ІІ. Навчальні цілі заняття

Кафедра клінічної імунології та алергології

для ведення практичного заняття із студентами

Учбова дисципліна	Клінічна імунологія та алергологія
Модуль №1	Клінічна імунологія та алергологія
Змістовий модуль №1	ІМУНОЛОГІЧНИЙ СТАТУС, ПРИНЦИПИ ОЦІНКИ ТА ШЛЯХИ ІМУНОКОРЕКЦІЇ
Тема заняття	Імунологічні методи досліджень. Поняття про імунограму. Основні правила оцінки імунного статусу. Особливості показників імунітету в різних вікових групах.
Курс
Факультет	Медичний

«З А Т В Е Р Д Ж Е Н О»
на методичній нараді кафедри клінічної імунології та алергології з секцією медичної генетики «____»__________2009 р., протокол № ____ д.м.н., проф ________Драннік Г.М.
на методичній нараді кафедри клінічної імунології та алергології з секцією медичної генетики «____»__________2010 р., протокол № ____ Завідувач кафедри кліничної імунології та алергології з секцією медичної генетики д.м.н., проф ________Драннік Г.М.
на методичній нараді кафедри клінічної імунології та алергології з секцією медичної генетики «____»__________2011 р., протокол № ____ Завідувач кафедри кліничної імунології та алергології з секцією медичної генетики д.м.н., проф ________Драннік Г.М.
на методичній нараді кафедри клінічної імунології та алергології з секцією медичної генетики «____»__________2012 р., протокол № ____ Завідувач кафедри кліничної імунології та алергології з секцією медичної генетики д.м.н., проф ________Драннік Г.М.
на методичній нараді кафедри клінічної імунології та алергології з секцією медичної генетики «____»__________2013 р., протокол № ____ Завідувач кафедри кліничної імунології та алергології з секцією медичної генетики д.м.н. _______ Курченко А.І.

Визначення імунного статусу людини є актуальною проблемою у клінічній практиці. Основною задачею клінічної імунології на сучасному етапі є діагностика імунопатологічних станів при різних захворюваннях, своєчасне виявлення осіб з імунодефіцитами та імунопатологією, встановлення рівня імунологічного дефекта за параметрами змін імунного статусу, розробка засобів корекції різних форм імунопатології, прогнозування перебігу та закінчення перелічених імунопатологічних станів, а також оцінка ефективності імунотропної терапії..

1. Знати визначення та зміст понять: «імунний статус», «імунологічний анамнез», «імунограма», «імунологічні методи досліджень».

2. Знати принципи оцінки імунного статусу людини за допомогою орієнтовних та поглиблених тестів;

3. Знати основні лабораторні методи визначення імунологічних показників;

4. Знати основні принципи інтерпритації імунограми.

6. Провести попередню діагностику імунопатологічного стану на основі його клініко-анамнестичних ознак;

8. Самостійно опрацювати і підготувати виступ до 5 хвилин про імунні механізми імунозалежної патології у пацієнтів по майбутньому профілю спеціальності (неврологія, пульмонологія, акушерство, ревматологія, пульмонологія, гастроентерологія, кардіологія та ін.). При можливості продемонструвати на курованому хворому.

ІІІ. Цілі розвитку особистості. (виховні цілі)

Розвинути у студентів уяву про сучасні можливості клінічної та лабораторної імунодіагностики; відчуття професійної відповідальності щодо своєчасного виявлення патології імунної системи для надання необхідного об’єму медичної допомоги; навички етичного та деонтологічного спілкування з пацієнтами, вміння встановлювати психологічний контакт з хворим та його родичами.

Кафедри	Знати	Вміти
1. Попередні дисципліни:
Мікробіологія	Характеристики основних збудників інфекційних захворювань	Діагностувати основні збудники інфекційних захворювань, оцінювати їх чутливість до засобів етіотропної терапії
Фармакологія	Засоби етіотропної терапії, імунотропні препарати	Призначати такі засоби, враховуючи їх фармакокінетику і фармакодинаміку
Патологічна фізіологія	Основні механізми взаємодії "макроорганізм-мікроорганізм"	Оцінювати стан нормальної і патологічної імунної відповіді при взаємодії "макроорганізм-мікроорганізм"
Інфекційні хвороби	Особливості імунної відповіді при інфекційних хворобах (бактеріальних, вірусних, грибкових, протозойних та ін.) та ВІЛ/СНІДі. Імунопатологія опортуністичних інфекцій	Діагностувати опортуністичні інфекції, проводити діф. діагностику, призначати адекватну імунотерапію хворим з інфекційною патологією та, як приклад, при СНІД
Педіатрія	Особливості онтогенезу імунної системи. Первинні імунодефіцити. Сучасний календар вакцинації. Клініка, діагностика та лікування інфекцій TORCH-комплексу у дітей	Вміти запідозрити у дитини ознаки імунодефіцитного стану Діагностувати інфекції TORCH-комплексу у дітей
2. Наступні дисципліни
Хірургія	Імунодіагностику та імунотерапію сепсису	Діагностувати імунозалежні стани у хірургічних хворих
Внутрішні хвороби	Сучасні можливості імунодіагностики та новітні імунотропні препарати для лікування хворих з аутоімунною патологією або пацієнтів після тривалої імуносупрессії	Діагностувати імуно-залежні стани у терапевтичних хворих (аутоімунна патологія з довготривалою імуносупресією і т.д..)
Акушерство і гінекологія	Імунозалежні форми безпліддя. Імунодіагностика та імунотропні препарати в лікуванні та профілактиці гінекологічних захворювань. Сучасні можливості вакцинації (папіломовірусна інф-ція) і т.д.	Діагностувати порушення в імунному статусі у жінок з акушерською патологією, Діагностувати імунозалежні форми безпліддя
Педіатрія	Імунодіагностика та імунотерапія первинних та набутих імунодефіцитів у дітей	Діагностувати імуно-залежні стани у дітей Проводити вакцинацію імуноскомпро-метованим дітям.
Інфекційні хвороби	Імунопатогенез вірусних, бактеріальних, грибкових та ін. інфекцій, в тому числі, ВІЛ-інфекції та СНІДу.	Проводити імуно-моніторинг та призначати імунокоригуючі засоби хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД.

Головна робота клінічного імунолога полягає в оцінці імунного статусу пацієнта. Під імунним статусом розуміють комплекс клініко-лабораторних показників, які характеризують стан імунної системи людини на момент обстеження. Серед обстежених можуть зустрічатися здорові люди, які на момент огляду не мають порушень в імунному статусі, і хворі на ті чи інші дисфункції імунної системи. Дисфункцією імунної системи вважають клінічно маніфестоване імунне порушення, верифіковане за результатами імунологічних лабораторних досліджень у динаміці, а також за анамнестичними критеріями і даними генеалогічного дерева.

При постановці діагноза дисфункції імунної системи слід провести диференційний діагноз між імунодефіцитним захворюванням (ІДЗ) і імунною недостатністю. Імунодефіцитне захворювання є самостійною нозологічною одиницею. В умовах імунодефіцитної хвороби всі клінічні прояви безпосереднім або опосередкованим чином обумовлені наявним стійким імунним дефектом.

Імунна недостаність є не самостійною хворобою, а патологічним станом, своєрідною реакцією імунної системи на дію низки несприятливих факторів (в тому числі - певної хвороби людини). Розлади імунітету в умовах імунної недостатності не є стійкими і зникають після припинення дії провокуючих чинників. Варто підкреслити, що головним у постановці діагноза дисфункції імунної системи є результати клінічного обстеження, підкріплені відповідними анамнестичними і генеалогічними даними. Лабораторні імунологічні дослідження дозволяють лише верифікувати характер імунних розладів, детально з’ясувати пошкоджену ланку імунітету.

З вищезазначеного необхідно зробити важливий висновок, що основним у оцінці імунного статусу пацієнта (а значить, і у роботі клінічного імунолога) є клінічне обстеження пацієнта, збір імунологічно орієнтованого анамнезу і генеалогічних даних, тобто клінічний імунолог за фахом має бути терапевтом, а не лікарем-лаборантом.