КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Сутність девіантної поведінки
Поведінка людей в суспільстві регулюється соціальними нормами і цінностями. Соціальні норми - це офіційно встановлені або такі, що склалися внаслідок соціальної практики, правила громадської поведінки в конкретно-історичних умовах життя суспільства. їх дотримання є необхідною умовою функціонування суспільства. Норми поділяються на правові, моральні, релігійні та ін. і слугують критерієм оцінки пове- дінки людини в будь-який момент її повсякденного життя і діяльності. Внаслідок дії різних чинників поведінка окремих людей може відхилитися від прийнятих у суспільстві норм і цінностей. У соціології виділяють таке явище, як аномія, що характеризує невідповідні нормам прояви людини в соціальному середовищі. Американський соціолог Р.Мертон у 30-х pp. XX ст. розробив теорію соціальної аномії, у якій розглядає стан відсутності моралі в суспільстві як такий, що спонукає Індивіда до девіантної поведінки. На його думку, у будь-якому суспіль-стві панують певні цілі і засоби їх досягнення. Порушення рівноваги між цілями і засобами їх досягнення призводить до аномії. Р. Мертон виділяє такі типи реакцій людини при аномії (логічно можливі варіанти поєднання ставлення до цілей діяльності і засобів їх досягнення): конформізм, інновативність, ритуалізм, ретризм, бунт. Конформізм (від лат. conformns - подібний, схожий) - позитивне і: ліплення до цілей і засобів їх досягнення, що склалися в суспільстві. Інновативність (від лат. innovatio - відновлення, зміна) - позитивне ставлення до цілей і заперечення обмежень у виборі засобів, що зумо-влює інноваційну поведінку і діяльність людини. Ритуалізм - негативне ставлення до цілей, їх забуття при зосередженні уваги на засобах зумовлює поведінку ритуального типу (наприклад, релігійна діяльність, бюрократизм). Ретризм - заперечення і цілей, і будь-яких засобів їх досягнення. Веде до відходу від життя (алкоголіки, наркомани). Бунт - відмова від прийнятих у суспільстві цілей і засобів їх досяг-нення з одночасною заміною їх новими цілями і засобами (заколот, переворот, революційні зміни у соціальних нормах і цінностях). Соціальне відхилення - це особливість соціального розвитку людини, яка полягає у поведінці, що не відповідає суспільним нормам і цінностям. У соціальній педагогіці розрізняють три типи девіантної поведінки (від лат. deviatio - відхилення): делінквентна (антисоціальна) поведінка, асоціальна (аморальна) поведінка, аутодеструктивна (саморуйнівна) поведінка. Делінквентна поведінка (від лат. delinquens - правопорушник) -антисоціальні дії, які загрожують соціальному порядку і благополуччю оточуючих людей, пов'язані з порушенням правових норм і юридичною відповідальністю. У дорослих людей (старше 18 років) делінквентна поведінка виявляється переважно у формі правопорушень, що спричиняють кримінальну або громадянську відповідальність та відповідне покарання. У підлітків (від 13 років) переважають такі види делінквентної поведінки, ЯК хуліганство, крадіжки, вандалізм, фізичне насильство, торгівля наркотиками. У дитячому віці (від 5 до 12 років) найбільш поширені такі форми, як насильство по відношенню до молодших дітей або одноліт- ків, жорстоке поводження з тваринами, крадіжки, дрібне хуліганство, пошкодження майна, підпали. Асоціальна поведінка - це поведінка, яка порушує прийняті у сус- пільстві морально-етичні норми, безпосередньо загрожує міжособисті- сним стосункам але не містить протиправних дій. У підлітковому віці найбільш поширеними формами асоціальної поведінки є втечі з дому, бродяжництво, шкільні прогули або відмова від навчання, брехня, агресивна поведінка, проміскуїтет (безладні статеві зв'язки), графіті (настінні малюнки і написи непристойного характеру), субкультурні девіації (сленг, шрамування, татуїровки). У дітей частіше спостерігаються втечі з дому, бродяжництво, шкільні прогули, агресивна поведінка, лихослів'я, брехня, крадіжки, здирництво (жебрацтво). Межі асоціальної поведінки вкрай мінливі, оскільки вона більше ніж інші поведінкові девіації залежить від впливу культури і часу. Аутодеструктивна (саморуйнівна) поведінка - це поведінка, що відхиляється від медичних і психологічних норм, загрожує цілісності і розвитку самої особистості. Саморуйнівна поведінка виявляється в таких основних формах: суїцидальна поведінка, харчова залежність, хімічна залежність (зловживання психоактивними речовинами), фанатична поведінка (наприклад, залученість в деструктивно-релігійні культи), аутична поведінка, віктимна поведінка (поведінка жертви), діяльність з вираженим ризиком для життя (екстремальні види спорту, істотне перевищення швидкості при їзді на автомобілі тощо). Специфікою аутодеструктивної поведінки в підлітковому віці є її опосередкованість груповими цінностями. Група, до якої належить підліток, може породжувати наступні форми аутодеструкції: наркоза-лежну поведінку, самопорізи, комп'ютерну залежність, харчові аддикції, рідше - суїцидальну поведінку. У дитячому віці мають місце куріння і токсикоманія, але в цілому для цього вікового періоду аутодеструкція мало характерна. Очевидно, що різні види девіантної поведінки можна розташувати на єдиній осі «деструктивна поведінка» з двома протилежними напрямами - на себе або на інших. За спрямованістю і ступенем деструктивності можна побудувати таку шкалу девіантної поведінки: антисоціальна (активно-деструктивна) - просоціальна (відносно-деструктивна, адаптована до норм антисоціальної групи) - асоціальна (пасивно-деструктивна) -саморуйнівна (пасивно-аутодеструктивна) - суїцидальна (активно-аутодеструктивна). Виділення окремих видів девіантної поведінки і їх систематизація за схожими ознаками є умовними. У реальному житті окремі форми нерідко поєднуються або перетинаються, а кожен конкретний випадок і девіантної поведінки виявляється індивідуально своєрідним. У зв'язку з різноманіттям параметрів і характеристик девіантної по-ведінки, наявністю різних підходів до її вивчення в психології, педагогіці, криміналістиці і медицині, в сучасній науковій літературі розгляданні,ся різні аспекти цього неоднозначного явища. Медичний (психобіологічний) аспект девіантної поведінки дітей знайшов відображення в роботах А.Л.Гройсмана, В.П.Кащенка, Л.Е.Личко, В.Ф.Матвєєва та ін. Тут девіантна поведінка розглядається нк наслідок нервово-психічної патології, акцентуацій характеру, кризових явищ підліткового віку, різних фізичних і психічних недоліків дітей. Групуючи дефекти характеру у неповнолітніх, В.П. Кащенко виділяє: а) недоліки характеру, переважно емоційно зумовлені (психічна б) недоліки характеру, зумовлені переважно активно-вольовими У роботах А.Л.Гройсмана, В.Ф.Матвєєва виділяються такі різновиди девіантної поведінки дітей: 1) страхи, нав'язливості; 2) рухова розгаль-мованість; 3) заїкання; 4) втечі з дому і бродяжництво; 5) розлади апети-іу; 6) патологічне фантазування; 7) страх перед своєю фізичною неповноцінністю (дисморфофобія); 8) патологічні захоплення (хобі-реакції). Соціально-психологічний аспект девіантної поведінки дітей знайшов висвітлення в роботах С.А.Бадмаєва, С.А.Бєлічевої. Зокрема, і;АБєлічевою проведено глибокий науковий аналіз і запропоновано ґрунтовну характеристику важковиховуваності як варіанту соціальної дозадаптації дітей. Психолого-педагогічний аспект девіантної поведінки підлітків досить ґрунтовно розкритий у роботах А.Алемаскіна, О.С.Бєлкіна, Л.І.Кочетова, Н.Ю.Максимової, С.І.Подмазіна та ін. Так, А.С.БєлкІн з'ясував взаємозв'язок педагогічної занедбаності як стійкого спотворення етичних уявлень, несформованості почуттів і навичок суспільної поведінки з відповідними віковими особливостями і домінуючими чинниками етичного розвитку дитини. Перша стадія відповідає дошкільному періоду і визначається як стадія виникнення передумов педагогічної занедбаності. Домінуючі Відхилення на цій стадії: недостатній розвиток індивідуально-психологічних якостей (уваги, посидючості, пам'яті, емоційної стійкос-ті), слабкапідготовка до школи. Друга стадія виникає у молодших класах і визначається як почат- кова форма відхилень у поведінці, пов'язана з негативним ставленням до норм і правил класного життя. Домінуючі відхилення, що мають ситуативний характер: відсутність ситуації успіху в навчальній і гро- мадській діяльності, невміння виконувати вимоги педагога, слабкість внутрішньогрупових відносин. Третя стадія виникає у молодших підлітків (IV-VI класи), прояв- ляючись як стабілізація несприятливих тенденцій у поведінці; пору- шення норм життя колективу має ситуативний, а в окремих випадках навмисний характер. Четверта стадія характерна для старших підлітків (VIII-IX класи), виявляється у стійких ознаках асоціальної поведінки. Це підсумок несприятливого розвитку на попередніх стадіях внаслідок недоліків сі- мейного і шкільного виховання. Звичайно, на практиці така логіка взаємозв'язку віку і поведінкових відхилень не обов'язкова. Йдеться про досить стійку тенденцію, що виявляється за певних соціально-педагогічних умов. Прояви девіантної поведінки детермінуються також найбільш характерними рисами особистості важких дітей. Молодшим школярам (I-IV класи) властиві здебільшого примхливість, упертість, лінь, неуважні- сть, брехливість, неохайність, забіякуватість, відсутність самостійно- сті; підліткам (V-IX класи) - грубість, озлобленість, небажання вчитися і працювати на загальну користь, прагнення нашкодити, підвищений інтерес до сексуальних питань; старшокласникам (Х-ХІ класи) - знева- жливе ставлення до батьків, дорослих, товаришів, до своїх навчальних і громадських обов'язків, критиканство, невміння доводити почату справу до кінця, нестриманість, хвороблива замкнутість. М.А.Алемаскін, простежуючи психолого-педагогічну закономірність формування девіантної поведінки, виділив і описав чотири групи важ-ковиховуваних дітей: 1) важковиховувані діти, які байдуже ставляться до навчання, періодично порушують дисципліну, правила поведінки (здійснюють прогули, бійки), проявляють деякі негативні якості (грубість, брехливість, нечесність); 2)педагогічно занедбані підлітки, що негативно ставляться до на- вчальної і суспільно корисної діяльності, систематично порушують дисципліну і моральні норми (прогули, бійки, куріння, вживання алкоголю), постійно проявляють негативні якості (грубість, лінь, нечесність, жорстокість); 3)підлітки-правопорушники - важковиховувані або педагогічно за- недбані підлітки, які скоюють правопорушення (дрібні крадіжки, хулі- ганство), порушують адміністративні та інші норми, перебувають на обліку в інспекції у справах неповнолітніх або направлені комісіями у оправах неповнолітніх в спецшколи; 4) неповнолітні злочинці - педагогічно занедбані підлітки, що скої- ли кримінальні злочини, порушують правові норми і направлені судом у навчально-реабілітаційні центри (колонії). Етично-правовий (кримінологія) аспект девіантної поведінки непов-нолітніх досліджується не тільки правознавцями, але й педагогами і пси-хопогами (Б.М.Алмазов, А.І.Долгова, В.Д.Єрмаков, Д.І.Фельдштейн та ін.). Б.М.Апмазов і Л.А.Грищенко, аналізуючи психолого-педагогічний і ети-чно-правовий аспекти девіантної поведінки, виділили три категорії дітей: 1) неповнолітні злочинці, що порушили кримінальний закон у віці, нкий передбачає юридичну відповідальність; 2) діти і підлітки з асоціальною поведінкою, вчинок яких не має протизаконного змісту (втеча з дому, азартні ігри тощо) або не підлягає кримінальній відповідальності за віком; 3) решта неповнолітніх, провина яких не виходить за межі витівки. становлення можна вважати: • виникнення суперечності між соціальними нормами і особистістю; • прояв незгоди, заперечення соціальних вимог; • протизаконні дії (дрібне хуліганство, обман, крадіжки, рецидиви протизаконних дій); • накопичення досвіду асоціальної поведінки; • включення в групу з асоціальною поведінкою; • порушення законів; • скоєння злочину.
Дата добавления: 2014-11-28; Просмотров: 1453; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |