Організація роботи органів досудового слідства 5 страница

- встановлювати обставини вчиненого злочину в порядку провадження за протокольною формою досудової підготовки матеріалів із складанням відповідного протоколу;

- затримувати особу за підозрою у вчиненні злочину або застосувати щодо підозрюваного один з передбачених у законі запобіжних заходів, а також при наявності відповідних підстав скасувати чи замінити обраний запобіжний захід;

- помістити, за згодою прокурора і рішенням суду, у приймальник-розподільник для неповнолітніх особу, яка вчинила тяжкий злочин у віці від одинадцяти до чотирнадцяти років;

- вносити у відповідні державні органи, громадські та інші організації, службовим особам та керівникам підприємств незалежно від форм власності подання про вжиття заходів щодо усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину;

- приймати, а також змінювати та скасовувати рішення (постанови) про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальній справі.

Керівник органу дізнання в межах своєї компетенції і в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законом, зобов'язаний:

- вирішувати питання про порушення кримінальної справи та розпочати дізнання, в кожному випадку виявлення ознак злочину чи провадження за протокольною формою досудової підготовки матеріалів, а також вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину та осіб, що його вчинили;

- у кожному разі порушення кримінальної справи чи прийняття рішення про відмову в порушенні справи, а також при затриманні підозрюваного негайно письмово повідомити прокурора з направленням відповідних процесуальних документів;

- вживати заходів щодо забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна підозрюваного у справі про злочин, яким завдано шкоди або понесені витрати закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого, або за який може бути застосована додаткова міра покарання у вигляді конфіскації майна;

- виявляти причини і умови, які сприяли вчиненню злочину;

- в межах своїх процесуальних повноважень розглядати клопотання осіб, які беруть участь у дізнанні, а також скарги на дії та рішення особи, яка проводить дізнання, якщо їх розгляд та вирішення не віднесено законом до компетенції прокурора;

- направляти матеріали про встановлені під час процесуальної діяльності органу дізнання правопорушення за належністю для притягнення винних осіб до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності;

- виконувати всі вказівки прокурора, що були дані в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законом;

- виконувати доручення і вказівки слідчого про провадження слідчих та розшукових дій у справах, що знаходяться в провадженні органу досудового слідства, а також при зверненні слідчого надавати йому необхідну допомогу при проведенні окремих слідчих дій;

- виконувати судові доручення;

- у разі закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину чи відсутністю в діянні складу злочину роз’яснити особі порядок поновлення її порушених прав і вжити необхідних заходів до відшкодування шкоди, завданої особі внаслідок незаконного затримання, застосування запобіжного заходу та інших незаконних дій органу дізнання та його працівників при провадженні дізнання.

До повноважень начальника органу дізнання також відноситься приймання або затвердження наступних рішень:

- постанови про порушення кримінальної справи і про відмову в порушенні кримінальної справи;

- постанови про направлення заяви (повідомлення, явки з повинною) і матеріалів щодо їх перевірки за належністю;

- постанови про направлення справи за підслідністю або про передачу справи слідчому;

- постанови про виділення і об`єднання кримінальних справ;

- постанови про зупинення і відновлення дізнання;

- протоколу про затримання особи за підозрою у вчиненні злочину;

- постанови чи подання про проведення слідчих дій або застосування процесуальних заходів, якщо законом передбачено одержання санкції (затвердження, згоди) прокурора або рішення суду;

- постанови про накладення і скасування арешту на майно (за винятком вкладів);

- постанова про закриття кримінальної справи.

Вищезазначені повноваження є загальними для усіх керівників органів дізнання МВС України. Виходячи із цих повноважень визначено основні права та обов’язки кожного керівника відповідного органу дізнання.

Повноваження начальника Управління дізнання МВС України.

Начальник Управління дізнання організовує роботу Управління, спрямовану на виконання особовим складом вимог законодавства, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів МВС з питань організації роботи з розкриття злочинів та розслідування кримінальних справ підрозділами дізнання.

На основі аналізів результатів службової діяльності, даних про зміни в оперативній обстановці планує роботу Управління дізнання та вносить керівництву Міністерства пропозиції щодо своєчасного реагування і попередження негативних тенденцій, здійснення виїздів для контролю і надання практичної допомоги, поширення передового досвіду, використання інших форм впливу на стан справ у підпорядкованих підрозділах.

До повноважень начальника Управління дізнання також відноситься внесення пропозицій керівництву МВС щодо вдосконалення структури і штату Управління дізнання, призначення та звільнення з посад працівників, присвоєння їм спеціальних звань, установлення чи зміни посадових окладів, надбавок, заохочення та покарання. Він визначає функціональні обов'язки працівників. Забезпечує їх службову підготовку, дотримання ними законності, режиму секретності, дисципліни та внутрішнього розпорядку. У межах своєї компетенції видає накази, розпорядження, вказівки, а також виходить з пропозиціями до керівництва МВС щодо заохочення та покарання особового складу підрозділів дізнання, організовує розроблення та впровадження методичних рекомендацій з питань організації роботи дізнання.

Начальник Управління дізнання за погодженням із заступником Міністра внутрішніх справ, який здійснює координацію та контроль за діяльністю Управління дізнання, заслуховує звіти начальників міськрайлінорганів внутрішніх справ про результати роботи підрозділів дізнання, а також розкриття конкретних злочинів чи розслідування окремих кримінальних справ, які перебувають у провадженні працівників дізнання.

Заслуховує звіти членів слідчо-оперативних груп, що створюються в кримінальних справах для розкриття та розслідування злочинів, а в разі потреби керівників структурних підрозділів, працівники яких уходять до складу цих груп, у справах, що розслідуються дізнавачами чи працівниками інших галузевих служб органу дізнання.

В установленому порядку витребує для вивчення від підпорядкованих підрозділів дізнання, інших структурних підрозділів органу дізнання необхідні відомості, матеріали, кримінальні справи. У межах своєї компетенції надає інформацію з питань діяльності підрозділів дізнання до інших центральних органів виконавчої влади. Забезпечує контроль за розглядом заяв та скарг громадян, що надійшли до Управління дізнання, за виконанням планів роботи. Надає дозвіл на планові виїзди працівникам Управління дізнання у відрядження та проводить інструктажі. Заслуховує на нарадах в Управління дізнання звіти працівників про результати їх виїздів у службові відрядження та вжиті ними заходи за напрямками роботи.

Начальники відділів, секторів дізнання апарату головного управління, управління МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізничному транспорті крім повноважень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України, здійснюють керівництво підрозділами і несуть персональну відповідальність за організацію і забезпечення виконання покладених завдань, дотримання чинного законодавства України, виконання наказів, вказівок, розпоряджень МВС, ГУМВС, УМВС, УМВСЗТ, прокуратури, суду з питань роботи дізнання.

До їхніх обов’язків також відноситься забезпечення контролю за плануванням роботи підрозділу; визначення функціональних обов’язків особового складу, які затверджуються у керівництва ГУМВС, УМВС, УМВСЗТ.

Здійснюють методичне керівництво діяльністю підпорядкованих підрозділів дізнання міськрайлінорганів та контролюють їх роботу з розкриття злочинів і розслідування кримінальних справ. Контролюють і забезпечують достовірність статистичної звітності та обліку даних про стан, характер, обсяг і результати роботи дізнавачів, а також регулярне їх узагальнення і прийняття управлінських рішень щодо вдосконалення професійної діяльності.

На підставі аналізів результатів службової діяльності, даних про зміни в оперативній обстановці вносять керівництву ГУМВС, УМВС, УМВСЗТ пропозиції щодо реагування на негативні тенденції, здійснення перевірок підпорядкованих підрозділів, поширення передового досвіду, а також надання практичної допомоги.

Перевіряють і дають оцінку діяльності підпорядкованих підрозділів дізнання міськрайлінорганів. У необхідних випадках для найбільш повного й об'єктивного розслідування кримінальної справи порушують клопотання перед начальником органу дізнання або прокурором про передачу її від одного дізнавача іншому та перед органами прокуратури про передачу справи з одного органу дізнання до іншого.

У межах своєї компетенції видають накази, розпорядження та дають вказівки з питань роботи підрозділів дізнання.

Уносять на розгляд начальника ГУМВС, УМВС, УМВСЗТ пропозиції з питань організації роботи підрозділу, структури та штату, установлення чи зміни посадових окладів і надбавок. Організовують підбір, розстановку, виховання і навчання кадрів підрозділу. Готують на працівників підрозділу атестації, порушують клопотання про присвоєння їм спеціальних звань.

Організовують проведення службових розслідувань за фактами порушення законності та службової дисципліни підпорядкованим особовим складом. Уживають заходів з метою усунення недоліків та притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.

Запобігають утручанню в процесуальну діяльність дізнавачів осіб, які не уповноважені на це чинним законодавством, а також залученню дізнавачів до здійснення заходів, не пов’язаних з розслідуванням кримінальних справ, без крайньої на те необхідності. Уживають заходів щодо покращання взаємодії дізнавачів з органами та підрозділами, які здійснюють оперативно-розшукову і експертно-криміналістичну діяльність, координують діяльність підрозділів дізнання з органами прокуратури і суду.

Начальник відділів, секторів, груп дізнання міських, районних, міськрайонних, лінійних управлінь, відділів, відділень ГУМВС, УМВС, УМВСЗТ наділений широким колом прав та обов’язків і несе персональну відповідальність за стан роботи дізнавачів та виконання покладених на них завдань. Окрім повноважень, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України, начальник відділу дізнання визначає обов’язки підлеглих працівників шляхом установлення спеціалізації в розслідуванні окремих видів злочинів; організовує планування роботи підрозділу та з урахуванням наявних недоліків вживає заходів щодо їх усунення; забезпечує ведення обов’язкових нарядів; формує і передає до вищих підрозділів дізнання статистичні звіти про роботу підлеглих дізнавачів.

У разі вказівки начальника міськрайліноргану внутрішніх справ, начальник відділу дізнання виїжджає на місця вчинення злочинів для організації проведення їх оглядів, узгодження дій працівників міліції, надання практичної допомоги.

На начальника відділу дізнання покладається розгляд заяв і повідомлень про злочини, що надходять до підрозділу, і забезпечення прийняття в них рішень відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України. За погодженням з начальником органу внутрішніх справ залучає до роботи із забезпечення розслідування кримінальних справ необхідні сили інших структурних підрозділів, а також технічні та інші засоби.

Начальник відділу дізнання забезпечує щомісячне складання планів розслідування в кримінальних справах про злочини минулих років. Здійснює контроль за:

- обґрунтованістю порушення та закриття кримінальних справ;

- якістю провадження дізнання в кримінальних справах;

- обґрунтованістю і достовірністю даних про розкриття злочинів і розслідування кримінальних справ та об’єктивністю відображення відомостей в облікових документах і статистичних звітах;

- належним зберіганням підлеглими працівниками кримінальних справ, які знаходяться в їх провадженні.

Начальник відділу дізнання також забезпечує об’єктивність документів первинного обліку злочинів, осіб, які їх учинили, та кримінальних справ. Заслуховує особовий склад про стан розслідування кримінальних справ, виконання планів роботи та взаємодії з працівниками інших структурних підрозділів. Вивчає кримінальні справи, що знаходяться в провадженні дізнавачів. Забезпечує створення слідчо-оперативних груп по нерозкритих злочинах. Перевіряє фактичне виконання запланованих слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Клопоче перед начальником міськрайліноргану внутрішніх справ про заслуховування членів слідчо-оперативних груп щодо результатів роботи з розкриття і розслідування злочинів за кримінальними справами, які перебувають у провадженні дізнавачів. Уживає заходів щодо недопущення втручання в процесуальну діяльність підрозділу не уповноважених на те чинним законодавством осіб. Аналізує оперативну обстановку, стан роботи з розслідування злочинів, результати діяльності підрозділу. Розробляє і здійснює заходи щодо підвищення якості та ефективності роботи дізнавачів, уносить пропозиції з цих питань керівництву органу внутрішніх справ і підрозділу організації дізнання ГУМВС, УМВС,УМВСЗТ.

Начальник відділу дізнання має право: здійснювати контроль за якістю і своєчасністю виконання доручень дізнавачів у кримінальних справах працівниками структурних підрозділів; щомісяця організовувати перевірки зберігання вилучених з місць подій речових доказів та їх повне й ефективне використання в розкритті злочинів; щокварталу разом зі звітом подавати (за необхідності) до відділу, сектору дізнання ГУМВС, УМВС, УМВСЗТ подання про заохочення дізнавачів, які сумлінно ставляться до виконання своїх функціональних обов’язків і досягли високих результатів у роботі, а також про покарання за допущені порушення законності і дисципліни.

Начальник підрозділу дізнання забезпечує належний та постійний облік щодо:

- ведення постійний обліків надісланих до УІТ статистичних карток про рух кримінальних справ, які розслідуються дізнавачами;

- обліку кримінальних справ, які направляються до прокуратури, суду чи вищих органів на їх вимогу та здійснює контроль за рухом кримінальних справ, які направляються на вимогу цих органів;

- обліків кримінальних справ, які передаються від одного дізнавача іншому (під особистий підпис працівника, якому доручається розслідування справи), та рух кримінальних справ, що здаються та вилучаються з архіву.

До компетенції керівника відділу дізнання входить: організація взаємодії дізнавачів з працівниками структурних підрозділів органів внутрішніх справ, громадськістю, підтримує ділові зв'язки з органами прокуратури та суду; надання практичної допомоги працівникам структурних підрозділів органів внутрішніх справ під час розслідування кримінальних справ і здійсненні провадження за протокольною формою до судової підготовки матеріалів; аналіз стану матеріально-технічного забезпечення дізнавачів.

В обов’язки керівника підрозділу входить забезпечення функціонування в підрозділі спецбібліотеки та постійне поповнення її літературою, а також оформлення передплати центральних видань засобів масової інформації, які публікують правові акти та зміни до чинного законодавства України.

На підставі наявної інформації начальник відділу дізнання аналізує причини та умови, що сприяють учиненню злочинів. Через начальника органу внутрішніх справ уносить узагальнені подання керівникам підприємств, організацій, установ для їх усунення, надсилає відповідні інформації і пропозиції до органів влади та управління. Розглядає подання прокурорів, ухвали судів про порушення норм кримінально-процесуального законодавства України, скарги на дії дізнавачів під час провадження дізнання і вживає заходів щодо усунення недоліків у роботі підпорядкованого особового складу. Забезпечує інформування в установлені строки підрозділів дізнання ГУМВС, УМВС, УМВСЗТ про факти порушення дізнавачами законності при розслідуванні кримінальних справ. Проводить за ними службові перевірки та надає пропозиції щодо вжиття до винних заходів дисциплінарного впливу. Уживає заходів щодо принесення громадянам, права яких було порушено, вибачення та відшкодування завданих їм збитків. Надає практичну допомогу працівникам структурних підрозділів органів внутрішніх справ під час розслідування кримінальних справ і здійсненні провадження за протокольною формою до судової підготовки матеріалів.

Нормативні акти і література:

1. Конституція України / Відомості Верховної Ради. – 1996. – N 30. – Ст.141.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України / Відомості Верховної Ради України. – 1961. – № 2. – Ст. 15.

3. Про боротьбу з корупцією: Закон України // Відомості Верховної Ради. – 1995. – N 34. – Ст.266.

4. Про державну службу: Закон України // Відомості Верховної Ради. – 1993. – N 52. – Ст.490.

5. Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 29. – Ст.245.

6. Про міліцію: Закон України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.

7. Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Указ Президента України №1138 від 17.10.2000 р. // Офіційний Вісник України. – 2000. – № 42. – Ст. 234 (із змінами від 24.12.2004 р. за № 1248).

8. Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ: Постанова Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р., № 114 // Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. – К., 1993. – С. 438-464.

9. Про вдосконалення діяльності підрозділів дізнання органів внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 2 вересня 2008 року № 422.

10.Про вдосконалення реагування на повідомлення про злочини, інші правопорушення і події та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 4 жовтня 2003 р. № 1155.

11.Про затвердження Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 10 жовтня 2004 р. № 1177.

12.Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 14 квітня 2004 р. № 400

Питання до семінарських занять та самостійної роботи:

1. Поняття та основні принципи діяльності підрозділів дізнання.

2. Правове регулювання діяльності органів дізнання МВС України.

3. Структура органів дізнання МВС України.

4. Загальні завдання та функції органів дізнання МВС України

5. Місце і значення органів дізнання в системі ОВС України.

6. Основні завдання Управління дізнання МВС України.

7. Завдання відділів, секторів дізнання апарату головного управління, управління МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізничному транспорті.

8. Завдання відділів, секторів, груп дізнання міських, районних, міськрайонних, лінійних управлінь, відділів, відділень ГУМВС, УМВС, УМВСЗТ.

9. Функції Управління дізнання МВС України.

10.Функції відділів, секторів дізнання управлінь.

11.Функції відділів, секторів, груп дізнання міських, районних, міськрайонних, лінійних управлінь, відділів, відділень ГУМВС, УМВС, УМВСЗТ.

12.Повноваження начальника Управління дізнання МВС України.

13.Повноваження начальника відділу, сектору дізнання управління.

14.Повноваження начальника відділу, сектору, групи дізнання міських, районних, міськрайонних, лінійних управлінь, відділів, відділень ГУМВС, УМВС, УМВСЗТ.

[1] Основы управления в органах внутренних дел: Учебное пособие /Под ред. А.П. Коренева. М., 1988. С. 8.

[2] Там же. С. 8–10.

[3] Див.: Відомості Верховної Ради України. 1991. № 4. Ст. 20.; 1992. № 36. Ст. 526; 1993. № 11. Ст. 83; 1993. №22. Ст. 234.

[4] Див.: Бачило І.Л. Функції органів управління. К., 1990. С. 53–54; Глібов А.Н. Функція суб’єкта управління (питання структури). К., 1992; С. 18. Петров Г.И. Основы советского социального управления. М., 1993. С. 48-49.

[5] Жигалов В.Т., Шимановська Л.М. Основи менеджменту і управлінської діяльності. К., 1994. С. 19.

[6] Козлов Ю.М., Фролов Е.С. Научная организация труда: Управление и право. М., 1986. С. 180.

[7] Управленческие процедуры. / Отв. ред. Б.М. Лазарев. М., 1988. С.5.

[8] Див.: Шушански Я. Методология рационализации / Сокр. пер. с венг. Предисл. и научн. ред. М.А. Ревазова. М., 1987. С. 84–90.

[9] Див.: Скворцов В.В. Психологические основы подготовки докладов и проведения дискуссий. М., 1982.

[10] Бельчиков Я.М., Бирштейн М.М. Деловые игры. М., 1989; Галушко В.П. Деловые игры. К., 1989; Лифшиц А.Л. Деловые игры в управлении. Л., 1989.

[11] В.М. Плішкін. Теорія управління органами внутрішніх справ. К., 1999. С.164.

[12] Коваль Л. Адміністративне право України. К., 1994. С. 6.

[13] Див.: Відомості Верховної Ради України. 1990. №31. Ст.429.

[14] Див.: Відомості Верховної Ради України. 1990. №38. Ст.502.

[15] Див.: Відомості Верховної Ради України. 1996, № 30. Ст.141.

[16] Див.: Відомості Верховної Ради України. 2000. № 23. Ст.176.

[17] Див.: Відомості Верховної Ради України. 1992. №22. Ст.303.

[18] Див.: Відомості Верховної Ради України. 1993. №35. Ст.358.

[19] Див.: Відомості Верховної Ради України. 1993. №31. Ст.338.

[20] Див.: Відомості Верховної Ради України. 1994. №23. Ст.161.

[21] Відомості Верховної Ради України. 1995. №34. Ст. 266.

[22] Відомості Верховної Ради України. 1995. №6. Ст. 35.

[23] Відомості Верховної Ради України. 1994. № 11. Ст. 50.

[24] Відомості Верховної Ради України. 1994. № 52. Ст. 455.

[25] Відомості Верховної Ради України. 1999. № 22–23. Ст. 202.

[26] Відомості Верховної Ради України. 1995. № 40. Ст. 338.

[27] Див.: Основы управления в органах внутренних дел / Под ред. Коренева А.Н. М., 1994. С. 79.

[28] Див.: Відомості Верховної Ради України. 1993. №27. Ст.285.

[29] Див.: Відомості Верховної Ради України. 1994. №11. Ст.50.

[30] Див.: Відомості Верховної Ради України. 1994. №11. Ст.51.

[31] Див.: Закон України «Про міліцію» (Із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. 1991. №4.

[32] Див.: Закон України «Про міліцію» (Із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. 1991. №4. Ст.20.

[33] Див.: Указ Президента України від 17.10.2000 р. № 1138/ 2000.

[34] Див.: Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. К., 1993. С.438–464.

[35] Див.: Відомості Верховної Ради України. 2006. № 29. Ст.245.

[36] Конституція України, ст. 85, п. 22, ст. 92 // Юридичний вісник України. № 1. 1995.

[37] Закон України «Про міліцію» (Із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. 1991. №4. Ст.20.

[38] Руководитель коллектива. М., 1974. С. 23.

[39] Селье Г. Стресс без дистресса. М., 1979.

[40] Чколов В.Д., Масс А.М., Быстряков И.К.. Теория управления. М., 2003. Ст. 349.

[41] Закон України «Про державну службу» // Відомості Верховної Ради України. 1993. №52. Ст.490.

[42] Див.: Шепель В.М. Управленческая этика. М., 1989. С. 41.

[43] Шепель В.М. Указ. соч. С. 21.

[44] Ниссине И., Воитилайнен Э. Время руководителя: Эффективность использования. С-Пб, 1988. С. 83.

[45] Див.: Омаров А.М. Руководитель. Размышления о стиле управления. М., 1987; Марченко И.П. Какой руководитель нам нужен. М., 1993; Фельзер А.Б., Доброневський О.В. Техніка роботи керівника. К., 1993.

[46] Теория управлення в сфере правоохранительной деятельности. М., 1990. С.163.

[47] Теория управлення в сфере правоохранительной деятельности. М., 1990. С.163.

[48] Омаров А.М. Социальное управление. Некоторые вопросы теории и практики. М, 1980. С.92

[49] Положення про Міністерство внутрішніх справ України / Довідник працівника міліції / Відп. ред. М.В. Білоконь. К., 2003. С. 9–75.

[50] Домінік Ру, Даніель Сульє. Управління. К., 1995.

[51] Див.: Основи управлення в органах внутренних дел. М, 1988. С.67–І38.

[52] Мерсер Д. Управление в самой процветающей корпорации мира. М., 1991. С.48.

[53] Див.: Виханский О.С. Проблеми развития управлення общественным производством. М., 1991. С.69; Меньшиков С.М., Клименко Л.А. Длинные волны в экономике. М., 1992.

[54] Веснин В.Р. Основы менеджмента. М., 1996. С.142.

[55] Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ. К., 1999. С.398.

[56] Закон України «Про державну таємницю» // Відомості Верховної Ради України. 1994. №4.

[57] Закон України «Про інформацію» // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 48. Ст. 650.

[58] Див.: Відомості Верховної Ради України. 1992. №48. Ст.650.

[59] Ивин О.А. По законам логики. М., 1983. С.10.

[60] Жигалов В.Т., Шимановська Л.М. Основи менеджменту і управлінської діяльності. К., 1994. С. 57.

[61] Коваль Л. Адміністративне право України. К., 1994. С.146, 179.

[62] Про спеціальні звання, формений одяг та знаки розрізнення в органах внутрішніх справ України / Постанова Верховної Ради України від 22.04.1993 р. // Закони, постанови та ін. акти, прийняті Верховною Радою України на VII сесії. К., 1993. С.195.

[63] Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. 1991. №4.; Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. 1992. №22; Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30 червня 1993 р.// Відомості Верховної Ради України. 1993. №35; Закон України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», // Відомості Верховної Ради України. 2006. № 29 та ін.

[64] Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року //Збірник Постанов Кабінету Міністрів України за 1991 р. К., 1992.

[65] Див.: Про загальну структуру і чисельність МВС України // Закон України від 10.01.2002 р. № 2925–III. У кн.: Довідник працівника міліції. Кн. 1. К., 2003. С. 67.

[66] Сливка С.С. Основні аспекти прояву соціальної культури працівників міліції. Львів, 1992. С. 25.

[67] Тесленко В.М. Правовое регулирование материально-технического и военного снабжения в системе МВД Российской Федерации: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук. М., 1992. С. 10.

[68] Небоженко В.С. Соціальна напруженість і конфлікти в українському суспільстві. К., 1994. С. 17.

[69] Китов А.И. Психология управления. М., 1979. С. 398

[70] Лихолоб В.Г. Органи внутрішніх справ у боротьбі із злочинністю. К., 1991. С. 106.

[71] Див.: Відомості Верховної Ради України. 1992. № 37. Ст. 538.

[72] Закон України «Про Службу безпеки України» // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 27. Ст. 382

[73] Закон України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 29. Ст.3977

[75] Закон України "Про Державну прикордонну службу України» // Відомості Верховної Ради України. 2003, № 27, ст.208

[76] Закон України «Про оборону України» // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 9. Ст. 106.

[77] Закон України «Про цивільну оборону України» // Відомості Верховної Ради України. 1993. № 14. Ст. 124.

[78] Див.: Відомості Верховної Ради України. 1992. № 36. Ст. 531.

[79] Закон України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 28. Ст. 387.

[80] Леженіна О.І.

Дата добавления: 2014-11-28