Антропологічні напрями: філософська антропологія, екзистенціалізм, фрейдизм, неофрейдизм

Сучасна методологія науки: неопозитивізм і постпозитивізм

Беручись до вивчення цього питання треба пригадати, що позитивізму притаманні емпіризм і феноменалізм, прагнення "онаучити" філософію. З огляду на це опрацюйте нижченаведені філософські положення:

"Філософія не може бути плідною, якщо вона відділена від науки".

(Б. Рассел)

"Більшість суджень та питань філософії мають коріння у нашому нерозумінні логіки мови... Уся філософія - це критика мови... Судження конструює світ за допомогою логічного каркасу, і тому в судженні, якщо воно є істинним, люмена угледіти всі логічні риси реальності".

(Л. Вітгенштейн)

Яким постає уявлення про предмет філософії в неопозитивізмі? Як визначається в наведених вище фрагментах співвідношення філософії та науки?

Ознайомтесь із класичним обґрунтуванням процедури верифікації у неопозитивізмі XX ст.:

"Навряд чи хто стане заперечувати, що знання в житті та в науці у певному сенсі починається із констатації фактів і що " протокольні судження", в яких останні фіксуються, знаходяться у початку науки... Мета науки - досягнення істинного опису фактів... Проблема базису знання полягає саме у знаходженні критерію істинності. Тому причиною введення терміна "протокольні судження " було перш за все те, що він допомагав виділити деякі речення, істинністю яких можна було би, як лінійкою, виміряти істинність всіх інших суджень ".

(М. Шлік)

Уважно перечитайте міркування М. Шліка - засновника так званого "Віденського гуртка", поясніть, як розгортається лінія міркування філософа, що в них можна вважати виправданим і корисним, а що може викликати сумнів. Як вирішується проблема співвідношення емпіричного і теоретичного рівнів пізнання, відношення факту до теорії?

Аналізуючи нижченаведені тексти з твору М.Хайдеггера "Що таке метафізика", зверніть увагу на те: Яке буття та за яких умов є екзистенцією? Що таке трансцендеція? В якому настрої людині відкривається Ніщо і що воно приносить людині? Чим екзистенційний жах відрізняється від звичайного страху? Чи є Ніщо сущим і яке його значення в розкритті сущого?

"Людське буття означає: висунутість в Ніщо... Чи трапляється в бутті людини такий настрій, який підводить її до самого Ніщо? Це може статися і дійсно стається - хоч досить рідко - лише на мить, в фундаментальному настрої жаху (страху). Під цим "жахом "ми розуміємо не ту надто часту схильність жахатися, яка, по суті, споріднена з надмірною боязливістю. Оскільки боязні властива окресленість причини і предмета, боязливий і полохливий міцно зв'язані з речами, серед яких знаходиться. Прагнучи врятуватись від чогось ~ від ось чого - він губиться у відношенні до останнього, тобто в цілому "втрачає голову ". Під час жаху для такого сум'яття вже немає місця. Найчастіше якраз навпаки, жаху властивий якийсь зацепенілий спокій... І невизначеність того, перед чим і від чого бере нас жах, є зовсім не проста відсутність визначеності, а сутнісна неможливість що б то не було визначити... Під час жаху "земля вислизає з-під ніг". Точніше: жах забирає у нас землю з-під ніг, тому що примушує вислизати суще в цілому. Тому і ми самі - ось ці існуючі люди ~ з загальним проваллям сущого також: вислизаємо самі від себе. Тому в принципі жахливо робиться не "тобі" і "мені", а "людині".

... Тільки на основі споконвічної наявності Ніщо людське буття може підійти до сущого і вникнути в нього. Висунуте в Ніщо, наше буття в будь-який момент завжди вже заздалегідь виходить за межі сущого в цілому. Цей вихід за суще ми називаємо трансценденцією. Без споконвічної відкритості Ніщо не має ніякої самості і ніякої свободи... Ніщо є умовою можливості розкриття сущого як такого для людського буття. Ніщо не є, власне, навіть антонімом до сущого, а споконвічна належить до самої його основи. В бутті сущого здійснює своє уніщовлення Ніщо. Якщо наше буття може вступити у відношення до сущого, тобто екзистувати, то лише завдяки висунутості в Ніщо і якщо Ніщо споконвічна відкривається тільки в настрої жаху, чи не доведеться нам постійно втрачати землю під ногами з цим жахом, щоб мати можливість екзистувати? Але що означає, що цей споконвічний жах буває лише в рідкісні миттєвості? Тільки одне: на поверхні і, зазвичай, Ніщо у своїй первісності від нас заслонене. Чим же? Тим, що ми дозволяємо собі цілком загубитися в сущому. Чим більше ми в своїх стратегемах повертаємося до сущого, тим менше ми дозволяємо йому вислизати як такому, тим більше ми відвертаємось від Ніщо. Зате і тим вірніше ми виганяємо самі себе на загальноприступну зовнішню поверхню нашого буття ".

(М.Хайдеггер)

"Тут-буття є суще, яке не лише трапляється серед інших сущих. Воно... відрізняється тим, що для цього сущого в його бутті мова йде про саме це буття...Цьому сущому властивим є те, що із його буттям та через нього це буття собі самому розімкну те... Саме буття, до якого це Тут-буття може бути віднесеним і завжди якось відносилось, ми іменуємо екзистенцією. Тут-буття розуміє себе завжди із своєї екзистенції, можливості його самого бути самим собою або не самим собою... ".

(М.Хайдеггер)

Спробуйте перевести на зрозумілу вам мову положення наведеного вище фрагмента, враховуючи те, що термін "тут-буття" характеризує людину. В якому сенсі буття людини постає для неї розімкнутим? Як ви зрозуміли термін "екзистенція"? Як людське буття пов'язане із часом?

Для розуміння філософії екзистенціалізму суттєве значення має вирішення проблеми свободи. Для більшості екзистенціалістів свобода і екзистенція - поняття тотожні.

"Для екзистенціаліста людина не піддається визначенню тому, що початкова нічого собою не являє. Людиною вона стає лише згодом, причому такою людиною, якою вона зробить себе сама. Таким чином, немає ніякої природи людини, як немає бога, що її задумав би. Людина просто існує, і вона не тільки така, якою себе уявляє, але й така, якою вона хоче сталій. І оскільки вона уявляє себе вже після того, як починає існувати, і виявляє свою волю вже після того, як починає існувати..., то вона є лише тим, що сама з себе робить. Таким є перший принцип екзистенціалізму... Але якщо існування дійсно передує сутності, то людина відповідає за те, чим вона є. Отже, в першу чергу екзистенціаліст віддає кожній людині у володіння її буття та покладає на неї повну відповідальність за існування ".

(Ж.-П.Сартр)

Проаналізуйте текст і дайте відповіді на питання: чому поняття свободи і екзистенції є тотожними? Як ви розумієте твердження Сартра, що "людина приречена бути вільною"?

Дата добавления: 2014-12-17