Рекомендації, щодо укладання ліцензійних договорів

Враховуючи вищезазначене, виглядає доцільним рекоменду­вати при укладанні ліцензійних договорів передбачати ряд специфіч­них умов, таких як:

- при укладанні ліцензійних договорів виключної ліцензії обов'язково найменувати їх, як такі;

- у випадку, якщо ліцензіар незважаючи на видачу виключної ліцензії, має намір самостійно використовувати об'єкт шля­хом користування ним, то він повинен це прямо обумовити ліцензійним договором;

- у випадку, коли ліцензіар ще до надання виключної ліцензії на певній території сам використовував об'єкт інтелектуаль­ної власності, доцільно фіксувати в договорі ясні та зрозумі­лі умови про види та подальші обсяги використання такого об'єкту, щоб визначити, чи дійсно ця ліцензія є виключною, чи, незважаючи на назву, це одинична ліцензія;

- доцільно передбачати в ліцензійних договорах положення, згідно якого ліцензіат зобов'язаний інформувати ліцензіара про усі випадки порушення авторських прав, що сталися на території, на яку йому видана ліцензія та в термін дії цієї ліцензії, а також зобов'язати ліцензіата здійснювати заходи щодо спостереження за ринком з метою виявлення пору­шень;

- можна рекомендувати сторонам ліцензійного договору відображати в цьому документі не тільки право, а й обов'язок володільця виключної ліцензії здійснювати заходи для припинення порушень авторських прав, і якщо необхід­но, подання позовів. Якщо ж ліцензіар не має наміру нада­вати ліцензіату такі права та покладати на нього такі обов'язки, то виглядає доцільним, покласти на нього обов'язок докладати власних зусиль по захисту твору. Ліцензіат же має надавати допомогу ліцензіару, наскільки це необхідно, наприклад, шляхом надання доказів, які є в його розпорядженні, або надаючи рекомендації щодо отримання юридичної допомоги в цій країні;

- доцільно не просто передавати право виробництва товару під ліцензією, а й детально обумовлювати в договорі умови виробництва. Так, якщо ліцензіатом є фізична особа або конкретне підприємство, в договорі має бути передбачено, що ліцензіат має право використовувати ліцензію лише на певному підприємстві чи навіть на певній виробничій лінії;

- має сенс окремо обумовлювати в ліцензійному договорі питання, що субліцензія можлива за погодженням персо­нально особи субліцензіата з ліцензіаром;

- необхідно відображати в ліцензійному договорі, який перед­бачає відрахування ліцензіатом роялті в розмірі, залежному від обсягу виробництва чи реалізації продукції, положення про те, що в спірних випадках ліцензіар має право отриму­вати відрахування і від виготовлених та реалізованих сублі- цензіатом примірників. Це положення має бути зафіксовано і в субліцензійних договорах, які укладаються на підставі такого ліцензійного договору. Основний ліцензіат має нести перед ліцензіаром відповідальність за відрахування, що здійснюються субліцензіатом та за правильне ведення облі­ку і звітності щодо обсягів виготовлених та реалізованих примірників твору;

- договором доцільно точно обумовити передачу носіїв інформації та документації, їх перелік і обсяг та забезпечен­ня ліцензіата документацією і інформацією в такому обсязі, щоб спеціаліст у відповідній галузі, маючи необхідне устат­кування міг здійснити виробництво продукції;

- в договорі недостатньо просто відобразити положення про супроводження та консультування, а й з метою запобігання виникнення в майбутньому спірних ситуацій, необхідно передбачати, чиїми коштом буде здійснюватись надання таких послуг, що буде входити до їх складу, терміни надан­ня консультацій з моменту звернення ліцензіата, строк забезпечення підтримки та її обсяг;

- у випадку, коли ліцензіат набуває право тиражувати та роз­повсюджувати продукцію, ліцензійним договором необхідно вирішувати питання про використання торговельних марок ліцензіара. Це питання доцільно прямо і однозначно відоб­ражати в договорі, а також зазначати на упаковці продукції, про те, що продукція виготовлена за ліцензією;

- необхідно передбачати відповідальність ліцензіара за те, що він насправді володіє комплексом майнових прав, які він передає за ліцензією та ці права не обтяжені обставинами, що можуть зачіпати повноваження ліцензіата по викорис­танню об'єкта інтелектуальної власності;

- ліцензіар по договору має відповідати за функціональність об'єкта інтелектуальної власності, тобто за те, що він відпо­відає вимогам, які ставляться за визначенням до такого об'єкта;

- якщо в період дії ліцензії з'являються обставини, що нега­тивно можуть впливати на права ліцензіата або на стан ринку продукції, яка випускається за ліцензією, в договорі доцільно передбачати можливість адекватного зменшення ліцензійних платежів або навіть їх припинення та розірвання договірних відносин;

- в договорі, необхідно відображати питання розділення від­повідальності ліцензіара та ліцензіата перед третіми особа­ми за дефекти продукції за ліцензією. Якщо недоліки про­дукції пов'язані з неякісним виконанням її втілення в матері­альну форму, то за такі недоліки має нести відповідальність ліцензіат, якщо недоліки є помилками на рівні розробки - ліцензіар;

- договором встановити, що ліцензіар несе відповідальність за технічну функціональність продукції та за можливість її відтворення. Ризики що стосуються комерційного викорис­тання продукту, його окупності, конкурентноздатності та можливості отримання чи з його використання чи з його роз­повсюдження комерційного зиску покладаються на ліцензіа- та;

- якщо ліцензійний договір базується на тісному співробітниц­тві партнерів, то підставою для розірвання договору може бути втрата взаємної довіри, що має бути зафіксовано дого­вором, яким також доцільно передбачати що його може бути змінено або розірвано у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору;

- якщо зміст ліцензійної угоди неможливо пояснити однознач­но, приймається пояснення, яке є більш вигідним для авто­ра (винахідника), чи особи, яка володіє майновими правами інтелектуальної власності.

3.3. Особливості ліцензування об'єктів авторського права

Як вже зазначалось вище, передача прав на об'єкти авто­рського права може бути як в договірній, так і в не договірній формах. Причому повна безповоротна передача усього комплексу майнових

авторських прав та повна безповоротна передача частини таких прав може відбуватись у обох цих формах, а передання комплексу прав, або його частини у тимчасове користування - виключно в договірній формі.

За договорами про передання виключних майнових прав інте­лектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах. Закон про авторське право уточнює, що передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.

Стосовно договорів передачі прав у тимчасове користування, то для об'єктів авторського права, як і для інших об'єктів права інте­лектуальної власності вони можуть бути названі "ліцензіями", чи "лі­цензійними договорами".

Термін "ліцензія" для об'єктів авторського права (а особливо для комп'ютерних програм) є дуже поширеним в світовій практиці, та певною мірою, тільки він і застосовується у випадках надання прав на використання та надання права на користування програмами. На відміну від класичного поняття ліцензії, яке застосовується в більшій мірі для об'єктів права промислової власності (і якому, власне, більше і відповідає визначення, надане в ЦК України), визначення, яке вкла­дають в нього відносно комп'ютерних програм є трохи іншим.

Так за "класичним" визначенням по ліцензійному договору одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін. Ситуація, коли при­сутня взаємна згода сторін, трапляється для випадків передачі прав на комп'ютерні програми у випадках, коли ліцензіар індивідуально надає ліцензіару ліцензію на використання комп'ютерної програми.

Це може бути або право на використання шляхом тиражу­вання та розповсюдження примірників програми, або використання, як процес надання певних, точно визначених прав, на певній територій, певному визначеному колу або кількості осіб, на певний термін, на здійснення визначених дій з цією програмою. Найчастіше це програми створені на замовлення ліцензіата, або досить специфічні (і дорогі) прикладні програми, спрямовані на вирішення певних, специфічних 126 завдань. В обох випадках, саме термін "використання" може харак­теризувати мету, з якою ліцензіатом отримуються права на програму.

Термін "ліцензія", як він застосовується для масових, широ­ковживаних комп'ютерних програм, більше можна охарактеризувати як дозвіл правовласника на користування примірником такої про­грами, шляхом отримання корисних властивостей цього продукту. Фактично, правовласник не надає будь-яких прав, які в традиційному розумінні вважають авторськими правами на використання твору (опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переклад; переробка, адаптація, та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних тощо; про­даж, передання в найом (оренду) тощо; імпорт його примірників, при­мірників його перекладів, переробок тощо), а надає лише право отримувати корисні властивості певного, визначеного, одиничного примірника твору. Так, наприклад, в ліцензійній угоді до комп'ютерної програми "Microsoft Windows XP Professional", виробництва корпора­ції "Майкрософт" зазначено: "Продукт захищений законами і міжна­родними угодами про авторське право та інші права інтелектуальної власності. Усі права власності, авторські права та інші права на інте­лектуальну власність відносно продукту належать корпорації Майк­рософт чи її постачальникам. Продукт надається у користування ("ліцензується"), а не продається".

Дата добавления: 2014-12-16