КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Питання для обговорення. Питання для повторення
План Питання для повторення
1. Що таке пізнання? Яке значення воно має в самореалізації людини? 2. У чому сутність суб’єкта та об’єкта пізнання? Як вони взаємозв’язані? 3. Розкрийте взаємозв’язок чуттєвого й раціонального в процесі пізнання. 4. У чому суть філософського розуміння істини? Які критерії істини? 5. Які особливості наукового пізнання? 6. Яка роль інтуїції в процесі пізнання? 7. Які характерні риси наукового пізнання? 8. Які основні форми і рівні наукового пізнання і чим вони відрізняються між собою? 9. Що таке методологія наукового пізнання, її предмет та функції? 10. У чому полягає єдність, відмінність та взаємозв’язок філософії та методології науки? Теми для підготовки доповідей та рефератів 1. Матеріалістичне та ідеалістичне розуміння об’єкта і суб’єкта пізнання. 2. Проблема взаємовідносин знання і віри. 3. Пізнання – процес, що розвивається. 4. Основні проблеми сучасної філософії та методології науки. 5. Роль творчості в процесі пізнання. 6. Багатоманітність видів пізнання, їх специфічні особливості. 7. Основні методи теоретичного рівня наукового пізнання 8. Основні проблеми сучасної філософії та методології науки. 9. Філософія і сучасна методологія науки: тенденції взаємозв’язку та взаємовпливу.
Бібліографічний список Основна література: 6, 7, 9, 13, 14, 16, 17. Додаткова література: 3, 4, 5, 6, 16, 17, 24, 25, 26, 28, 29, 32, 39, 42, 44, 52, 53, 61, 62, 79, 87. Семінарське заняття № 21-22 Тема 19: Антропологія Мета заняття: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про: - людину як об’єкт предметно-практичної діяльності; - значення цілепокладання в житті людини; - взаємовідносини біологічного і соціального в людині; - проблему взаємовідносин душі і тіла людини 1. Людина як об’єкт предметно-практичної діяльності. 2. Цілепокладання як спосіб людської життєдіяльності. 3. Єдність біологічного і соціального в людині. 4. Філософська проблема взаємовідносин душі і тіла людини. Методичні рекомендації Розглядаючи перше питання необхідно звернути увагу на той факт, що діяльності належить вирішальна роль у впливові предметів природного та соціального світу на особистість. При цьому механізм впливу виглядає приблизно так: предмети у процесі діяльності перетворюються із однієї своєї форми на іншу і чинять новий, досить сильний вплив на людину. Крім того, важливо відзначити, що діяльність суспільства в цілому або діяльність окремої соціальної спільноти чинять вплив на діяльність індивіда і на його численні риси, частина яких більше або менше змінюється, а частина зникає або з’являється. Діяльність за різними основами поділяється на багато видів (практична та духовна, фізична та розумова, моральна та аморальна, законна та незаконна, корисна та безкорисна; трудова, освітня, споживча, громадська тощо), і кожен вид діяльності певним чином діє на особистість в цілому та формує ті чи інші її якості. При вивченні другого питання найбільш пильну увагу потрібно звернути на те, що саме цілеспрямована діяльність є суттєвою, невід’ємною рисою, характеристикою людини. Окремо необхідно підкреслити, що цілепокладання: - виступає запорукою існування людського роду; - являє собою основу культури; - є рушійною силою розвитку суспільства, людської спільності – нації, соціальної групи, колективу, громадської організації, сім’ї, особистості. У цьому аспекті суспільство, соціальна спільність, індивід являють собою суб’єкти діяльності. Підготовка третього питання повинна починатись з усвідомлення того, що людини є унікальним творінням природи, суспільства і самої себе. Розкриття ролі та взаємозв’язку природного та соціального в людині доцільно проводити через визнання понять індивід, особистість та індивідуальність. Індивід визначається як окремо узятий представник людського роду, якому властиві неповторні природні і соціальні ознаки. Біологічну суть індивіда складають природні задатки даної людини, вроджені анатомо-фізіологічні особливості її нервової системи, мозку, що виступає важливою умовою високоефективної, продуктивної діяльності індивіда. Участь же даної людини у будь-якій сфері життя суспільства (суспільно-політичній, економічній, культурній тощо) характеризують її вже як суспільного індивіда. Особистість трактується як соціальний індивід, тобто акцентується увага на соціально значущих рисах суспільного індивіда, які утворюють динамічну, рухливу, але водночас стійку систему. Своєрідність особистості, що спирається одночасно на неповторні анатомо-фізіологічні задатки людини та сукупність соціально значущих відмінностей від інших людей, становлять індивідуальність. Таким чином, саме індивідуальність являє собою системну якість, яка виражає неповторну, оригінальну єдність природних та соціальних рис людини. При аналізі четвертого питання слід підкреслити, що духовність індивіда являє собою складний комплекс якостей людини, що формуються власними зусиллями, включаючи в себе: - знання; - почуття; - осмислення дійсності; - здатність до співпереживання Душа є носієм духовного в людині, це осереддя духовного життя особистості. Доцільно звернути увагу, що в історії філософії проблемі взаємовідношення душі і тіла людини приділяють увагу Аристотель, Платон, Демокріт, Б.Паскаль, М.Бердяєв, Г. Гегель, С.Франк, К.Юнг, А.Шопенгауер, І.Франко, О.Радищев, Г.Сковорода, П.Юркевич та ін. Необхідно підкреслити, що різні філософські школи по різному з’ясовують питання про сутність відношення душі і тіла, духовного і тілесного – від ідеї про безперервне самовдосконаленні як душі, так і тіла шляхом самозаглиблення людини у свій внутрішній світ, що реалізується через безпосереднє бачення і переживання до протиставлення тіла і душі, оскільки тіло смертне, а душа безсмертна і призначення тіла – бути тимчасовим вмістилищем душі, її рабом.
1. Чим пояснюється актуальність філософської проблеми людини у сучасну епоху? 2. Проаналізуйте особливості співвідношення понять людини, індивіда, особистості та індивідуальності. 3. У чому виявляється роль потреб і інтересів особистості для її діяльності?
Ключові поняття і терміни людина індивід індивідуальність особистість цілепокладання потреби інтереси почуття діяльність соціальна норма
Дата добавления: 2014-12-17; Просмотров: 394; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |