Підстави припинення ліцензійних договорів

Перепони при реалізації ліцензійних договорів

Як свідчить практика реалізовувати свої права за ліцензією лі­цензіату можуть ускладнювати дві групи перепон - перепони з боку третіх осіб, або перепони, що виникають з технічних особливостей лі­цензійної продукції. Першу групу перепон називають перепонами права, другу - перепонами технічного характеру. При розгляді пи­тання за що має нести відповідальність ліцензіар в таких випадках виникають труднощі. Особливості перепон з правових вимог щодо предмету ліцензії третіх осіб та способи їх попередження ми розгля­нули вище, а тепер розглянемо перепони технічного характеру.

На сьогодні практика укладення ліцензійних договорів йде шляхом, згідно якого ліцензіар несе відповідальність за технічну фун­кціональність об'єкту та за можливість його відтворення. Проте ри­зики, що стосуються комерційного використання товару, його окупності, конкурентноздатності та можливості отримання чи з його використання чи з його розповсюдження комерційного зиску повністю лягають на ліцензіата.

Також необхідно враховувати такі параметри об'єкту, як його "технічна здійсненність" та "придатність", що стосуються відтво­рення об'єкту за ліцензією. Прийнято вважати, що якщо об'єкт мож­ливо створити, то це буде означати, що він є "технічно здійсненим", в той же час можливість самого об'єкту виконувати ті функції, для яких він створений є його "придатністю". Враховуючи це ліцензіар має нести відповідальність за обидва зазначені параметри: за "технічну здійсненність" - перед ліцензіатом, та за "придатність" - перед спо­живачами. Однак, виглядає доцільним прямо передбачати в договорі таку відповідальність. 118

Якщо вести мову про відповідальність, необхідно розглянути і питання дострокового припинення дії ліцензійного договору. За за­гальним правилом, встановленим Цивільним Кодексом України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір також може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, причому істотним вважається таке порушення, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позба­вляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. При цьому мають на увазі не лише грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли в разі, наприклад, прострочення виконання чи неналежного виконання потерпіла сторона не зможе використову­вати результати договору чи вони втратило для неї сенс.

Як і будь-які правовідносини, що мають продовження в часі, лі­цензійний договір може бути розірвано з серйозних підстав. Проте, які саме підстави в даній конкретній ситуації можна вважати серйоз­ними та суттєвими, необхідно обумовлювати на етапі укладання до­говору і вони можуть бути специфічними, залежно від обставин справи. Враховуючи, що зазначені правовідносини є триваючими і вони потребують тісної взаємодії та довіри між сторонами, повноцінна реалізація умов ліцензійного договору без таких базисних підстав є проблематичною. Серйозні підстави мають місце, якщо одна з сторін грубо порушує свої зобов'язання. При цьому право на дострокове ро­зірвання договору не залежить лише від порушення угоди з вини іншої сторони. Вирішальним є той факт, що внаслідок обставин, які мали місце, для одного з партнерів збереження договірних відносин є не­можливим.

Цікавим є також питання щодо впливу на можливість розір­вання договору подальшої передачі ліцензіатом прав за ліцензією. Так, власник як виключної, так і невиключної ліцензії не може пере­давати право по ліцензії. Оскільки в юридичній практиці немає єдиної точки зору з цього питання (особливо що стосується виключної лі­цензії), сторони, якщо вони бажають настання можливості такої пе­редачі, повинні недвозначно, прямо і чітко це обумовити договором. Вітчизняним законодавством такий порядок обумовлений і є єдино можливим. У випадку, якщо ліцензіат є фізичною особою, то недос­татньо лише договором позбавити його права на перевідступлення таких прав, оскільки повинна бути також виключена можливість пе­редачі прав шляхом, наприклад, наслідування або розпорядження цими правами третіми особами у випадку визнання ліцензіата - фі­зичної особи недієздатною. Якщо вважати такі випадки припустимими, то доцільно передбачати в ліцензійному договорі право ліцензіара на розірвання договору в разі настання таких обставин, захистивши права ліцензіата, наприклад, положенням, про обмежений термін ро­зірвання договору за таких підстав.

Положення ліцензійного договору ліцензії підприємства чи лі­цензії корпорації, яким забороняється передача прав третім осо­бам, звичайно не означає, що при зміні власника підприємства - ліцензіата чи його керівництва ліцензія припиняє чинність. Проте, в деяких випадках, для ліцензіара є важливим персоналія особи, хто має право приймати рішення щодо діяльності підприємства - ліцен­зіата. Це може бути пов'язано з ефективністю роботи ліцензіата, та, відповідно, з розміром роялті, що отримує ліцензіар (у випадку, на­приклад, коли розмір виплат роялті розраховується як відсоток від до­ходу з реалізації примірників об'єктів інтелектуальної власності). Тому в ліцензійних договорах є доцільним передбачати, що при зміні влас­ника підприємства чи його керівництва, або при суттєвих змінах в установчому договорі товариства (при переході в інші руки вирішаль­ного, контрольного чи блокуючого пакету голосів), ліцензіар повинен бути проінформований про ці обставини та мати право дострокового розірвання договору, якщо на підставі отриманої ним інформації про зміни в товаристві правовласник зробить висновок про неможливість для нього продовжувати договірні відносини.

Якщо ліцензійний договір базується на тісному співробітниц­тві партнерів, то підставою для розірвання договору може бути, зок­рема, втрата взаємної довіри. Така підстава може бути найбільш типовою у випадках, якщо тісне співробітництво випливає з договору товариства, тобто, якщо об'єкт інтелектуальної власності є вкладом до статутного фонду такого товариства однієї з сторін і сторони не можуть дійти згоди щодо думки про напрямки його розвитку.

Договір також може бути змінено або розірвано у разі істот­ної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні дого­вору. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, 120 якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або ук­лали б його на інших умовах. Такі умови є дуже важливими саме для ліцензійних договорів, які, за своєю економічною природою, є ризи­кованими. Зміни попиту та пропозиції, світові тенденції, конкуренція та такі інші чинники можуть призвести до виникнення для однієї з сторін можливості настання негативних наслідків, від продовження дії дого­вору. Хоча зміна договору за таких підстав допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить сус­пільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно переви­щує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом, такі обставини необхідно передбачати.

Таке розірвання договору можливе лише за наявності певного комплексу умов, кожна з яких є обов'язковою - якщо в момент укла­дення договору сторони виходили з того, що:

- зміна обставин, яка призведе до економічної недоцільності продовження договору не настане;

- зміна зазначених обставин зумовлена причинами, які заін­тересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Окремим випадком втрати підстав для угоди, при укладанні лі­цензійного договору, є економічна недоцільність використання об'єкту інтелектуальної власності, зокрема внаслідок його старіння. Якщо товар, що випускається за ліцензією, морально та технічно за­старів та випереджений новими розробками в такій мірі, що його по­дальше виробництво втрачає сенс, то необхідно не позбавляти ліцензіата права у такому випадку можливості відмовитись від по­дальшого виконання договору. В цьому випадку можливі дві ситуації. Перша - це коли удосконалений товар створив сам ліцензіар в ре­зультаті подальших розробок, і друга - коли конкуруючим товаром є розробка третіх осіб.

В першому випадку сторони можуть впливати на ситуацію, і в ліцензійному договорі доцільно передбачати відповідні моменти - на­приклад, шляхом надання ліцензіату автоматично права на виготов­лення нових версій продукту у разі їх розробки на певних пільгових умовах, або заборону ліцензіару конкурувати з продукцією ліцензіата на певних територіях та т.і.

В другому випадку обидві сторони не можуть впливати на си­туацію і варто її розглядати як таку, що не знаходиться у сфері зви­чайного ризику та дозволити сторонам вважати таку обставину як підставу для розірвання договору.

В якості прикладу, можна надати рішення Федеральної судової палати НФР від 11.10.1977 року, де зазначалось, що якщо викорис­тання предмету ліцензії виявилось неможливим з економічної точки зору, то ліцензіат не є більше зв'язаним договірним зобов'язанням ви­конання. "Від ліцензіата неможливо вимагати, щоб він виробляв за­старілу продукцію, в більшій чи меншій мірі не маючи збуту, і наражався на небезпеку банкрутства".

Проте необхідно зазначити, що умовою визнання угоди не­дійсною є не просто економічна "невдача" договору. Якщо сторони по­кладались, наприклад, на певний сприятливий рівень продажів ліцензійного товару, який пізніше не був досягнутий, це ще не є до­статньою підставою для розірвання договору. В цій частині необхідно пам'ятати, що комерційна "невдача" ліцензійного договору, в при­нципі, знаходиться в межах ризику ліцензіата. Щоб ризик не роз­глядався, як звичайний, необхідно, щоб узгоджені в якості виняткових обсяги попиту або обороту були б підставою угоди та були прямо за­значені в договорі, як підстави його дострокового припинення.

Дата добавления: 2014-12-16