Моніторингу довкілля

ЕКОНОМІКИ НА ЗАСАДАХ

ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

Овадійнадіяльність являє собою трансформацію анихідей та знань в об'єкт економічних від-

„ ІВТСВОИфікація економічного розвитку зумовлює ВООТІЙне посилення уваги до пошуку нових факторів ОрЯСКорення економічної динаміки, адекватних сучас- Ш отаву розвитку світової економіки. Запроваджен- Україні інноваційно-інвестиційної моделі економі- іростання є об'єктивною необхідністю вирішення завдань національної безпеки держави.

.4

Інноваційна діяльність - процес створення інновацій, що Включає фундаментальні й прикладні досліджений, ексне-.1. рвшснтальні розробки, підготовку і налагодження вироб-,,,, івцтва, а також діяльність, що забезпечує створення інно­вацій, зокрема науково-технічні послуги, маркетингові дослідження, підготовку та перепідготовку кадрів для ін- ■ОВацІЙно! сфери, організаційну і фінансову діяльність у цій галузі.

Вікон України "Про інноваційну діяльність" прого- ІВИОвації як "новостворені або вдосконалені іурвятоспроможні технології, продукція або послу-• також організаційно-технічні рішення виробничо- істративного, комерційного або іншого харак- істотно поліпшують структуру та якість ви- або соціальної сфери".

Йвий процес у сучасному розумінні не обме- пвршою появою на ринку нового продукту,

Моніторинг земель

Тема 2. Концептуальні основи інноваційного розвитку економіки на засадах моніторингу довкілля

послуги або доведенням до проектної потужності нової технології землекористування. По мірі її розповсю­дження вона вдосконалюється, набуває раніше не відо­мих споживчих властивостей. Це відкриває для неї но­ві сфери застосування, в першу чергу в сфері екологі-зації виробництва, оскільки нинішня екологічна ситуа­ція в Україні характеризується як кризова, що форму­валася протягом тривалого періоду через нехтування об'єктивними законами розвитку і відтворення природ­но-ресурсного потенціалу України.

Екологізація - це такий економічний розвиток, який враховує екологічні обмеження.

Економіці України притаманна висока питома вага ресурсомістких та енергоємних технологій, впрова­дження та нарощування яких здійснювалося найбільш "дешевим" способом - без врахування екологічних ви­мог. Це було можливим за відсутності ефективно дію­чих правових, адміністративних та економічних меха­нізмів природокористування, без урахування вимог охорони довкілля. Усунення даної проблеми можливе за рахунок розвитку інноваційної діяльності в сфері природокористування. Наприклад, інноваційна діяль­ність здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у розвиток землекористу­вання, що включає:

• реалізацію довгострокових науково-технічних програм
з великими строками окупності витрат;

• фінансування фундаментальних досліджень для здійс­
нення якісних змін у стані продуктивних сил;

• розробку і впровадження нових ресурсоощадних тех­
нологій, призначених для збереження родючості грун­
тів, поліпшення соціально-економічного та екологічно­
го становища.

При цьому інвестиційна діяльність у землекористу­вання здійснюється за рахунок:

• бюджетних інвестиційних асигнувань;

• власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток,
амортизаційні відрахування, відшкодування збитків

від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

• позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні
позики, банківські та бюджетні кредити);

• залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одер­
жані від акцій, пайові та інші внески громадян і юри­
дичних осіб);

• безоплатних і благодійних внесків тощо.

Дієвим стимулом щодо розв'язання проблем приро­докористування, охорони навколишнього природного оаредовища стала започаткована в 1972 році міжнарод­ні програма ІЖЕР (Шіїесі Каііопз Епуігопгпєпі; Ргоівсйоп), яка включає глобальний моніторинг навко­лишнього середовища.

' Навколишнє середовище - природний і створений людиною матеріальний світ, з яким суспільство взаємодіє в процесі свого існування і виробничої діяльності.

Цією програмою затверджено резолюцію від 15.12.72 р. №2007, у рамках якої розроблено концепцію і програ­му моніторингу та оцінки стану довкілля.

Концепція комплекс ключових положень (ідеї, прин­ципи тощо), що дають цілісне уявлення про будь-які яви­ща (події), які сприяють досить глибокому їхньому розу­мінню, визначають методологію і організацію практичної діяльності.

Міжнародна спільнота приділяє значну увагу пи­танням моніторингу довкілля. Відповідно до рішення четвертої Конференції Міністрів "Довкілля для Євро­пи" (Орхус, 1998 р.) і рекомендацій Загальноєвропей­ської наради "Розвиток системи екологічного моніто­рингу в Європейському регіоні" (Москва, 1999 р.), за­тверджених Комітетом з питань екологічної політики (28 вересня 2000 р.), при ООН створено Спеціальну ро­бочу групу з питань моніторингу довкілля, яка мала за мету розробку рекомендацій та планів дій з питань моні­торингу довкілля для п'ятої Конференції Міністрів "Дов­кілля для Європи", що відбулася в Києві у 2003 році.

Моніторинг земель

Тема 2. Концептуальні основи інноваційного розвитку економіки на засадах моніторингу довкілля

В Європі діє понад п'ятдесят міжнародних угод і директив Європейського Союзу (ЄС), які стосуються питань моніторингу. Причому низку директив ЄС спрямовано на забезпечення постійно діючого моніто­рингу. Хоча низка рішень і директив ЄС регламентує структуру і порядок надання моніторингової інформа­ції та необхідний формат звітів, однак гармонізації мо­ніторингу у країнах ЄС перешкоджає те, що наявні ди­рективи встановлюють різні методи відбору проб, ана­лізу даних і підготовки звітів, містять суперечливі ви­моги або нечітке формулювання вимог до моніторингу. Це не дозволяє здійснювати оперативний і достовірний обмін інформацією.

В Україні глобальний моніторинг навколишнього середовища ще не розроблений, а існують лише відомчі моніторинги навколишнього середовища. Концептуаль­ні положення державного екологічного моніторингу викладені у постанові Верховної Ради України від 5 березня 1998 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1998 р. №391 затверджено "Поло­ження про державну систему моніторингу довкілля", яке визначає порядок створення та функціонування Державної служби моніторингу довкілля (ДСМД). Остання є системою установ, які збирають, аналізують, зберігають та поширюють інформацію про стан довкіл­ля, прогнозують його зміни й надають науково обґрун­товані рекомендації для прийняття відповідних рі­шень. Це складова національної інформаційної інфра­структури, яка є відкритою інформаційною системою. Пріоритети її функціонування - захист життєдіяльнос­ті громадян і суспільства загалом, збереження природ­них екосистем, відвернення кризових процесів у до­вкіллі, запобігання виникненню надзвичайних екологі­чних ситуацій техногенного походження.

Діяльність ДСМД ґрунтується на використанні на­явних організаційних структур суб'єктів моніторингу і ведеться на основі єдиного методологічного, норматив­ного, метрологічного та організаційного забезпечення.

Організаційно об'єднання зусиль суб'єктів системи моніторингу на всіх рівнях здійснюють органи Мініс-ічротва охорони навколишнього середовища на основі загальнодержавної і регіональних програм моніторин­гу, розроблених на підставі угод про спільну діяльність суб'єктів моніторингу.

Програма - це система аргументованих наукових пе­редбачень про стан об'єкта в майбутньому, який матиме хоч і вірогідний, але досить достовірний характер.

Створення і функціонування ДСМД має на меті ін­теграцію екологічних інформаційних систем, що охоп­люють певні території, і ґрунтується на засадах узго­дженості нормативно-правового та організаційно-мето­дичного забезпечення, сумісності технічного, інформа­ційного і програмного забезпечення її складових час­тин* систематичності спостережень за станом довкілля й" техногенними об'єктами, що впливають на нього, своєчасності отримання, комплексності обробки та ви­користання екологічної інформації, що надходить і вберігається в ДСМД, об'єктивності первинної, аналі­тичної і прогнозної екологічної інформації та оператив­ності її розповсюдження. Узагальнена схема Державної системи моніторингу довкілля показана на рис. 1.

Методологічне забезпечення державної системи мо­ніторингу покладається на Міністерство охорони на­вколишнього середовища і здійснюється на основі єди­ної науково-методичної бази щодо визначення і вимі­рювання показників стану довкілля, зокрема біоти і джерел антропогенного впливу на неї, впровадження уніфікованих методів аналізу і прогнозування якості довкілля, загальних правил створення і ведення окре­мих баз і банків даних, картографування екологічної інформації, використання географічних інформаційних систем.

Державний екологічний моніторинг є базовим меха­нізмом системи державного екологічного управління, що створює її інформаційні основи.

Моніторинг земель

Тема 2. Концептуальні основи інноваційного розвитку економіки на засадах моніторингу довкілля

Кабінет Міністрів України

ВерховнаРада України

Адміністрація Президента України

Міністерство надзвичай­них ситуацій

Міністерство охорони здоров'я

Мінагрополі- тики

Держводгосп

Держкомзем

Держкомліс-госп

Держбуд

Міністерство охорони навколишнього середовища

Урядова

інформаційна

аналітична

Управління моніторингу довкілля

система з

надзвичайних

ситуацій

І

Центри моніторингу

2 'а к ф

довкілля сусідніх держав

її Сб < Н

•—»

аі

ш о р

! о

Засоби масової інформації

Громадські організації

Установи,

організації,

підприємства

Державні управління екології та природних ресурсів в обла­стях, містах Києві та Севасто­полі, республіканський комі­тет екології та природних ре­сурсів Автономної Республіки Крим

Рис. 1. Схема Державної системи моніторингу

довкілля

Екологічний моніторинг - це система спостережень, оцінки, прогнозу стану навколишнього середовища та інформаційне забезпечення процесу підготовки й прий­няття управлінських рішень.

Екологічний моніторинг передбачає систему спосте­реження, контролю, прогнозу екологічними процеса-:. Він дозволяє виявляти критичні та екстремальні

(ШТуації, чинники антропогенного впливу на довкілля, адШсвювати оцінку та прогноз стану об'єктів спостере-ДЯЛІЯ, управляти процесами взаємовпливу об'єктів біоофери та техносфери.

Біосфера це оболонка Землі, в межах якої існує жит­тя. Складається з кількох геосфер, у тому числі з ниж-.... нього прошарку атмосфери (тропосфери), усієї гідросфе­ри (Світовий океан) і зовнішньої "твердої" оболонки літо­сфери.

Техносфера сукупність штучних об'єктів у межах географічної оболонки Землі (будинки, споруди, механіз­ми тощо), створених людиною із речовини навколишньої неживої природи.

Державна система екологічного моніторингу - це система спостережень, збирання, обробки, передаван-ВЯ, збереження та аналізу інформації про стан довкіл-ЛЯ, прогнозування його змін і розробки науково обґру­нтованих рекомендацій для прийняття рішень про за­побігання негативним змінам стану довкілля та дотри­мання вимог екологічної безпеки.

Діяльність Державної системи екологічного моніто­рингу довкілля ґрунтується на принципах:

• систематичності спостережень за станом навколишньо­
го середовища і техногенними об'єктами, що вплива­
ють на нього;

• своєчасності отримання та обробки даних спостере­
жень на відомчих та місцевому, регіональному й націо­
нальному рівнях;

• комплексності використання екологічної інформації,
що надходить у систему від відомчих служб екологіч­
ного моніторингу;

• об'єктивності первинної, аналітичної і прогнозної еко-
інформації та узгодженості нормативного, організацій­
ного й методичного забезпечення;

Моніторинг земель

• сумісності технічного, інформаційного і програмного
забезпечення її складових частин;

• оиеративності доведення екологічної інформації до
суб'єктів управління, інших зацікавлених органів, під­
приємств, організацій та установ;

• доступності екологічної інформації населенню України
та світовій спільноті.

Принципи - основні вихідні положення будь-якої теорії, вчення, науки чи світогляду.

Суб'єкти ДСМД забезпечують вдосконалення підпо­рядкованих їм мереж спостережень за станом довкіл­ля, уніфікацію методик спостережень і лабораторних аналізів, приладів і систем контролю, створення банків даних для наступного їх багатоцільового колективного використання за допомогою єдиної комп'ютерної мере­жі, яка забезпечує автономне і спільне функціонуван­ня складових цієї системи та її зв'язок з іншими ін­формаційними системами, які діють в Україні і за кор­доном.

Основними завданнями суб'єктів ДСМД є довготер­мінові систематичні спостереження за станом довкілля. Вони забезпечують аналіз стану довкілля та прогнозу­ють його зміни, надають інформаційно-аналітичну під­тримку в прийнятті управлінських рішень у галузі охорони довкілля, раціонального використання приро­дних ресурсів та екологічної безпеки.

Використання природних ресурсів - отримання цінних властивостей від природних ресурсів, залучення їх у господарський обіг.

Відносини суб'єктів системи моніторингу ґрунту­ються на спільній інформаційній підтримці рішень у галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки, координа­ції дій під час планування, організації та проведення спільних заходів з моніторингу довкілля, ефективному використанні наявних організаційних структур, засобів

Тема 2. Концептуальні основи інноваційного розвитку економіки на засадах моніторингу довкілля

спостережень за об'єктами довкілля та комп'ютериза­ції роботи усієї ДСМД.

* 'Ниві для України проблемними залишається інтег-
РОЦІЯ суб'єктів екологічного моніторингу в єдину сис-
1%Му» розробка єдиної методології збирання, обробки,
ШвЮПИчення й передавання моніторингової інформації,
функціонування окремих відомчих моніто-
Р систем. Саме для координації діяльності су-

б'сктів Державної системи моніторингу довкілля й здійснення заходів щодо забезпечення функціонування ЦІНІ системи на основі єдиного нормативного, методоло-ГІЧНОГО і метрологічного забезпечення, уніфікованих ТіХВІчних компонентів створено Міжвідомчу комісію з питань моніторингу довкілля.

З метою вирішення екологічних проблем у світі Створено чимало мереж:

• програма ООН із навколишнього середовища
(ЮНЕГТ) започаткувала процес збирання, аналізу та
синтезу глобальних і регіональних даних про стан на­
вколишнього середовища через мережу 35 партнерсь­
ких центрів, розташованих по всьому світу. Результа­
том цієї роботи є регулярне видання глобального еко­
логічного огляду "Глобальна екологічна перспекти­
ва". Щоб брати участь у подібних ініціативах, Держав­
на система екологічного моніторингу довкілля країн,
зокрема й України, повинна відповідати міжнародним
стандартам.

Трансформація системи екологічного моніторингу іце за мету досягти такі цілі, що забезпечують вищу ЯКІСТЬ екологічного управління:

• підвищення рівня адекватності інформації моделі
довкілля дійсному екологічному стану, яка формуєть­
ся на основі даних систематичних спостережень, здійс­
нюваних спеціальними службами суб'єктів екологічно­
го управління, підприємствами, організаціями та уста­
новами в порядку виробничо-інформаційної діяльнос­
ті, на основі дослідних робіт і наукових досліджень;

• підвищення оперативності одержання та достовірності
первинних даних через використання досконалих ме-

Моніторинг земель

тодик, сучасних контрольно-вимірювальних приладів і засобів комп'ютеризації процесів збирання, накопичен­ня та обробки екологічної інформації на всіх рівнях управління;

• підвищення рівня та якості інформаційного обслугову­вання споживачів екологічної інформації на всіх рів­нях управління на основі мережного доступу до розпо­ділених відомчих та інтегрованих банків даних, ком­плексної обробки й використання інформації для при­йняття відповідних рішень.

Здійснення екологічного моніторингу відбувається за такими основними напрямами: водних ресурсів, ат­мосферного повітря та земельних ресурсів, оскільки їх сучасний стан викликає найбільшу загрозу для здоро­в'я людини.

Водні ресурси - це сформовані природою або створені людиною штучно об'єкти ландшафту або геологічної структури, де зосереджуються води (річки, озера, лимани та ін.).

Водні ресурси України. Україна є одним з най­більш водозабезпечених регіонів Європи. Сумарна ве­личина стоків річок України становить 210,1 млрд. куб. метрів, знижуючись у маловодний рік до 177,9 млрд. куб. метрів. Безпосередньо на території держави формується, відповідно, 52,4 і 29,7 млрд. куб. метрів води, решта надходить з суміжних територій. Тільки водні ресурси Дунаю становлять у середньому 123 млрд. куб. метрів води на рік.

Питомий показник водозабезпечення в Україні -один з найвищих у країнах СНД (близько 1 тис.м³). Витрати свіжої води в Україні на одиницю виробленої продукції значно перевищують такі показники у розви­нених країнах Європи: Франції - в 2,5 раза, ФРН - в 4,3, Великобританії та Швеції - в 4,2 раза. Для потреб населення та національного господарства з поверхне­вих водних об'єктів забирається до 30 млрд.м³ води. З підземних джерел забір води становить 4,3 млрд.м³.

Тема 2. Концептуальні основи інноваційного розвитку економіки на засадах моніторингу довкілля

Прогнозні ресурси підземних вод питної якості роз-ІИЩУ*"" на території України вкрай нерівномірно і ПТИОІіїгттт 22,5 млрд. куб. метрів на рік (61,7 млн. метрів на добу), з яких 8,9 млрд. куб. метрів (24,4 куб. метрів на добу) гідравлічно не зв'язані з по-Ирквевим стоком і становлять додаткову складову до ПОКрхневого стоку. Безповоротне водопостачання в Україні становить до 37% від усієї забраної води.

Оововні джерела прісної води на території України "'«•ОКИ річок Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Сівер-0МІОГО Дінця, Дунаю з притоками, а також малих рі-північного узбережжя Чорного та Азовського мо-

Дата добавления: 2014-11-29