За характером забезпечення 2 страница

 Кредитування цінними паперами на розвинутих фондових ринках являє собою стандартну фінансову послугу – видачу кредитів у цінних паперах в обмін на узгоджену оплату. Тим самим «генерується» додатковий дохід на наявні портфелі цінних паперів без будь-яких обмежень інвестиційної політики учасників ринку.

Операції з кредитування цінними паперами (securіtіes lendіng transactіon) можна поділити на такі види:
- позички, позики, кредити цінними паперами (securіtіes loan transactіons);
- угоди РЕПО (repurchase agreements);
- угоди з продажу та зворотної купівлі (sell-buy/back arrangements).
Операції з кредитування цінними паперами і пов'язані з ними операції з надання забезпечення відбуваються відповідно до підходу передачі права власності (a tіtle transfer approach) або підходу, заснованого на заставі цінних паперів (a pledge of the securіtіes). При підході, заснованому на передачі прав власності, цінні папери віддаються проти зобов'язання приймаючої сторони повернути еквівалентні цінні папери по завершенні терміну операції.

Цінні папери на євроринку

Євроринок — частина світового ринку позичкових капіталів, на якому банки здійснюють депозитно-кредитні операції в євровалютах. Єврооблігації – це облігації, що емітовані на міжнародному фондовому ринку і деноміновані в євровалютах – іноземних стосовно країни-емітента. Одним з нововведень міжнародного ринку капіталів стала сек’юритизація євровалютних позик. Оскільки спочатку вони набували форми єврооблігацій, то і зараз емітуються у вигляді, насамперед, короткострокових цінних паперів, наприклад, європолісів, з терміном погашення до 1 року, але їх можна перетворити й у довгострокову позику. Єврокомерційні папери – інша форма короткострокових цінних паперів, що емітуються компаніями, які швидко розвиваються. Євроакції – нові емісії / первинні випуски звичайних і привілейованих акцій та інших часткових цінних паперів, що розповсюджуються на міжнародному фондовому ринку. До інших акцій належать вторинні емісії, що розміщуються шляхом закритої підписки і за допомогою інвестиційних фондів закритого типу. Емісії євроакцій також користуються великою популярністю.

Міжнародна інвестиційна діяльність України

Україна стає активним учасником міжнародної інвестиційної діяльності та міжнародного ринку інвестицій, оскільки потребує значних капіталовкладень. Згідно із Законом України "Про режим іноземного інвестування", під іноземними інвестиціями розуміють усі "цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку чи досягнення соціального ефекту".

Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції в таких формах:

· участь іноземних інвесторів у підприємствах України;

· створення підприємств, які повністю належать іноземним інвесторам;

· придбання діючих підприємств;

· придбання рухомого та нерухомого майна (земельні ділянки, будинки, обладнання, транспорт тощо).

Основними кредиторами України до останнього часу були міжнародні фінансові організації та уряди розвинутих країн. Так, МВФ працює з українським урядом за трьома програмами: програма трансформації економіки; програма короткострокового фінансування, спрямована на досягнення макроекономічної стабілізації; програма розширеного фінансування.

Позитивні фактори залучення іноземних інвестицій в Україну: вигідне географічне розташування, потенційно великий ринок, висока кваліфікація робочої сили та її відносна дешевизна; низький курс національної валюти; правове забезпечення сприятливого інвестиційного клімату; захист інвестицій; можливість вивезення прибутку; система компенсації збитків тощо.

Несприятливі фактори для інвестицій в українську економіку: незбалансованість економіки; нерозвинута інфраструктура; відносно слабка банківська і фінансова система; недосить гнучка податкова система; низька культура праці; невідповідність організаційних управлінських форм світовим; економічна і політична нестабільність.

Головні фактори, що стримують приплив іноземних інвестицій в Україну, такі:

· недостатня ефективність законодавства в частині захисту прав приватних інвесторів;

· недосконалість механізму реалізації наявних нормативних актів;

· неточність податкового регулювання і його непередбачува-ність;

· дефіцит ефективної інфраструктури для іноземного підприємництва.

За надійністю інвестування згідно з різними оцінками Україна займає 143 місце серед 170 країн світу. Тому, в першу чергу, постає питання про створення сприятливого інвестиційного клімату для вітчизняних та іноземних інвесторів.

Україні за останні роки не вдалося отримати мінімально необхідний рівень іноземних інвестицій, а потреба в них за різними оцінками сягає 40-50 млрд дол. США. На перший погляд, при рівних умовах залучення іноземних інвестицій в Україну вкладається їх значно менше в абсолютному відношенні і в розрахунку на душу населення.

Україна залишається в переліку 30 країн, які є перспективними для залучення капіталу. Найбільш високу зацікавленість іноземні інвестори приділяють наступним видам економічної діяльності в Україні: фінансова діяльність, оптова і роздрібна торгівля, операції з нерухомістю, харчова промисловість. Основними змінами в потоках ПІІ в країну можна вважати зростання інвестицій в хімічну промисловість, виробництво коксу та продуктів нафтопереробки. Однак, світова фінансова криза стала додатковим фактором втрат для інвестиційного ринку України.

Умови активізації притоку іноземних інвестицій в Україну:

· вдосконалення законодавства, яке має забезпечувати державні гарантії захисту вітчизняних та іноземних інвестицій протягом тривалого часу;

· - створення сприятливого інноваційного клімату для реалізації пріоритетних державних програм та інвестиційних проектів у виробничій сфері;

· сприяння залученню прямого продуктивного іноземного капіталу у сферу матеріального виробництва та встановлення державного контролю за його використанням;

· створення сприятливих умов для розвитку СП, які займаються виробництвом. При цьому важливі: заборона ввезення СП застарілої продукції та технологій, удосконалення законодавчої бази щодо страхування їх ризиків та розмежування в СП частки українських та іноземних партнерів стосовно валюти та контролю за рухом української частки валюти.

Міжнародний кредит та його функції в сучасній економіці. Принципи міжнародного кредитування

Міграція позичкового капіталу в сфері зовнішньоекономічних зв'язків відбувається у формі міжнародного кредиту.

Міжнародний кредит -міждержавний рух капіталу в формі надання валютних і товарних ресурсів на умовах зворотності, строковості та платності.

Як економічна категорія він виражає відносини між кредиторами та позичальниками різних країн з приводу надання, використання та погашення позики разом із відповідними відсотками.

Міжнародне запозичення - зворотна сторона міжнародного кредитування.

Принципи міжнародного кредиту:
атрибутивні (обов'язкові): - зворотність; - терміновість (строковість); - платність	варіативні (необов'язкові): - цільова обумовленість; - забезпеченість; - плановість

Функції міжнародного кредиту:

- мобільний та ефективний перерозподіл фінансових коштів та матеріальних ресурсів між країнами для забезпечення потреб розширеного відтворення міжнародної економіки;

- стимулювання зовнішньоекономічної діяльності країн;

- сприяння інтенсифікації процесів накопичення капіталів, надання можливості окремим країнам або долати внутрішні наявні ресурсні обмеження, або вирішувати проблему перенагро-мадження капіталу і падіння його прибутковості;

- коригування ціни капіталу - світової ставки відсотка;

- прискорення процесів капіталізації через зменшення термінів реалізації товарів і послуг у національних економіках та в міжнародній економіці в цілому;

- зниження витрат обігу і виробництва (наприклад, за допомогою впровадження нового придбаного в кредит імпортного ресурсо-заощадливого обладнання, зменшення відсотків за залучені кредитні ресурси тощо).

Підсумковий позитивний ефект міжнародного кредиту проявляється у створенні передумов для зростання валового глобального продукту, стимулювання його реалізації та прискорення світового обігу капіталу.

Негативні наслідки міжнародного кредитування:

- кредит поглиблює диспропорції, які вже є в економіці країн - позичальниць, оскільки сприяє розширенню виробництва в найбільш прибуткових галузях і посилює прірву між ними та тими галузями, до яких він не залучається;

- міжнародний кредит служить економічним механізмом для вилучення коштів у країн-позичальниць. Вони втрачають значну частину доходів від перекачування процентів і дивідендів за кордон, що пригнічує сукупний попит та внутрішнє виробництво;

- надмірне залучення зовнішніх позик, їх неефективне використання може породжувати загрози для макроекономічної стабільності, оскільки підвищується вразливість національної фінансової системи до дії зовнішніх шоків. Нарощування зовнішньої заборгованості супроводжується підвищенням валютних ризиків, ризиків рефінансування боргу і провокує боргову кризу;

- розвинуті країни часто використовують міжнародний кредит з метою створення вигідної для себе економічної й політичної ситуації в країнах-імпортерах. Якщо останні стають на шлях непокори, то кредитори вдаються до їх кредитної дискримінації чи блокади.

Методи кредитної дискримінації:

- обмеження розмірів кредиту;

- скорочення всього терміну чи пільгового періоду;

- підвищення процентних ставок, комісійних премій і зборів;

- вимоги додаткового забезпечення;

- раптове призупинення використання кредиту чи скорочення його суми;

- додаткові вимоги політичного та економічного характеру.

Теорії кредиту

Натуралістична теорія кредиту

Суть натуралістичної теорії кредиту можна звести до таких положень:

· об’єктом кредиту визначається тимчасово вільний капітал у вигляді натуральних речових благ які можуть бути позичені одним економічним агентом іншому;

· кредит розглядається як форма руху матеріальних благ, а тому роль кредиту зводиться до перерозподілу цих благ у суспільстві;

· позичковий капітал співпадає з реальним капіталом;

· банки виступають лише посередниками в кредиті, вони спочатку акумулюють вільні кошти, а потім розміщують їх у позику;

· пасивні операції є первинними порівняно з активними.

Основоположниками натуралістичної теорії кредиту були класики політичної економії А. Сміт, Д. Рікардо, А. Тюрго, Дж. Міль.

А. Сміт і Д. Рікардо вважали, що об’єктом кредиту є не позичковий капітал, а капітал у його речовій формі. Гроші, які позичаються, - це лише технічний засіб перенесення реального капіталу від одного економічного агента до іншого. Він підкреслював: "Кредит є засобом, який чергово переноситься від однієї особи до іншої для використання фактично наявного капіталу; він не створює капітал, він тільки визначає, як цей капітал буде застосований".

На думку А. Сміта, банківські операції можуть сприяти розвитку виробничої діяльності в суспільстві не тим, що збільшують капітал, а перетворенням більшої частини існуючого капіталу в активний і продуктивний капітал, чого не було б при відсутності банку.

Погляди на кредит класиків політекономії згодом підтвердили такі відомі економісти, як Ж. Сей, А. Вагнер, А. Маршал, та інші.

Капіталотворча теорія кредиту

Суть капіталотворчої теорії кредиту можна звести до таких основних положень:

· кредит, як і гроші, безпосередньо являє собою капітал, багатство, тому розширення кредиту означає нагромадження капіталу;

· банки - це не посередники в кредиті, а "фабрика кредиту", творці капіталу;

· активні операції є первинними з пасивними.

Основоположником капіталотворчої теорії кредиту був англійський економіст Дж. Ло. Згідно його поглядів кредит не залежить від процесу відтворення, і йому належить важлива роль в розвитку економіки.

Поняття кредиту поєднувалось з грошима і багатством. На думку Ло, за допомогою кредиту можна залучити і привести в рух всі невикористані виробничі можливості країни, створити багатство і капітал.

Банки він розглядав не як посередників, а як творців капіталу. Для цього достатньо активно розширювати кредит за рахунок випуску грошей. Щоб розірвати вузькі межі обігу грошей (Дж. Ло пропонував випускати нерозмінні грошові знаки.

Шляхом розширення кредитування за рахунок емісії незабезпечених банкнот він обіцяв у короткий строк збагатити країну, зробити її квітучою. Однак, ці ідеї на практиці провалились. Так, будучи міністром фінансів Франції Дж. Ло в 1720 р. реорганізував свій приватний емісійний банк у державний Королівський банк, який випускав банкноти в порядку дисконту векселів і розмінював їх на срібло, все відбувалось нормально. Як тільки цей банк розпочав випуск нічим не забезпечених банкнот, вони катастрофічно знецінились і банк збанкрутував. Це на тривалий час підірвало довіру до капіталотворчої теорії і зміцнило позиції прихильників натуралістичної теорії.

Позитивна та негативна роль міжнародного кредиту

Капіталотворча теорія кредиту

Позитивна роль міжнародного кредиту полягає у прискоренні розвитку виробничих сил шляхом забезпечення безперервності процесу відтворення та його розширення. Міжнародний кредит грає роль пов’язуючої ланки та передавального механізму, що впливають на зовнішньоекономічні відносини і в решті решт на відтворення. Будучи продуктом зростання виробництва, міжнародний кредит одночасно є необхідною умовою і каталізатором розвитку ринкової економіки. Він сприяє інтернаціоналізації виробництва та обміну, утворенню та розвитку світового ринку.

Міжнародний кредит сприяє прискоренню процесу відтворення за наступними напрямками.
По-перше, кредит стимулює зовнішню торгівлю, утворюючи додатковий попит на ринку. Зовнішня торгівля в кредит стала міжнародною нормою, особливо для товарів, які мають тривалий цикл виготовлення, попит та високу вартість. В умовах зростання цін продукції та збільшення частки машин та обладнання в світовій торгівлі імпортери та експортери зацікавлені у використанні зовнішньоторгових кредитів. Будівництво підприємств за кордоном також здійснюється за рахунок кредиту, що використовується для сплати імпортного обладнання, особливо технологічного та енергетичного.
По-друге, міжнародний кредит створює сприятливі умови для іноземних приватних інвестицій, так як пов’язаний з потребою надання пільг фірмам країни-кредитора; використовується для створення інфраструктури, необхідної для функціонування підприємств, в тому числі іноземних та змішаних.
По-третє, міжнародний кредит використовується для вилучення прибутку з країн-позичальників, посилюючи позиції фінансового капіталу. В той же час щорічні платежі по поверненню позик з відсотками, перевищуючи певний розмір чистого прибутку суспільства, за рахунок якого формуються накопичення, які забезпечують зростання виробництва, негативно впливають на джерело формування цих накопичень в країнах-боржниках.
По-четверте, міжнародний кредит сприяє утворенню та закріпленню в країнах-боржниках вигідного для іноземних монополій економічного та політичного режимів.

Негативна роль міжнародного кредиту полягає в поглибленні та загостренні диспропорцій в економіці. Міжнародний кредит сприяє перевиробництву товарів, перерозподіляє позиковий капітал між країнами та сприяє стрибкоподібному розширенню виробництва в періоди підйому та періодичним його спадам. Міжнародний кредит посилює диспропорції суспільного відтворення, полегшує розвиток найбільш прибуткових галузей та затримує розвиток галузей, в які не залучається іноземний капітал; міжнародний кредит є важелем спекуляції та фактором загострення економічних та валютних криз. Має місце посилення конкурентної боротьби за ринки збуту, сфери застосування капіталу, джерела сировини. Монополії активно використовують кредит для придбання джерел сировини, розширення ринків збуту, сфер застосування капіталів. По каналах світового ринку позикових капіталів відбувається переміщення “гарячих” грошей, яке посилює нестійкість грошової сфери та кредиту, валютної системи, платіжних балансів та економіки в цілому.

З метою закріплення своїх позицій країни-кредитори, міжнародні та регіональні валютно-кредитні та фінансові організації можуть проводити політику кредитної дискримінації та кредитної блокади. Кредитна дискримінація – це встановлення гірших умов отримання, використання або погашення міжнародного кредиту для певних позичальників в порівнянні з іншими з метою вчинення на них економічного та політичного тиску. Основні заходи кредитної дискримінації: кредитні обмеження; підвищення відсоткових ставок, комісійних винагород та зборів; скорочення всього строку кредиту або пільгового періоду; вимога додаткового забезпечення; раптове скорочення суми кредиту; обумовленість його надання заходами економічного та політичного характеру.

Міжчасова торгівля

Міжчасова торгівля — процес міжнародного переміщення фінансових засобів, за якого країна-кредитор скорочує своє поточне споживання, але у майбутньому розширить його у разі повернення кредиту і відповідної плати (відсотка) за нього. Своєю чергою, країна, яка отримала міжнародний кредит, нині може споживати більше, ніж виробляє, але в майбутньому після повернення боргу з відсотками вона споживатиме менше, ніж виробляє. Тому країна, що має великі потенційні можливості для виробництва споживчих благ у майбутньому, матиме низьку відносну ціну майбутнього споживання й високу реальну відсоткову ставку і їй вигідно брати кредит за кордоном у країнах, які мають гірші інвестиційні можливості (зокрема, де рівень відсоткової ставки низький).

Форми міжнародного кредитування, їх класифікація

Види міжнародного кредиту

1. За термінами кредитування

1. Надкороткостроковий - кредит, який надається на строк до одного місяця;

2. Короткостроковий - до 1 року;

3. Середньостроковий - від 1 до 5 років (у певних випадках - до 7 років)

4. Довгостроковий - понад 5 років (у певних випадках - понад 7 років).

1. Забезпечений МК - капітал, який надається в заставу під товарно-матеріальні цінності і комерційні документи. Формою їх забезпечення виступають товари, акредитиви, тратти або векселі, гарантовані третіми особами, гарантії промислових і торгових компаній, банків і так далі.

2. Бланковий капітал - капітал, який наданий без гарантій застави і комерційних документів. Не має забезпечення і надається під зобов'язання імпортера погасити кредит або в певний термін, або при настанні певних умов.

Надається переважно клієнтам, які мають тривалі ділові відносини з банком і мають високу платоспроможність.

3. За об'єктами кредитування

1. Комерційний МК - первинна форма кредиту, яка називається також фірмовим кредитом, - позика, яка надається підприємством (фірмою), як правило, експортером однієї країни імпортерові іншої країни у вигляді відстрочення платежу за продані товари.

2. Фінансовий МК - надання засобів в грошово-валютній формі. Можуть надаватися у валютах країни кредитора і країни боржника, а також в третіх валютах або в декількох валютах, якщо позика розташовується одночасно в декількох країнах.

4. За суб'єктами надання

1. Приватні МК - матеріально-грошові засоби, які надаються приватними фірмами і банками і розділяються відповідно на фірмові і банківські.

2. Урядові (міжурядові, державні позики) - надаються урядовими кредитними закладами на більш пільгових умовах, ніж приватні, зокрема, вони можуть бути безпроцентними, на термін в декілька десятків років. Участь державного капіталу дозволяє понизити вартість кредитування і продовжити його термін.

3. Кредити міжнародних організацій - надаються переважно Міжнародним валютним фондом, структурами Світового банку, ЄБРР, регіональними банками розвитку і іншими фінансовими інститутами.

4. Змішані МК - кредити, в яких беруть участь приватні підприємства, компанії і відповідні державні органи.

5. За цільовим призначенням

1. Зв'язаний МК - що має строго цільовий характер, що закріплюється в кредитному договорі, контракті або угоді. Даний кредит ділиться на:

- комерційний кредит - МК, який надається на закупівлю товарів або оплату послуг;

- інвестиційний капітал - МК, який виділяється для будівництва конкретних господарських об'єктів або для модернізації вже існуючих промислових комплексів.

2. Фінансовий МК - капітал, що не має строгого цільового призначення і що використовується на розсуд позичальника на будь-які цілі.

3. Емісія цінних паперів - будь-який різновид міжнародного кредиту, коли банки виступають як посередники між позичальниками і безпосередніми кредиторами - інвесторами, що розміщують свої грошові кошти в цінні папери.

Дата добавления: 2014-12-16