Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Захист права на інформацію




Міжнародна інформація

Кудрявцева С.П., Колос В.В.



 


зберігати інформацію у будь-якій формі з використанням будь-яких засобів, крім випадків, передбачених законом. При цьому учасники інформаційних відносин зобов'язані по­важати інформаційні права інших суб'єктів; використовува­ти інформацію згідно з законом або договором (угодою); за­безпечувати додержання принципів інформаційних відно­син, передбачених статтею 5 Закону; забезпечувати доступ до інформації усім споживачам на умовах, передбачених зако­ном або угодою, зберігати її в належному стані протягом встановленого терміну і надавати іншим громадянам, юри­дичним особам або державним органам у передбаченому за­коном порядку; компенсувати шкоду, заподіяну за пору­шення законодавства про інформацію. Охорону права на інформацію та неприпустимість зловживання правом на інформацію регламентовано статтями 45 і 46 Закону.

Порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність. Відповідальність несуть особи, винні у вчи­ненні порушень, визначених ст. 47 Закону «Про інформацію», серед них: необгрунтована відмова від надання відповідної інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності; не­своєчасне надання інформації, навмисне приховування інфор­мації тощо. Протиправні дії підлягають оскарженню до органів вищого рівня або до суду (ст. 48 Закону), а у випадках, коли правопорушення завдають громадянам, підприємствам, уста­новам, організаціям, та державі матеріальної або моральної шкоди, особи, винні у цьому, відшкодовують її на підставі рішення суду. Розмір відшкодування визначає суд (ст. 49 Зако­ну). Захист службової та комерційної таємниці від непра­вомірних посягань може здійснюватись на підставі норм цивільного, адміністративного або кримінального права.

Основним цивільно-правовим способом захисту ЦК Ук­раїни визначає відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої правопорушенням суб'єкту відносин у сфері інфор­мації. Норми адміністративного права застосовують, якщо


права володільця комерційної таємниці порушили посадові особи органів державного управління (податкових, контро­люючих, правоохоронних органів тощо), які мають доступ до такої інформації у встановлених законом випадках.

Порядок використання інформації та захисту прав на неї встановлюються Законом України «Про інформацію».

Важливим є положення статті 277 ЦК України, яка при­свячена праву на відповідь, а також праву на спростування недостовірної інформації. Згідно з ч. І даної статті, такі пра­ва має фізична особа, особисті не майнові права якої поруше­но внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї такої недостовірної інформації.

Під недостовірною інформацією слід розуміти таку, що не відповідає дійсності. Цивільно-правове поняття спросту­вання має конституційно-правове закріплення. Частина 4 ст. 32 Конституції України гарантує право кожному на спросту­вання недостовірної інформації стосовно себе та членів своєї сім'ї. Особливість цього способу захисту полягає у спе­цифічності тих благ, які підлягають захисту, а саме в їх не-майновому характері і в тому, що їх практично неможливо повернути до того рівня, який існував до порушення особис­тих немайнових прав. Цей спосіб захисту є спеціальним.

Під поняттям спростування розуміють доведення непра­вильності, помилковості, хибності будь-чого, будь-чиїх твер­джень, переконань, заперечення, відкидання будь-яких тверджень. Спростування має відбуватися, як правило, в ідентичній до порушення формі, а якщо це неможливо чи не­доцільно — в адекватній чи іншій формі, з урахуванням то­го, що воно має бути ефективним. Крім того, спростування обов'язково має проводити або підписати особа, яка пошири­ла неправдиву інформацію і порушила тим самим особисті немайнові права фізичної особи. У протилежному випадку йдеться скоріше про інші способи захисту (відповідь, вислов­лювання своєї думки тощо). Спростування недостовірної інформації, як спеціальний захист особистих немайнових прав фізичної особи, відповідно до ч. 6 ст. 277 ЦК України,





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-12-16; Просмотров: 778; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.006 сек.