За видом енергії

Небезпечні та шкідливі чинники, за видом енергії, якою вони во­лодіють і яку передають організму людини, поділяють на такі групи:

• механічні - характеризуються запасом кінетичної чи по­тенціальної енергії (усі рухомі об'єкти чи рухомі елементи машин; об'єкти та їхні елементи, які знаходяться над по­верхнею землі, та ін.), передача якої організму спричиняє травми. Значна кількість таких травм, особливо життєво важливих органів людини, може бути несумісною із життям.

Кістки людей витримують зусилля до 10⁴Н, м’які тканини руйнуються при значно менших зусиллях.

• термічні - мають певний запас теплової енергії та ано­мальну температуру (нагріті та охолоджені об'єкти, во­гонь, параметри клімату й мікроклімату та ін.). Передаючи її людському організмові, вони викликають термічні опіки різного ступеню.

При нагріванні шкіри до температури 44⁰С відбувається її пошкодження і виникають больові відчуття, а при нагріванні до температури 77⁰С – настає її миттєве руйнування.

• електричні - характеризуються запасом електричної енергії, яка передається електричним струмом, який проходячи через людський організм, спричиняє біологічну¹, електрохімічну², теплову³ і механічну⁴ дію.

¹Біологічна дія – подразнення та збудження тканин організму, що супроводжується судомним скороченням м’язів, викликаючи різні порушення у функціонуванні організму – аж до повної зупинки дихання та роботи серця.

²Електрохімічна дія супроводжується електролізом (розкладом)рідин, у тому числі і крові, порушуючи їх фізико-механічний склад.

³Теплова – призводить до різного ступеня опіків, аж до обвуглення.

⁴Механічна – виявляється у розшаруванні тканин, а також у відриванні окремих частин тіла.

• електромагнітні - характеризуються запасом енергії елек­тромагнітних хвиль (радіохвилі, видиме світло, ультрафіолетове, інфрачервоне, лазерне, іонізуюче та інші ви­промінювання), величина якої залежить від довжини електромагнітних хвиль.

• ядерні - мають запас ядерної енергії (природні та штучні радіонукліди). Довільний розклад радіонуклідів супроводжується корпускулярним та фотонном випромінюванням.

• хімічні - володіють високою хімічною спорідненістю із тканинами організму людини та речовинами довкілля (їдкі, отруйні, пожежо- і вибухонебезпечні та інші речовини). До них відносять різноманітні речовини, які об’єднують під загальною назвою «шкідливі речовини». Підрозділяються по характеру дії на організм людини на загальнотоксичні, подразнюючі, сенсибілізируючі, канцерогенні, мутагенні, впливаючі на репродукторну функцію. При проникненні у організм людини через органи дихання, травлення і шкіру відбуваються різні порушення, зокрема гострі та хронічні отруєння.

• біологічні - становлять сукупність макро- та мікроор­ганізмів і продуктів їхньої життєдіяльності (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, гриби, найпростіші) і продукти їх життєдіяльності. Всі мікроорганізми за рівнем патогенності поділяються на 4групи: від першої¹, яка охоплює найнебезпечніші, до четвертої⁴, до якої відносяться найменш небезпечні.

Бактерії чуми (І); Сибірка (ІІ); туберкульозу, менінгіту(ІІІ); сепсису (ІV).

• психофізіологічні - їхню дію пов'язують із наявністю біое­нергетичних полів, психофізіологічними особливостями людини (біоритми, енергетичний вампіризм тощо). По характеру дії підрозділяються на фізичні і нервово-психічні перевантаження. Фізичні переван­таження підрозділяються на статичні і динамічні, а нервово-психологічні — на розумові перевантаження, перевантаження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження.

• пасивно-активні - їхня дія проявляється за рахунок енергії людини (гострі нерухомі предмети; нерівні або ду­же гладкі поверхні тощо);

• пасивні - впливають на людину опосередковано через де­градацію властивостей матеріалів (виявляються у руйну­ваннях, вибухах тощо).

Один і той же небезпечний і шкідливий виробни­чий фактор по природі своєї дії може відноситися одночасно до різних груп, перерахованих вище. Слід мати на увазі, що одні небезпечні фактори можуть негативно впливати тільки на людину, яка виконує технологічний процес (наприклад, електричний струм, відлітаючі частки оброблюваного матеріалу, оберта­ючі частини виробничого обладнання, а інші (напри­клад, шум, пил) і на середовище, де розміщені ро­бочі місця.

Деякі фактори можуть негативно впливати на всі елементи системи «людина — машина — навколишнє середовище — предмет праці». Вплив на одні елемен­ти системи може бути безпосереднім (прямим), а на інші побічним.

Вибір технічних засобів забезпечення безпеки по­винен здійснюватись на основі виявлення небезпеч­них і шкідливих факторів, специфічних для даного технологічного процесу, а також вивчення особливо­стей кожного виявленого фактора і зони його дії (не­безпечної зони).

Дія кожного чинника на організм людини характеризується інтенсивністю, якістю, часом та протяжністю в просторі.

Інтенсивність дії будь-якого чинника є кількісною оцінкою можливої шкоди для здоров'я людини. Цілком очевидно, чим вища інтенсивність дії того чи іншого чинника, тим більшої шкоди слід очікувати, але лінійної залежності при цьому не спостерігається. Шкода для здоров'я від дії будь-якого чинника визначається дозою дії чинника, яка рівна добутку інтенсивності дії на час дії (1.1):

V=P∙t, (1.1)

де V – доза дії чинника;

P – інтенсивність дії;

T – час дії.

Характерними є дві дози: летальна і граничнодопустима.

Летальній дозі відповідає така інтенсивність дії чинника, яка за певний час призводить до смерті 50 осіб із 100, які підпа­дали під дію чинника. Зауважимо, що летальна доза не є постійною величиною і її значення залежить від інтенсивності дії чинника чи часу дії.

Граничнодопустимій дозі відповідає така інтенсивність дії чинника, яка за весь період життя людини не викликає змін у ор­ганізмі, що виявляються сучасними методами діагностики у нинішнього і наступних поколіннях. Оскільки час дії приблизно однаковий - середня тривалість життя, - то на практиці встанов­лені граничнодопустимі рівні інтенсивності дії чинників, вище від яких виявляється їхній небезпечний чи шкідливий вплив на лю­дину. Наприклад, граничнодопустима концентрація шкідливих речовин в атмосфері, у воді та у повітрі робочої зони.

При дії декількох, приміром п, чинників безпечні умови виз­начаються із співвідношення:

(1.2)

де Р_і і ГДР_і - наявний чи граничнодопустимий рівень інтенсивності дії і-го чинника;

а_і - коефіцієнт пропорційності, який при аддитивній дії чинників рівний одиниці, але може набувати значення більші та менші від одиниці при підсиленні чи послабленні дії одного чинника в присутності іншого відповідно.

Якісні характеристики чинників відображають специфічні особливості дії небезпек одного і того ж матеріального носія на організм людини.

Наприклад, як змінний, так і постійний елект­ричний струм є потоком електронів, однак змінний струм при се­редніх напругах у 5-7 разів є небезпечнішим, ніж постійний.

Простір, в якому постійно або періодично діють небезпечні чи шкідливі чинники, називається небезпечною зоною.

За часом дії чинника небезпечні зони поділяються на постійні та тимчасові, а за геометричними розмірами - на локальні та розгорнуті. Небезпечна зона є локальною, якщо її розміри домірні з розмірами лю­дини, і розгорнутою, якщо вони значно перевищують розміри лю­дини.

До основних засобів колективного захисту відно­сяться огороджувальні і запобіжні пристрої; гальмові пристрої і блокировки; сигналізатори про небез­печність; пізнавальне фарбування і знаки безпеки; дистанційне управління; спеціальні засоби безпеки.

Перераховані засоби колективного захисту проек­туються як складова частина технологічного облад­нання. Виключення становлять знаки безпеки і спе­ціальні засоби захисту, які можуть бути використані як в машинах і механізмах, так і в виробничих при­міщеннях (або на території підприємств АПК).

В відповідності з ГОСТ 12.4.026-76 встановлено чо­тири групи знаків безпеки: забороняючі; попереджу­ючі; приписуючі і вказівні.

До спеціальних засобів забезпечення безпеки праці відносять, наприклад, системи освітлення і вентиляції виробничих приміщень, розриви і габарити безпеч­ності (розриви між будовами і приміщеннями в цілях пожежної безпеки; розміри прорізів в стінах цехів для проїзду транспорта; стружкодроб'яні пристрої.

Важливим заходом по забезпеченню безпеки тех­нологічних процесів є проведення профілактичних іспитів як при першому освідченні, так і в процесі їх експлуатації з метою виявлення їх відповідності ви­могам безпечності (міцністі, надійності, а для заходів захисту — по захисним властивостям).

Гідравлічному іспиту на механічну міцність підля­гають парові котли і їх арматура, посудини під тис­ком, балони, пароперегрівачі, бочки і цистерни для газів. Термін випробування, порядок оформлення ре­зультатів іспитів встановлено відповідними Правила­ми Держнаглядохоронпраці.

Вантажопідйомні крани, електроталі, підвісні до­роги, підйомні пристрої для піднімання і спуску лю­дей, освідчуються інспекціями Держнаглядохорон­праці.

В відповідності з Правилами Держнаглядохорон­праці випробуванню на міцність підлягають грузові ланцюги і канати, встановлені безпосередньо на підйомних механізмах, а також ланцюги і троси, які використовуються для обв'язки і закріплення пере­сувних вантажів, грузові крюки. Особливо перевіряється надійність дії уловлювачів, виключаючих падіння кліті вантажопідіймачів при обриві канатів і обмежувачів руху і швидкості.

Випробуванню також підлягають обмежувачі висо­ти підйому крюка вантажопідйомних машин, визна­чається прогин горизонтальних конструкцій мостово­го крану. Стрілові крани випробовуються на вантаж­ну усталеність.

Обов'язковому випробуванню на механічну міцність підлягають абразивні круги.

Періодичному випробовуванню підлягає ізоляція струмоведучих частин електрообладнання, заземлення і інші засоби колективного захисту від ураження елек­тричним струмом.

На діелектричну стійкість випробовуються діелек­тричні килими, перчатки, боти і ін.

В відповідності з ДНАОП 0.00-1.11-90 Правилами будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари і гарячої води, ДНАОП 0.00-1.13-71 Правила будови і безпечної експлуатації стаціонарних компресорних установок, повітропроводів і газопроводів, їх найбільш відповідальні запобіжні пристрої періодично випро­бовують на надійність спрацювання. На герметичність випробовують крани, вентилі і ін. нагазопроводах.

Засоби індивідуального захисту слід застосовува­ти в тих випадках, коли безпечність робіт не може бути забезпечена конструкцією обладнання, органі­зацією виробничих процесів, архітектурно-плануваль­ними рішеннями і засобами колективного захисту.

До основних засобів індивідуального захисту від небезпечних і шкідливих виробничих факторів відно­сять: ізолюючі костюми; засоби захисту органів ди­хання; спеціальний одяг; спеціальне взуття; засоби захисту рук; засоби захисту голови, обличчя, очей; засоби захисту органів слуху; засоби захисту від па­діння з висоти; захисні дерматологічні засоби та інші запобіжні засоби.

Дата добавления: 2014-11-29