Ставлення до майбутнього як моральне явище

Футурологічна етика

Тема 10.

Мета розкриття теми: з’ясування суті морального закону як втілення й уособлення безмежності людяного – розумного й добро-діяльного – ставлення до всіх людей, які жили, живуть і житимуть, до всіх предметів, явищ, процесів, які були, є й будуть; виявленняспіввідношення між цілеспрямованістю та ціннісною орієнтованістю суб’єкта діяльності в системі стратегій руху до майбутнього; встановлення ролі футурологічної етики при формуванні стратегій майбутнього.

Ключові поняття: етика; моральний закон; деструктивність; менторство; повчання; етика; футурологічна етика; прогрес людського духу; стратегія.

Тема розкривається через розгляд таких питань:

10.1. Ставлення до майбутнього як моральне явище.

10.2. Співвідношення між метою та засобами її досягнення.

10.3. Стратегії руху до майбутнього.

За своєю етимологією слово етика (лат.ethica, від грец. ήθος – звичай) означає науку, яка вивчає мораль (лат. moralis – моральний, від mores – звичаї: система поглядів і уявлень, норм і оцінок, що – поза санкціонованостю їх державою – регулюють поведінку людей; відповідна форма наліндивідуальної свідомості).

Свого часу Імануїл Кант сказав в своїй «Критиці чистого розуму», що є дві речі, які наповнюють його душу завжди новим і все більш сильним здивуванням і благоговінням: це зоряне небо над головою й моральний закон в душі.

Ці дві, здавалося б, абсолютно несумісні «речі» мають дуже істотну спільну властивість: обидві вони є безмежними.

Зоряне небо – це вираз безмежної різноманітності речей, що існують у цьому Світі.

Моральний (лат. moralis – моральний від mores – звичай система поглядів і уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей) закон – це прояв безмежності людяного – розумного й добродіяльного – ставлення до всіх речей (під словом річ розуміється будь-який предмет, явище чи процес, включно з людиною: згадаймо декартове “I am тhing which thinks” – «Я є річ, яка мислить»), що були, що є й що будуть в цьому світі.

Моральним законом визначається чи, принаймні, має визначатися наше ставлення до всіх тих людей і їхніх творінь, тварин і рослин, річок і озер, степів і долин, які є тепер, які були в минулі часи й які будуть у майбутньому.

Сьогодні всі ми, разом узяті, потрапили в полон кризових явищ – екологічних, економічних, енергетичних, ресурсних, епідемологічних, політичних, релігійних, демографічних, і т.д., і т. ін., що все більш набувають загрозливого глобального характеру.

Оскільки всі ці кризові явища не притягли з собою якісь прибульці з Космосу й не спричинили ніякі свійські чи дикі тварини, що мешкають на Земній кулі, нам доведеться визнати, що винуватцем всіх цих негараздів є ніхто інший, як сам той рід, що називає себе Homo Sapiens, тобто, Людина Розумна.

Як казав Станіслав Лем, головна небезпека для людини – сама людина. Насправді ж головна небезпека не тільки для людини – людина.

Сьогодні парадокс «горя від розуму» полягає в тому, що розум, спрямований на отримання максимального прибутку від будь-чого, породжує справжнє безумство.

Потерпає від нього весь Світ: тварин і рослин, річок і струмків, морів і океанів, гір і долин, лісів і ланів.

Кожна річ, що нас оточує, сьогодні фактично стає заручницею наших дій.

На черзі – ще дві «речі»: Космос з практично безмежними можливостями його забруднення, захаращення, спотворення, та – Майбутнє з дійсно безмежним ресурсом бути тим, яким ми його сьогодні формуємо.

Дата добавления: 2014-11-29