Гігієнічне нормування шкідливих та небезпечних чинників

Безпека розглянутих небезпечних та шкідливих чинників ґрунтувалась на тому, що нижче від деякої інтенсивності дії чин­ника, яку, звичайно називають гранично допустимим рівнем дії, шкідливий вплив на організм людини відсутній. Чи безумовне виконання цієї умови гарантуватиме безпеку людині залежить від того, наскільки є обґрунтованими величини гранично допус­тимих рівнів.

Упродовж життя на людину діють різноманітні чинники, які змінюються за інтенсивністю та часом дії. Серед них виділимо ті, які супроводжували людину на всіх етапах її розвитку і внаслідок адаптаційних процесів без них сьогодні організм існу­вати не може. Для таких чинників, зокрема життєво-необхідних (кисень, температура, мікроелементи та ін.), існує оптимальна ве­личина інтенсивності дії, значне відхилення від якої приводить до шкідливої дії на організм людини. Такі чинники володіють так званою U-подібною залежністю ефекту від інтенсивності дії чин­ника і для них встановлюють оптимальне значення та нижню і верхню межі, за якими настає шкода для організму (рис. 1)

Іншу групу становлять ті чинники, що з'явилися в середовищі проживання людини внаслідок розвитку техногенної сфери і відповідні механізми адаптації ще не встигли достатньо сформувати­ся. Для таких чинників є характерною лінійна або S-подібна за­лежність ефекту дії чинника від інтенсивності його дії (рис. 2).

Серед спеціалістів точаться дискусії навколо питання, яка залежність - лінійна чи S -подібна - повніше відображає за­лежність ефекту дії чинника від його інтенсивності. Напевно, обидві, якщо брати до уваги, що для природних чинників маємо U-подібну залежність і S-подібну залежність можна розглядати як перехідну від лінійної до U-подібної. Для чинників, які тільки що з'явилися, слід очікувати лінійної залежності, а потім, у міру роз­витку адаптаційних механізмів шкода від малої інтенсивності дії чинника не виявляється і з'являється поріг шкідливої дії.

Очевидно, що для чинників з лінійною залежністю ефекту дії від інтенсивності дії чинника відсутнє теоретичне обгрунту­вання гранично допустимих рівнів інтенсивності дії. Ці чинники будь-якої інтенсивності можуть викликати шкідливу дію на ор­ганізм людини. Їх називають ще стохастичними чинниками і до них відносять ті, що сьогодні викликають утворення злоякісних пухлин та мутагенні зміни.

Для не стохастичних чинників, що мають S-подїбну за­лежність ефекту дії від інтенсивності дії чинника, можна обґрун­тувати поріг шкідливої дії - мінімальну інтенсивність дії чинни­ка, при дії якої в організмі виникають зміни, що виходять за межі фізіологічного пристосування.

Рисунок 1 – Подібна залежність ефекту дії чинника від його інтенсивності

Рисунок 2 – Лінійна та S- подібна залежності ефекту дії чинника від його інтенсивності

Однак тут важливо виділити істинну адаптацію організму від тимчасових компенсаційних ефектів. Розмежування адаптаційних, компенсаційних та пато­логічних реакцій організму є одним із найскладніших завдань су­часної науки про гігієнічне нормування шкідливих та небезпеч­них чинників.

В основу наукової концепції гігієнічного нормування покла­дено всестороннє вивчення загальних закономірностей взаємовідносин організму людини з чинниками навколишнього середовища, механізмів взаємодії організму з комплексом сприят­ливих та несприятливих чинників як антропогенного, так і при­родного походження, а також соціального походження на рівні мо­лекул, клітин, окремих органів, організму та суспільства в цілому.

Гігієнічне нормування небезпечних та шкідливих чинників здійснюється на основі таких принципів:

• пріоритету медико-біологічних показників перед техно-
економічними критеріями;

• урахування всіх можливих несприятливих ефектів досліджуваного чинника і нормування за найшкідливішим;

• використання порогу шкідливості з його обґрунтуванням
на рівні адаптаційних механізмів;

• ймовірного характеру порогів шкідливості в організмі лю­дини;

• зв'язку із значною біологічною варіабельністю;

• випередження гігієнічного нормування чинників перед їх
впровадженням у виробництво і послідовності етапів його
проведення;

• використання коефіцієнту запасу через можливість ви­
никнення інших не врахованих варіантів дії чинників на організм людини та проведення експериментів на твари­нах;

• відносності гігієнічних нормативів;

• еколого-гігієнічного підходу до нормування.

Встановлення безпечних рівнів техногенного впливу на ор­ганізм людини потребує значних фінансових затрат та часу, тому поряд з встановленням граничнодопустимих рівнів практи­кується введення тимчасових орієнтовних допустимих рівнів.

Питаннями гігієнічного нормування небезпечних та шкідливих чинників на міжнародному рівні займаються Міжна­родна організація праці та Всесвітня організація охорони здо­ров'я, але їх нормативи мають характер рекомендацій, які слід адаптувати до умов конкретної країни.

Дата добавления: 2014-11-29