Виробництва. На процес формування собівартості впливають наступні технологічні особливості борошномельного виробництва:

На процес формування собівартості впливають наступні технологічні особливості борошномельного виробництва:

Ø на борошномельних підприємствах здійснюються сортові помели. При цьому з однієї сировини одержують в одному технологічному процесі кілька сортів борошна;

Ø у борошномельному виробництві можна виділити кілька переділів (тобто є ряд стадій виробничого процесу, на яких одержують готові види продукції - борошно незатарене, борошно вибите у мішки, борошно упаковане в пакети).

У борошномельній галузі, як документ, що описує облік і калькулювання собівартості продукції, донедавна використовулася робота «Бухгалтерський фінансовий та внутрішньогосподарський облік у галузях системи переробної промисловості АПК (на основі національних стандартів)» за редакцією Сопко В.В. і Бойко О.В. [10].

Відповідно до цього документу на борошномельних підприємствах у якосты об'єкта калькулювання застосовували 1 т готової продукції певного сорту й розраховували собівартість продукції за допомогою встановлених коефіцієнтів.

Розглянемо зазначену схему калькулювання (рис. 10.9).

У відповідності до даної послідовності розрахунку собівартості в борошномельній промисловості спочатку розраховується виробнича собівартість за переділами. Потім виробничу собівартість борошна розподіляють за сортами і видами продукції з допомогою встановлених коефіцієнтів. Повна собівартість кожного сорту продукції розраховується як сума: виробничої собівартості борошна по сортах; виробничої собівартості по відповідних переділах «Вибій у мішки» та «Фасування в пакети»; розподілених за видами і сортами готової продукції адміністративних витрат, витрат на збут та інших витрат основної діяльності.

Слід зазначити, що на практиці управлінський персонал КХП відмовився від використання зазначених у роботі Сопко В.В. і Бойко О.В. коефіцієнтів і самостійно встановлює їх величини, виходячи з обраного критерію. У якості критерія для встановлення коефіцієнтів розподілу спільних витрат на борошномельних підприємствах зазвичай використовують ціни на продукцію.

В 2003р в Одеській національній академії харчових технологій були розроблені методичні рекомендації з калькулювання собівартості продукції борошномельного виробництва [62], в яких запропоновано при калькулюванні собівартості борошномельної продукції у якості об'єкту калькулювання встановлювати помел (тобто не калькулювати за сортами). Як було показано в попередньому розділі поділ витрат за сортами є суб'єктивним і не може бути використаний для розрахунку критеріїв прийняття управлінських рішень. Калькулювання на помел робить дану процедуру менш трудомісткої й отриманий показник є більше об'єктивним для розрахунку критерія прийняття управлінських рішень.

У борошномельному виробництві використовують попередільний метод калькулювання й виділяють наступні переділи:

· приймання, зберігання, сушка та очишення зерна на елеваторі, що

утворює статтю витрат “Витрати елеватора”;

· виробництво борошна;

· вибій борошна у мішки та його фасування у пакети.

Для визначення повної собівартості спочатку варто розрахувати виробничу собівартість за кожним переділом. Виробнича собівартість за переділами підсумовується й утворюється виробнича собівартість на помел.

У методичних рекомендаціях запропоновані два методи калькулювання: з повним розподілом витрат і величини покриття. Розрахунок собівартості продукції методом повного розподілу витрат виконується в наступній послідовності (див. рис.10.10):

· розрахунок виробничої собівартості кожного переділу. Для цього розраховують прямі статті витрат за кожним переділом; складають кошториси витрат «Витрати на утримання та експлуатацію обладнання» й «Загальвиробничі витрати»; розподіляють «Витрати на утримання та експлуатацію обладнання» й «Загальвиробничі витрати» між помелами та між переділами пропорційно обраної бази розподілу. Розраховані й розподілені витрати підсумовують та одержують виробничу собівартість за кожним переділом;

· виробничу собівартість по переділах сумують й одержують виробничу собівартість на помел;

· складають кошториси накладних витрат, які потім розподіляють між помелами та переділами пропорційно обраної бази розподілу;

· визначають повну собівартість кожного помела з виділенням безтарної продукції, вибитої в мішки й фасованої в пакети.

Планування собівартості методом величини покриття пропонується здійснювати в послідовності (рис. 10.11):

· розраховуються змінні й постійні витрати за кожним переділом;

· складають кошториси «Витрати на утримання та експлуатацію обладнання» й «Загальновиробничі витрати» за кожним переділом з розподілом на змінну й постійні частини;

· змінні прямі витрати за кожним переділом та змінні витрати за кошторисами «Витрати на утримання та експлуатацію обладнання» й «Загальновиробничі витрати» сумують і розраховують виробничу усічену собівартість помела;

· складають кошториси накладних витрат з розподілом на змінну й постійну частини;

· виробничу усічену собівартість помела та змінні накладні витрати сумують і розраховують усічену собівартість помела;

· сумують всі змінні витрати за всіма об'єктами калькулювання (помелам борошна з виділенням безтарної продукції, вибитої в мішки й фасованої в пакети) з усіма постійними витратами в цілому по підприємству. У такий спосыб отримують повну собывартысть борошномельного виробництва на плановий період.

Порівняння алгоритмів планування по двох методах показує, що другий метод менш трудомісткий, тому що не припускає розподілу накладних витрат між об'єктами калькулювання.

Дата добавления: 2014-11-29