Об’єкт розрізнювання – це мінімальні окремі його частини, які необхідно розрізняти в процесі роботи

Фон – це поверхня, яка прилягає до об’єкта розрізнення, на якій він розглядається.

Фон характеризується коефіцієнтом відбиття світлових променів ρ, якийоцінюється виразом 2.6:

Ρ=Ф_від/Ф_пад (1.3),

де Ф_від, Ф_пад - відповідно відбитий і падаючий світловий потік, лм.

Фон вважається світлим при ρ>0,4, середнім - при ρ=0,4-0,2, темним – при ρ<0,2.

Контрост об’єкта з фоном К характеризується співвідношенням яскравостей розрізняльного об’єкта та фону:

К=(L_фон- L_об)/L_фон (1.4)

Контраст вважаеться великим при К>5, середнім – при К=0,2-0,5 і малим при к≤0,2

Видимість V характеризує здатність ока розрізняти об’єкти з фоном. Вона залежить від контрасту фактичного К та порогового К_пор.

Найменший контраст, який сприймається органами зору, К_пор ≈ 0,01

V=К/К_пор (1.5)

Показник осліпленості Р є критерієм оцінки осліплювальної дії освітлювальної установки:

P=(S-1)∙1000 (1.6),

де коефіцієнт осліпленості S=V₁/V₂, причому V₁ – при екрануванніблискучих джерел; V₂ – коли вони у полі зору.

Природне освітлення є найбільш гігієнічним і передбачається для всіх приміщень, в яких постійно перебувають люди. Його поділя­ють на бокове, верхнє та комбіноване - поєднання бокового верхнь­ого. Систему природного освітлення вибирають, враховуючи:

• призначення та об'ємно-просторове розміщення забудови;

• вимоги до зорової роботи;

• кліматичні та світло-кліматичні умови;

• економічні чинники.

Найчастіше вибирають бокове освітлення: одностороннє чи двостороннє.

Залежно від географічної широти, пори року, часу дня і ста­ну погоди рівень природного освітлення може змінюватись у ши­роких межах. Головним параметром, який використовують для нормування та обґрунтування природного освітлення закритих приміщень, є коефіцієнт природного освітлення (КПО) - відно­шення освітленості у певній точці приміщення Е₁, до освітленості під відкритим небом у цей же момент Е₂, %:

КПО = (1.7)

Мінімальне значення КПО, при якому рівень освітленості є достатнім для проведення заданих робіт, називають нормою КПО. Норми залежать від розряду зорової роботи, світлового поясу та системи природного освітлення.

Для бокового (одностороннього та двостороннього) освітлення норми КПО встановлюють для точок, розміщених на відстані 1 м від протилежної стіни при односторонньому і посере­дині приміщення - при двосторонньому освітленні на висоті ро­бочої поверхні (0,7 - 1,0 м). При верхньому чи комбінованому освітленні норма встановлюється для середнього значення КПО у проміжку між стінами не ближче як 1 м до них.

Зорові роботи поділяють на 8 розрядів, які визначають, го­ловно, за розмірами об'єктів, які треба розрізнити (табл. 1.1).

Кількість світлової енергії, яку отримує певна територія, за­лежить від географічної широти, тому за санітарними нормами виділено 5 світлових поясів. Норми КПО, встановлені для 3-го світлового поясу наведені у табл.1.2.

Для інших світлових поясів нормативні значення КПО роз­раховують. Для 4-го світлового поясу, до якого належить Україна, нормативне значення КПО знаходять за формулою 1.8:

е₄ = е₃ ∙ m ∙ c (1.8)

де e₄, ез - нормативне значення КПО для 4-го та 3-го світлових поясів відповідно;

т - коефіцієнт, який враховує світловий клімат і для Ук­раїни він дорівнює 0,9;

с - коефіцієнт, який враховує сонячний клімат і залежить від географічної широти та розміщення вікон. Для Ук­раїни значення коефіцієнта знаходиться в межах від 0,75 до 1 для будівель розташованих на північ від 50° північної широти і від 0,7 до 0,95 - для будівель на південь від цієї широти. Для вікон, направлених на південь, приймають мінімальне значення цього коефіцієнта, а для вікон, на­правлених на північ - максимальне.

Таблиця 1.1 - Розряди зорових робіт

Розряд	Характеристика зорової роботи	Найменший розмір об'єкта, мм
	найвищої точності	менше як 0,15
	дуже високої точності	0,15-0,3
	високої точності	0,3 - 0,5
	середньої точності	0,5- 1,0
	малої точності	1 -5
	грубої точності	понад 5
	робота з матеріалами, що світяться, в гарячих цехах	понад 0,5
	загальне спостереження за ходом процесу

Реальне значення КПО при боковому освітленні обчислю­ють за формулою 2.12:

(1.9)

S_b - сумарна площа вікон, м";

S_n - площа підлоги приміщення, м²;

e - реальне значення КПО для приміщення;

k -коефіцієнт запасу (1,0 - 1,5), який враховує запоро­шеність повітря в робочій зоні (при вмісті пилу, диму, кіптяви менше як 1 мг/м (k=1,3);

η - світлова характеристика вікна, яка є функцією співвідношень L/В та В/h,

В - глибина приміщення, тобто відстань від стіни з вікнами до протилежної глухої стіни, м

L - відстань між протилежними стінами, які перпендику­лярні стіні з вікнами, м;

h - відстань від рівня умовної робочої поверхні до верху вікна, м, (визначається за довідковими таблицями);

τ - загальний коефіцієнт світлопропускання, який зале­жить від типу рами і положення скляної поверхні (визначається за довідковими таблицями);

р - коефіцієнт, який враховує затінення вікон спорудами, що навпроти, значення якого знаходимо у довідкових таблицях;

r - коефіцієнт, який враховує підвищення КПО за рахунок відбитого світла і є функцією співвідношень L/В, В/h і l/В, де l - відстань розрахункової точки до стіни з вікна­ми (визначається за довідковими таблицями).

Таблиця 1.2 - Значення КПО для виробничих приміщень, які розміщені в

3-му світловому поясі

Характер роботи	Найменший розмір обєкта, що розглядається, мм	Розряд зорової роботи	Значення КПО (%) при природному освітленні
Вірхнє і комбіноване	Бокове
Високої точності	0,3-0,5
Середньої точності	0,5-1,0			1,5
Малої точності	1,0-5,0			1,0
Грубої точності	Понад 5,0		1,8	0,5

Порівнюючи знайдене значення КПО із нормативним виз­начають відповідність рівня природного освітлення санітарно-гігієнічним вимогам.

На жаль, природного освітлення не завжди достатньо, а в нічну частину доби його немає, тому іноді використовують штучне освітлення. Штучне освітлення буває загальним, коли освітлення здійснюється однаковими світильниками, які рівномірнорозміщені по всьому приміщенню, і комбінованим, якщо до загального освітлення додається місцеве, при якому додатково освітлюється невелика частина приміщення. Використовувати тільки місцеве освітлення не можна через різкий контраст між ділянками різної освітленості.

При штучному освітленні нормується абсолютне значення освітленості. Відповідно до гігієнічних вимог та енергетичних можливостей у нормативах прийняті мінімально достатні величи­ни освітленості. Більш висока економічність газорозрядних ламп дає можливість дещо підвищити встановлені норми штучного освітлення. Норми встановлюються залежно від розряду зорової роботи, фону (світлий, середній, темний), контрасту об'єкта з фо­ном (малий, середній, великий), системи освітлення (комбіноване чи загальне) і типу світильників та ламп, які використовуються для освітлення.

Для штучного освітлення використовують лампи розжарю­вання та люмінесцентні лампи. Вони не забезпечують всіх пара­метрів освітлення, яке дає природне освітлення. Спектр ламп роз­жарювання відрізняється від спектра сонячного світла через пере­важання жовтих та червоних променів. Спектр люмінесцентних ламп ближчий до спектра сонячного світла, але люмінесцентні лампи дають пульсуючий світловий потік, який при тривалій ро­боті викликає стробоскопічний ефект (поява декількох об'єктів замість одного). Лампи розжарювання і люмінесцентні лампи ма­ють певні електротехнічні та світлові характеристики, що надаються у довідкових таблицях.

Для вимірювання освітленості і світлотехнічних величин застосовують прилади – люксметри модифікації Ю-16, Ю-17, Ю-116, Ю-117 та портативний цифровий люксметр-яскравометр ТЄС 0693.

Всі вони працюють із застосуванням ефекту фотоелектричного явища. Світловий потік, потрапляючи на селеновий фотоелемент, перетворюється на електричну енергію, сила струму якої вимірюється міліамперметром, шкала якого проградуйована у люксах, оскільки величина освітленості пропорційна виникаючій електрорушійній силі на затисках фотоелемента.

Межі вимірювання найбільш поширеного люксметра типа Ю-16 (рис.11) — від 1 до 500 лк, а при використанні світлофільтру — від 100 до 50 000 лк.

Вимірюючи освітленість, фотоелемент необхідно направляти перпендикулярно до падаючого світла, а прилад встановлювати в горизонтальне положення.

При вимірюванні освітленості, яку забезпечують люмінесцентні лампи, результат необхідно помножити на поправочний коефіцієнт — для ламп ДС (денного світла) цей коефіцієнт складає 0,9, а для ламп БС (білого світу) - 1,1.

Для природної освітленості коефіцієнт складає 0,8.

Застосовують також вимірювачі видимісті – фотометри та інші комплексні вимірювачі світлотехнічних величин.

Рисунок 11 – загальний вигляд люксметра: 1 – перетворювач; 2 – фотоелемент

Дата добавления: 2014-11-29