Система прямого економічного стимулювання землекористування за здійснення землеохоронних заходів

№ п/п	Заходи	Методи стимулювання
	Консервація орної землі шляхом залу­ження	Щорічне відшкодування частини неодержано-го доходу Компенсація вартості насіння трав та витрат на їх посів
	Консервація ріллі та інших сільськогоспо­дарських угідь спосо­бом заліснення	Щорічні рентні виплати за консервацію дегра-дованих земель Компенсація вартості посадкового лісомате­ріалу та витрат на посадку рослин і догляд за ними до змикання крон
	Протиерозійний об­робіток ґрунту	Надання субсидії на придбання ґрунтозахис­ної техніки Погектарні виплати за проведення протиеро­зійних агротехнічних заходів на сільськогос­подарських угіддях
	Створення полеза­хисних лісосмуг	Щорічне відшкодування неодержаного доходу з площ угідь, зайнятих насадженнями Компенсація витрат на створення та догляд за насадженнями до змикання крон
	Створення насаджень вздовж берегів річок, водойм, в ярах і бал­ках	Компенсація витрат на створення насаджень
	Будівництво проти­ерозійних гідротех­нічних споруд	Відшкодування витрат на будівництво споруд. Щорічні компенсації неодержаного доходу з площ угідь, зайнятих спорудами

Продовження таблиці 6.1.

	Засипка і виположу-вання ярів	Компенсація витрат на проведення робіт
	Терасування крутих схилів	Відшкодування витрат на проведення робіт
	Окультурення при­родних кормових угідь	Компенсація витрат на придбання насіння та проведення культуртехнічних робіт
	Проведення хімічної меліорації ґрунтів	Відшкодування витрат на придбання меліо-рантів (вапно- та гіпсовмісних матеріалів) та виконання меліоративних робіт
	Підвищення родю­чості земель	Періодичні виплати за приріст родючості ґрунтів

Подібна система економічного стимулювання природоохоронних заходів повинна розвиватися на основі пільгового режиму оподаткування, різних ви­дів пільгового кредиту, інших методів, які дають змогу виконувати роботи без виділення коштів з бюджету, за рахунок накопичення сільськогосподарськими товаровиробниками власних ресурсів. Різні види податкових пільг та пільго­вого кредиту впроваджуються у межах податкової та кредитно-фінансової по­літики для стимулювання інвестиційної активності сільськогосподарських то­варовиробників щодо використання сучасних науково-технічних досягнень з метою заміни старої, екологічно деструктивної, і впровадження нової, приро­доохоронної та ресурсозберігаючої технічної бази та технологій виробництва, а також для створення природоохоронної інфраструктури. Реалізація еконо­мічного стимулювання землеохоронної діяльності на практиці можлива за допомогою таких конкретних методів:

1. Звільнення від плати за землю плош:

а) законсервованих сільськогосподарських угідь;

б) зайнятих під створення полезахисних лісосмуг;

в) зайнятих протиерозійними гідротехнічними спорудами.

2. Звільнення від плати за земельні ділянки, шо перебувають у стадії
сільськогосподарського освоєння або поліпшення їхнього стану, в період пе­
редбачений проектом проведення робіт.

3. Надання податкових пільг за рахунок прискореної амортизаиії:

а) ґрунтозахисної техніки;

б) протиерозійних гідротехнічних споруд.

4. Звільнення від податків тієї частини прибутків, яка спрямовується
на розв'язання екологічних проблем.

5. Надання пільгових кредитів та позичок на придбання протиерозій­
ної техніки для обробітку ґрунту, будівниитво протиерозійних гідроспо­
руд, здійснення лісомеліораиїї. хімічноїмеліораиії ґрунтів, інших землевід-
новлювальних та природоохоронних заходів.

Доцільно також розробити, законодавчо закріпити і впровадити систему заліку в рахунок платежів за використання земельних (сплати фіксованого сільськогосподарського податку) тих коштів, які суб'єкт аграрного землеко­ристування витратив на виконання землеохоронних заходів. Така система та­кож виконує роль дієвого економічного стимулятора впровадження природо-зберігаючих заходів, оскільки частина платежів за використання земельних ресурсів трансформується у джерело інвестицій природоохоронного приз­начення і залишається у сільськогосподарського товаровиробника у вигляді інвестиційної податкової субсидії. В умовах економічної кризи, коли засоби прямого економічного стимулювання раціонального землекористування та охорони земель не можуть активно розвиватися, через дефіцит фінансових ресурсів у держави, подібна система стимулювання є основним засобом на­громадження коштів на природоохоронні інвестиції.

Також важливою складовою частиною механізму заохочення суб'єктів сільського господарства до оптимізації землекористування є методи економіч­ного стимулювання концетрації землеволодінь та землекористувань. На жаль сьогодні в практиці агроекологічного регулювання України вони, а також ме­тоди економічного стимулювання землеохоронноі діяльності поки що не ви­користовуються. Проте з початком процесу консолідації земель в сільському господарстві застосування вище вказаних методів та методів економічного стимулювання землеохоронноі діяльності є обов'язковою умовою забезпечен­ня раціонального використання та охорони земель.

6.3. Організаційно-фінансові механізми

Стимулювання інтенсивного та економічно ефективного використання земельних ресурсів у сільському господарстві автоматично не вирішує еколо­гічних проблем галузі. Потрібне застосування спеціальної групи методів, які за допомогою фінансово-економічних засобів змогли б господарюючі суб'єк­ти зацікавити у проведенні заходів щодо захисту й відтворення продуктивної

сили землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву, оздоровлен­ня природного середовища сільської місцевості. Тобто мова йде про методи економічного стимулювання охорони земель та агроландшафтів.

Ці методи хоч і визначені законодавчо, але порядок їх застосування поки що не встановлено, тому на практиці механізм економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель не задіяний. Одночасно, вва­жати цей перелік вичерпним не слід, оскільки його потрібно конкретизувати та доповнити новими методами.

Проблема раціонального використання та охорони, особливо земель сіль­ськогосподарського призначення нині набула надзвичайної ваги. Здійснення земельної реформи, розвиток ринкових відносин супроводжуються розшару­ванням економічних інтересів землевласників і землекористувачів щодо ха­рактеру та інтенсивності використання землі як засобу сільськогоподарського виробництва. Значно зростає кількість суб'єктів землекористування та управ­ління земельними ресурсами, урізноманітнюються форми господарювання на землі. Передача землі у приватну власність здавалося б посилить зацікавле­ність господаря у раціональному бережливому використанні землі. Проте тут у дію вступають інші чинники землекористування, що носять інколи відверто деструктивний характер.

Прийняття нової редакції ЗК України, Законів України "Про землеустрій", "Про охорону земель" зумовлює необхідність обґрунтування нових організа­ційно-економічних механізмів регіональної агроекологічної політики управ­ління раціональним використанням та охороною сільськогосподарських угідь, збереженням і відтворенням родючості ґрунтів.

У зв'язку з цим, структурні моделі організаційно-економічних механізмів управління в галузі використання і охорони земель, будуть мати такий вигляд (рис. 6.2, 6.3). Для забезпечення реалізації зазначених моделей організацій­но-економічних механізмів відповідно до ст. 27 Закону України "Про охорону земель" Кабінет Міністрів України повинен прийняти Порядок економічного стимулювання заходів щодо використання та охорони земель і підвищення ро­дючості ґрунтів, а також коли необхідно розробити відповідні методики. У зв'язку з відсутністю такого порядку та методик оцінки ефективності заходів ці механізми повністю не можуть бути застосовані в практиці управління зе­мельними ресурсами.

Так, наприклад, за 2000-2001 роки на виконання землеохоронних захо­дів (рекультивація порушених земель) у Київській області було використано 200 тис. грн бюджетних та коштів які надійшли від втрат сільськогосподар­ського і лісогосподарського виробництв. Водночас, на стимулювання земле­охоронних заходів не використано жодної гривні.

Організаційно-економічний механізм забезпечення охорони земель

Закон України "Про охорону земель"

Планування землеохоронних заходів

Фінансування землеохоронних заходів

Стимулювання в системі охорони земель

Встановлення переліку видів діяльності, що належать до землеохоронних і природоохоронних заходів

Формування переліку першочергових заходів регіональних і місцевих програм з охорони земель

Встановлення екологічних обмежень у використанні земель

Плата за забруднення та псування земель

Розподіл платежів за забруднення та псування земель

Відшкодування в установленому порядку

збитків, завданих порушеннням земель

Відшкодування втрат

сільськогосподарського

та лісогосподарського

виробництва

Надання податкових і кредитних пільг

щодо оподаткування при реалізації заходів,

спрямованих на охорону земель

Звільнення від плати за землю за замельні

ділянки, на яких виконуються роботи з

меліорації, рекультивації, консервації

земель та інші роботи щодо охорони земель

Компенсація сільськогосподарським

товаровиробникам недоодержаної частки

цоходу внаслідок консервації деградованих і

техногенно-забруднених земель

Застосування прискореної амортизації

основних фондів землеохоронного

призначення

Рис. 6.3. Структурна модель організаційно-економічного механізму землеохоронної діяльності

Відсутній і конкретний перелік заходів з поліпшення продуктивності зе­мель та їх охорони, тоді як суб'єкти аграрного земле- і природокористування повинні економічно стимулюватись за конкретні, зрозумілі їм і суспільству заходи, що проводяться за їх кошти й піддаються простому визначенню та прямо або опосередковано будуть забезпечувати стійкість агроландшафтів та суміжно розташованих земельних об'єктів. До таких заходів на регіональному рівні слід віднести:

- здійснення консервації орних земель та інших сільськогосподарських
угідь;

- будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд;

- створення полезахисних лісосмуг, лісових насаджень у водоохоронних зо­
нах річок та навколо водойм, у ярах та балках;

- окультурення природних кормових угідь;

- проведення хімічної та гідротехнічної меліорації ґрунтів;

- протиерозійний обробіток ґрунту.

Всі вони увійшли до переліку видів діяльності, що належать до приро­доохоронних заходів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 р. і повинні фінансуватися за рахунок державного бюджету.

6.4. Землевпорядні механізми управління земельними ресурсами

6.4.1. Зонування земель

Зонування земель - це їх розмежування з виділенням особливих зон і ви­значенням для кожної з них цільового призначення, пріоритетних функцій і відповідних режимів землекористування.

Особливе поширення зонування земель одержало в західноєвропейських країнах, США і Канаді, де зони визначають основні напрями розвитку земле­користування на перспективу.

Зонування земель здійснюють на основі схем землевпорядкування, схем використання й охорони земельних ресурсів, природоохоронної, землевпо­рядної, містобудівної й іншої документації на рівні регіонів і їх муніципаль­них утворень.

Рішення із зонування земель приймають, виходячи з таких основних принципів щодо комплексної їх організації:

- орієнтації на інтенсивне використання і раціональну організацію;

- установлення науково обґрунтованого балансу земель різного призначен­
ня, збереження особливо охоронних природних територій, сільськогоспо­
дарських угідь і місцевостей з цінною історико-культурною спадщиною і
створення необхідної інженерно-транспортної інфраструктури;

- чіткого розмежування земель сільськогосподарського, лісогосподарського,
природоохоронного призначення й урбанізованих територій із закріплен­
ням у законодавчому порядку відповідних режимів їхнього функціональ­
ного використання;

- раціонального використання природних ресурсів;

- охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологіч­
ної безпеки;

- забезпечення найбільш сприятливих організаційно-територіальних умов
для ведення сільського господарства.

До складу земель поселень, наприклад, можуть входити земельні ділянки, віднесені згідно містобудівних регламентів до наступних територіальних зон:

• житлова;

• суспільно-ділова;

• виробнича;

• інженерних і транспортних інфраструктур;

• рекреаційна;

• сільськогосподарського використання;

• спеціального призначення;

• військових об'єктів;

• інші територіальні зони.

Матеріали із зонування земель виготовляють у складі текстової і графіч­ної частин.

У текстовій частині обґрунтовують умови встановлення зон, їхньої гра­ниці, площі земельних угідь і т. п.

Графічна частина включає схематичну оглядову карту, на якій у кольорі показують розташування кожної з установлених зон. Масштаб карти залежить від розміру території зонування і може бути:

- для території регіонів України - 1: 100 000... 1: 250 000;

- адміністративних районів - 1: 25 000... 1: 50 000;

- території сільських та селищних рад, що знаходяться в межах адміністра­
тивних районів, -1:10 000... 1: 25 000.

Схеми зонування поселень відповідно до містобудівних вимог у залеж­ності від розміру території затверджують постановою відповідних органів влади або рішенням органів місцевого самоврядування.

Розміщають об'єкти промислового, сільськогосподарського, житлово-ци­вільного і рекреаційного будівництва, об'єкти інженерно-транспортної інф­раструктури, установлюють режими використання територій, планують ви­користання земель відповідно до встановлених зон.

Зміна форм власності на землю, купівлю, продаж і оренду земельних ді­лянок, установлення плати за землю здійснюють, дотримуючи вимоги зону­вання територій і режим використання земель.

Специфічною формою планування використання та охорони земель є їх зонування, яке здійснюється у межах населених пунктів.

Зонування земель у межах населених пунктів нерозривно пов'язане з плануванням і забудовою територій, правове регулювання яких здійснюється Законом України «Про планування і забудову територій» та іншими норматив­ними актами. Зонування земель реалізується шляхом розроблення відповідного плану, який є елементом місцевих правил забудови. Такі правила є нормативно-правовим актом, який установлює порядок планування і забудови та іншого використання територій, окремих земельних ділянок, а також перелік усіх до­пустимих видів, умов і обмежень забудови та іншого використання територій і окремих земельних ділянок у межах зон, визначених планом зонування.

Згідно із Законом України «Про планування і забудову територій» місцеві правила забудови розробляються для міст Києва та Севастополя, міст облас­ного значення, республіканського значення АР Крим. Для інших населених пунктів такі правила розробляються і затверджуються відповідними радами. Вони мають узгоджуватися з регіональними правилами забудови.

Місцеві правила складаються з двох частин: текстової та графічної. Саме у текстовій частині місцевих правил забудови визначається перелік переважних і допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок у межах окремих зон. Що ж стосується графічної частини місцевих правил - плану зо­нування, то на ньому встановлюється поділ території населеного пункту на зони з допустимими та переважними видами використання земельних ділянок.

План зонування та перелік переважних і допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок розробляються для всієї території на­селеного пункту або окремої його частини.

Для кожної окремої зони згідно з державними будівельними нормами встановлюються єдині умови і обмеження забудови та іншого використання земельних ділянок, які стосуються:

- граничнодопустимої поверховості будинків і споруд та щільності забудови;

- мінімальних відступів будинків і споруд для червоних ліній, ліній регулю­
вання забудови, меж суміжних земельних ділянок;

- вимог до впорядкування доріг та під'їздів до будинків і споруд, місць пар-
кування транспортних засобів;

- вимог до забезпечення експлуатації інженерно-транспортної інфраструкту­
ри, озеленення та впорядкування територій, утримання будинків і споруд;

- переліку обмежень використання земельних ділянок (містобудівних, інженер­
них, санітарно-епідеміологічних, природоохоронних, історико-культурних);

- інших вимог.

Зонування земель здійснюється відповідно до затверджених в установ­леному законом порядку стандартів, норм і правил, і є одним з основних до­кументів стратегічного управління.

До землевпорядних дій із зонування земель відноситься також кадастро­ве зонування. Кадастрове зонування включає:

• встановлення меж обмежень щодо використання земель;

• встановлення меж кадастрових зон та кварталів;

• встановлення меж оціночних районів та зон;

• створення системи кадастрових номерів (кадастрова нумерація земельних
ділянок).

Порядок кадастрового зонування визначається Державним комітетом України по земельних ресурсах.

Дата добавления: 2014-11-29