Системи опалення

Системи опалення являють собою комплекс елементів, необхідних для нагрівання приміщень у холодну пору року. До основних елементів систем опалення належать: джерело тепла, теплопроводи, нагрівні прилади (радіатори).Теплоносіями можуть бути нагріта вода, пара чи повітря.

Системи опалення поділяються на місцеві та центральні. До місцевого опалення належить пічне та повітряне. Воно застосовується в приміщеннях житлових та побутових, а також виробничих невеликих за площею.

До систем центрального опалення належать: водяне, парове, панельне, повітряне і комбіноване.

При виборі системи опалення підприємства, що проектується чи реконструюється необхідно враховувати санітарно-гігієнічні, виробничі, експлуатаційні та економічні чинники.

Тема 2.4. Освітлення виробничих приміщень

План

1. Види виробничого освітлення.

2. Порівняльна характеристика джерел штучного освітлення.

3. Нормування освітлення.

4. Проектування систем штучного освітлення.

Література:[2] с.129-136;

[3] с.114-127-; [4] с. 121-132.

1. Види виробничого освітлення

Природне освітлення має важливе фізіологічно-гігієнічне значення для працюючих. Воно сприятливо впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин та покращує розвиток організму в цілому. Сонячне випромінювання зігріває та знезаражує повітря, очищуючи його від збудників багатьох хвороб (наприклад, вірусу грипу). Окрім того, природне світло має і психологічну дію, створюючи в приміщені для працівників відчуття безпосереднього зв'язку з довкіллям.

Природному освітленню властиві й недоліки: воно не постійне в різні періоди доби та року, в різну погоду; нерівномірно розподіляється до площі виробничого приміщення; при незадовільній його організації може викликати засліплення органів зору. На рівень освітленості приміщення при природному освітленні впливають наступні чинники: світловий клімат; площа та орієнтація світлових отворів, ступінь чистоти скла в світлових отворах; пофарбування стін та стелі приміщення; глибина приміщення; наявність предметів, що заступають вікно із середини, так і ззовні приміщення.

Штучне освітлення передбачається у всіх виробничих та побутових приміщеннях, де недостатньо природного світла, а також для освітлення приміщень у темний період доби. При організації штучного світла необхідно забезпечити сприятливі гігієнічні умови для здорової роботи і одночасно врахувати економічні показники. Найменша освітленість робочих поверхонь у виробничих приміщеннях регламентується СНиП ІІ-4-79 і визначається, в основному, характеристикою зорової роботи.

2. Порівняльна характеристика джерел штучного освітлення

Як джерела штучного освітлення використовуються лампи розжарювання та газорозрядні.

Лампи розжарювання належать до теплових джерелсвітла. Вони характеризуються простотою конструкції та виготовлення, відносно низькою вартістю, зручністю експлуатації та широким діапазоном напруги та потужності. Поряд з перевагами їм притаманні і суттєві недоліки: велика яскравість; низька світлова віддача; відносно малий термін служби; переважання жовто-червоних променів у порівнянні з природнім світлом.

Газорозрядні лампи працюють в наслідок електричного розряду в середовищі інертних газів та парів металу та явища люмінесценції випромінюють світло оптичного діапазону спектра.

Основною перевагою газорозрядних ламп є їх економічність. Світлова віддача 3-5 разів вища ніж у ламп розжарювання. Термін експлуатації — до 10 тис. годин. А температура нагрівання 30-60^оС. Окрім того, газорозрядні лампи забезпечують світловий потік практично будь-якого спектра шляхом підбирання відповідних інертних газів, парів металу, люмінофора.

Основним недоліком ламп є пульсація світлового потоку що зумовлює виникнення стробоскопічного ефекту.

3.Нормування освітлення

Норми носять міжгалузевий характер. На їх основі, як правило, розробляють норми для окремих галузей промисловості. В СНиП ІІ-4-79 вісім розрядів зорової роботи, із яких перші шість характеризуються розмірами об'єкта розпізнавання. Для I-V розрядів, які окрім того мають ще й по чотири підрозряди (а, б, в, г), нормовані значення залежать не тільки від найменшого розміру об'єкта розпізнавання, але і від контрасту об'єкта з фоном та характеристики фону. Найбільша нормована освітленість складає 5000 лк (розряд Іа), а найменша — 30 лк.

Норми штучного освітлення поліграфічних підприємств

Цехи, дільниці	Фон	Розряд робіт	Комбіно­­- ване освітлення, лк.	Загальне освітлення, лк	Тип ламп
Виготовлення форм Копіювання Оброблення форми	середній	ІV б ІV б			ЛЖ ЛБ
Друкарські цехи Стіл друкаря Контроль якості продукції	середній   світлий	ІІІв ІІг			ЛДК ЛДК

4. Проектування систем штучного освітлення

При проектуванні систем штучного освітлення необхідно вирішити наступне: вибрати систему освітлення, тип джерела світла, тип світильників, визначити розташування світлових приладів, виконати розрахунки штучного освітлення та визначити потужності світильників та ламп.

Вибираючи джерела освітлення. Слід надати перевагу люмінесцентними лампам, які енергетично більш економічні. Вибір світильників проводиться з врахуванням характеристики приміщення, для якого проектується освітлення.

У високих приміщеннях, доцільно застосовувати світильники з концентрованою чи глибокою світловою віддачею, а в низьких навпаки.

Питання для самоперевірки

1. Зробити порівняльну характеристику джерел штучного освітлення.

2. Зробити порівняльну характеристику природного та штучного освітлення.

3. Який принцип нормування освітлення?

4. Як проектується система штучного освітлення?

Тема 2.5. Захист від шуму та вібрації

План

1. Основні поняття про шум та вібрацію.

2. Дія шуму та вібрації на організм.

3. Джерела виникнення шуму та вібрації, їх нормування.

4. Заходи та засоби захисту від шуму та вібрації.

Література:[2] с.127-142;

[11] с.148-164; [12] с. 135-157.

1. Основні поняття про шум та вібрацію

Шум — це будь-який звук, який негативно впливає на організм людини. Шум створюється при хаотичному поширенні звуків різної частоти та енергії.

Частота звуку визначається кількістю коливань пружного середовища за одиницю часу і вимірюється в Герцах (1 Гц - 1 коливання за секунду). За частотою звукові коливання поділяються на три діапазони:

- інфразвукові з частотою менше 20 Гц;

- звукові (сприймаються органами слуху) - 20-20 000 Гц;

- ультразвукові - більше 20 000 Гц.

Одиниці рівня сили звуку - бел (Б), прийнято на честь фізика О. Г. Белла (1847-1922), який вважається винахідником телефону. Оскільки, орган слуху людини спроможній розрізняти зміни рівня сили звуку на 0,1 Б, то на практиці, як одиниця рівня сили звуку, в основному, використовуються децибел (дБ) десята частина бела.

Рівні сили звуку від деяких джерел:

- шелестіння листя - 10 дБ;

- шепіт на відстані 1 м - 20 дБ;

- спокійна розмова - 50 дБ;

- шум автомобіля - 60 дБ;

- шум верстатів - 80 дБ;

Вібрація - це механічні коливання твердого тіла, які сприймаються загальним відчуттям.

Вібрація використовується для інтенсифікації виробничих процесів, наприклад, при ущільненні бетонних сумішей, сортуванні сипучих продуктів.

За способом передачі на тіло людини розрізняють загальну та місцеву вібрацію. Загальна передається на тіло людини через

опорні поверхні — сидіння, підлогу, локальне - через руки працюючих при контактів з інструментами.

2. Дія шуму на організм людини. Нормування шуму

Шкідливий та небезпечний вплив шуму на організм людини встановлено тепер з повною визначеністю. Ступінь такого впливу, в основному залежить від рівня та характеру шуму, форми та тривалості впливу, а також індивідуальних особливостей людини. Чисельні дослідження підтвердили той факт, що шум на­лежить до загально фізіологічних подразників, які за певних обставин можуть впливати на більшість органів та систем організму людини. Так за даними медиків дія шуму може спричинити нервові, серцево судинні захворювання, вираз­кову хворобу, порушення обмінних процесів та функціонування органів слуху тощо.

Найбільш повно вивчено вплив шуму на слуховий апарат людини. У працівників «шумних» професій може викинути професійне захворювання туговухість, основним симптомом якого є поступова втрата слуху.

Крім безпосереднього впливу на орган слуху шум впливає на різні відділи головного мозку, змінюючи при цьому нормальні процеси вищої нервової діяльності. Характерними є скарги на підвищену втомлюваність, загальну слабкість, роздратованість, апатію, послаблення пам'яті, погану розумову діяльність. Наближено дію шуму різних рівнів можна охарактеризувати наступним чином:

шум до 5 0 дБА, зазвичай, не викликає шкідливого впливу на людину в процесі її трудової діяльності;

шум зрівнем 50-60 дБА, може викликати психологічний вплив, що проявляється у погіршенні розумової діяльності, послабленні уваги, швидкості реакції, утруднення роботи з масовими інформаціями тощо;

при рівні шуму 65-90 дБ А, можливий його фізіологічний вплив: пульс прискорюється, тиск крові підвищується, судини звужуються, що погіршує постачання органів кровою;

дія шуму з рівнем 90 дБА і вище може привести до функціональних порушень в органах та системах організму людини;

при рівні шуму120 дБА івище здійснюється механічний вплив на орган слуху, можливий навіть розрив барабанної перетинки. Такий високий рівні шуму впливає і на весь організм.

Отже, шкідливі та небезпечні наслідки дії шуму проявляються тим більше, чим вищий рівень сили звуку та триваліша його дія. На основі даних про особливості впливу шуму на організм людини проводять гігієнічне нормування його параметрів.

Нормування шуму проводиться за двома методами: нормування за граничним спектром шуму та нормування рівня звуку в дБА.

Нормування шуму за рівнем звуку в дБА засновано на вимірюванні за шкалою А шумоміра, що імітує чутливість органу слуху до шуму різної гучності. Рівень звуку в дБА використовується для орієнтовної оцінки постійного та непостійного шуму, оскільки в цьому випадку є невідомим спектр шуму.

Допустимі рівні звуку тиску в октавних смугах частот, рівні шуму на території підприємства регламентуються Державними санітарними нормами ДСН 3.3.6.037-99.

Для визначення відповідності рівнів шуму та рівнів звукового тиску нормованим значенням, а також для порівняльної оцінки різних заходів, спрямованих на зниження шуму проводять вимірювання шуму на робочих місцях і у виробничому приміщенні. Для цього використовується: шумомір ШМ - 1, вимірювач шуму та вібрації ВШВ - 003, акустична вимірювальна апаратура фірми RFT (Німеччина) та Бриль і К'єр, (Данія). Принцип вимірювання шуму полягає в наступному: мікрофон для акустичних вимірювань сприймає шум і перетворює механічні коливання в електричні, які підсилюються, і пройшовши коректувальні фільтри та випрямляч, реєструють індикаторним приладом чи осцилографом.

3. Заходи та засоби захисту від дії шуму та вібрації

Класифікація засобів та заходів колективного захисту, що зменшують шум на шляху його поширення.

Архітектурно планувальні:

— раціональне розміщення будівель та споруд; засоби звукоізоляції;

— раціональне розміщення робочих місць; засоби звукопоглинання;

— створення шумозахисних зон;

Акустичні:

— засоби звукоізоляції;

— засоби звукопоглинання;

— засоби віброізоляції;

— засоби демпферування;

— глушники шуму.

Питання для самоперевірки

І. Що таке шум та його фізичні характеристики.

2. Як впливає інфра та ультразвук на організм людини?

3. Які заходи та засоби застосовуються для захисту від дії шуму?

4. Як впливає догляд за устаткуванням на рівень шуму?

Тема 2.6. Вплив електромагнітних полів
на організм людини

План

1. Джерела виникнення електромагнітних полів.

2. Дія елекромагнітних полів на організм людини.

3. Інфрачервоні, ультрафіолетові та лазерні випромінювання.

4. Засоби захисту від дії електромагнітних полів.

Література:[2] с.177-183;

[3] с.158-168; [4] с. 165-175.

1. Джерела виникнення електромагнітних полів

Розрізняють природні та штучні джерела електромагнітних полів (ЕМП). Основні джерела природних електромагнітних полів:

— електричне та магнітне поле землі;

— космічні ЕМП, ті що генеруються сонцем.

Штучні джерела електромагнітних полів:

— телевізійні та радіотрансляційні станції;

— високовольтні лінії для електропередач;

— пристрої мобільного та сотового зв’язку;

— антени та трансформатори.

Електромагнітні поля характеризуються певною енергією, яка поширюється в просторі у вигляді електромагнітних хвиль. Основними параметрами електромагнітних хвиль є: довжина хвилі; частота коливань, швидкість поширення

2. Дія електромагнітних полів на організм людини

ЕМП можуть викликати біологічні та функціональні несприятливі ефекти, які проявляються у передчасній втомлюваності, частих головних болях, погіршенні сну, порушенні роботи центральної нервової системи. При систематичному опроміненні ЕМП спостерігається зміна кров’яного тиску, сповільнення пульсу, нервово-психологічні захворювання. Теплова дія ЕМП призводить до появи катаракти, тобто до поступової втрати зору.

Для кількісної характеристики цієї енергії застосовують значення поверхневої густини потоку енергії що визначається в Вт/м^2. Дотримання допустимого значення, яке залежить від довжини хвилі контролюється шляхом вимірювання напруженості на робочих місцях і в місцях можливого знаходження персоналу.

3. Інфрачервоні, ультрафіолетові та лазерні випромінювання

Інфрачервоні випромінювання (ІЧ) здійснюють на організм людини в основному теплову дію. Залежно від довжини хвилі ІЧ-випромінювання поділяються на короткохвильові, з довжиною хвилі від 0,76 до 1,4 мкм та довгохвильові — 1,4 мкм.

Вплив ІЧ-випромінювання на людину може бути загальним та локальним і призводить за звичай до підвищення температури.

Основними джерелами ІЧ-випромінювання є нагріті поверхні стін печей та їх відкриті отвори, струмені розплавленого металу та лампи ІЧ-випромінювання.

Ультрафіолетові (УФ) належать до оптичного діапазону магнітних хвиль і знаходяться між тепловими та іонізуючими. Джерелами їх виникнення є дугове електрозварювання, ртутно-кварцеві лампи та квантові генератори.

Спектр УФ-випромінювання поділяється на три області:

— довгохвильова, довжина хвилі — 400-320 нм;

— середньохвильова — 320-280 нм;

— короткохвильова — 280-10 нм.

УФ-випромінювання характеризуються двоякою дією на організм людини: з одного боку, небезпекою переопромінення, а з іншого необхідністю для нормального функціонування організму.

Джерелом лазерного випромінювання є оптичний квантовий генератор (лазер), принцип роботи якого базується на використанні вимушеного електромагнітного випромінювання. При експлуатації лазера виникає небезпека, не лише пов’язана з дією лазерного випромінювання, а з низкою супутніх чинників, а саме: підвищеною запиленістю та загазованістю повітря, УФ-випромінюванням, іонізуючим та електромагнітним випромінюванням.

З метою забезпечення безпечних умов праці персоналу санітарними правилами та нормами (СанПтаН № 5804-91) регламентовані гранично допустимі рівні лазерного випромінювання, які виражені в електричних експозиціях що вимірюється в Дж/см².

4. Заходи та засоби захисту від дії електромагнітних полів

Заходи захисту від всіх видів випромінювання поділяються на:

— організаційні;

— технічні;

— санітарно-гігієнічні;

— лікувально-профілактичні.

До організаційних заходів колективного захисту належать:

— розміщення об’єктів таким чином, щоб звести до мінімуму можливе опромінення людей;

— «захист часом», перебування людей обмежується часом;

— «захист віддалю», розміщення робочих місць на максимально допустимій віддалі від джерела випромінювання;

— «захист кількістю», потужність джерел випромінювання повинна бути мінімально необхідною;

— проведення дозиметричного контролю.

Технічні засоби колективного захисту:

— екранування джерел випромінювання ЕМП;

— екранування робочих місць;

— дистанційне керування установками.

До лікувально-профілактичних заходів колективного захисту належать:

— попередній та періодичні медогляди;

— скорочення тривалості робочого часу та надання додаткової відпустки;

— допуск до роботи осіб віком не молодші 18 років.

Тема 2.7. Іонізуючі випромінювання.
Інфразвук, ультразвук

План

1. Види. властивості та одиниці вимірювання іонізуючих випромінювань.

2. Вплив іонізуючого випромінювання на організм людини.

3. Захист від іонізуючих випромінювань.

4. Інфразвук та ультразвук, його вплив на організм людини.

Література:[2] с.168-176;

[3] с.148-157; [4] с.158-164.

1. Види, властивості та одиниці вимірювання іонізуючих випромінювань.

Іонізуюче випромінювання — це випромінювання взаємодія якого з середовищем призводить до утворення електричних зарядів різних знаків. Джерелом іонізуючого випромінювання є природні та штучні радіоактивні речовини та елементи (уран, радій, цезій, стронцій та інші).

Іонізуюче випромінювання поділяються на електромагнітні та корпускулярні. До корпускулярних належать альфа та бета частинки, а до електромагнітних гама та рентгенівські випромінювання.

Альфа-випромінювання — потік позитивно заряджених частинок (ядер атомів гелію) що рухаються зі швидкістю 20 000 км/сек.

Бета-випромінювання — потік електронів та позитронів. Їх швидкість наближається до швидкості світла.

Гама-випромінювання — являють собою короткохвильове магнітне випромінювання, яке за своїми властивостями подібне до рентгенівського. Однак має значно більшу швидкість та енергію.

Іонізуюче випромінювання характеризується двома основними властивостями, здатністю проникати через середовище, що опромінюється та іонізувати повітря та живі клітини організму. Найбільшу проникну здатність мають гама та рентгенівські промені.

За одиницю експозиційної дози приймають кулон на кілограм (Кл/кг).

2. Вплив іонізуючого випромінювання на організм людини

Вплив іонізуючого випромінювання на організм людини може бути зовнішнім, внутрішнім та комбінованим. Вони, проникаючи в організм людини, передають свою енергію органам та тканинам шляхом збудження атомів та молекул, що входять до складу клітин організму. Це веде до зміни хімічної структури різноманітних з’єднань, що призводить до порушення біологічних процесів, обміну речовин, функції кровотворних органів, змін у складі крові. Радіаційні ураження можуть бути загальними та місцевими (променеві опіки шкіри, слизових оболонок тощо).

Тривалий вплив іонізуючого опромінення в дозах, що перевищують гранично допустимі, може викликати променеву хворобу, зміни в серцево-судинній системі, крововиливи у судинах мозку, випадання волосся, катаракти та генетичні порушення.

Допустимі дози опромінення регламентуються Нормами радіаційної безпеки України (НРБУ-97). Згідно з цими нормами визначають наступні категорії опромінюваних осіб:

категорія А — особи, що постійно чи тимчасово працюють з джерелами випромінювання;

категорія Б — обмежена частина населення, яка не працює з джерелами випромінювання, але за місцем проживання може піддатися опроміненню;

категорія В — населення області, країни.

Одиницею еквівалентної дози опромінення в системі СІ є зіверт (Зв). 1 Зв дорівнює 100 бер.

За ступенем чутливості до іонізуючого випромінювання встановлено три групи критичних органів організму:

І — все тіло, червоний кістковий мозок;

ІІ — щитовидна залоза, печінка, нирки, шлунок, легені;

ІІІ — шкіра, верхні та нижні кінцівки.

Дози опромінення для різних груп критичних органів осіб категорії А та Б, мЗв/рік

Група критичних органів	Гранично допустима доза для осіб категорії А	Гранично допустима доза для осіб категорії Б
І ІІ ІІІ

Для населення категорії В доза опромінення не регламентується.

3. Захист від іонізуючих випромінювань

Заходи захисту від іонізуючих випромінювань поділяються на:

— організаційні;

— технічні;

— санітарно-гігієнічні;

— лікувально-профілактичні.

До організаційних заходів колективного захисту належать: виконання норм радіаційної безпеки.

На підприємствах складають інструкції в яких вказано порядок та правила безпечного проведення робіт.

Технічні засоби колективного захисту:

— зниження потужності джерела випромінювання;

— екранування робочих місць;

— дистанційне керування установками.

До лікувально-профілактичних заходів колективного захисту належать:

— попередній та періодичні медогляди;

— скорочення тривалості робочого часу та надання додаткової відпустки;

— допуск до роботи осіб віком не молодші 18 років.

4. Інфразвук та ультразвук, його вплив на організм людини

Інфразвук — це коливання що мають однакову з шумом природу, але поширюються з частотою меншою за 20 Гц. Основними джерелами ультразвуку на виробництві є тихохідні машинні установки (вентилятори, компресори, турбіни та електроприводи), що здійснюють обертові та зворотно-поступальні рухи з повторним циклом менше ніж 20 разів за сек. Інфразвуки поділяються на постійні та непостійні і мають вплив на весь організм в тому числі на органи слуху.

Ультразвук — це коливання що мають однакову з шумом природу, але поширюються з частотою більшою за 20 000 Гц. Він може викликати біль голови, загальну втому, розлади серцево-судинної та нервової систем.

Використовується ультразвук для інтенсифікації хімічного травлення, нанесення металевого покриття, змивання та знежирення деталей і виробів.

Питання для самоперевірки

1. Що таке шум, які його фізичні характеристики?

2. Як впливає шум на організм людини, яким чином здійснюється нормування та вимірювання шуму?

3. Які заходи та засоби застосовуються для захисту від дії шуму та вібрації?

4. Як впливає інфра- та ультразвук на організм людини?

5. Які засоби та заходи застосовуються від дії електромагнітних полів?

6. Як впливає електромагнітне випромінювання на організм людини, яким чином здійснюється його нормування та вимірювання?

7. Як впливає лазерне випромінювання на організм людини?

Тема 2.8. Засоби захисту працівників

План

1. Класифікація засобів захисту працівників.

2. Характеристика індивідуальних засобів захисту.

3. Порядок видачі засобів захисту та догляд за ними.

Література:[2] с.191-194;

[3] с.168-174; [4] с. 178-183.

1. Класифікація засобів захисту працівників

Засоби захисту поділяються на колективні та індивідуальні. Колективні засоби захисту служать для захисту колективу працівників від несприятливих умов у процесі трудової діяльності. Таким засобами служать: опалювальна система, вентиляційна система, виробниче освітлення, технічні засоби захисту виробничого устаткування.

2. Характеристика засобів індивідуального захисту

Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ)— це засіб захисту, що надягається на тіло

людини або його частину, або використовується під час праці. Вони поділяються на: спецодяг, спецвзуття, засоби захисту рук, голови, обличчя, очей, органів слуху та дихання.

До спецодягу належать: фартухи, халати, півкомбінезони, комбінезони, костюми, теплі куртки. Спец одяг служить для захисту від дії несприятливих чинників. Відповідно до ГОСТ 12. 4. 103-80 спец одяг залежно від захисних властивостей поділяється на групи які мають наступні позначення:

М — для захисту від механічних пошкоджень;

З — від загальних виробничих забруднень;

Т — від підвищеної чи пониженої температури;

Е — від електричного струму;

П — від пилу;

Н — від нафти, нафтопродуктів, мастил та жирів.

Спеціальне взуття класифікується в залежності від захисних властивостей. До спецвзуття належать: чоботи, півчоботи, черевики, валянки, калоші, тапочки і боти.

Засоби захисту рук — це різні види рукавиць, які використовуються для захисту від механічних впливів, підвищених та знижених температур, електричної напруги, нафти і нафтопродуктів. Рукавиці виготовляють із бавовни, льону, шкіри, гуми, азбесту, полімерів.

Засоби захисту голови запобігають травмуванню і забрудненню. Найбільш поширеними є косинки, берети, каски і капюшони.

Засоби для захисту очей від твердих часточок, бризок кислот, лугів та інших хімічних речовин, а також випромінювання застосовуються окуляри. Тип окулярів добирається за ГОСТ 12. 4.013-85 залежно від виду роботи: окуляри захисні С-2; окуляри захисні ОЗН; окуляри сітчасті С-15; окуляри герметичні ПО-2; окуляри захисні від електромагнітних випромінювань ОРЗ-5.

Засоби для захисту органів слуху призначені перекрити найбільш чутливий канал проникнення звуку в організм— вухо людини. Такі засоби називаються анти шумами або антифонами.

ЗІЗ органів слуху поділяються на проти шумові вкладки, навушники та шоломи. Протишумові вкладки найпростіші, їх вводять безпосередньо в зовнішню частину слухового ходу і залишають там без додаткових засобів підтримки, вони можуть бути одноразові і багаторазові.

3. Порядок видачі засобів захисту та догляд за ними

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» на роботах з шкідливими та небезпечними умовами праці, а також на роботах пов’язаних із забрудненням робітникам та службовцям безплатно видається спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту. Порядок видачі, зберігання та використання ЗІЗ визначається «Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту». Відповідальність за забезпечення ЗІЗ і виконання вимог Положення покладається на роботодавця. Він зобов’язаний за свій рахунок забезпечити придбання, комплектування, видачу та утримання ЗІЗ відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.

При визначенні на підприємстві тих професій і посад, що мають право на одержання ЗІЗ керуються Типовими галузевими нормами безплатної видачі працівникам спецодягу спецвзуття та іншими засобами індивідуального захисту. ЗІЗ видаються працівникам згідно з встановленими нормами та строками носіння незалежно від форми власності підприємства та виду його діяльності. ЗІЗ, що видаються працівникам, вважаються власністю підприємства, обліковуються як інвентар і підлягають обов’язковому поверненню при: звільненні, переведенні на тому ж підприємстві на іншу роботу, для якої видані ЗІЗ не передбачені нормами, а також при закінченні строків їх носіння замість одержаних нових.

Питання для самоперевірки

1. Які засоби індивідуального захисту використовуються на виробництв?.

2. Дати характеристику ЗІЗ.

3. Згідно яких нормативних документів видаються ЗІЗ?

4. Як організовується видача засобів захисту?

Тема 2.9. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення підприємств, виробничих та

допоміжних приміщень

План

1. Поняття про санітарно-захисну зону.

2. Основні вимоги до виробничих будівель та споруд.

3. Основні вимоги до допоміжних приміщень.

4. Основні вимоги до водопостачання та каналізації.

Література:[2] с.194-201;

[3] с. 175-178; [4] с. 184-18.

1. Поняття про санітарно-захисну зону

Створення безпечних та здорових умов праці починається з правильного вибору майданчика для розміщення підприємства та раціонального розташування на ньому виробничих, допоміжних та інших будівель та споруд.

Згідно з Державними правилами планування та забудов населених пунктів, підприємства відокремлюються від житлової забудови санітарно-захисними зонами (СЗЗ). Розмір санітарно-захисної зони в залежності від потужності, умов технологічного процесу, кількісного та якісного складу шкідливих виділень. СЗЗ поділяється на 5 класів:

І клас — 1000 м;

ІІ клас — 500 м;

ІІІ клас — 300 м;

ІV клас — 100 м;

V клас —50 м;

До І, ІІ та ІІІ класу відносяться підприємства хімічної та металургійної промисловості, підприємства з видобутку руди, виробництва будівельних матеріалів.

До ІV підприємства текстильної, легкої та харчової промисловості.

До Vкласу, крім деяких підприємств хімічної промисловості відносяться великі друкарні, меблеві фабрики.

Санітарно-захисні зони повинні бути озеленені, адже тільки тоді вони можуть виконувати роль захисних бар’єрів від виробничого пилу, газів, шуму та випромінювання.

2. Основні вимоги до виробничих будівель та споруд

Основні вимоги до будівель виробничого призначення викладені в СНиП 2. 09 02-88.

При планування виробничих приміщень необхідно врахувати санітарну характеристику виробничих процесів, дотримуватись норм корисної площі для працюючих, а також нормативів площ для розташування устаткування і необхідної ширини проходів, що забезпечують безпечну роботу та зручне обслуговування устаткування.

Об’єм виробничого приміщення на одного працівника згідно з санітарними нормами повинен складати не менше 15м³, а на комп’ютерній дільниці 20м³, площа приміщення відповідно — не менше 4,5м² і 6м².Виробничі приміщення потрібно групувати за умовами праці з метою попередження шкідливого впливу на працівників, які працюють в нормальних умовах праці.

Ширина основних проходів в середині цехів повинна бути не менше 1,5м, а проїздів 2,5м. Двері та ворота які ведуть на двір потрібно обладнати тамбурами або повітряними завісами.

Висота виробничих приміщень має бути не менше 3,2м, а для приміщень складського господарства — 3м. Підлога у виробничих приміщеннях повинна бути зносостійкою, теплою, щільною, легко очищуватися, а в деяких приміщеннях — волого-, кислото- та вогнестійкою.

3. Основні вимоги до допоміжних приміщень

До складу будь-якого підприємства повинні входити допоміжні приміщення, які поділяються на п’ять груп:

— санітарно-побутові (гардеробні, душові, умивальники, туалети);

— охорони здоров’я (кімнати відпочинку і психологічного розвантаження, приміщення особистої гігієни жінки і медпункт);

— громадського харчування (кімната для приймання їжі, буфет, їдальня);

— культурного обслуговування (бібліотека, спортзал, приміщення для зборів);

— адміністративні (приміщення управління, громадських організацій, охорони праці).

Санітарно-побутові приміщення потрібно розміщувати з максимальним наближенням до робочих місць, щоб не було зустрічних потоків людей, а також проходів через приміщення з шкідливими умовами праці. Наприклад, питна вода і санвузли розташовують на віддалі не більше 75м від найвіддаленого робочого місця.

4. Основні вимоги до водопостачання та каналізації

Виробничі приміщення повинні бути обладнані системами виробничого, протипожежного та господарсько-питтєвого водогонів, господарсько-побутовою та виробничою каналізацією.

Норма витрат води на пиття та побутові потреби для цехів із значним надлишком тепла на одну людину в одну зміну повинна складати 45 л, а в інших цехах — 25 л.

В проходах між цехами, вестибюлях, приміщеннях для відпочинку необхідно передбачити фонтанчики чи установки з газованою водою. В гарячих цехах передбачені місця площею 2—3м² для установок з охолодженою підсоленою газованою водою.

Всі стічні води спускаються в міську каналізаційну мережу. Зливання в каналізаційну мережу відпрацьованих розчинів кислот, лугів та інших хімічних речовин допускається лише після їх нейтралізації та очищення.

Питання для самоперевірки

1. Сформулюйте основні положення законодавства в галузі гігієни праці.

2. Як поділяються умови праці і якими параметрами вони характеризуються?

3. Охарактеризуйте санітарно-захисну зону та її призначення.

4. Перелічіть основні вимоги до виробничих приміщень.

5. Перелічіть основні вимоги до допоміжних приміщень.

6. Перелічіть основні вимоги до водопостачання та каналізації.

Дата добавления: 2014-12-16