Вплив виду ліцензії на захист від порушення прав

Крім обсягу прав, який надається ліцензіату в залежності від видів ліцензії, цей чинник впливає також на можливість захисту від порушень прав. Як правило, володар виключної ліцензії отримує ін­формацію про факти порушень прав на об'єкт інтелектуальної влас­ності з боку третіх осіб раніше, ніж ліцензіар, оскільки в процесі збуту продукції він зустрічається з конкуруючими пропозиціями. Частіше усього він зацікавлений в тому, щоб сповістити про це ліцензіара, проте є суттєвим, чи закріплене це положення в ліцензійній угоді.

Якщо розглянути договір найма (оренди), то теорія виходить з того, що існує загальний обов'язок (викликаний наявністю відповід­ного економічного інтересу) наглядати за наданим йому в найом май­ном. Так згідно законодавства орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобі­гати його пошкодженню, псуванню, а орендареві забезпечується за­хист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права влас­ності. Крім того, якщо виникають перепони в користуванні орендова­ним майном, в тому числі заявляються права на нього третіх осіб, орендар має право вимагати зменшення орендної плати чи відшко­дування орендодавцем збитків. Тобто, змістом обов'язку орендаря є те, що він зобов'язаний повідомити про пошкодження об'єкту найму або про загрозу, яка існує для нього, про яку власнику невідомо. При цьому навіть немає потреби у фактичному нанесенні шкоди чи по­ставленні під загрозу майна - достатньо лише можливості такої не­безпеки. Наймач також повинен інформувати, якщо треті особи заявляють свої права на об'єкт найму. В деяких джерелах такий обов'язок навіть називають "обов'язок вірності по відношенню до орендаря".

Доцільно цей загальний принцип, що існує для договорів найму та договорів оренди, застосовувати і до ліцензійних договорів, тобто передбачити, що ліцензіат зобов'язаний інформувати ліцензіара про усі випадки порушення прав інтелектуальної власності, що сталися на території, на яку йому видана ліцензія та в термін дії цієї ліцензії. При цьому не має значення надана ліцензіату проста чи виключна лі­цензія. Навіть якщо ліцензіат, згідно умов ліцензійної угоди, має право самостійно притягати винних осіб до відповідальності шляхом по­дання відповідного позову, ліцензіар зацікавлений в отриманні такої інформації. Якщо ж такого права ліцензіату не надано, то інформу­вання ліцензіара та обов'язкове прийняття ліцензіаром встановлених законодавством заходів впливу на порушника, є питанням доцільності виконання з його сторони умов ліцензійної угоди та самої доцільності отримання такої ліцензії.

Ліцензіар, якщо таке буде передбачене договором, може зо­бов'язати ліцензіата здійснювати заходи щодо спостереження за рин­ком з метою виявлення порушення його прав інтелектуальної власності третіми особами та зобов'язати ліцензіата повідомляти йому про усі відомі ліцензіатові випадки порушень, які мали місце за територіальними межами дії ліцензійної угоди. Ліцензіат, незалежно від того має він виключну чи невиключну ліцензію, не зобов'язаний захищати авторські права ліцензіара, якщо вони стосуються право­мірності володіння ліцензіаром цими правами, державними реєстра­ціями цих прав, питаннями набуття ліцензіаром прав.

Дата добавления: 2014-12-16