Міжнародна інформація. За статтею 34 Конституції України, «кожному гаран­тується право на свободу думки і слова, на вільне виражен­ня своїх поглядів і переконань

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

І«

За статтею 34 Конституції України, «кожному гаран­тується право на свободу думки і слова, на вільне виражен­ня своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збира­ти, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір». В Основ­ному Законі ніде не йдеться про винятки щодо «негативної» інформації.

Принципи, викладені у ст. 10 Конвенції, мають особливе значення там, де справа стосується преси, навіть якщо вона «негативна», погана. Хоча преса не повинна переступати ме­жі, встановлені, зокрема, для «захисту репутації інших осіб», на ній лежить обов'язок повідомляти інформацію та ідеї в різних сферах, які становлять громадський інтерес. І не лише засоби масової інформації мають завдання повідомляти таку інформацію та ідеї, а й громадськість має право отримувати їх.

Все вищевикладене можна підтвердити положеннями За­кону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16 листопада 1992 р., в якому визначе­но, що свобода слова і вільне виявлення у друкованій формі своїх поглядів і переконань, відповідно до Закону, означають право кожного громадянина вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та по­ширювати будь-яку інформацію за допомогою друкованих засобів масової інформації. Цей Закон встановив заборону цензури масової інформації. Незаконне обмеження права на свободу слова, втручання в професійну організаційно-творчу діяльність засобів масової інформації та індивідуальну твор­чу діяльність журналістів, інші посягання на свободу інфор­маційної діяльності з боку посадових осіб тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Отже, журналіст має право на критичний матеріал, має право висвітлювати не тільки позитивні сторони життєдіяль­ності суспільства, а й звертати увагу на необхідність викорінен­ня певних недоліків, порушень закону, про які йому стало відо­мо. В ряді випадків перешкоджання у поширенні інформації, поганої з погляду певних осіб — «негативної», можна навіть розглядати як цензуру, що заборонено в Україні.

Так звана «негативна» інформація у певному розумінні мо­же стати результатом дій журналіста, який діяв добросовісно, здійснював її перевірку і має не лише права, а й обов'язки інформувати про будь-які прояви у суспільстві, не замовчува­ти інформацію заради суспільної та особистої безпеки членів суспільства, наприклад, якщо це стосується екологічної безпе­ки, корупції тощо. Подібні підходи існують на сьогодні в низці чинних законів України, зокрема, «Про друковані засоби ма­сової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення і радіомовлення» «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» тощо.

Важливо дотримуватись основних принципів інфор­маційних відносин, які викладено у статті 5 Закону України «Про інформацію», а саме:

- гарантованість права на інформацію;

- відкритість, доступність інформації та свобода її обміну;

- об'єктивність, вірогідність інформації;

- повнота і точність інформації;

- законність одержання, використання, поширення та
зберігання інформації.

Логічним є те, що відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється безпо­середньо тією особою, яка поширила інформацію. Юридична особа вважається поширювачем інформації, що її подає поса­дова чи службова особа, яка у неї працює, при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків. У разі поширення недостовірної інформації невідомою особою, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту неправдивості цієї інформації та її спро­стування. Така заява подається до суду за правилами, вста­новленими Цивільно-процесуальним кодексом України що­до окремого впровадження.

Недостовірна інформація може міститися у документі, який прийняла (видала) юридична особа. Такий документ має бути відкликаний. До документів, про які йдеться у ст. 277, можуть належати довідки за місцем роботи чи місцем проживання, ви­робничі характеристики, рекомендаційні листи тощо.

Дата добавления: 2014-12-16