків до комерційної таємниці відносять науково-технічні досягнення:

а) на які могли б бути видані патенти, але підприємства з тієї чи інших причин не побажали їх одержати;

б) науково-технічні досягнення, що не охороняються патентним захистом;

в) науково-технічні досягнення, що не захищені патентами в країнах, наданих ліцензіатові, тобто на який отримані патенти в країні ліцензіара й в інших країнах, але не отримані в країні ліцензіата й у країнах, наданих йому за ліцензійною угодою для збуту ліцензійної продукції.

До "ноу-хау" відносять також досвід і виробничі навички, виробничі секрети, нові методи керування виробництвом тощо.

Основою цього визначення ноу-хау є наступні критерії:

1. Це науково-технічні знання і досвід.

2. Вони являють цінність.

3. Вони можуть бути використані.

4. Носять конфіденційний характер.

5. Не захищені на національному чи міжнародному рівні.

Технічні відомості, що складають виробничий досвід і знання, можуть у залежності від обставин включати:

а) предмети: зразки виробів, незапатентовані промислові зразки, машини, прилади, запасні частини, інструменти, пристосування і т.д.;

б) технічну документацію: формули, розрахунки, креслення, схеми, незапатентовані винаходи і т.д.;

в) інструкції, пояснення, що стосуються конструкції, чи виробництва застосування чи виробу процесу виробництва, виробничих чи навичок практичних виробничих рад, технічні розпорядження, додаткові пояснення до патентів, зведення у відношенні організації роботи, вимоги, пропоновані до будинків, розташуванню устаткування, виробничому потоку, методиці технічного

контролю, кваліфікації персоналу і дані, що допомагають у рішенні економічних питань, таких, як, наприклад, розрахунок собівартості продукції і т.д.

На відміну від запатентованого винаходу виробничий досвід і знання ще не користаються особливим правовим захистом — національної чи міжнародний: вони не реєструються і не публікуються. Якщо відбувається розголошення змісту виробничого досвіду і знань, вони не можуть, як це має місце у відношенні патентів, бути захищені за допомогою юридичного документа.

Міжнародна асоціація по охороні промислової власності дає наступне визначення "ноу-хау": «Виробничий досвід і знання — це знання і досвід, придбані з метою практичного застосування визначеної технології».

Міжнародна торговельна палата запропонувала наступний проект визначення ноу-хау: «Сукупність зведень, професійних знань і досвіду в процесі виготовлення і технічного здійснення якого-небудь продукту може бути названа ноу-хау». Це визначення було уточнено в такий спосіб: «Це поняття може містити в собі не тільки секретні формули і процеси, але також усю необхідну для використання патенту технологію, пов'язану з процесом виготовлення, що патентується».

На думку деяких фахівців, поняття ноу-хау може бути визначене як: «Не захищені законодавчим шляхом результати винахідництва, способи виготовлення, конструкції та інші, що збагачують техніку досягнення».

У змісті правових принципів поняття «виробничі секрети» має широке розуміння. Воно містить у собі не тільки креслення, рецептуру й інші подібні письмові зведення, але також усю сукупність наявного на підприємстві власного досвіду у всіх його проявах. При цьому неважливо, чи зафіксований цей досвід у письмовому вигляді чи він виявляється в знаннях і досвіді виробників-фахівців.

Вітчизняне законодавство визначає, що "комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію".

Враховуючи зазначене, можна сказати, що комерційна таємниця ("ноу-хау") є інформація, яка зазвичай має такі характеристики:

1 Це технічні, управлінські, економічні, фінансові й інші знання, досвід і навички, зв'язані з розробкою, освоєнням, виробництвом, реалізацією, експлуатацією, обслуговуванням, ремонтом, удосконалюванням нової техніки, технології і матеріалів.

2. Вони представляють технічну, комерційну чи іншу цінність.

3. Вони використані чи можуть бути використані (застосовані).

4. Вони носять конфіденційний характер, не опубліковувалися, не є легкодоступними і відомі обмеженому колу осіб.

5. Особою, яка законно контролює цю інформацію вживались адекватні заходи щодо збереження її конфіденційності.

6. Вони не мають правового захисту на національному, регіональному чи міжнародному рівні.

7. Для їх використання необхідно володіти спеціальними знаннями і (чи) досвідом.

8. Не має значення спосіб чи фіксація інформації: письмово, чи усно або при демонстрації.

Не претендуючи на вичерпний перелік критеріїв, що характеризують ноу-хау, все-таки можна вважати, що ці критерії є визначальними і, у достатньому ступені характеризують "ноу-хау", можуть бути використані в практиці проведення переговорів і укладанні ліцензійних угод.

Майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю є право на використання комерційної таємниці; виключне право дозволяти використання комерційної таємниці; виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці та інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Строк чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю обмежується строком існування сукупності ознак комерційної таємниці, тобто її секретності, комерційної цінності та здійснення заходів щодо збереження її секретності.

Види комерційної таємниці

1. У залежності від виду виконуваної роботи, у результаті якої були отримані "ноу-хау", їх підрозділяють на:

- науково-дослідні в області науково-дослідних робіт;

- конструкторські в області дослідно-конструкторських робіт;

- технологічні і виробничі - «секрети виробництва»;

- розрахункові - в області інженерних розрахунків;

- проектні - в області проектування промислових і цивільних об'єктів.

2. В залежності від галузі застосування комерційна таємниця може бути:

Виробниче "ноу-хау" це інформація щодо технології, устаткування, рецептури, послідовності дій та таких інших виробничих процесів яка дозволяє досягати певного позитивного ефекту при здійсненні виробничих операцій, якого неможливо досягти іншими засобами, без використання цих знань.

Управлінське "ноу-хау" полягає звичайно в найбільш ефективних структурах і методах керування, простих і надійних структурних зв'язків як по вертикалі, так і по горизонталі, у чіткому розподілі обов'язків і їхнього змісту, функціональному взаємодії структурних підрозділів, методах взаємодії фірм, що кооперують, (наприклад, фірми, що випускає продукцію, з постачальниками, з фірмами, що реалізують продукцію й експлуатують її). Великою цінністю в області керування є ноу-хау, зв'язані з використанням електронно-обчислювальної техніки і машин.

Комерційне "ноу-хау" звичайно полягає в передачі знань і досвіду в області реалізації продукції, містить дані про кон'юнктуру ринку, найбільш досвідчених і авторитетних фірмах-посередниках, збутових фірмах у країнах збуту продукції, найбільш доцільних формах реалізації продукції, організації її реклами тощо.

Фінансові "ноу-хау" містять відомості про найбільш вигідні форми використання коштів, цінних паперів, акцій, капіталовкладень з урахуванням зміни курсів валюти, особливостях національних податкових систем, митних обмеженнях, зведення про банківські об'єднання, форми кредитування та іншу аналогічну інформацію.

Найчастіше фінансове ноу-хау тісно переплітається з комерційним, а управлінське, у свою чергу, може також сполучатися з комерційним. Однак по характеру відомостей, знань і досвіду між ними можна провести чітку грань.

Дата добавления: 2014-12-16