Ідеї культурології у філософії XX ст

Персоналізм як напрям антропологічної філософії XX ст.

Дайте оцінку твердженням і визначте провідні ідеї персоналізму:

"Центральна позиція персоналізму - це існування вільних та творчих особистостей, і він також передбачає наявність в їх структурах принципу непередбачуваності... Особистість - це не об'єкт, хай навіть найдосконаліший, який, як і всілякі інші, ми могли би пізнати ззовні. Особистість - єдина реальність, яку ми пізнаємо та водночас створюємо із середини... Особистість є жива активність самотворення, комунікації та поєднання із іншими особистостями... Змусити людину пробудитися від глибокого сну, відмовитись від жалюгідного існування може лише той, хто зрозумів сенс особистісного існування і кличе до його вершин... Подібний сенс людського існування полягає не в тому, щоби злитися із абстрактною всезагальністю Природи або Царства ідей, але в тому, щоби змінити "таємницю своєї душі", щоби прийняти в неї царство небесне та втілити його на Землі. До такого вчинку покликана людина своєю свободою ".

(Е. Муньє)

Чим персоналізм відрізняється: а) від екзистенціалізму; б) від філософської антропології? В чому ви можете побачити очевидні позитивні риси та переваги персоналізму над іншими вченнями антропологічного спрямування? Чи згідні ви із тим тлумаченням людської особистості, яке дає персоналізм?

Перечитайте деякі принципові положення засновника культурології XX ст. О. Шпенглера:

"... Історики забувають про те, що видима історія постає лише виявом, знаком тої душевної стихії, яка набула форми. Я ще не зустрічав нікого, хто би всерйоз займався вивченням цих проявів морфологічної спорідненості (усіх виявлень певної культури)...".

(О.Шпенглер)

"Існують культури, що розквітають та старіють... У кожної культури існують свої власні можливості, вияви, які виникають, визрівають, в'януть та більше ніколи не повторюються... У кожної культури є своя цивілізація; це є неминуча доля культури. Цивілізація - це крайні та штучні стани; вони є завершенням, вони приходять як те, що сталося, після процесу становлення так само, як смерть після життя. Вони - неминучий кінець усякої культури... Енергія людини культури спрямована всередину, енергія людини цивілізації - назовні... Душа - це те, що підлягає здійсненню в культурі; "світ"-здійснене, "життя" - здійснення".

(О.Шпенглер)

Що постає поштовхом для створення культури? Чому між формами певної культури існує спорідненість? В якому відношенні до культури перебуває цивілізація? - Прокоментуйте положення про те, що людина культури спрямовує свою енергію всередину, а людина цивілізації - назовні.

Дата добавления: 2014-12-17