Управління в органах внутрішніх справ за особливих (екстремальних) умов 2 страница

– проводить збір персоналу органів внутрішніх справ, видає зброю, засоби індивідуального захисту;

– вводить у дію самостійно або за розпорядженнями начальника спеціальний план розшуку і затримання злочинців, дає додаткову інформацію працівникам, задіяним для виконання цього плану, контролює своєчасність і повноту його виконання, зокрема, в питаннях блокування території, перекриття шляхів пересування, надходження орієнтировок за призначенням;

– викликає на місце пригоди керівників підприємства, матеріально відповідальних осіб для встановлення збитків;

– дає завдання на перевірку конкретних осіб, адрес, місць можливого укриття злочинців, якщо для цього є підстави;

– якщо потерпілі особи перебувають у лікарні, одночасно з виїздом слідчо-оперативної групи направляє до медичного закладу працівника міліції для з'ясування обставин нападу і отримання інформації, необхідної для розшуку злочинців;

– дає завдання на перевірку в оперативно-інформаційних системах органів внутрішніх справ прикмет злочинців, ознак зброї, автотранспорту, способу дії та ін.;

– постійно підтримує зворотній зв'язок з працівниками, що перебувають на місці пригоди та задіяні до розшуку злочинців;

– у невідкладних випадках може сам виїхати на перевірку оперативної інформації чи перевірку виконання розшукових заходів.

Таким є далеко не повний перелік обов'язків відповідального чергового за особливих умов, викликаних діями озброєної злочинної групи.

Під час дії в особливих умовах працівники органів внутрішніх справ можуть вживати заходи адміністративного припинення спеціального, екстраординарного призначення. Їх застосування є переважно прерогативою міліції, що відрізняє їх від заходів припинення загального призначення, які використовуються в діяльності багатьох суб'єктів адміністративно правової охорони. Особливі умови, які викликають необхідність застосування спеціальних засобів це, як правило, невідкладні випадки, коли необхідно припини ти протиправні дії, небезпечні для життя й здоров'я людей. Крім того, заходи спеціального призначення застосовують ся тоді, коли були використані і не дали бажаних результатів усі інші можливі в даній ситуації форми попереднього впливу на правопорушників. Застосуванню сили, спеціальних засобів і зброї повинно передувати попередження про намір їх застосування, якщо це дозволяє обстановка. У тих випадках, коли є реальна небезпека для життя та здоров'я людей, міліція може застосовувати спеціальні заходи без попередження. Особливості діяльності органів внутрішніх справ за особливих умов передбачають необхідність організаційного виділення спеціальних підрозділів, груп чи окремих працівників, які мають підвищену професійну, фізичну чи спеціальну підготовку і здатні успішно виконувати окремі види адміністративної діяльності. Це загони спеціального призначення «Беркут», «Титан», «Кобра», групи застосування спеціальних хімічних речовин типу «Черемуха», снайпери, спеціалісти з кіно-, фото-, відеодокументування, зв'язкові та інші. Вогнепальну зброю та спеціальні засоби дозволяється використовувати не усім, а тільки тим працівникам, які пройшли відповідну професійну підготовку, обізнані з нормативними актами, здали заліки і за своїм посадовим становищем мають право на їх застосування. Спеціальними ці заходи називаються ще й тому, що всі вони спрямовані безпосередньо на особу правопорушника, здатні завдати фізичної шкоди і навіть позбавити його життя. Працівники органів внутрішніх справ, насамперед, міліцейських підрозділів, в необхідних випадках можуть застосувати для виконання покладених на них обов'язків будь які засоби фізичного впливу, включаючи прийоми рукопашного бою, різних видів єдиноборств (самбо, карате, дзюдо, кунг-фу, таекван-до тощо), залежно від ситуації, що склалася, а також від рівня фізичної підготовки працівника. Заходи фізичного впливу можуть застосовуватись для захисту від нападу, що загрожує життю й здоров'ю громадян або працівника міліції, для затримання правопорушника, який чинить опір, для подолання фізичного опору особи, яка доставляється до органу внутрішніх справ, фізичного опору при законному здійсненні обшуку, огляду, або під час вилучення речових доказів. Цей перелік не є повним, можуть виникнути й інші ситуації. Застосування заходів фізичного впливу не оформлюється якимось спеціальним документом. У разі завдання тілесних ушкоджень необхідно надати невідкладну медичну допомогу і доповісти письмово начальнику.

До спеціальних засобів віднесено різноманітні технічні засоби впливу на правопорушника, а також на транспортні засоби та інші речі з метою усунення протиправної ситуації. Підстави, порядок застосування, а також види спеціальних засобів встановлено, крім Закону України «Про міліцію», Правилами застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Україні, затвердженими Постановою Ради Міністрів УРСР від 27 лютого 1991 р. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про міліцію», спеціальні засоби застосовуються у випадках, коли були використані і не дали бажаних результатів усі інші форми попереднього впливу на правопорушників:

– для захисту громадян і самозахисту працівників міліції від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров'ю;

– для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку;

– для відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби, незалежно від їх приналежності, або для їх звільнення у разі захоплення;

– для затримання і доставляння до міліції або іншого службового приміщення осіб, які вчинили правопорушення, а також для конвоювання і утримання осіб, затриманих і підданих арешту, взятих під варту, якщо зазначені особи чинять опір працівникам міліції або є підстави вважати, що вони можуть вдатися до втечі чи завдати шкоди оточуючим або собі;

– для припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльність населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя і здоров'я людей;

– для припинення опору працівникам міліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обов'язки по охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю;

– для звільнення заложників.

Наведений перелік підстав застосування спеціальних засобів є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Всі спеціальні засоби, які застосовуються органами внутрішніх справ за особливих умов, можна поділити на дві групи: засоби активної оборони і засоби забезпечення спеціальних операцій. Засобами активної оборони визнаються гумові кийки, наручники, засоби фіксування, ручні газові гранати, а також патрони з газовими зарядами, балончики та легка зброя із сльозоточивим газом (газові пістолети і револьвери). До засобів забезпечення спеціальних операцій належать ранцеві апарати «Хмара», світло-шумові пристрої відволікаючої дії, патрони з гумовою кулею, водомети, бронемашини та інші спеціальні транспортні засоби, пристрої для примусової зупинки автотранспорту, при строї для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками. Крім цього, при охороні громадського порядку можуть використовуватись службові собаки. Відомчі нормативні акти та вищезгадані Правила встановлюють особливості застосування названих спеціальних засобів.

Вогнепальна зброя може застосовуватись працівниками органів внутрішніх справ як крайній захід за чітко ви значених особливих умов. Закон України «Про міліцію» (ст. 15) встановив детально і вичерпно такі підстави для застосування зброї:

– для захисту громадян від нападу, який загрожує їх життю і здоров'ю, а також для звільнення заложників;

– для відбиття збройного нападу на працівника міліції або членів його сім'ї чи іншого нападу, якщо їх життю або здоров'ю загрожує небезпека;

– для відбиття нападу на об'єкти охорони, конвою, житлові приміщення громадян, приміщення державних і громадських підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі захоплення;

– для затримання особи, яку застали під час скоєння тяжкого злочину і яка намагається втекти;

– для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з під варти, а також затримання озброєної особи, котра погрожує застосуванням зброї та інших предметів, які становлять небезпеку для життя і здоров'я працівника міліції;

– для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу для життя чи здоров'я громадян або працівника міліції.

На завершення розгляду питання про підстави і по рядок застосування органами внутрішніх справ примусових заходів, можна виділити такі цілі їх застосування:

– з метою попередження правопорушень (офіційне попередження, адміністративний нагляд, перевірка документів, конфіскація, реквізиція, виселення тощо);

– з метою запобігання правопорушень (особисте за тримання, вилучення підготовлених для вчинення злочину різних знарядь і предметів, карантин, виселення);

– з метою припинення правопорушень (застосування, відповідно до закону, зброї та інших спеціальних засобів, закриття підприємств або окремих цехів через порушення вимог дозвільної системи, правил пожежної безпеки, санітарних норм);

– з метою забезпечення матеріальних правовідносин (утримання під вартою, обшук, арешти на майно, вилучення, підписка про невиїзд).

Працівники органів внутрішніх справ, які виконують обов'язки по охороні громадського порядку за особливих умов мають знати організацію й тактику органів внутрішніх справ щодо забезпечення правопорядку за особливих умов, завдання, функції, форми і методи адміністративних служб міліції, рішення місцевих рад з питань охорони правопорядку, діюче законодавство, зокрема те, яке регламентує діяльність органів внутрішніх справ та інших правоохоронних структур в особливих умовах. Працівники органів внутрішніх справ повинні уміти проводити індивідуальну профілактичну роботу з правопорушниками, знати технологію застосування заходів адміністративного припинення, взаємодіяти з громадськими організаціями, проводити дізнання і вести довірливі бесіди з громадянами, встановлювати з ними психологічний контакт.

Дії органів внутрішніх справ за особливих умов повинні бути юридично грамотними, сприйматись учасника ми порушень і громадянами, чиї права й свободи обмежуються, як справедливі та законні. Незаконні дії працівників органів внутрішніх справ можуть завдати значної шкоди, викликати соціальну напругу, прояви масової непокори, інші більш складні правопорушення.

Надзвичайна складність забезпечення громадського порядку за особливих умов вимагає високої професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ.

Дії учасників групових правопорушень часто відзначаються жорстокістю, нахабством і цинізмом, безконтрольністю поведінки й безвідповідальністю. У такій ситуації дуже важливо своєчасно затримати організаторів і активних учасників правопорушення. Від цього акту залежить і подальший розвиток подій та якість розслідування. Затримання таких осіб проводиться відповідно до вимог Кримінально процесуального кодексу України, або Кодексу законів про адміністративні правопорушення як першочергове і безпосередньо на місці пригоди чи невідкладно після правопорушення. Якщо правопорушників затримують працівники міліції громадської безпеки, вони, як правило, оформлюють затримання рапортом, в якому повинні відзначити характер поведінки правопорушника в момент затримання, хто є свідком, чи є потерпілі, які речові докази вилучено, які особисті документи виявлено.

Практика показує, що зловмисники діють агресивно, чинять спротив і непокору, якщо вони разом апелюють до натовпу, роблять провокаційні заяви. Тому вибір тактики і моменту затримання дуже важливий. Він залежить також від того, чи намагається правопорушник зникнути, чи має при собі зброю, яким є його фізичний стан та від інших ситуативних обставин. Бажано, щоб на місце правопорушення негайно виїжджала слідчо-оперативна група в повному складі, яка підтримувала б зв'язок з патрульно-постовими нарядами, з черговою частиною відділу внутрішніх справ, з іншими підрозділами, які задіяні в локалізації та ліквідації групового порушення громадського порядку. Якщо затримати правопорушників безпосередньо неможливо, то вживаються заходи щодо встановлення свідків, потерпілих, другорядних учасників правопорушення, щоб від них отримати інформацію, необхідну для встановлення особи, розшуку й затримання підозрілих.

При затриманні підозрілих необхідно провести обшук, запобігти намаганням правопорушників звільнитися від зброї, документів, інших доказів. Необхідно також обстежити місцевість, щоб виявити слід злочинців, відшукати докази. При їх виявленні складається протокол відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу України чи Кодексу законів про адміністративні правопорушення. Лідери протиправної групи відокремлюються від інших учасників, забезпечується їх ізоляція та охорона. На місці пригоди можуть використовуватись мегафони для звернення до учасників правопорушень із закликами заспокоїтись, припини ти антигромадські дії з роз'ясненнями наслідків і відповідальності.

Бажано, щоб після закінчення режиму особливих умов було проведено аналіз діяльності органу внутрішніх справ у цілому, розглянуто помилки в діях окремих працівників і недоліки в планах і рішеннях при забезпеченні громадського порядку на різних стадіях: під час інструктажу, виїзду на місце пригоди, в процесі безпосередніх дій на місці, при застосуванні спеціальних засобів, при затриманні порушників, організації взаємодії з іншими органами. Результати аналізу повинні бути враховані при подальшій організації службової діяльності. Вивчаються причини і умови, що сприяли виникненню надзвичайної ситуації, про які інформуються органи виконавчої влади, господарчі структури, громадські організації та населення.

VII.3. Управління органами внутрішніх справ при надзвичайному стані

Окремі події надзвичайного характеру можуть стати приводом для введення спеціального правового режиму – надзвичайного стану.

Під надзвичайним станом, відповідно до ст. 1 Закону України «Про надзвичайний стан»[71], розуміється передбачений Конституцією України особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає встановлені зазначеним Законом обмеження в здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб та покладає на них до даткові обов'язки.

Цей стан може бути введено за умов:

– стихійного лиха, аварій, катастроф, епідемій, епізоотій, що створюють загрозу життю і здоров'ю населення;

– масових порушень правопорядку, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їх права і свободи;

– блокування або захоплення окремих особливо важливих об'єктів чи місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів внутрішніх справ, державної влади і управління, місцевого самоврядування;

– спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства;

– посягання на територіальну цілісність держави, що загрожує зміною її кордонів;

– необхідності відновлення конституційного право порядку і діяльності органів державної влади.

Надзвичайний стан на всій території України або в окремих місцевостях вводиться Постановою Верховної Ради України або Указом Президента, що потребує затвердження Верховною Радою України. Надзвичайний стан може бути введений в Україні на строк не більше 30 діб і не більше 60 діб в окремих місцевостях.

Якщо передумовами оголошення надзвичайного стану є внутрішні соціальні катаклізми, його введення в дію має передувати офіційне звернення Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра або керівників місцевих органів влади через засоби масової інформації чи в інший спосіб до групи осіб, організацій, установ, що порушують закон, з вимогою припинення протизаконних дій, з роз'ясненнями наслідків, що можуть бути викликані такими діями, та з попередженням про відповідальність. Надзвичайний стан може бути введений на всій території держави, в окремих регіонах або в окремих місцевостях чи населених пунктах.

Органи внутрішніх справ як складова частина системи державного управління в умовах надзвичайного стану можуть наділятися додатковими повноваженнями для проведення заходів, необхідних для якнайшвидшої нормалізації обстановки, відновлення конституційного правопорядку і законності, а також для ліквідації загрози безпеці громадян.

Міністр або начальник УМВС в області в таких випадках оголошують окремий наказ про порядок дій органів внутрішніх справ в умовах надзвичайного стану, в якому детально розробляються функціональні обов'язки, встановлюється режим зони, на якій вводяться особливі умови, який погоджується з місцевою владою та з іншими право охоронними структурами. Як правило, в процесі виконання наказу створюються нові організаційні структури, залучаються додаткові сили, організується нова система управління і зв'язку, проводяться спеціальні операції.

Спеціальна операція – це комплекс оперативно-розшукових, слідчих дій та заходів по охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю, які здійснюються органами внутрішніх справ і іншими залученими силами по єдиному плану і під єдиним керівництвом з метою виконання завдань при надзвичайному стані. Спеціальна операція – один із найбільш складних видів діяльності органів внутрішніх справ. Характерним для неї є залучення порівняно великої кількості різних по складу, підпорядкованості і завданням сил і засобів МВС. В режимі спеціальної операції органи внутрішніх справ працювали по евакуації населення із зони аварії Чорнобильської АЕС в квітні 1986 року. Заходи, які виконуються органами внутрішніх справ в режимі спеціальної операції, можуть бути різними: евакуація і рятування людей, блокування об’єкта, пошук злочинців, обшук території, контрольно-пропускні заходи, світломаскування, реквізиція майна, застосування сили для припинення протиправних дій, супроводження, конвоювання і т. ін. Окремі заходи можуть органами внутрішніх справ виконуватись самостійно, інші – спільно з другими правоохоронними органами чи органами виконавчої влади.

На органи внутрішніх справ при надзвичайному стані покладаються такі узагальнені обов'язки:

– організації здійснення заходів щодо врятування людей, охорони їхньої безпеки, забезпечення громадського порядку, збереження майна у разі стихійного лиха, аварії, пожеж, катастроф та при ліквідації їх наслідків;

– збереження високої бойової і мобілізаційної готовності органів внутрішніх справ і внутрішніх військ;

– виконання усіх передбачених правовими нормами завдань і заходів щодо забезпечення режиму надзвичайного стану в разі його оголошення на території України або в окремих місцевостях. Згідно з пп. 15–17 ст. 10 Закону України «Про міліцію», органи внутрішніх справ зобов'язані:

– повідомляти відповідним державним органам і громадським об'єднанням про аварії, пожежі, катастрофи, стихійні лиха та інші надзвичайні події, вживати невідкладних заходів для ліквідації їх наслідків і надання необхідної допомоги, охорони майна, що залишилось без нагляду;

– брати участь у проведенні карантинних заходів під час епідемій та епізоотій;

– сприяти забезпеченню відповідно до законодавства режиму
воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної
ситуації в разі їх оголошення на всій території України або в
окремій місцевості.

Працівники органів внутрішніх справ, залучені до підтримання режиму надзвичайного стану, можуть бути задіяні для забезпечення особливого порядку в'їзду й виїзду і обмеження свободи пересування по території, де запроваджено надзвичайний стан; для обмеження руху транспортних засобів і їх огляду; охорони об'єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та об'єктів народного господарства; для виконання заборони на проведення мітингів, вуличних походів і демонстрацій, а також інших масових заходів; запровадження комендантської години; обмеження окремих видів торгівлі (зброєю, спиртними напоями, отруйними, сильно діючими хімічними речовинами); тимчасового вилучення у громадян зареєстрованої вогнепальної і холодної зброї та боєприпасів, а у підприємств, установ і організацій навчальної військової техніки, вибухових та інших небезпечних речовин; для вислання окремих порушників громадського порядку до місця їх проживання або за межі місцевості, де введено надзвичайний стан; проведення карантинних та інших обов'язкових санітарно протиепідемічних заходів; для підтримання особливого порядку розподілу продуктів харчування і предметів першої необхідності; для проведення невідкладних аварійно-рятувальних і відновлювальних робіт тощо.

Порушення режиму надзвичайного стану тягне за собою відповідальність, передбачену зазначеним Законом та іншими законодавчими актами України.

Порушення правил комендантської години тягне за собою затримання особи до закінчення комендантської години. Затримані підлягають особистому огляду, оглядаються їх речі, перевіряються документи. Про затримання складається протокол.

За порушення вимог режиму надзвичайного стану передбачено адміністративну відповідальність у вигляді штрафу або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб, якщо ці порушення не тягнуть за собою кримінальної відповідальності. Злісне або неодноразове порушення режиму надзвичайного стану, вчинення дій, що провокують порушення правопорядку або розпалюють національну ворожнечу, активне перешкоджання громадянам і службовим особам у виконанні їх законних прав та обов'язків, непокора законному розпорядженню або вимозі співробітника органів внутрішніх справ, Служби безпеки, чи інших осіб, які виконують обов'язки по охороні громадського порядку, а також порушення правил адміністративного нагляду, вчинене у місцевості, де введено надзвичайний стан, тягнуть більш суворі штрафні санкції або адміністративний арешт на строк до тридцяти діб, якщо ці порушення не тягнуть за собою кримінальної відповідальності.

VII.4. Взаємодія органів внутрішніх справ з іншими державними органами за особливих умов

Надзвичайні ситуації, викликані явищами соціального криміногенного і некриміногенного характеру, явищами техногенного, природного і біологічного походження, вимагають комплексного вирішення, участі різних відомств u1090 та владних структур у забезпеченні правопорядку, захисту інтересів держави і громадян, усуненні тяжких наслідків. Органи внутрішніх справ охороняють громадський порядок за особливих умов у тісній взаємодії з органами Служби безпеки, охорони державного кордону, Збройними Силами, підрозділами цивільної оборони, органами охорони здоров'я та ветеринарної медицини, органами державної влади та місцевого самоврядування.

У випадках загострення ситуації, коли для забезпечення правопорядку необхідною є участь різних відомств, створюються спеціальні штаби, об'єднані оперативні групи і підрозділи, проводяться спільні оперативно розшукові і охоронні заходи, вживаються заходи запобігання тяжким наслідкам, здійснюються карантинні і рятувальні роботи. При цьому кожне відомство і владна структура діють відповідно до своєї компетенції в межах чинного законодавства, узгоджуючи між собою спільні заходи. Керівникам органів внутрішніх справ при підготовці особового складу до діяльності в особливих (надзвичайних) умовах належить знати відповідну компетенцію державних і виконавчих органів. Верховна Рада України відповідно до Конституції України приймає постанови та закони, які регламентують діяльність Кабінету Міністрів, міністерств і відомств, місцевих органів влади щодо забезпечення правопорядку, вводить надзвичайний стан на всій території України або в окремих її місцевостях; вводить військовий стан, оголошує стан війни у разі військового нападу (агресії) чи загрози та кого нападу та при необхідності виконання міжнародних договорів по спільній обороні від агресії, а також за поданням Президента України в разі військового нападу на Україну.

Президент України у разі запровадження на території України чи в окремих місцевостях військового або надзвичайного стану може призначати своїх представників в адміністративно територіальних одиницях та на окремих об'єктах, оголошує загальну чи часткову мобілізацію, стан війни у разі військового нападу на Україну і невідкладно вносить це питання на розгляд Верховної Ради України, запроваджує військовий стан в окремих місцевостях, вводить у дію нормативні акти військового часу і припиняє їх дію; вводить надзвичайний стан на всій території України або в окремих місцевостях, видає укази і розпорядження з питань охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю.

На Службу безпеки України Законом[72] покладені обов'язки сприяти виконанню надзвичайного та військового стану в разі їх оголошення, а також ліквідації наслідків стихійного лиха, значних аварій, катастроф, епідемій, епізоотій та інших надзвичайних ситуацій, надавати силами і засобами, в тому числі і технічними, допомогу органам внутрішніх справ. Оперативно розшуковим підрозділам Служби безпеки України, Державного управління охорони, прикордонних військ разом з органами внутрішніх справ надано право1 проводити операції по захопленню озброєних злочинців, припиненню тяжких злочинів, розвідувально-підривної діяльності спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб.

Внутрішні війська відповідно до Закону беруть участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об'єктах охорони:

– в разі необхідності надають наявними силами і засобами допомогу адміністрації закладів виконання покарань у ліквідації фактів групової непокори і масових безпорядків;

– виділяють сили і засоби для ведення разом з органами внутрішніх справ розшуку осіб, які втекли з-під охорони або нагляду;

– надають допомогу адміністрації об'єктів охорони у ліквідації наслідків аварії або стихійного лиха;

– беруть участь у воєнній чи територіальній обороні в районах розміщення об'єктів охорони;

– разом з органами внутрішніх справ або самостійно беруть участь в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, забезпеченні громадської безпеки під час проведення масових заходів, припиненні масових безпорядків у населених пунктах[73].

Прикордонні війська України відповідно до Закону[74] зобов'язані відбивати вторгнення на територію України озброєних формувань, припиняти збройні та інші провокації на державному кордоні, захищати від злочинних посягань населення і власність у всіх її формах.

На Державну прикордонну службу України покладається охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму, участь у боротьбі з організованою злочинністю та протидія незаконній міграції на державному кордоні України та в межах контрольованих прикордонних районів[75]. Закон України «Про оборону України» обумовлює загальні основи оборони України, ситуацію, при якій збройні сили можуть бути використані «для забезпечення незалежності, територіальної цілісності, захисту інтересів держави і мирного життя народу»[76], передбачає мобілізаційну підготовку народного господарства, державних органів і систем управління до дій в умовах військового стану, визначає компетенцію Верховної Ради України, Президент та України, Ради оборони України, Кабінету Міністрів, Міністерства оборони, інших міністерств та центральних органів державного управління, місцевих органів державної влади і управління на випадок стану війни, військового часу, військового стану, мобілізації і територіальної оборони.

Підрозділи Міністерства надзвичайних ситуацій, згідно з Законом[77], зобов'язані забезпечити:

– запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;

– оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час та постійне інформування про наявну обстановку;

– захист населення від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха та від застосування засобів ураження;

– організацію і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження;

– створення системи аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивними зараженнями, підтримання їх готовності для стабільного функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і військового часу;

– підготовки перепідготовки керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального за хисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.

Законодавством України про охорону здоров'я на органи охорони здоров'я покладено обов'язки надання загальнодоступної медичної допомоги населенню, виконання профілактичних заходів по охороні здоров'я населення, забезпечення санітарно епідеміологічного стану держави, організацію і здійснення роботи щодо розпізнання, лікування і профілактики захворювань, охорони території України від за несення і розповсюдження інфекційних захворювань, проведення карантинних заходів, судово-медичної та судово-психологічної експертизи, здійснення державного санітарного нагляду.

Органи охорони здоров'я спільно з органами внутрішніх справ при відповідних надзвичайних умовах здійснюють нагляд за дотриманням санітарних правил у населених пунктах, місцях загального відпочинку і масового перебування людей, спільно ведуть боротьбу з наркоманією, пияцтвом, розповсюдженням СНІДу, венеричних хвороб, коли хворі уникають добровільного лікування, та інших інфекційних захворювань, якщо вони набули характеру епідемій і ліквідація їх вимагає карантинних заходів. Органи охорони здоров'я надають невідкладну медичну допомогу особам, які постраждали під час масових порушень громадського порядку, стихійних лих чи аварій, пожеж та катастроф. На вимогу органів внутрішніх справ вони про водять судово-медичну та судово-психіатричну експертизи, а також необхідні медичні огляди окремих осіб з метою ви явлення їх стану здоров'я, наявності у них травм, хвороб, сп'яніння чи наркотизації.

Дата добавления: 2014-11-28