Наукова обґрунтованість (науковість) управління

Оптимальне сполучення централізації і децентралізації.

Системність і цілісність в управлінні.

Демократизація і гуманізація управління педагогічними системами.

Реалізація даного принципу припускає розвиток активності й ініціативи не тільки керівників, але педагогів, батьків вихованців. Однією з форм участі в керуванні - колегіальне прийняття управлінських рішень. Це можливо лише у випадку доступності, відкритості управлінської інформації. З цією метою рекомендується проводити регулярні звіти адміністрації перед колективом. У нашому суспільстві усе більший авторитет здобувають гуманістичні цінності. Це знаходить своє відображення в управління педагогічними системами, його гуманізації: управлінський вплив поступається місцем співробітництву, співтворчості, твердженню суб'єкт-суб'єктних відносин.

Реалізація цього принципу припускає взаємодію, взаємозв'язок усіх управління функцій, виключає однобічність в управлінні. Саме розуміння педагогічного процесу як цілісного явища, його системної природи створює реальні умови для ефективного управління ним.

Проблема сполучення централізації і децентралізації в управлінні складається в оптимальному розподілі (делегуванні) повноважень при прийнятті управлінських рішень. З одного боку, відмовлення від децентралізації сковує ініціативу керівників нижніх рівнів. Це приведе до дублювання управлінських функцій, утраті часу. У той же час заперечення централізації знижує роль керівника, сприяє виникненню збоїв у функціонуванні педагогічних систем.

Сутність єдиноначальності полягає в тому, що керівник конкретного рівня управління користується правом одноособового рішення питань, що входять у його компетенцію.

Колегіальність пропонує вироблення колективного рішення на основі думок керівників різного рівня, виконавців конкретних рішень.

Колегіальність дозволяє перебороти суб'єктивізм і авторитаризм в управлінні педагогічними системами. Разом з тим колегіальність не виключає особистої відповідальності кожного члена колективу за доручену справу.

Єдиноначальність в управлінні забезпечує дисципліну і порядок, воно доцільно у випадку оперативного прийняття рішень, за які керівник несе персональну відповідальність. Від дотримання правильного співвідношення між єдиноначальністю і колегіальністю багато в чому залежить ефективність і дієвість управління.

Дотримання даного принципу полягає в побудові системи управління на новітніх даних науки управління. Наукове управління несумісне із суб'єктивізмом. Кожен керівник повинний вивчати і правильно застосовувати на практиці закономірності й об'єктивні тенденції розвитку суспільства, педагогічних систем, приймати рішення з обліком об'єктивно сформованої обстановки і результатів прогнозу на майбутнє.

Тому реалізація принципу наукової обґрунтованості управління значною мірою визначається наявністю достовірної і повної інформації щодо стану педагогічної системи, що управляється і навколишнього середовища.

4. Поняття «менеджмент» має кілька визначень (англійські, американські, німецький варіанти); якщо слідувати останньому, то це «таке керівництво людьми і таке використання засобів, що дозволяє виконати поставлені задачі гуманним, економічним і раціональним шляхом». Педагогічний менеджмент має свою специфіку, тому що зв'язан з творчою діяльністю людини в області виховання і навчання. Звідси випливає, що педагогічний менеджмент — це науково організоване управління зі своєрідною ієрархією: керівник, викладацький колектив, колектив тих, кого навчають; тому управління може здійснюватися за різними моделями. Управлінська модель, де перший рівень — це управління діяльністю педколлективу, другий — управління діяльністю студентів (Л. Фишман). Але управління може носити і диференційований дворівневий характер: управління діяльністю педагога і управління діяльністю того, кого навчають,. Автор відзначає, що на сучасному етапі вищою цінністю педагогічного процесу визнається розвиток особистості студента, творчість кожного педагога; тому другу модель потрібно вважати в управлінні базовою.

Необхідно відзначити, що всяке справжнє наукове управління неможливо без основних принципів. У дослідженнях В.П. Симонова виділені наступні принципи педагогічного менеджменту:

Ø цілепокладання як основа планування, організації і контролю всієї діяльності менеджера будь-якого рівня управління;

Ø цілеспрямованість управління (уміння ставити цілі з урахуванням реальності, соціальної значимості і перспективності);

Ø кооперація і поділ управлінської праці, тобто опора на колективну творчість і розум;

Ø функціональний підхід — постійне відновлення, уточнення і конкретизація функцій виконавців;

Ø комплексність — це не тільки визначення мети і завдань, але й організація виконання прийнятих рішень, періодичний контроль, координація діяльності;

Ø систематичне самовдосконалення педагогічного менеджменту на всіх рівнях управління.

Функції педагогічного менеджменту, за визначенням В.П. Симонова, — це «особливі види дій суб'єкта менеджменту з інформацією». Інформація необхідна для керування, є предметом, а також продуктом діяльності всього менеджменту. Варто виділити наступні функції:

Ø ухвалення рішення (розпорядження, накази, рекомендації, плани тощо);

Ø організація виконання прийнятих рішень (матеріально-технічне забезпечення, узгодження, облік потреб особистості виконавця);

Ø попередній, поточний і підсумковий контроль (облік результатів, аналіз і оцінка ефективності).

Усі функції в педагогічному менеджменті носять комплексний характер і мають завершений цикл.

Методи педагогічного менеджменту розглядаються як способи досягнення поставлених цілей і реалізація основних його функцій.

Виділено 4 групи методів:

1. Методи економічного стимулювання педагогічних працівників (відповідно до кількості і якості праці, тощо).

2. Організаційно-розпорядчі або адміністративні методи (регламентація діяльності виконавців, указівки, розпорядження, накази тощо).

3. Методи психолого-педагогічного впливу (ради, прохання, побажання, подяки тощо).

4. Методи суспільного впливу — це залучення викладачів і студентів до управління освітньою установою.

Рішення, прийняте на будь-якому управлінському рівні, повинно відповідати визначеним вимогам:

Ø мати цільову спрямованість;

Ø бути обґрунтованим і мати конкретну адресу: хто, коли, у який термін;

Ø дане рішення повинно бути погоджено з загальною системою управлінських рішень;

Ø прийняте рішення повинно відповідати оптимальній витраті сил, засобів і часу;

Ø рішення повинно бути актуальним, сучасним, коротким і чітко викладеним.

Для успішного досягнення цілей і задач педагогічного менеджменту керівникам освітньої установи необхідні певні умови:

1. Професіоналізм і ціннісні орієнтації керівника установи.

2. Морально-психологічний клімат у колективі, стиль взаємин.

3. Тимчасові і просторові характеристики діяльності, а також матеріально-технічне забезпечення, гігієнічні, естетичні умови.

Таким чином, педагогічний менеджмент — це визначений шар науки, яким необхідно опанувати усім фахівцям у системі освіти; тільки при такій умові керування на всіх рівнях буде компетентним і професійним.

Питання для самоперевірки:

1. Що таке управління, соціальне управління, управління педагогічними системами?

2. Укажіть специфічні особливості соціального управління.

3. Доведіть, що управління педагогічними системами — різновид соціального управління.

4. Дайте визначення функції управління. Які основні функції педагогічного управління?

5. Доведіть, що педагогічний аналіз — невід'ємний компонент управління діяльності.

6. Чому необхідно здійснювати планування управлінської діяльності?

7. Який основний зміст управлінської функції організації?

8. Як зв'язаний контроль і регулювання з іншими функціями управління?

9. Перелічить основні принципи управління педагогічними системами. Дайте їм коротку характеристику.

10. Доведіть необхідність педагогічного менеджменту в управлінні освітніми системами.

Дата добавления: 2014-12-16