Управління в органах внутрішніх справ за особливих (екстремальних) умов 4 страница

Під час реалізації Міждержавної програми правоохоронні органи України спиралися на двосторонні та багатосторонні міжвідомчі договори в рамках СНД, що були укладені в перші роки незалежності України:

– угода про взаємодію міністерств внутрішніх справ незалежних держав у сфері боротьби зі злочинністю 1992 р.;

– угода про співробітництво між міністерствами внутрішніх справ у боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин 1992 р.;

– угода про взаємовідносини міністерств внутрішніх справ у сфері обміну інформацією 1992 р.;

– угода про співробітництво міністерств внутрішніх справ у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху 1993 р.;

– угода про співробітництво міністерств внутрішніх справ у питаннях повернення неповнолітніх у держави їх проживання 1993 р.;

– угода про співробітництво міністерств внутрішніх справ у сфері боротьби з організованою злочинністю 1994 р.;

– угода про співробітництво в галузі супроводження та охорони органами внутрішніх справ (поліції) цінних та спеціальних вантажів, що перевозяться по території інших держав 1994 р.;

– угода про порядок передачі та транзитної перевози осіб, що були взяті під варту 1994 р.;

– угода про співробітництво міністерств внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю на транспорті 1995 р.;

– угода про співробітництво міністерств внутрішніх справ у сфері забезпечення пожежної безпеки 1995 р.;

– типова угода про співробітництво ОВС прикордонних районів 1995 р.;

– угода про співробітництво між Міністерством внутрішніх справ України та Міністерством внутрішніх справ Російської Федерації 1992 р.;

– угода про співробітництво між Міністерством внутрішніх справ України та Міністерством внутрішніх справ Республіки Білорусь 1992 р. та ін.

У 1998 р. було укладено Угоду про співробітництво держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у боротьбі зі злочинністю, яку підписано десятьма державами, у тому числі і Україною. Угода вступила в силу. З метою реалізації означеної Угоди МВС України, як зацікавлений компетентний орган, може укладати при необхідності угоди міжвідомчого характеру.

Одним із етапів реалізації Міждержавної програми вважається рішення Ради голів держав Співдружності Незалежних Держав щодо прийняття Концепції взаємодії держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у боротьбі зі злочинністю 1999 р. Мета Концепції, яка полягає у розширенні та зміцненні співробітництва та взаємодії держав-учасниць СНД, постає орієнтиром для удосконалення міжнародної правоохоронної діяльності України. У Концепції значна роль приділяється статутним органам та органам галузевого співробітництва СНД, які було створено для координації та взаємодії у боротьбі зі злочинністю, наприклад, Раді міністрів внутрішніх справ, Бюро з координації боротьби з організованою злочинністю та іншими небезпечними видами злочинів на території держав-учасниць СНД. У Концепції передбачені деякі механізми контролю стосовно виконання рішень про взаємодію у боротьбі зі злочинністю, що були прийняті у рамках СНД: на національному рівні держав-учасниць СНД контроль за виконанням рішень здійснюється їх компетентними органами, у тому числі і МВС України; аналіз ходу виконання узгоджених рішень про взаємодію держав-учасниць СНД у боротьбі зі злочинністю та підготовка інформації Раді голів держав і Раді голів урядів СНД здійснюється Виконавчим Секретаріатом СНД. Правоохоронним органам України під час укладання двосторонніх та багатосторонніх міжвідомчих та відомчих договорів необхідно ініціювати включення механізму відповідальності до угод, що розроблюються, оскільки це сприятиме дійсно ефективній міжнародній правоохоронній діяльності та якісній співпраці усіх органів в межах Співдружності Незалежних Держав.

Діє ряд інших угод, зокрема з питань безпеки дорожнього руху, розшуку і повернення неповнолітніх, супроводження цінних і спеціальних вантажів.

Уряд і Міністерство внутрішніх справ України за останні роки підписали ряд двосторонніх протоколів, контрактів, інших документів про співробітництво з питань боротьби зі злочинністю, незаконним обігом наркотиків, забезпечення громадського порядку.

За станом на 01.11.2009 р. на урядовому рівні укладено і ратифіковано Верховною Радою України 36 міжнародних договорів про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах.

Керівники органів внутрішніх справ, в діяльності яких виникають питання співробітництва із закордонними правоохоронними системами, повинні зважати й на інші міжнародні угоди і договори, зокрема такі, що регламентують безвізовий режим службових поїздок (з Китайською Народною Республікою, Ісламською Республікою Іран, Естонською Республікою, Турецькою Республікою та ін.), безвізовий в’їзд громадян України (з Республікою Білорусь, Соціалістичною Республікою В’єтнам, Республікою Хорватія та ін.), про спрощений порядок перетинання державного кордону громадянами, які проживають у прикордонних областях (з Угорською Республікою, Словацькою Республікою та ін.), про пункти пропуску через державний кордон, про передачу і прийом осіб через спільний державний кордон (з Угорською Республікою, Республікою Польща, Словацькою Республікою).

Всього за станом на 01.11.2009 р. з участю МВС України укладено 32 багатосторонніх договорів, 90 – двосторонніх, з них міждержавних - 3, міжурядових - 42, міжвідомчих – 77. Найближчим часом готуються до підписання договори ще з 25 країнами.

МВС України здійснює співробітництво згідно з договорами у правоохоронній сфері з компетентними органами 45 держав світу: Австрійською Республікою, Азербайджанською Республікою, Республікою Албанія, Республікою Білорусь, Республікою Болгарія, Федеративною Республікою Бразилія, Сполученим Королівством Великобританії та Північної Ірландії, Соціалістичною Республікою В'єтнам, Республікою Вірменія, Грецькою Республікою, Республікою Грузія, Естонською Республіка, Арабською Республікою Єгипет, Державою Ізраїль, Ісламською Республікою Іран, Королівством Іспанія, Італійською Республікою, Республікою Казахстан, Канадою, Киргизькою Республікою, Китайською Народною Республікою, Республікою Куба, Латвійською Республікою, Литовською Республікою, Республікою Македонія, Республікою Молдова, Монголією, Федеративною Республікою Німеччина, Республікою Панама, Республікою Польща, Російською Федерацією, Румунією, Республікою Сербія, Словацькою Республіка, США, Республікою Таджикистан, Туркменістаном, Турецькою Республіка, Угорською Республікою, Республікою Узбекистан, Республікою Хорватія, Французькою Республікою, Чеською Республікою, Чорногорією, Королівством Швеція, Швейцарською Конфедерацією.

Співробітництво також здійснюється в рамках участі України в 11 міжнародних організаціях (ООН, ОБСЄ, ЄС, Рада Європи, НАТО, МОМ (Міжнародна організація з міграції) тощо), регіональних та субрегіональних утвореннях (ГУАМ (регіональне об'єднання чотирьох держав: Грузії, України, Азербайджанської Республіки та Республіки Молдова), СНД, ОЧЕС (Організація черноморського економічного співробітництва).

Інститут представника Міністерства внутрішніх справ України діє при Посольствах України у Російській Федерації, Угорщині, Польщі, Туреччині, Ізраїлі, Німеччині, а також у Постійному Представництві України при ЄС.

Поряд з цим, за відсутності належного фінансування МВС України відкликало посаду представника України в Бюро по координації боротьби з організованою злочинністю та іншими небезпечними видами злочинів на території держав-учасниць СНД (БКБОЗ) та поклало виконання його обов’язків на представника МВС України при Посольстві України в Російській Федерації. Забезпечуючи участь України в регіональному співробітництві в рамках ОЧЕС, ГУАМ, Міністерство бере участь у діяльності регіональних структур, що здійснюють координацію боротьби зі злочинністю. Так, представник МВС України при Посольстві України в Турецькій Республіці одночасно представляє правоохоронні органи України в ОЧЕС (м. Стамбул).

Також здійснюється координація роботи з офіцерами зв’язку в Україні правоохоронних органів наступних іноземних країн: Азербайджану, Австрії, Бельгії, Білорусі, Великої Британії, Греції, Ізраїлю, Латвії, Канади, Китаю, Німеччини, Нідерландів, Португалії, Польща, Румунії, Росії, Словаччини, США, Угорщини, Франції, Чехії, Скандинавських країн, Японії (загалом – 23).

Окремі деталі співробітництва з іноземними правоохоронними системами можуть регулюватись за допомогою законів України, які регламентують зовнішньоекономічну та спільну з іноземними підприємствами діяльність. Серед них:

– Закони України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про режим іноземного інвестування»;

– «Про біженців», «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Постанови Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення порядку здійснення службових відряджень за кордон», «Про запровадження нового порядку оформлення візових документів для в'їзду в Україну», «Про навчання іноземних громадян в Україні».

Як бачимо, правове регулювання діяльності органів внутрішніх справ у сфері міжнародного співробітництва є досить різноаспектним і здійснюється на основі міжнародних пактів і конвенцій, законів та інших нормативних актів України, міждержавних договорів, угод та протоколів. Ці документи різні за обсягом і масштабом, напрямками й цілями.

Основними цілями міжнародної діяльності України в правоохоронній сфері є:

– забезпечення участі органів внутрішніх справ України у міжнародному співробітництві на двосторонньому, регіональному та універсальному рівнях;

– використання зарубіжного досвіду і потенціалу міжнародного співробітництва для вдосконалення діяльності ОВС України;

– забезпечення виконання міжнародних зобов’язань України у питаннях, що стосуються органів внутрішніх справ;

– підвищення міжнародного авторитету України в цілому, її правоохоронних органів внутрішніх справ зокрема.

З цією метою слід забезпечити вирішення наступних завдань:

– підвищення ефективності взаємодії з зарубіжними колегами за рахунок удосконалення організаційних і координаційних механізмів, забезпечення ефективного представництва МВС України на міжнародному рівні;

– розвиток як міжнародної договірно-правової бази, так і національного законодавства;

– забезпечення виконання зобов’язань та реалізація прав, що випливають з міжнародних договорів України, у тому числі й у сфері захисту прав людини;

– підвищення ефективності участі МВС у науково-технічному співробітництві та зовнішньоекономічній діяльності;

– підвищення рівня інформаційно-аналітичного та методичного забезпечення міжнародних зв’язків підрозділів МВС;

– закладання наукових підходів у здійснення міжнародної діяльності МВС України.

Безпосередніми завданнями органів внутрішніх справ у сфері міжнародного співробітництва залишаються:

– боротьба зі злочинами проти життя, здоров’я, свободи і гідності особи та власності;

– боротьба з бандитизмом, тероризмом і міжнародною злочинністю;

– боротьба з незаконними операціями зі зброєю, боєприпасами, вибухівкою, отруйними речовинами і радіоактивними матеріалами;

– боротьба з незаконним обігом наркотиків і психотропних речовин;

– боротьба з виготовленням і збутом фальшивих документів, грошей і цінних паперів;

– боротьба із злочинами у сфері економіки;

– боротьба з контрабандою, а також із злочинами, об’єктом яких є культурні та історичні цінності;

– розшук злочинців, безвісти пропалих, несплатників аліментів і державних боржників;

– встановлення осіб невідомих, хворих і дітей, непізнаних трупів;

– боротьба зі злочинами на автомобільному, залізничному, водному, повітряному і трубопровідному транспорті.

З метою реалізації зовнішньополітичного курсу Президента України, направленого на зміцнення авторитету держави на міжнародній арені, МВС здійснює підготовку та направлення до підрозділів поліції ООН, ОБСЄ та ЕС працівників органів внутрішніх справ України.

Станом на 1 листопада 2009 року у міжнародних миротворчих операціях приймають участь 63 працівників миротворчого персоналу МВС України, з яких 55 працівників приймають участь у 5 міжнародних миротворчих операціях під егідою ООН у Судані, Ліберії, Східному Тиморі, Конго і Косово, 5 працівників - у Поліцейській Місії ЄС у Боснії і Герцеговині, 1 працівник відряджений у розпорядження Секретаріату ОБСЄ та 2 працівники проходять службу у Департаменті миротворчих операцій Секретаріату ООН. З початку участі МВС України в міжнародній миротворчій діяльності, з травня 1994 року, 1 працівник загинув та 37 працівників МВС України отримали тілесні ушкодження, чотири з яких - тяжкі.

Міжнародне співробітництво може здійснюватись як з метою попередження і розкриття правопорушень, скоєних іноземними громадянами на території України, так і з метою попередження і розкриття правопорушень, скоєних громадянами України на територіях інших держав, розшуку міжнародних злочинців і майна, здобутого злочинним шляхом в інших державах, в питаннях захисту прав і свобод людини, правового обслуговування іноземних громадян під час перебування в Україні і громадян України, які потребують допомоги за кордоном, обміну передовим досвідом боротьби з міжнародною злочинністю та підготовки кадрів для правоохоронних систем.

VIII.3. Особливості службових відносин органів внутрішніх справ України з дипломатичними (консульськими)

представниками зарубіжних країн

Зі здобуттям Україною незалежності, її міжнародна діяльність надзвичайно активізувалась, продовжується інтеграція в різні міждержавні та світові структури. Проявом міжнародної активності України є її участь у багатосторонніх конвенціях і міжнародних організаціях. За роки незалежності Україну визнало понад 170 зарубіжних країн. Практично з усіма ними встановлені дипломатичні відносини та активно розвивається двостороннє співробітництво. За межами нашої держави функціонує 118 консульських установ України. Окрім цього, за кордоном, у 70 країнах діє 104 консульські установи, що очолюються почесними консулами України. В Україні діють 102 представництва іноземних держав та міжнародних організацій. Україна створила ефективну мережу власних дипломатичних і консульських представництв, будучи представленою у світі 119 закордонними установами. Україна сьогодні є членом понад 90 міжнародних організацій, у тому числі Інтерполу. У 2000-2001 роках Україну входила до складу непостійних членів Ради Безпеки ООН. Наша держава уклала і виконує понад дві тисячі міжнародно-правових документів.

Іноземні дипломати, відповідно до своєї компетенції, активно працюють на всій території України, вивчають соціально-політичну та економічну ситуацію, вступають у контакти з великою кількістю посадових осіб та громадян України, пересуваються автомобільним, залізничним, водним та повітряним транспортом. У таких умовах органи внутрішніх справ мають досить часті контакти з дипломатичними представниками щодо охорони громадського порядку, безпеки руху, отримання й передачі інформації з різних питань у разі їх звернень і за власною ініціативою.

Якісні зміни, що сталися у системі міжнародних відносин останнім часом, новий рівень взаєморозуміння та співробітництва держав світового співтовариства, виважена миролюбна політика України сприяють подальшому розвитку міждержавного спілкування України, посиленню діяльності дипломатичного корпусу. Зовнішня політика України, розвиток її відносин з іншими державами світу базуються на загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Передбачається, що політика іноземних держав щодо України буде адекватною.

Керівники органів внутрішніх справ України, вступаючи в службові стосунки з дипломатичним персоналом, повинні дотримуватись особливих вимог, висунутих відповідно до Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженого Указом Президента України від 10 червня 1993 р.

Дипломатичним представництвам (посольству або місії) іноземної держави в Україні, консульським установам (генеральному консульству, консульству, віце-консульству або консульському агентству) іноземної держави в Україні як органам іноземної держави, співробітникам дипломатичних представництв та працівникам консульських установ для здійснення їх функцій надаються цим Положенням привілеї та імунітети, визначені Віденською конвенцією від 18 квітня 1961 р. про дипломатичні зносини та Віденською конвенцією від 24 квітня 1963 р. про консульські зносини. Іноземці, які не володіють дипломатичними та консульськими привілеями та імунітетом, несуть кримінальну та адміністративну відповідальність за правопорушення згідно з чинним законодавством України.

Згідно з Віденською конвенцією про дипломатичні зносини, до дипломатичних представництв належать будинки та їх частини, в яких розташовані іноземні посольства, консульські установи, включаючи резиденції голів дипломатичних представництв незалежно від права власності на них, та земельні ділянки (сади, автостоянки), що належать представництвам.

На території представництв органи внутрішніх справ можуть діяти з дозволу керівників цих представництв і з обмеженою компетенцією. Приміщення дипломатичного представництва, а також резиденція глави дипломатичного представництва та житлові приміщення членів дипломатичного персоналу є недоторканними. Доступ до цих приміщень може бути дозволено тільки зі згоди глави дипломатичного представництва. Ці приміщення, наявне в них майно, а також засоби пересування дипломатичного персоналу користуються правом імунітету від обшуку, вилучення, реквізиції, арешту та процесуальних дій іншого характеру. Дипломатична пошта не підлягає ані розпечатуванню, ані затриманню. Глава дипломатичного (консульського) представництва і члени дипломатичного персоналу користуються також правом особистої недоторканності й не можуть бути заарештовані або затримані. Глава дипломатичного представництва і члени дипломатичного персоналу не зобов’язані виступати свідками. Це ж стосується і членів їх сімей, якщо вони не є громадянами України.

Такі ж привілеї та імунітети, передбачені цим Положенням, поширюються на представників іноземних держав, на членів парламентських і урядових делегацій іноземних держав, які прибувають в Україну для участі в міждержавних переговорах, міжнародних конференціях і нарадах або з іншими офіційними дорученнями, а також членів їх сімей, якщо вони не громадяни України.

Співробітники дипломатичних представництв та консульських установ, яким надано привілеї та імунітети, зобов’язані поважати закони України і не зловживати своїм винятковим правовим станом.

Керівники органів внутрішніх справ при виникненні необхідності службових відносин з дипломатичним персоналом повинні виходити з того, що такі відносини, якщо вони не є невідкладними, здійснюються через Міністерство внутрішніх справ, у складі якого є Департамент зв'язків із громадськістю та міжнародної діяльності. Через цей департамент узгоджуються відповідні питання з Міністерством закордонних справ України. Окремі правила, крім цього, встановлені відносно діяльності Укрбюро Інтерполу МВС України. Працівники органів внутрішніх справ при спілкуванні з дипломатами та особами, прирівняними до них, – особливо це стосується Державтоінспекції, дорожньої міліції, патрульно-постової служби, оперативно-розшукових апаратів, – повинні знати правила поводження з ними.

VIII.4. Міжнародні правоохоронні організації

Для здійснення міжнародної правоохоронної діяльності і підтримання миру, Організація Об’єднаних Націй і світова спільнота держав створили цілий ряд міжнародних організацій як світового так і регіонального рівня.

В рамках ООН різні міжнародні організації, які займаючись проблемами світової економіки, міжнародних відносин, владнанням конфліктів, збереженням миру, здійснюють і функції по охороні світового правопорядку.

До основних органів ООН відносяться: Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і Соціальна Рада, Рада з Опіки, Міжнародний Суд і Секретаріат. Україна разом з іншими державами приймає участь у роботі Генеральної Асамблеї, оскільки це представницько-дорадчий орган ООН, який включає усі держави-члени Організації. Генеральна Асамблея працює у сесійному режимі. Наприклад, головою LII чергової сесії Генеральної Асамблеї був обраний тогочасний Міністр закордонних справ України Г.Удовенко (вересень 1997р.). Україна має представництво у всіх головних комітетах: Комітеті з політичних питань і питань безпеки (Перший комітет); Спеціальному політичному комітеті; Комітеті з економічних і фінансових питань (Другий комітет); Комітеті з соціальних, гуманітарних та культурних питань (Третій комітет); Комітеті з питань опіки та несамокерованих територій (Четвертий комітет); Комітеті з адміністративних та бюджетних питань (П’ятий комітет); Комітеті з правових питань (Шостий комітет). Спеціальні сесії Генеральної Асамблеї ООН можуть скликатися за будь-яким питанням, що відноситься до її компетенції. 8 червня 1998 р. у Нью-Йорку під головуванням українського міністра закордонних справ відкрилася 20-та спеціальна сесія Генеральної Асамблеї ООН, що була присвячена проблемі боротьби з незаконним обігом наркотиків.

Рада Безпеки ООН включає 15 держав-членів ООН: 5 постійних та 10 непостійних, що обираються Генеральною Асамблеєю ООН на два роки. Україна обиралася непостійним членом Ради Безпеки ООН – у 1947, 1983 та 2000-2001 рр. Для забезпечення швидких та ефективних дій ООН її члени покладають на Раду Безпеки головну відповідальність за підтримку миру та безпеки і погоджуються з тим, що при виконанні його обов’язків, що випливають із цієї відповідальності, Рада Безпеки діє від їх імені.

Україна, як член ООН, заключає спеціальні угоди із Радою Безпеки щодо надання у її розпорядження необхідних озброєних сил і засобів в розпорядження РБ ООН для обслуговування підтримки міжнародного миру та безпеки (ст. 43 Статуту ООН). Починаючи з 1993 р., більше, ніж 34000 військовослужбовців України прийняли участь у операціях ООН щодо підтримання миру на території колишньої Югославії, у Анголі, Афганістані, Гватемалі, Грузії, Іраку, Ліберії, Лівані, Сьєрра-Леоне, Таджикистані, Ефіопії та Еритреї тощо. 47 миротворців відділі при цьому своє життя.

Незважаючи на певні юридичні недосконалості в регулюванні операцій ООН щодо підтримки миру, у цілому вони відіграли позитивну роль у попередженні ескалації ряду міжнародних та внутрішньодержавних конфліктів і поставали стабілізуючим чинником у процесі розв’язання суперечливих питань.

Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР) – один із головних органів ООН, який поряд з Генеральною Асамблеєю і під її керівництвом несе відповідальність за виконання функцій ООН, що визначені у Розділі IX Статуту – «Міжнародне економічне та соціальне співробітництво». ЕКОСОР складається із 54 членів ООН, що обираються Генеральною Асамблеєю: строком на три роки щорічно обираються 18 членів ЕКОСОР. Постійні члени Ради Безпеки за традицією обираються до ЕКОСОР на кожний черговий строк. Вибори до Ради здійснюються відповідно до принципу справедливого географічного представництва, зокрема, від держав Східної Європи обирається 6 членів. Таким чином, Україна також приймає участь у діяльності ЕКОСОР. Це стосується і питань співпраці України з допоміжними органами ЕКОСОР: Комісії з прав людини; Підкомісії щодо попередження дискримінації та захисту меншин; Комісії щодо попередження злочинів та кримінального правосуддя; Комісії щодо становища жінок; Комісії з наркотичних засобів; Комітету з неурядових організацій, регіональних економічних комісій та ін.

Оскільки Рада з Опіки практично досягла цілі, що була поставлена перед нею, Генеральний Секретар ООН К.Аннан у 2005 р. запропонував трансформувати цей орган у форум колективної опіки над навколишнім середовищем, Світовим океаном, атмосферою і космічним простором як загальним здобутком людства. Існують також пропозиції щодо перетворення Ради зОпіки у орган з захисту прав меншин або у Раду з прав людини. Усвідомлюючи важливість зазначених пропозицій, Україна сприяє трансформуванню Ради з Опіки у важливий орган ООН, що буде вирішувати актуальні проблеми міжнародної правоохоронної діяльності.

Міжнародний Суд – головний судовий орган ООН, який діє на основі положень Статуту Міжнародного Суду, що постає невід’ємною частиною Статуту ООН. Україна як член ООН є учасницею Статуту ipso facto (у силу факту членства у ООН). Суд складається із 15 членів, що виступають у особистій якості. Члени Суду обираються строком на 9 років. Склад Суду у цілому повинний забезпечувати представництво головних форм цивілізації і основних правових систем світу. Від України членом Міжнародного Суду обирався у 1961–1970 р.р. відомий юрист-міжнародник, представник харківської школи міжнародного права професор В.М. Корецький. Суд уповноважений розглядати суперечки тільки між державами, що пов’язані з порушенням міжнародних договорів та зобов’язань або що виникають під час їх тлумачення, і приймати обов’язкові до виконання рішення за такими суперечками, надавати консультативні, що не мають обов’язкової сили, висновки з правових питань за проханням Генеральної Асамблеї, Ради Безпеки та інших органів ООН.

Секретаріат – один із головних органів ООН, відповідальний за забезпечення нормального функціонування інших головних та допоміжних органів ООН, обслуговування їх діяльності, виконання їх рішень, впровадження у життя програми і політики ООН. Персонал Секретаріату складається із співробітників, що є громадянами більш, ніж 170 держав, у тому числі і України.

При ООН діє Міжрегіональний науково-дослідний інститут з питань злочинності і правосуддя. Інститут тісно взаємодіє з комісією ООН по міжнародному праву, зі спеціалізованими установами правового характеру окремих країн і має регіональні інститути з питань запобігання злочинності і кримінальної юстиції (Африка, Європа, Латинська Америка, Далекий Схід). ООН для забезпечення міжнародного співробітництва в окремих напрямках створила ряд організацій, які також займаються правоохоронною діяльністю і захистом прав і свобод людини в різних сферах. Це такі організації, як Міжнародна організація з питань міграції, Міжнародна організація праці, Всесвітня організація охорони здоров’я (ВОЗ), Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), Міжнародна морська організація (ІМО), Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Всесвітній поштовий союз (ВПС), Продовольча і сільськогосподарська ООН (ФАО), Організація ООН з питань промислового розвитку (ЮНІДО).

Статут ООН, поряд з універсальними міжнародними організаціями, передбачає можливість створення і регіональних організацій, членами яких можуть бути, як правило, держави певного географічного регіону. Розділ VIII Статуту ООН «Регіональні угоди» визначає порядок створення та загальні напрямки діяльності таких організацій – однією з таких є Рада Європи. Рада Європи – одна із найстаріших регіональних міжурядових організацій. Рада Європи була створена 5 травня 1949 р. десятьма західноєвропейськими державами. У 1995 р. Україна була прийнята до Ради Європи як повноправний член. Статут Ради Європи постає установчим документом Організації. Місцезнаходження Ради Європи – Страсбург (Франція). Цілі Ради Європи: захист прав людини і парламентської демократії та забезпечення принципу верховенства права; прийняття європейських угод, які мають стандартизувати діяльність держав-членів у соціальній та правовій галузях; сприяння усвідомленню та розвитку європейської культурної самобутності. Для досягнення поставлених цілей усі країни-члени Ради Європи, у тому числі й Україна, розробляють та втілюють у життя багатоаспектні механізми, зокрема організаційно-правові.

Україна приймає участь у роботі усіх трьох головних органів Ради Європи: до Комітету Міністрів (виконавчий орган) входить Міністр закордонних справ України; до Парламентської Асамблеї (представницько-дорадчий орган) входять 12 представників парламенту України; до Конгресу місцевих та регіональних влад Європи (консультативний орган), який складається із двох палат, також входять представники України; до роботи у Секретаріаті, що очолює Генеральний секретар, для забезпечення ефективної роботи головних органів Ради Європи залучаються співробітники, службовці із різних країн, у тому числі і України.

Конкретними досягненнями у діяльності Ради Європи є сотні прийнятих рекомендацій для держав-членів за важливими питаннями життя суспільства, у тому числі і у міжнародній правоохоронній сфері, і близько 160 європейських конвенцій та договорів. Україна повинна сумлінно виконувати зобов’язання, які вона взяла на себе під час вступу до Ради Європи у 1995 р., зокрема необхідно підписати та ратифікувати в установлені строки європейські конвенції задля здійснення правової реформи в Україні. Для забезпечення верховенства права при здійсненні міжнародної правоохоронної діяльності Україна вже зробила відповідні кроки в напрямку включення певних європейських конвенцій до національної правової бази. Під час міжнародної правоохоронної діяльності Україна має дотримуватися прав людини і основних свобод, що закріплені у Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод (1950 р.) та Європейської соціальної хартії (1961 р.). У 1997 р. Україна приєдналася до Конвенції 1950 р. та ратифікувала її.

Для досягнення більшого єднання між державами-членами Ради Європи було укладено низку міжнародних угод, значну частину яких Верховну Рада України ратифікувала, зокрема: Європейську конвенцію про передачу провадження у кримінальних справах 1972 р., Європейську конвенцію про нагляд за умовно засудженими або умовно звільненими правопорушниками 1964 р.; Конвенцію про передачу засуджених осіб 1983 р.; Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом 1990 р.; Європейську конвенцію про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 р.; Європейську конвенцію про видачу правопорушників 1957 р.; Додаткові протоколи до Європейської конвенції про видачу правопорушників 1975 р. та 1978 р.; Конвенцію проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання 1984 р. та ін. Для України ці конвенції постають могутнім правовим стимулом для здійснення рішучих спільних заходів у боротьбі зі злочинністю та забезпеченні прав і свобод людини.

Дата добавления: 2014-11-28