ПРИКЛАД 5.8. Маржинальний дохід на одиницю обмежувального

Маржинальний дохід на одиницю обмежувального

чинника (Contribution Margin per Limiting Factor) — маржинальний дохід на одини­цю продукції, що виражена в одиницях обмежувального чинника (машино-годи­нах, людино-годинах тощо).

Підприємство виготовляє два види парфумів: "Шарм " і "Мімоза ", про які є така інформація (табл. 5.17).

На перший погляд перевагу слід надати виробу "Мімоза ", оскільки він забезпе­чить більший маржинальний дохід. Але таке твердження справедливе лише в тому разі, коли обмежувальним чинником є обсяг реалізації виробів. Якщо обмежуваль­ним чинником є виробнича потужність, яка в нашому прикладі становить 12 000 машино-годин, треба виходити з маржинального доходу на машино-годину. Для виробу "Шарм "цей показник становитиме 10грн на машино-годину (10: 1), а для виробу "Мімоза " 6 грн (18: 3). Отже, за умов обмеженого машинного часу спо­чатку необхідно виробити максимальну кількість виробів "Шарм " (9 000 одиниць),

а решту часу використати для виготовлення виробу "Мімоза ". Такий підхід дасть змогу скласти оптимальну виробничу програму.

Маржинальний дохід при виготовленні 9 000 виробів "Шарм ": 9 000-10 грн = 90 000 грн.

Для виготовлення 9 000 виробів "Шарм " знадобиться 9 000 машино-годин.

Таким чином, 3 000 годин, що залишилися, можна використати для виробництва 1 000 виробів "Мімоза ". Це забезпечить маржинальний дохід 18 000 грн (1 000 • 18 грн).

Загальний маржинальний дохід підприємства за такого розподілу ресурсів ста­новитиме 108 000 грн (90 000 + 18 000).

Якби при складанні виробничої програми менеджери виходили з маржинально-го доходу на виріб, результат був би таким:

4 000 одиниць виробу "Мімоза"х18 грн = 72 000 грн.

Як бачимо, при реалізації тільки виробу "Мімоза "за умов обмеженого машин­ного часу загальний маржинальний дохід підприємства буде менший на 36 000 грн.

При розподілі обмежених ресурсів слід зважати й на якісні чинники. Зокре­ма, якщо підприємство не забезпечить мінімальної потреби своїх клієнтів у всіх видах продукції або послуг, воно може втратити частину своїх постійних клієн­тів, що, своєю чергою, призведе до скорочення обсягу продажу.

Спеціалізований цех з ремонту котельного обладнання (СЦРКО) Галрем-енерго виготовляє два види запасних частин для котлів ТП-10 Добротвірської ТЕС — пакети змійовиків водного економайзера та пакети змійовиків паропе­регрівника (табл. 5.18). Обмежувальними чинниками є трубозгинальний верс­тат і потужність, що становить 350 машино-годин на місяць.

На перший погляд перевагу слід надати виробу "Пакети змійовиків паропе­регрівника", оскільки він забезпечить більший маржинальний дохід (табл. 5.19).

Але таке твердження справедливе тільки в тому разі, коли обмежувальним чинником є обсяг реалізації виробів.

Якщо ж обмежувальним чинником є виробнича потужність, що в нашому ви­падку становить 350 машино-годин, слід виходити з маржинального доходу на ма­шино-годину. Для виробу "водний економайзер" цей показник дорівнює 402,91 грн (2 216,00: 5,5), а для виробу "пароперегрівник" 269,56 грн (4 986,88: 18,5).

Отже, за умов обмеженого машинного часу спочатку необхідно виробляти максимальну кількість виробу "водний економайзер" (32 пакети), а решту часу використати для виготовлення виробу "пароперегрівник".

Такий підхід уможливлює складання оптимальної виробничої програми (табл. 5.20).

Отже, при реалізації тільки виробу "пароперегрівник" за умов обмежено­го машинного часу загальний маржинальний дохід Галременерго буде мен­ший на 21 043,20 грн.

На практиці це питання щомісяця постає перед цехами Галременерго на

тапі складання виробничої програми на наступний місяць. Нині, щоб не

втратити своїх клієнтів, що може, своєю чергою, призвести до скорочення

обсягу продажу, підприємство намагається забезпечити мінімальні потреби

воїх клієнтів у всіх видах продукції або послуг. Але обмеження ресурсів

беруть до уваги при прийнятті рішень.

Аналіз для прийняття рішення за умов кількох обмежень

За наявності кількох обмежень аналіз здійснюють за допомогою лінійного про­грамування.

Лінійне програмування (Linear Programming) — математичний метод, викорис­товуваний для оптимізації виробничої діяльності шляхом розв'язання серії ліній­них рівнянь наявних обмежень.

Процес лінійного програмування має три стадії:

/ побудова моделі;

/ вирішення моделі;

/ аналіз вирішення.

Для ілюстрації застосування лінійного програмування для прийняття рішень за умов обмежень розглянемо такий приклад.

Дата добавления: 2014-11-29