Особливості та глобальні проблеми сучасної цивілізації

"Техніка радикально змінила повсякденне життя людини, насильницьки змістила трудовий процес і суспільство в іншу сферу - масового виробництва... Так відбувся відрив людини від її природного ґрунту. Людина стає мешканцем землі без батьківщини, втрачає традиції... Ця епоха перетворень носить переважно руйнівний характер. Сьогодні ми живемо, відчуваючи неспроможність знайти потрібну нам форму життя. Світ пропонує нам тепер небагато істинного та надійного, на що окрема людина могла би спертися у своїй самосвідомості''.

(К.Ясперс)

Чи згідні ви із тим, що руйнування життєвого середовища супроводжується також руйнуванням надійних засад життя та самоусвідомлення? Наведіть аргументи на користь своєї відповіді, спробуйте додати до наведених міркувань свої приклади та доведення.

Основна література:

1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 12, 14, 16, 18, 19, 20, 21, 22, 23.

Хрестоматії, антології:

15, 16, 18, 20, 22, 31, 32, 33, 34, 36, 81.

Додаткова література:

23, 27, 37, 40, 42, 44, 47, 62, 66, 67, 72, 84, 90, 91, 92, 93, 94, 96, 102, 115.

Т. 14: Філософія історії

Мета: навчити студентів основам розуміння історіософії. Розглянути історію як форму існування особистості, нації, людства. Проаналізувати проблематику суб’єкта, об’єкта, законів, рушійних сил, спрямованості історії. Розібрати концепції лінійного та нелінійного розвитку історії. Проаналізувати особливості натуралістичної історіософії (Л.Гумільов, М.Данилевський, О.Шпенглер), ідеалістичної історіософії (Гегель, Фукуяма), матеріалістичної історіософії (Маркс) та історіософії теоретиків постіндустріального суспільства. Ознайомитися з видами ідеологій: націоналізм, лібералізм, соціал-демократія. Розглянути дискусійні питання філософського розмежування понять патріотизму, націоналізму, фашизму.

Основні поняття: історія, історіософія, лінійна концепція, циклічна теорія, цивілізаційна концепція, ідеалістична концепція, формаційний підхід, націоналізм, лібералізм, соціал-демократія, суспільно-економічна формація, ідеологія.

План лекції:

1. Поняття і предмет філософії історії.

2. Основні концепції історіософії.

3. Проблема спрямованості історичного процесу.

Семінар: Філософський аналіз історії:

1. Проблема сутності та підходів до історичного процесу.

2. Періодизація людської історії. Лінійна та нелінійна теорії розвитку історії.

3. Концепції «сенсу історії» та «кінця історії».

Методичні рекомендації до семінару:

1. Для відповіді на перше запитання студент повинен усвідомити суть історичного процесу. В широкому сенсі історія – це походження і формування будь яких речей і процесів. У власному сенсі історія має два значення: як минуле людства і як процес соціального буття людини, що розгортаєтьсяв культурному часі. Цей розвиток не може бути одноманітним, адже не існує єдиного в культурному сенсі людства та єдиного культурного простору. Тобто, історію треба розуміти як динаміку людського буття та його пізнання.

Історична наука передбачає мистецтво тлумачення подій минулого. Варто розуміти, що наше знання історії є результатом тлумачень певних свідчень (матеріальних чи письмових), які самі по собі ще не дають нам повної картини реальності минулого. Предметом тлумачень стають історичні відомості, що після тлумачень перетворюються на історичні факти. Повнота історичних фактів завжди відносна і залежить від кількості історичних відомостей та міри досліджуваності історії. Завдання історичної науки полягає в реконструкції цілісної історичної картини минулого. Одного збору для цього відомостей і фактів не достатньо. Історія складається з фактів підданих теоретичному аналіу. Адекватна реконструкція подій минулого можлива лише в контексті історичної епохи, тобто факти повинні розумітися як частина подій минулого, які не повинні тлумачитися з позицій сьогодення. Вміння поєднувати розміння контексту епохи та окремих фактів складає суть історичної реконструкції минулого.

2. Так як існує багато культур, і так як вони мають свою логіку розвитку (початок, довершеність, занепад), то й їх розвиток можна виокремити в періоди. Кожна з епох мала свою історичну картину світу: світогляд, наукові здобутки, уявлення про життя, смерть, людину, тощо. Тому в історії існує проблема періодизації епох розвитку людства. Існують поділи історії на три культурні періоди: «дикість – варварство – цивілізація». Існує поділ за соціально-економічним ладом: «первісний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний, комуністичний». Нарешті зараз поширеним є поділ історії на три епохи: «домодерну, модерну, постмодерну».

Відомими моделями розвитку історії людства є: лінійна та нелінійна. Перша бачить єдину лінію розвитку людської історії, від первісного ладу до майбутнього. Її репрезентують релігійні вчення іудаїзму, християнства та ісламу, теорії Кондорсе, Сен-Сімона, Маркса, позитивізму. Друга пояснює історичний процес як виникнення, зростання та занепад цивілізацій. Вона найповніше представлена у Данилевського, Шпенглера, Тойнбі.

3. Останнім часом дуже актуальними стають концепції «кінця історії», які виражають ідею глибокої соціальної трансформації, відмову від сталих принципів розвитку історії. Часто кінець історії мислиться, або як перехід до нової історії, до «постісторії», або як завершення історії. В першому випадку постісторія сприймалася як перехід до новітнього етапу розвитку суспільства – постмодерн, постпостмодерн, постсучасність. В другому випадку кінець історії осмислюється як кінець людства. Тут враховуються жахливі наслідки діяльності людства на планеті. Студент повинен назвати ці наслідки і, відповідно, спроектувати майбутнє людства. Можливий кінець історії мислиться, або як зовнішнє втручання (прибульці, метеорит), або як внутрішня криза людства (екологічна катастрофа, бактеріологічна інфекція, планетарна війна).

Питання для самостійної роботи:

1. Проблема суб’єкта і об’єкта історії.

2. Проблема сенсу історії.

3. Майбутнє людства як філософська проблема.

Методичні рекомендації до самостійної роботи:

1. Необхідно пояснити поняття суб’єкту та об’єкту історичного процесу. Суб’єктом історії є активний діяч історії. Ним може бути людина, група людей чи навіть нація. Об’єктом історії виступають природа, культурні процеси. Історія є процесом взаємодії суб’єкта та об’єкта.

2. Цікавим питанням для обговорення на семінарі є проблема сенсу історії. Студент повинен вміти пояснити існуючі філософські бачення цієї проблеми. Варто усвідомити, що сенс історії − це спосіб сприйняття соціального часу який надає останньому спрямованість до певної мети. Існує декілька підходів в розумінні сенсу історії. Згідно одного, історія повинна мати сенс − мету, спрямованість, завдання. Для християнства таким сенсом є рух до майбутнього есхатологічного царства. Для марксизму загальний рух історі до нового, справедливого соціального ладу. Навіть віра позитивізму в поступовий прогрес людства містить елементи провіденціальної ідеї. В той же час, з XІX ст. серед філософів та наукоців все наполегливіше заперечується будь який сенс історії. Особливо сучасна постмодерністська думка доводить відсутність як єдиного сенсу історії, так і взагалі будь якого сенсу людського існування, тому, що він не є очевидним. Найбільше такі настрої втілилися в ідеї очикування кінця історії яку, так чи інакше, розвивали Ніцше, Шпенглер, Бердяєв, Фукуяма та ін.

3. Предметом роздумів та дискусій може стати проблема майбутнього людства, яка осмислюється особливою наукою футурологією. Доцільно підготувати доповіді в яких аналізуються ознаки можливого кінця історії. Актуально поміркувати про можливі сценарії подальшого розвитку світу. Чи є шанс у людства вижити? Чи знайдуть люди вихід з трагічного становища в якому опинилася планета? Футурологія − це не лише загальна концепція майбутнього, але й наука, що систематично вивчає прогнозовані процеси, що відбуваються в практичному житті та сфері науково-технічного прогресу задля планування майбутніх процесів. Існує два види прогностичних досліджень − інтуїтивне та нормативне передбачення. Існує принаймні два напрями футурологічних досліджень: оптимістичні та песимістичні. Згідно першого − в межах якого реалізуються «сценарії катастрофи», людство неминуче загине в результаті згубного розвитку цивілізації. Згідно другого, в якому переважає «оптимістична трагедія», в решті після тривалих пошуків та криз, людство знайде можливість вижити.

Питання для перевірки знань:

1. Назвіть особливості філософії історії Г. Гегеля.

2. Проаналізуйте формаційну концепцію історії К. Маркса.

3. Цивілізаційна концепція історії А. Тойнбі, О. Шпенглера.

4. Концепція занепаду культури Й. Хейзенга.

5. Роль особистості в історії.

Проблемні ситуації, завдання та теми для обговорень:

1. Чи можливо і як можливо знати справжню історію?

2. Коли можна розпочати відлік історії і при яких умовах історія може завершитися? Які перспективи людства?

3. Чи можна сказати, спираючись на досвід розвитку історії XX ст., що тоталітаризм - необхідна умова руху сучасного суспі­льства до демократії?

4. «З розвитком соціалізму класова боротьба в суспільстві буде розгортатися». Доведіть хибність цього тезису І. Сталіна.

5. Покажіть різницю між основними принципами «революційної свідомості», якою керувалося наше суспільство при побу­дові соціалізму, та «правової свідомості», основним принципом розбудови правової держави.

6. Чи узгоджуються, згідно з теорією К. Маркса, свобода особи та історична необхідність у суспільному розвитку? Чи узгоджуються вони на Вашу думку?

7. Що можна сказати про зміст твердження – «оскільки суспільні явища індивідуальні і неповторні, оскільки поняття суспі­льно-економічної формації не має наукового смислу»?

Робота з першоджерелами:

Дата добавления: 2014-12-17