Типова структура ліцензійного договору

Як зазначалось, основним документом, що визначає відносини між ліцензіатом і ліцензіаром є ліцензійний договір. Розглянемо ти­пову структуру ліцензійного договору, яка склалась в процесі прак­тичного застосування норм чинного законодавства та світового комерційного досвіду у цій галузі.

Законодавство більшості країн не регламентує структуру і зміст ліцензійного договору допускаючи певну свободу договору. За­значене положення, за винятком певних обов'язкових умов договору, встановлюється і вітчизняним законодавством. Проте, дотримання певної структури договору дозволяє сторонам більш повно і конкретно викладати на папері взаємні права та обов'язки, що дозволяє вико­ристовувати цей документ з максимальною ефективністю.

Ліцензійний договір може бути єдиним документом, який регу­лює права і обов'язки сторін щодо використання об'єкта промислової власності, їх взаємні розрахунки та матеріальну відповідальність, а може бути одним з документів, які в комплексі закріплюють ці право­відносини. При укладанні договору сторонам необхідно намагатися якомога ширше відображати правові, технічні та економічні умови з урахуванням специфіки та терміну дії договору, базуючись на взаєм­них інтересах.

Крім встановлених цивільним законодавством обов'язкових умов ліцензійного договору (вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності) до­цільно включати і інші умови.

Стаття 1111 ЦК України встановлює, що уповноважені відом­ства або творчі спілки можуть затверджувати типові ліцензійні дого­вори, хоча ліцензійний договір може містити і умови, не передбачені типовим ліцензійним договором. Проте умови ліцензійного договору, укладеного з творцем об'єкта права інтелектуальної власності, що по­гіршують його становище порівняно з становищем, передбаченим за­коном або типовим договором, є нікчемними і замінюються умовами, встановленими типовим договором або законом.

Загалом, ліцензійному договору доцільно надавати поста­тейну структуру і включати (у відповідності до типу договору та об'єкту ліцензування) до нього такі статті:

1. Преамбула;

2. Визначення термінів, що використовуються по тексту договору;

3. Предмет договору;

4. Права і обов'язки ліцензіара;

5. Права і обов'язки ліцензіата;

6. Дозволені способи використання об'єкту інтелектуальної власності;

7. Захист прав, що передаються;

8. Технічні удосконалення і права на нові об'єкти;

9. Платежі;

10. Технічна документація;

11. Гарантії і відповідальність;

12. Технічна допомога, підтримка, консультування;

13. Збори і податки;

14. Конфіденційна інформація і документація;

15. Реклама;

16. Інформація і звітність;

17. Форс-мажорні обставини;

18. Арбітраж (вирішення спорів, умовна підсудність);

19. Термін дії та умови розірвання договору;

20. Наслідки припинення дії договору;

21. Інші умови.

Договір розпочинається з його назви, яка повинна зазначати вид договору (ліцензійний договір), його номер, вказувати на вид лі­цензії, а також на об'єкт інтелектуальної власності, який передається за договором. Враховуючи, що особливості ліцензійних правовідно­син розглядались вище, розглянемо більш детально лише деякі з структурних елементів договору.

Дата добавления: 2014-12-16