Вичерпання прав

З зазначеного аспекту користування примірником об'єкту ав­торського права випливає ще одне важливе питання - "вичерпання прав", тобто припинення будь-яких авторських прав на примірник твору після його першого продажу. Цей аспект є дуже важливим, особ­ливо для книжок та масових, "коробкових" версій комп'ютерних про­грам, які у вигляді примірника на електронному носієві після введення їх в обіг можуть продовжувати свій шлях від одного власника до ін­шого. Вітчизняне законодавство з цього приводу лише розділяє права інтелектуальної власності та права власності, зазначаючи, що право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного, перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ, а перехід права власності на річ не означає переходу права на об'єкт права інтелектуальної влас­ності. Проте, по відношенню до комп'ютерних програм, на нашу думку, цього замало і сучасна практика йде далі.

Так Директива Ради Європейського співтовариства про пра­вову охорону комп'ютерних програм (91/250/ЄЕС від 14.05.91р.) пе­редбачає, що "Перший продаж примірника програми в Співтоваристві носієм права або з його згоди вичерпує право на розповсюдження цього примірника в Співтоваристві, за виключенням права контролю за подальшим використанням програми чи її примірника". Це поло­ження імпліментоване в законах нових членів ЄС. Так, наприклад, че­ське законодавство встановлює, що "Перший продаж чи інша передача права власності на оригінал чи копію твору, шляхом якого твір правомірно розповсюджується на території Чеської Республіки, вичерпує право автора на розповсюдження такого оригіналу чи копії твору на території Чеської Республіки; це не стосується права зда­вання в майновий найом чи оренду.".

Вичерпання авторських прав означає, що автор, при першому введенні в обіг примірника комп'ютерної програми в ціні реалізації та­кого примірника вже отримав авторську винагороду за використання, шляхом отримання її корисних властивостей, комп'ютерної програми. Для автора не має значення, яка особа персонально отримує корисні властивості цієї програми, якщо при цьому не порушуються його права. І, відповідно, при подальшій реалізації примірника програми вже не йде мова про будь-яку передачу власне авторських прав, а лише про відчуження об'єкту (носія), який містить в собі комп'ютерну програму. Тому в подальшому, як вже зазначалось, мова буде йти не про використання програми, а про користування нею.

Питання є дуже важливим як для авторів, так і для суб'єктів ринку програмного забезпечення, а також для фіскальних органів, які з метою визначення податкової бази і об'єкта оподаткування мають розуміти, що відбувається - продаж фізичного об'єкта - примірника програми, чи передача авторських прав на комп'ютерну програму. Перший продаж чи інша передача права власності на примірник комп'ютерної програми, автором, особою, яка має майнові авторські права або з їх згоди, вичерпує право на розповсюдження цього при­мірника в Україні, за виключенням права контролю за подальшим ви­користанням програми чи її примірника та права дозволяти найм, прокат, оренду примірника програми. Це положення, до речі, в по­вному обсязі має застосовуватись і до інших об'єктів авторського права.

Відповідно до комп'ютерних програм існує ще один аспект, який дуже хвилює осіб, які інвестують в створення комп'ютерних про­грам - а саме роботодавців, на яких працюють автори таких творів. Це питання, що стосується передання прав на незавершені комп'ютерні програми.

Процес розробки комп'ютерної програми, як вже зазначалось, є досить тривалим і затратним проектом. Часом роками автор чи ав­тори працюють над таким твором, і з плином часу ситуація в цих ко­лективах може змінюватись, або можуть виникати причини, які перешкоджають автору продовжувати роботу над програмою до її по­вного закінчення. На момент виникнення таких обставин у розробку продукту вже вкладено значні кошти у вигляді заробітної плати авто­рів, організації їх трудової діяльності, можливо, підготовку до випуску в світ такої програми та такі інші дії. А якщо обставини, що пере­шкоджають автору продовжувати діяльність у роботодавця до того ж мають і конфліктний характер, то норма законодавства, згідно якої майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який ство­рив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він пра­цює, спільно, може мати фатальні наслідки для бізнесу роботодавця. Враховуючи, що законодавство відносить до об'єктів авторського права і незакінчені твори, та той факт, що право інтелектуальної влас­ності, яке належить кільком особам спільно, може здійснюватися за договором між ними, а у разі відсутності такого договору таке право здійснюється спільно, можна порекомендувати при укладенні трудо­вих договорів звертати на це пильну увагу.

Ліцензування комп'ютерних програм за "відкритими (вільними) ліцензіями"

Враховуючи багатоманітність оточуючого світу, в контексті пе­редання авторських прав на комп'ютерні програми, неможливо не зга­дати про такий випадок передачі прав на їх використання, як так звана "відкрита (або вільна) ліцензія". Термін "відкритий вихідний текст" за­звичай відносять до комп'ютерних програм, які випускаються як ви­хідний код без будь-яких обмежень відносно того, що можна вчиняти з таким кодом. Вихідний код складається з інструкцій (мовою програ­мування С або Java), які складають програмісти і яким доступне ро­зуміння цієї мови. Таким чином, програмісти можуть змінювати, використовувати та доповнювати вихідний код.

Усі відкриті комп'ютерні програми розповсюджуються з вихід­ним кодом повністю готовим для використання. Окремі фізичні і юри­дичні особи завжди можуть вільно використовувати ці програми для своїх цілей будь-яким способом на їх розсуд.

Вітчизняні спеціалісти визначають "Відкритий програмний код"як "Програмний код, що є відкритою інтелектуальною власністю, і знаходиться під ліцензією Відкритого (Вільного) типу. Як виключення, з такого коду можуть бути вилучені ті інструменти, елементи, бібліо- теки і програми, які самі поширюються як Відкрите (Вільне) програмне забезпечення та легко доступні з відкритих джерел". Код програми (програмний код, вихідний код) визначають як повний набір команд, інструкцій і специфікацій (зокрема і на формалізованих мовах про­грамування), створених або згенерованих для початкового варіанту програми чи в процесі її подальшої зміни, зокрема цифрові бібліотеки, специфікації, вхідні дані, описи і будь-які інші елементи - що при­наймні (але не виключно!) допускають автоматичне переведення (компіляцію) їх до форми машинного виконання.

Відкриті комп'ютерні програми розповсюджуються на підставі двох основних ліцензій - BSD та GPL. Ліцензія BSD (Berkeley Software Distribution) дозволяє особі здійснювати з програмним кодом будь-які операції, зобов'язуючи його лише визнавати використання вихідного коду, отриманого від інших. Друга ліцензія GPL (General Public License) є більш розповсюдженою на сьогоднішній час і передбачає, що усі особи, які розповсюджують комп'ютерні програми, базовані на від­критому коді і отримані в рамках цієї ліцензії мають розповсюджувати внесені ними зміни до комп'ютерної програми також за ліцензією GPL. Прихильники ліцензування за схемою BSD акцентують увагу на роз­витку сегменту відкритого програмного забезпечення з метою отри­мання комерційної вигоди, в той час як прибічники GPL наголошують на тому, що комп'ютерні програми повинні залишатись відкритими і мають витіснити з ринку програмне забезпечення, за яке можна от­римувати вигоду. Нині близько 80% проектів відкритого програмного забезпечення базуються на ліцензії GPL.

До "Вільних" ліцензій на програмне забезпечення відносять будь-які ліцензії, що гарантують користувачеві права та можливості використання програми, не менші, ніж такі:

- використання програми для будь-яких цілей;

- доступ до програмного коду;

- можливість здійснення будь-яких досліджень механізмів функціонування програми;

- можливість використання механізмів (принципів) функціону­вання і будь-яких довільних частин коду програми для ство­рення інших програм та (або) адаптації до потреб користу­вача;

- можливість копіювання (тиражування) і публічного поширен­ня копій програми;

- можливість зміни і вільного поширення як оригінальної про­грами, так і зміненої, за тими ж умовами, під які підпадає і оригінальна програма.

Ліцензія BSD надає користувачеві можливість отримати без­коштовно комп'ютерну програму, можливість здійснення подальшого розповсюдження та використання її для будь-яких цілей, дозволяє до­ступ до коду для його вивчення і надає право на модифікацію цього коду. Відкриті програми за ліцензією GPL (розробники Linux та GNU) надають право на безкоштовне отримання комп'ютерної програми, забезпечують можливість здійснення подальшого розповсюдження та використання її для будь-яких цілей, дозволяється доступ до коду для його вивчення і право на модифікацію коду, а також на власні допов­нення до ядра програми, натомість зобов'язуючи користувача роз­повсюджувати за такою ж вільною ліцензією усі похідні програми, створені на основі отриманих.

Головна особливість майже будь-якої ліцензії на програмне за­безпечення з відкритими вихідними текстами — це так званий при­нцип «авторського ліва» (CopyLeft). Названо цей принцип таким неологізмом тільки для того, щоб показати його принципову відмін­ність від авторського права (CopyRight), незважаючи на те, що самі програми охороняються нормами авторського права.

Відповідно до принципу «авторського ліва» автор комп'ютер­ної програми з відкритими вихідними текстами дозволяє використо­вувати цей текст будь-якому користувачеві для розробки іншого програмного продукту за умови, що цей розроблювач також надасть іншим користувачам вихідний текст своєї розробки. Таким чином, від­критість вихідних текстів передається від вихідної програми на будь- яку іншу розроблену програму. Тому принцип «авторського лева» являє собою розширення, а не обмеження авторських прав, спрямо­ване насамперед на створення могутнього ринку вільного програм­ного забезпечення.

Авторське право і «авторське ліво» розрізняються тільки в ре­гулюванні використання комп'ютерних програм. Ліцензія на комер­ційну комп'ютерну програму надає право на її використання окремому користувачеві чи групі осіб у випадку мережної версії програми. Лі- 134 цензія на вільне програмне забезпечення надає право використання відкритих вихідних текстів будь-якому користувачеві. В обох випад­ках порушення умов ліцензії на програмне забезпечення означає по­рушення авторського права на вихідну програму незалежно від того, чи є програма комерційною чи вільною. Таким чином, законодавство про авторське право захищає права й інтереси автора і виробника будь-якого програмного забезпечення, хоча з цим і не погоджуються деякі експерти.

Хоча сама ідея "вільних ліцензій" жодним чином не заперечує принципів авторського права - а саме, право автора розпоряджатись своїми правами на програму на свій власний розсуд, реалізація його вимагає деяких уточнень. Це стосується вимог чинного законодав­ства про письмову форму ліцензії, як дозволу на використання об'єкта. Завантажуючи програму з мережі Інтернет, користувач не має практично жодних підтверджень щодо дозволу автора на такі дії, що, наприклад, створює проблеми для користувачів під час перевірки кон­тролюючими органами ліцензійної чистоти використання комп'ютер­них програм.

Дата добавления: 2014-12-16