Визначення точки беззбитковості за допомогою коефіцієнта маржинального доходу

Коефіцієнт маржинального доходу – це співвідношення маржинального доходу та чистого доходу від реалізації підприємства:

де К_МД – коефіцієнт маржинального доходу;

МД_V – маржинальний доход на плановий обсяг;

ЧД – чистий доход від реалізації продукції.

Або

де К_МД – коефіцієнт маржинального доходу;

МД – маржинальний доход на одиницю продукції;

Ц – ціна одиниці продукції.

В нашому прикладі коефіцієнт маржинального доходу дорівнює:

30: 100 = 0,3

Точку беззбитковості в грошових одиницях обчислюють за такою формулою:

де ТБЗ _грн – точка беззбитковості в грошових одиницях;

П – постійні витрати;

К_МД – коефіцієнт маржинального доходу.

Виходячи з цієї формули, точка беззбитковості дорівнює:

ТБ = 240 000: 0,3 = 800 000 грн.

Обчислення точки беззбитковості є важливим елементом CVP-аналізу, але на практиці менеджера більше цікавить обсяг і ціна реалізації, що забезпечать отримання бажаного прибутку.

Обсяг продажу у грошових одиницях, необхідний для отримання бажаного прибутку, можна обчислити за допомогою рівняння (10.5.3) або за формулою:

де ЧД – чистий доход від реалізації продукції;

П – постійні витрати;

Пр – прибуток від основної діяльності;

К_МД – коефіцієнт маржинального доходу.

Відповідно обсяг продажу в натуральних одиницях можна обчислити за формулою:

де V – обсяг продажу у натуральних одиницях;

П – постійні витрати;

Пр – прибуток від основної діяльності;

МД – маржинальний доход на одиницю продукції.

Припустимо, що в нашому прикладі підприємство бажає отримати прибуток від основної діяльності у сумі 60 000 грн. Для цього йому необхідно реалізувати:

(240 000 + 60 000): 30 = 10 000 одиниць продукції

Тобто доход від продажу має становити:

(240 000 + 60 000): 0,3 = 100 000 грн.

Прибуток за певного обсягу продажу можна встановити, виходячи з рів­няння (10.5.3):

Пр = ЧД – (З_V + П),

де Пр – прибуток від основної діяльності;

ЧД – чистий доход від реалізації продукції;

З_v – змінні витрати на плановий обсяг виробництва;

П – постійні витрати.

або виходячи з коефіцієнту маржинального доходу:

Пр = (ЧД ´ К_МД) – П,

де Пр – прибуток від основної діяльності;

ЧД – чистий доход від реалізації продукції;

К_МД – коефіцієнт маржинального доходу;

П – постійні витрати.

Отже, якщо підприємство планує отримати чистий доход від реалізації в сумі 1 300 000 грн, очікуваний прибуток становитиме:

(1 300 000 х 0,3) - 240 000 = 150 000 грн.

Важливим напрямом аналізу взаємозв'язку "витрати – обсяг – прибуток" є аналіз чутливості прибутку до зміни інших параметрів діяльності.

Аналіз чутливості прибутку –визначення впливу на при­буток зміни витрат, ціни та обсягу продажу.

Для визначення впливу на прибуток зміни обсягу продажу можна використа­ти такі показники:

· коефіцієнт маржинального доходу;

· запас міцності;

· операційний важіль.

Визначення впливу зміни обсягу продажу на прибуток за допомогою коефіцієнта маржинального доходу:

де - зміна прибутку від основної діяльності;

- зміна чистого доходу від реалізації

К_МД – коефіцієнт маржинального доходу.

Припустимо, обсяг продажу збільшився на 10%, тобто на 100 000 грн, тоді збільшення прибутку від основної діяльності:

= 100 000 ´ 0,3 = 30 000 грн

Запас міцності – цевеличина, на яку фактичний (або за­планований) обсяг продажу перевищує беззбитковий обсяг продажу:

ЗМ = ЧД - ТБЗ_грн.,

де ЗМ – запас міцності;

ЧД – чистий доход від реалізації продукції;

ТБЗ,грн – точка беззбитковості в грошових одиницях.

Запас міцності відображає граничну величину можливого зниження обсягу продажу без ризику зазнати збитків.

Так, за обсягу продажу 1 000 000 грн запас міцності стано­витиме:

1 000 000 - 800 000 = 200 000 грн

Це означає, що компанія може знижувати обсяг продажу в межах 200 000 грн без ризику зазнати збитків.

Поряд з абсолютним значенням показника запасу міцності використовують коефіцієнт запасу міцності.

Коефіцієнт запасу міцності – цеспіввідношення запасу міцності та фактичного (або запланованого) обсягу продажу:

,

де К_ЗМ – коефіцієнт запасу міцності;

ЗМ – запас міцності;

ЧД – чистий доход від реалізації продукції.

Коефіцієнт запасу міцності є вимірником ризику нерентабельної роботи компа­нії. Значення цього показника лежать у межах менше одиниці.

Чим більше значення має цей коефіцієнт, тим менше ймовірність того, що підприємство зазнає збитку в разі зменшення обсягу продажу.

Операційний важіль – це співвідношення постійних і змін­них витрат, що забезпечує більший відсоток зростання прибутку, ніж відповід­ний відсоток зростання обсягу продажу.

Співвідношення постійних та змінних витрат підприємства називають с труктурою витрат.

Щоб визначити, яка структура витрат є оптимальною, розглянемо такий при­клад (табл. 10.36).

Таблиця 10.36 - Структура витрат підприємств

Показники	Підприємство А	Підприємство В
сума, грн	%	сума, грн	%
Чистий доход від реалізації	100 000		100 000
Змінні витрати	80 000		10 000
Маржинальний доход	20 000		90 000
Постійні витрати	10 000		80 000
Прибуток	10 000		10 000

Відповідь на питання: яке з підприємств має найкращу структуру витрат, зале­жить від багатьох чинників і, насамперед, від тенденції зміни обсягу продажу.

Якщо обсяг продажу має тенденцію до постійного зростання, то найкращу структуру витрат має підприємство В, оскільки більший коефіцієнт маржинального доходу забезпечує і більший відсоток зростання прибутку.

Припустимо, що обсяг продажу зріс на 10%, або на 10 000 грн. Розрахунок збільшення прибутку кожної компанії внаслідок зростання обсягу продажу наве­дено в табл. 10.37

Таблиця 10.37 - Вплив зростання обсягу продажу на прибуток підприємств

Підприємства	Збільшення обсягу продажу, грн	Коефіцієнт маржинального доходу	Збільшення прибутку
Сумма, грн	%
А	10 000	0,2	2 000
В	10 000	0,9	9 000

Але якщо має місце тенденція скорочення обсягу продажу, то підприємство В швидше втрачатиме маржинальний доход, ніж інші підприємства, і матиме проблему з покриттям великих постійних витрат. Тому за такої тенденції найкращою можна вважати структуру витрат підприємства А, яка матиме менші витрати внаслідок зни­ження обсягу продажу.

Отже, можна дійти висновку: більша питома вага постійних витрат у структурі витрат підприємства забезпе­чує більший вплив на прибуток за зміни обсягу продажу.

Міру використання постійних витрат у структурі витрат компанії відбиває операційний важель. Тому операційний важіль більший у компаній, що мають більшу питому вагу постійних витрат і, як результат, більший коефіцієнт маржинального доходу.

Кількісним показником операційного важеля є його фактор, обчислюваний за формулою:

,

де Ф_ОВ – фактор операційного важеля;

МД_V – маржинальний доход на плановий обсяг;

Пр – прибуток від основної діяльності.

Скориставшись даними табл. 10.36,обчислимо фактор операційного важеля для кожного підприємства:

Підприємство А 20 000: 10 000 = 2,

Підприємство В 90 000: 10 000 = 9.

Фактор операційного важеля визначає відсоток зміни прибутку за певного відсотка зміни обсягу продажу:

Відсоток зміни продажу		Фактор операційного важеля		відсоток зміни прибутку
´	=

У нашому прикладі обсяг продажу зріс на 10%. Тому, помноживши відсоток зміни обсягу продажу на фактор операційного важеля, отримаємо:

Підприємство А 10 %´2 = 20 %,

Підприємство В 10 %´9 = 90 %.

Як бачимо, отриманий результат збігається з розрахунками, наведеними в табл. 35.

Таким чином, коефіцієнт маржинального доходу, запас міцності й операційний важіль – є важливими індикаторами реагування прибутку на зміни обсягів продажу.

Дата добавления: 2014-11-29