Міжнародна інформація. слід застосувати незалежно від того, чи була в діях за­подіювана вина, чи ні

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

слід застосувати незалежно від того, чи була в діях за­подіювана вина, чи ні.

Ще одним спеціальним способом захисту фізичної особи в разі порушення її особистих немайнових прав, поширен­ня про неї та (або) членів її сім'і недостовірної інформації є право на відповідь. Між поняттями «спростування» та «відповідь» є істотна відмінність. Спростування, по суті, є добровільним визнанням факту порушення таких прав. В цьому разі фізична особа, права якої порушено, дістає право вимагати відшкодування збитків та компенсації мо­ральної шкоди.

Подібним до права на відповідь є право на власне тлума­чення обставин справи, що є виявом реалізації консти­туційного права на свободу думки, свободу слова та вільне вираження своїх поглядів та переконань (ст. 34 Конституції України). Однак, право на власне тлумачення обставин спра­ви передбачає суто тлумачення обставин справи, а не відмову від певної інформації. Це право реалізується у разі, якщо по­ширена інформація є цілком правильною, а особа бажала б пояснити мотиви своєї поведінки. Іноді в літературі відрізня­ють ще право на коментар та репліку.

Право на відповідь, а також на спростування недосто­вірної інформації щодо особи, яка померла, належить, відповідно до ч. 2 ст. 277 ЦК, членам її сім'ї, близьким родичам та іншим зацікавленим особам, тобто фактично необмеженому колу осіб, що є додатковою гарантією за­хисту особистих немайнових прав, які належать фізичній особі довічно.

Оціночні судження не підлягають спростуванню та дове­денню їх правдивості.

У пункті 1 ст. 10 Конвенції про захист прав людини та ос­новних свобод зазначено: «Кожен має право на свободу вира­ження своїх поглядів. Це право включає свободу дотримува­тися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання з боку державних органів і незалежно від державних кордонів».

Свобода виражати свій погляд є «правом людини», визна­ним у світі, мабуть, найбільш широко. У своїй основі ст. 10 зазначеної Конвенції має за зразок ст. 19 Загальної декла­рації прав людини і забезпечує загальний захист «виражен­ня поглядів».

Аргументи, які висувають як обгрунтування необхідності особливого захисту свободи вираження поглядів, іноді поділяють на дві групи. За аргументами першої групи, свобо­да слова визначається цінною, оскільки публічні обговорен­ня є корисним інструментом досягнення інших суспільних цілей; другої — вираження особистих поглядів саме по собі є людським благом, благом пошуку істини, досягнення спра­ведливості, викриття негативних тенденцій у суспільстві та взаємовідносинах між людьми.

Тією мірою, якою свободу слова розцінюють як соціаль­ний інструмент, вона співвідноситься з двома спорідненими цілями. В найбільш широкому значенні свободу слова обґрунтовують як найкращий засіб забезпечити можливість з'ясувати істину. Стверджують, що безперешкодне зіткнен­ня і, як результат цього, перевірка думок і ідей, є найкращим способом поповнення знань.

Друга група аргументів, якими обґрунтовується не­обхідність вільного вираження поглядів, спирається на ідею про те, що вільна передача почуттів, поглядів та ідей є суттєвим чинником ровного розвитку людської особистості в суспільстві. Так само і здатність людини сприймати запере­чення, спонукання, заохочення через ідеї, висловлені інши­ми людьми, може бути вкрай важливою для формування тих особистих переконань, що лежать в основі нашої здатності до самовизначення.

Подібну оцінку двостороннього характеру цього права висловив Європейський суд з прав людини, наполягаючи на тому, що свобода вираження поглядів «становить одну з ос­новних підвалин демократичного суспільства і одну з прин­ципових умов його прогресу і самореалізації кожної особи (справа «Лінгенс проти Австрії»).

Дата добавления: 2014-12-16