Соціально-педагогічні системи, поняття і види

Як працювати з курсом?

Під час прочитання теоретичного матеріалу Ви побачите, що кожна тема має назву, кілька питань, які будуть висвітлені в тексті. Навчальний матеріал Ви маєте прочитати й вивчити. Найважливіші терміни в тексті виділені жирним шрифтом (їх необхідно запам’ятати). Для того, щоб упевнитися, що ви опанували матеріал, спробуйте відповісти на подані після теоретичного матеріалу запитання для самоконтролю.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ

№	Теми	годин	Форма навчання
1.	Модуль 1 СУТНІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
2.	Соціально-педагогічні системи, поняття і види.		Лекція
3.	Поняття управління і педагогічного менеджменту		Лекція
4.	Світові школи менеджменту		Практичне
5.	Структура освітньої системи України та її правове забезпечення		Лекція
6.	Нормативно-правова база управління освітою України		Практичне заняття
7.	Сутність і основні функції управління педагогічними системами		Семінар
8.	Модуль 2 УПРАВЛІННЯ ПЕДАГОГІЧНИМИ СИСТЕМАМИ В ОСВІТНЬОМУ ЗАКЛАДІ
9.	Школа як відкрита педагогічна система		Лекція
10.	Організація внутрішкільного управління		Семінар
11.	Стратегічне управління в освітньому менеджменті		Лекція
12.	Освітній менеджмент і Болонська конвенція		Лекція
13.	Управління якістю освітнього процесу		Лекція
14.	Кадрове забезпечення закладів освіти.		Лекція
15.	Психологічний аспект управління навчальним закладом.		Лекція
16.	Педагогічний колектив і його роль у підвищенні ефективності діяльності школи		семінар
17.	Управлінське спілкування		Семінар

Тема

План:

1. Природа і сутність систем.

2. Характеристика педагогічної системи.

3. Педагогічний процес як цілісна динамічна система.

Поняття:

система, педагогічна система, системоутворюючі компоненти, цілісність і динамічність педагогічної системи.

1. У світі все системно. Чи розглядається машина, живий організм, суспільство або яка-небудь його частина — усі вони являють собою системи. Системи мають самі різноманітні форми, що ж таке система? Дамо загальну характеристику.

У вітчизняній науці управління під системою розуміється сукупність взаємодіючих елементів, що складають цілісне утворення, що мають нові властивості стосовно її елементів. У дослідженнях В.П. Симонова відзначається, що при всій розмаїтості, системи можна розділити на наступні види: технологічні, біологічні і соціальні;

Ø природні (підкоряються об'єктивним законам природи), штучні (підкоряються законам, правилам, принципам, установленим людиною);

Ø відкриті (обмінюються енергією, інформацією з навколишнім середовищем) і закриті;

Ø статичні (незмінність властивостей у часі) і динамічні;

Ø без ведучого органа керування і централізовані;

Ø прості (багатоструктурні) та складні (поліструктурні);

Ø сумативні (системи, що складаються з упорядкованої послідовності елементів) і діяльнісні (системи, у яких взаємодіють як мінімум два елементи).

Далі автор відзначає, що всі системи мають організаційну структуру і властивості, що їх характеризують. У структурі виділяють: об'єкти (суб'єкти) — частини або елементи, атрибути (властивості складових об'єктів), відносини або взаємодії (поєднують систему в ціле), наявність рівнів ієрархії й ієрархія рівнів.

До основних властивостей системи відносяться:

Ø цілісність (взаємозумовленість, внутрішня єдність складових компонентів системи);

Ø сумісність (сполучення, з'єднання) або несумісність з іншими системами;

Ø стабільність (стійкість зворотного зв'язку);

Ø адаптація (пристосування до навколишнього середовища, реакція на навколишнє середовище і її вплив);

Ø здатність до самовдосконалення, навчання.

Розвиток, еволюція систем будь-якої природи підкоряються законам.

1. Закон досягнення мети. Забезпечує перехід системи в інший стан або перетворення в нову систему.

2. Закон заперечення революції. При його недотриманні порушується стабільність існування системи або вона руйнується.

3. Закон еволюційного поштовху. Є зусиллям ефективного і прискореного розвитку системи.

4. Закон домінування асиметрії. Забезпечує стабільність і виживання в несприятливих умовах до переходу в іншу просторово-тимчасову спрямованість.

5. Закон критичної маси органа управління. Він розкриває механізм доцільного й ефективного функціонування системи, що існує доти, поки маса органа управління на два порядки менше маси системи, що управляє.

2. Одним з різновидів соціальної системи є педагогічна система — безліч взаємозалежних структур і функціональних компонентів, що підкоряються цілям освіти, виховання і навчання підростаючого покоління і дорослих людей (Н.В. Кузьміна).

Зміна педагогічної системи, її перебудова й адаптація знаходяться в залежності від того, на який або на які елементи в даний момент спрямований вплив суспільства: на зміцнення матеріальної бази, удосконалення змісту освіти тощо. Якщо перетворення елементів здійснюється локально, без системного підходу, то ці спроби зазнають невдачі. Педагогічний процес — система, отже, і дослідження його, і управління ним вимагають системності. Сутність педагогічного процесу — у забезпеченні єдності навчання, виховання і розвитку на основі цілісності і громадськості. Звернемося до основних характеристик педагогічного процесу.

Педагогічний процес — це не тільки сума, набір якихось послідовних елементів, а цілеспрямована навчально-виховна діяльність викладача в єдності з навчально-пізнавальною діяльністю учня. Педагогічний процес організується для досягнення поставлених суспільством (педагогом) цілей з урахуванням принципів і правил управління.

Як система, педагогічний процес постійно обмінюється інформацією, енергією з навколишнім середовищем. Саме існування, її розвиток обумовлений ступенем відкритості. У педагогічній системі один з її елементів — комунікативний компонент — грає головну, домінуючу роль. Малі зміни в ньому відбиваються на всій системі, викликають значні зміни в ній.

Зі сказаного випливає, що педагогічний процес — це діяльнісна, штучна і відкрита система. У той же час вона є конкретною, динамічною і, деякою мірою, централізованою системою.

Розглянемо функціональні компоненти педагогічної системи: цільовий (проектувальний), змістовний, діяльнісний (організаційно-управлінський), аналітико-результативний.

1. Цільовий компонент процесу включає все різноманіття цілей і завдань педагогічної діяльності: від генеральної мети — всебічного і гармонійного розвитку особистості — до конкретних завдань формування окремих якостей особистості. Педагогічна система - це система діяльнісна, а будь-яка діяльність спрямована на досягнення певної мети. Ціль, завдання - це перший системоутворюючий фактор.

2. Змістовний компонент відбиває зміст, вкладений як у загальну мету, так і в кожне конкретне завдання. Він реалізується на основі визначених принципів і методів.

3. Третій системоутворюючий фактор — діяльнісний — розуміється як взаємодія педагогів і вихованців, їхнє співробітництво, без яких не може бути досягнуто кінцевого результату. Це перший рівень управління. До другого рівня відноситься взаємодія керівників навчального закладу і викладачів тощо.

4. Аналітико-результативний компонент педагогічного процесу відбиває його ефективність, його протікання, характеризує досягнуті зрушення відповідно до поставленої мети.

Структуру будь-якої системи характеризують не тільки її компоненти, але і зв'язки між ними. Тільки знаючи, що з чим і як зв'язане в педагогічному процесі, можна вирішити проблему поліпшення організації управління і якості даного процесу. У педагогічній системі між компонентами існує як мінімум парний взаємообумовлений зв'язок. Так, вибір мети діяльності здійснює суб'єкт цієї діяльності — викладач, студент — але надалі обрана їм ціль уже сама визначає діяльність суб'єкта. У процесі діяльності суб'єкт і об'єкт також випробують взаємний вплив. Об'єкт педагогічної діяльності, вихованець, — активна особистість. Тому педагог не тільки впливає на нього, але і сам підданий впливові з його боку, тобто об'єкт стає суб'єктом діяльності тощо.

Руйнування якої-небудь пари зв'язків між компонентами або її складової негативно позначається на всій педагогічній системі.

3. Педагогічний процес — внутрішньо зв'язана сукупність багатьох процесів, у ньому воєдино злиті процеси формування, розвитку, виховання і навчання разом із всіма умовами, формами і методами їхнього протікання.

Педагогічний процес являє собою не механічне з'єднання зазначених процесів, а нове якісне утворення, що підкоряється своїм особливим закономірностям. Цілісність, спільність, єдність — головні характеристики педагогічного процесу, що підкреслюють підпорядкування всіх складових його процесів єдиній меті. Складна діалектика відносин усередині педагогічного процесу полягає в:

Ø єдності і самостійності процесів, його утворюючих;

Ø цілісності і співпідпорядкованості вхідних у нього відособлених систем;

Ø наявності загального і збереженні специфічного.

Специфіка процесів, що утворюють цілісний педагогічний процес, виявляється при виділенні домінуючих функцій. Домінуюча функція процесу навчання — навчання, виховання — виховання, розвитку — розвиток. Але кожний з названих процесів виконує в цілісному процесі і супутні функції. Виховання здійснює не тільки виховну, але і розвиваючу, і освітню функції, а навчання немислиме без супутніх йому виховання і розвитку. Діалектика взаємозв'язків накладає відбиток на цілі, завдання, зміст, форми і методи здійснення органічно нерозривних процесів, при аналізі яких приходиться також виділяти домінуючі характеристики.

Цілісний педагогічний процес не зводиться до єдності процесів навчання і виховання, що об'єктивно функціонують як частина і ціле. Є єдиний і неподільний педагогічний процес, що зусиллями педагогів повинний постійно наближатися до рівня цілісності через вирішення протиріччя між цілісністю особистості студента і спеціально організованими впливами на нього в процесі життєдіяльності.

Педагогічна теорія розглядає педагогічний процес не тільки як цілісну, але і як динамічну систему. Крім чіткого виділення складених компонентів, таке представлення дозволяє аналізувати багаточисельні зв'язки і відносини між компонентами, а це головне в практиці управління педагогічним процесом.

Педагогічний процес як діяльна система знаходиться в постійному розвитку, самовдосконаленні за умови чіткої, наукової організації правління ним.

Поступальний рух педагогічного процесу припускає рішення задач від простих до найскладних і відповідальних. Рушійною силою педагогічного процесу, як і будь-якого іншого, є протиріччя. Тільки науково обґрунтоване вирішення об'єктивних протиріч, усвідомлення й усунення суб'єктивних педагогічних протиріч, що є наслідком помилкових педагогічних рішень, забезпечує динамічність педагогічної системи.

Перелічимо основні протиріччя. Найбільш загальним внутрішнім протиріччям об'єктивного характеру, що визначає рух педагогічного процесу, є невідповідність реальних можливостей вихованців тим вимогам, що до них пред'являються з боку суспільства: вузу, викладачів. Однак якщо вимоги занадто завищені або, навпаки, занижені, то вони не стають джерелами руху студента, а отже, і всієї педагогічної системи до наміченої мети. Тільки завдання, що орієнтують на завтрашній день розвитку, викликають інтерес і потребу в їхньому рішенні.

Питання для самоперевірки:

1. Що таке система? Перелічите види систем, розкрийте їх сутність.

2. Дайте характеристику структурних компонентів педагогічної системи, укажіть їх взаємозв'язок.

3. У чому полягає цілісність педагогічного процесу?

4. Як ви розумієте динамічність педагогічної системи? Що є рушійними силами її розвитку?

Дата добавления: 2014-12-16