Обстеження зору та фізичного слуху

Збір анамнезу.

Спираючись на думку провідних спеціалістів, приходимо до висновку, що збір анамнезу здійснюється у кілька етапів:

1. Збір формальних відомостей про дитину: прізвище, ім’я, по батькові дитини, скільки років і місяців на момент обстеження, чи відвідує дитячий садок, яку групу. Склад сім’ї, чи є ще у когось з членів родини мовленнєві вади чи проблеми розвитку.
2. Як відбувався ранній розвиток дитини, починаючи з вагітності матері.
3. Умови виховання дитини і мовленнєве оточення (двомовність).
4. Як відбувався мовленнєвий розвиток дитини(гуління, лепетне мовлення, перші слова) чи не було захворювань у критичні періоди розвитку мовлення (кінець першого початок другого року життя, третій рік життя, кінець шостого, сьомого року життя).
5. Чи отримувала дитина якусь допомогу (заняття з логопедом дитсадка, школи, дитячої поліклініки, самостійний пошук літератури і спроби допомогти дитині, лікування).
6. Що хвилює батьків у мовленні дитини (не говорить; спілкується лише мімікою і жестами; спілкується лише з окремими дорослими; не вимовляє багато звуків; однолітки говорять краще; нічого не турбує; наполягають вихователі чи інші члени родини).
7. Поведінка дитини вдома, у дитячому закладі, в дворі (чи товаришує з іншими дітьми; у які ігри грається; з мовленнєвим супроводом чи без; конфліктність; як ставиться до незнайомих людей).
8. Як дитина проводить вільний час (які інтереси; які іграшки любить; чи грається самостійно і як; є сюжет чи стереотипно; чи озвучує гру мовленням).
9. Моторний розвиток дитини та оволодіння навичками самообслуговування: спритний чи ні, самостійно одягається, роздягається (застібає ґудзики, зав’язує шнурки), їсть, якщо ні то чи вчили.
10. Відгуки вихователів та психолога щодо розвитку інтелектуальних здібностей дитини та засвоєння програми дитячого закладу (якщо дитина його відвідує).

Стан зору (заключення офтальмолога).

–Чи фіксувала погляд на предметах, що рухаються (2-3 м. - норма)?

–Чи слідкувала за предметом що рухаються у різних напрямках (4 міс.)?

–Чи впізнавала обличчя близьких людей (5 міс)?

–Чи є боковий зір?

–Чи не обмежене поле зору?

–Чи не знижена гострота зору? (при нормі дитина старше 2 років сприймає малюнок на відстані 2 метрів).

Стан слуху (заключення отоларинголога)

- Чи дитина відшукує джерело звуку?

- Чи впізнає голоси близьких людей?

- Чи дитина по-різному реагує на сувору і лагідну інтонацію?

- Чи диференціює звуки, різні за силою?

- Чи є реакція на сильний звуковий подразник (метал)?

- Чи є реакція на більш слабкий звуковий подразник (озвучену іграшку)?

- Чи сприймає мовлення голосне; розмовне; тихе?

- Чи сприймає шепіт? (більше 3 років) - якщо на відстані 1м. від вушної раковини, то в межах вікової норма.

1. Результати спостереження за особливостями пізнавальної діяльності і особистісного розвитку дитини.

1. Особливості спілкування.
2. Розуміння інструкцій.
3. Інтерес до запропонованих завдань (до всіх однакове; вибіркове і чим пояснюється вибірковість; відсутність зацікавленості).
4. Швидкість набуття досвіду при виконанні невербальних і вербальних

завдань, можливість перене6сення досвіду у нову пізнавальну

ситуацію.

1. Самостійність у роботі.
2. Реакція на допомогу (чи використовує її і як. Якої допомоги потребує? Чи покращуються результати діяльності після надання допомоги.
3. Працездатність.
4. Цілеспрямованість у роботі.
5. У чому найбільші труднощі дитини?
6. Різниця між можливостями виконання вербальних і невербальних завдань.
7. Критичність ставлення дитини до результатів своєї діяльності.

1. Обстеження розуміння дитиною зверненого до неї мовлення (імпресивного мовлення): (за Бліновою Г.Й.)

1. Встановити контакт з дитиною за допомогою іграшок, яскравих посібників лялькового театру і ін.
2. Обстеження дрібної і загальної моторики: спочатку вправи виконуються за наслідуванням, а потім за словесною інструкцією (покажи руки, пальчик, руки у замок, парканчик та ін., пальчики вітаються, подивися у бінокль, зроби трубочку, кулак-ребро-долоня).
3. Визначення розуміння дитиною знайомих словосполучень (покажи де мама, поцілуй маму, візьми маму за руку, закрий очі).
4. виконання простих завдань: покажи, де м’ячик, ведмедик; плесни в долоні; встань; візьми книжку.
5. Визначити, які іграшки і предмети побуту знає дитина. Інструкція: «Покажи де ……»
6. Визначити, як дитина розуміє і показує частини свого тіла, частини тіла іграшкових тварин чи зображень.
7. Чи впізнає дитина знайомі предмети, зображені на малюнку «Покажи де……»
8. Чи впізнає дитина предмети, зображені контурно, пунктирно, методом накладання.
9. Чи знає дитини назви дій «Покажи хто малює, пише, поливає квіти….»
10. Розуміння дій, подібних за ситуацією (Хто посуд миє, хто його витирає?).
11. Розуміння спрямованості дій об’єкту і місця дії: «Покажи хто ріже хліб; покажи чим ріжуть хліб; покажи що ріже бабуся.
12. Розуміння просторових розміщень предмета:

а) виконання інструкцій: «Сховай іграшку в коробку, поклади

іграшку під стіл, за спину»;

б) аркуш з зображеними на ньому предметами: «Покажи що

посередині, вгорі, зліва…..»

1. Впізнання дитиною предметів за їх призначенням: «Покажи з чого ти

п’єш молоко; чим ти їси суп; чим копаєш……»

1. Розуміння і виконання двох-трьох дій, сформульованих у одному

проханні: «Візьми зі столу олівець і поклади його на стілець. Встань і

тупни ногою……»

1. Розуміння дитиною ознак (зображення. що відрізняються величиною,

кольором, товщиною….. Інструкція дається непарно: «Покажи, де

великий будинок і тонка смужка; маленька лялька і червона машина;

Або покажи предмет про який я буду говорити: де висока ялинка, а

де –низенька ……»

1. Виявлення розуміння граматичних форм слів:

а) розуміння граматичних форм іменників в однині і множині «Покажи,

де вовк, де столи, де сова, де вовки…..»;

б) розуміння відмінкових форм (перевіряється на сюжетних малюнках)

Наприклад: батько з хлопчиком майструють шпаківню. Ставимо

запитання. які відповідають всім відмінкам: чим, ким, на чому…….;

в) розуміння значення зменшувально-пестливих суфіксів (огірок,

огірочок…..), але не парами;

г) встановлення розуміння дітьми однини і множини дієслів (дію

виконують одна і декілька осіб) – катається, танцюють, малює….;

д) розуміння дієслів з різними префіксами: прийшов, відійшов, закрив,

відкрив…..;

е) розуміння дієслів доконаного і недоконаного виду: підмітає, зрубав,

підмів, рубає…..;

ж) розуміння форми чоловічого і жіночого роду дієслів минулого часу:

грала, катався, грав, каталася….;

з) розуміння активного і пасивного стану дієслів: дівчинка купається,

дівчинку купають….;

и) розуміння прикметників в однині і множині: «Про кого я говорю?

Великий хто? Зелені що? Зубастий хто?

і) розуміння дитиною граматичних форм роду прикметників: зелена,

зелений, зелене, зелені;

ї) розуміння прийменників: «Покажи, де котик у коробці; за коробкою;

на коробці? Покажи, де собака біля будки; вилазить з будки…….»;

й) розуміння дитиною просторових відношень: питання до сюжетних

малюнків «Зайчик тікає від лисички, хто біжить першим», «Автобус

їде за машиною (перед машиною), що їде першим?» Для дітей

молодшого шкільного віку запитання можуть бути без опори на

наочність;

к) розуміння часових відношень «Після того як закінчився дощ, діти

пішли збирати гриби. Діти пішли збирати гриби після того, як пішов

дощ»;

л) визначення розуміння відмінкових закінчень, які виражають

відношення предметів і осіб між собою «Покажи зошитом ручку.

Покажи ручкою зошит.»

17. Розуміння дитиною текстів різної складності (описова розповідь, оповідання, оповідання-роздум з постановкою проблемного запитання, комбінований, з використанням діалогічного мовлення).

1. Обстеження власного мовлення дитини (експресивного мовлення)

А. Стан артикуляційного апарату (за Савченко)

Дані про будову та рухомість артикуляційного апарату учнів отримують на основі огляду видимих органів та за допомогою різних вправ, що їх виконують учні за завданням логопеда.

Як свідчить досвід, вади будови артикуляційного апарату перешкоджають оволодінню правильною вимовою лише тоді, коли поєднуються 3 вадами прикусів, зубних рядів, вуздечки язика, з вадами піднебіння.

Якщо дитина має виразні вади прикусу, зубного ряду, піднебіння, її треба направити на консультацію та лікування до ортодонта. Якщо коротка вуздечка, дитину направляють на хірургічну операцію. Але перед цим слід переконатися, що вуздечка справді вкорочена, що дитина не може доторкнутися кінчиком язика до краю нижньої губи. Якщо ж дитина може виконати таку вправу, треба спробувати виробити правильну вимову звука р без хірургічного втручання. Для визначення рухомості губ, щелепи, язика пропонують: відкрити — закрити рот, посміхнутись — витягнути губи трубочкою, покласти язик на нижню, верхню губу, підняти язик до верхніх альвеол, піднебіння.

Щоб перевірити уміння міняти положення органів мовлення, утримувати їх у певному положенні протягом деякого часу, пропонують такі вправи: висунути язик і тримати його в такому положенні (не торкаючись зубів і губ), поки логопед лічить до трьох (п'яти); виконати серію рухів типу: покласти кінчик язика на верхню губу, нижню, перевести кінчик язика в правий, а потім лівий куток рота; покласти кінчик язика за верхні зуби, нижні, на нижню губу, верхню (3-4 послідовних рухи).

Якщо язик під час утримування його в певному положенні відхиляється вбік (частіше в правий), є труднощі у виконанні серії рухів, стан рухової функції треба ретельно перевірити. Це особливо важливо в тих випадках, коли порушена вимова звуків кількох артикуляційних груп та наявний боковий сигматизм. Ці симптоми можуть бути сигналами того, що в дитини не дислалія, а стерта дизартрія. Для встановлення остаточного діагнозу таких дітей має оглянути лікар-психоневролог.

А) Будова артикуляційного апарату

Губи – товсті, м’ясисті, короткі, малорухливі, розщеплення.

Зуби – рідкі, мілкі, криві, поза щелепною дугою; великі, без проміжків між ними; з великими проміжками; відсутні якісь зуби.

Прикус – відкритий передній, відкритий боковий, глибокий, мілкий.

Щелепи – верхня висунута вперед; нижня висунута вперед.

Піднебіння – вузьке, високе або пласке, низьке.

Язик – масивний, маленький, великий, вкорочена підязикова вуздечка.

Б) Перевірка стану знань органів артикуляції

№ п/п	Завдання	Виконання за інструкцією	Виконання по показу
1.	Що це? (показую на собі) - верхня губа; - нижня губа; - верхні зуби; - нижні зуби; - кінчик язика; - альвеоли; - нижня щелепа
2.	Покажи у себе - верхню губу; - нижні зуби; - тверде піднебіння; - альвеоли; - кінчик язика; - верхню губу.

В) Уточнення і доповнення знань

№ п/п	Завдання	Виконання за інструкцією	Виконання по показу
1.	Знайди помилку: показую верхню губу, а говорю – нижня і т.д.
2.	Знайди те, до чого я доторкнусь: - верхня губа; - кінчик язика; - нижні зуби.

Г) Вміння керувати органами артикуляції

- Знайди кінчиком язика нижню губу, верхні зуби, альвеоли….
- Висунь широкий язик, оближи верхню губу, зроби гострий язик….

- Зроби трубочку губами

- Зроби язик ковшем (чашечкою) і тримай доти, доки я буду рахувати.

- Переключення: доторкнутися до верхньої губи, а потім до нижніх зубів; поклади

язик у верхній кут рота, а потім підніми до піднебіння.

Д) Формування вмінь виконувати і розрізняти основні способи утворення перешкод

(перед цим пояснюють слова «зімкнення» і «щілина»

1. Визнач, що я утворила:

- зімкнення губами

- щілина зубами

- зімкнення зубами.

2. Утвори:

- зімкнення губами

- щілину зубами

зімкнення кінчик язика з верхніми зубами

У посібнику Малярчук А.Я., зокрема, подані такі методичні рекомендації щодо обстеження будови та моторики артикуляційного апарату (з посиланням на друковані праці Мастюкової О.М [8].): оглядаючи артикуляційний апарат, логопед відзначає дефекти губ, зубів, прикусу, язика, піднебіння (можливі дефекти будуть вказані далі). Під час перевірки моторики (рухливості) артикуляційного апарату логопед пропонує виконати різні вправи:

— для губ: розтягнути губи у посмішку, потім зробити губами трубочку, закласти нижню губу на верхню і навпаки та ін.;

— для язика: підняти язик до піднебіння, потім опустити вниз до нижніх зубів; переміщувати кінчик язика від одного куточка губ до іншого, цмокати язиком та ін.;

— для м'якого піднебіння: пропонуємо дитині кілька разів вимовляти звук "а" і в цей час спостерігаємо за рухливістю м'якого піднебіння; перевіряємо видих повітря через ніс, рот;

— для щелеп: перевіряємо рухливість нижньої щелепи; про­симо її висунути вперед, праворуч, ліворуч і т. д.

Усі результати обстеження фіксуються, оскільки навіть незначні від­хилення в руховій функції артикуляційного апарату можуть при­звести до мовленнєвих вад, а тому вони фіксуються логопедом у мовленнєвій картці чи протоколі обстеження мовлення. Зручно фіксувати результати такого обстеження у картці стану розвитку артикуляційної моторики і дихання розробленою Гавриловою Н.С.[10], яка подається у додатках до лекції (Додаток № 1)

Дата добавления: 2014-11-29