Метод постійної частки прибутку

Метод грунтується на припущені: оскільки всі спільні продукти отримані у результаті одного процесу, то вони повинні приносити однаковий прибуток.

Сутність методу полягає у тому, що спільні витрати розподіляють таким чином, щоб частка прибутку була однаковою для кожного окремого продукту.

Застосування цього методу передбачає таку послідовність дій:

1. Визначають прибуток від виробництва всіх спільних продуктів як різницю між чистим доходом від реалізації та повними витратами:

120 000 – (60000 + 8000 + 10000 + 2000) = 120000 – 80000 = 40000 грн;

2. Ввизначають відсоток прибутку в обсязі реалізації:

(40 000: 120 000) ´ 100 = 33,3%

3. Для кожного продукту визначають прибуток за встановленим відсотком (див. табл. 10.15);

4. Визначають повні витрати кожного продукту як різницю між доходом від реалізації та розрахованим прибутком (див. табл. 10.15);

5. З отриманої величини віднімають витрати на подальшу обробку. Різниця представляє собою розподілені спільні витрати (див. табл. 10.15).

Таблиця 10.15 – Розподіл спільних витрат методом постійної частки прибутку (грн)

Показники	Значення показників для продуктів	Всього
А	В	С
1. Чистий доход від реалізації	36 000	60 000	24 000	120 000
2. Прибуток	12 000	20 000	8 000	40 000
3. Повна собівартість	24 000	40 000	16 000	80 000
4. Витрати подальшої обробки	8 000	10 000	2 000	20 000
5. Розподілені спільні витрати	16 000	30 000	14 000	60 000

Розглянемо методи розподілу спільних витрат на прикладі борошномельного виробництва. Особливістю цього виробництва є те, що точка розділення знаходиться в кінці технологічного процесу, отже всі виробничі витрати є спільними.

Вихідні дані:

повна собівартість помела – 1072 тис.грн.

обсяги виробництва продукції: борошно в/с – 297,3 т; борошно 1с – 356,8т; борошно 2 с – 59,2т; крупа манна – 1,4т; висівки – 232,1т.

Розподілити спільні витрати методом чистої вартості можливої реалізації борошномельного виробництва не можливо, бо точка розділення знаходиться у кінці технологічного процесу і немає напівфабрикатів, які б можна було реалізувати. Розподіл витрат іншими методами (натуральних одиниць; вартості реалізації; постійної частки прибутку) представлено відповідно у таблицях 10.16; 10.17; 10.18.

Таблиця 10.16 – Розподіл спільних витрат борошномельного виробництва методом натуральних одиниць

Види продукції	Обсяг виробництва, т	Питома вага	Розподіле- ні спільні витрати, тис.грн	Повна собівар-тість 1т, грн	Ціна 1т, грн	Рентабельність, %
Борошно в/с	297,3	0,314	336,6
Борошно 1с	356,8	0,377	404,0
Борошно 2с	59,2	0,063	67,0
Крупа манна	1,4	0,001	1,6
Висівки	232,1	0,245	262,8			-67
Всього	946,8			-	-	-

Таблиця 10.17 – Розподіл спільних витрат борошномельного виробництва методом вартості реалізації

Види продукції	Обсяг виробництва, т	Ціна 1т, грн	Чистий доход від реаліза ції, грн	Пито ма вага	Розподілені спільні витрати, тис.грн	Повна собівар-тість 1т, грн	Рентабельність, %
Борошно в/с	297,3		457,8	0,41	436,0	1466,6	5,0
Борошно 1с	356,8		505,9	0,45	481,8	1350,4	5,0
Борошно 2с	59,2		71,9	0,06	68,5	1157,1	5,0
Крупа манна	1,4		2,4	0,00	2,3	1651,4	5,0
Висівки	232,1		87,5	0,08	83,3	359,0	5,0
Всього	946,8		1125,6	1,00	1072,0	-	-

У борошномельному виробництві ціни на продукцію значно відрізняються, тому використання методу натуральних одиниць призводить до того, що найменша сума витрат розподіляється на найдорожчу продукцію – крупу манну і відповідно ця продукція має найвищу рентабельність 53 %, а висівки стають збутковими.

Таблиця 10.18 – Розподіл спільних витрат борошномельного виробництва методом постійної частки прибутку

Види продукції	Чистий доход від реалі-зації, тис. грн.	Прибуток, тис.грн	Розподілені спільні витрати, тис.грн	Повна собівартість 1т, грн	Рентабельність, %
Борошно в/с	457,8	457,8 ´ 0,0476 = 21,8	436,0	1466,6
Борошно 1с	505,9	505,9´ 0,0476 = 24,1	481,8	1350,4
Борошно 2с	71,9	71,9´ 0,0476 = 3,4	68,5	1157,1
Крупа манна	2,4	2,4´ 0,0476 = 0,1	2,3	1651,4
Висівки	87,5	87,5´ 0,0476 = 4,2	83,3	359,0
Всього	1125,6	-		-	-

Через те, що в борошномельному виробництві точка розділення знаходиться в кінці технологічного процесу і відсутні напівфабрикати та витрати подальшої обробки, в результаті застосування методу вартості реалізації отримано рівнорентабельну продукцію.

Для використання методу постійної частки прибутку знайдемо відсоток прибутку в обсязі реалізації:

1125,6 – 1072 = 53,6 тис.грн.;

53,6: 1125,6 ´ 100 = 4,76 %

Вітчизняні автори Ю.С.Цал-Цалко, Б.Юровський [92,с.274-276; 98,с.194-203] для розподілу спільних витрат пропонують метод з використанням коефіцієнтів розподілу витрат. Цей же метод рекомендовано і в Методичних рекомендаціях з формування собівартості продукції в промисловості [61]. При використанні цього методу коефіцієнти встановлюють виходячи з:

- норм виходу окремих видів продукції з одиниці сировини;

- сукупних споживчих властивостей одержаної продукції;

- фізико-хімічних властивостей одержаної продукції;

- цін на продукцію.

Після розрахунку коефіцієнтів розподіл витрат виконують у наступній послідовності:

- визначають умовну кількість кожного продукту, для чого натуральну кількість кожного продукту множать на коефіцієнт розподілу;

- визначають умовну кількість виготовленої продукції, для чого попередні результати розрахунку підсумовують;

- визначають витрати на одну умовну одиницю, для чого загальну суму виробничих витрат усієї випущенної продукції ділять на її умовну кількість;

- визначають собівартість кожного виду продукції, для чого витрати на одну умовну одиницю множать на кількість умовних одиниць кожного виду продукції.

Цей метод традиційно застосовувався в борошномельній промисловості. При його використанні коефіцієнти встановлювалися виходячи із цін на продукцію.

При адміністративно-командній системі управління ціни встановлювалися централізовано та у продовж тривалого періоду не змінювалися. Тому була можливість встановлювати коефіцієнти виходячи із цін централізовано, що й було відбито в Інструкції № 9/12 по плануванню, обліку й калькулюванню собівартості продукції підприємств борошномельно-круп'яної й комбікормової промисловості, затвердженої Міністерством заготівель СРСР в 1976р. У цій інструкції були встановлені наступні коефіцієнти:

Борошно в/с - 7,1

Борошно 1с - 6,5

Борошно 2с - 5,7

Крупу манна - 8,6

Висівки - 1,0.

З 2001р у борошномельній галузі, як документ, що регламентує облік і калькулювання собівартості продукції використовується робота «Бухгалтерський, фінансовий та внутрішньогосподарський облік у галузях системи переробної промисловості АПК (на основі національних стандартів)” за редакцією В.В.Сопко й О.В.Бойко. У даному документі також рекомендовані коефіцієнти[10]:

Борошно в/с - 6,4

Борошно 1с - 4,9

Борошно 2с - 3,1

Крупу манна - 1,3

Висівки - 1,0.

При цьому автори не врахували те, що в ринкових умовах ціни змінюються й встановлювати коефіцієнти нема рації.

Розглянемо розподіл собівартості при різних параметрах встановлення коефіцієнтів.

Дата добавления: 2014-11-29