Сучасна українська 12 страница

-у (зразок) юаня (грошова од.) — -ю (пар­ламент у Китаї) ячменя (хвороба) —ю (злак)

сорту, спорту, способу, толку, хисті/, ходу, шуму (але: парадокса, пікніка, ривка, стрибка, стусана, тягаря).

12. Складні безсуфіксні
слова (крім назв істот):
водогону, вододілу, світо-
гляду, живопису, мануск-
рипту,^ родоводу, рукопису,
суходолу, трубопроводу,
телефону, телеграфу
(але: пароплава, електро-
воза, телевізора, телетай-
па).

13. Більшість префіксаль-
них іменників (окрім назв
істот): вибою, випадку,
вислову, відбою, заробітку,
затору, запису, опіку, побу-
ту, поштовху, прибутку,
прикладу, усміху.

1І. Назви річок (окрім за­значених у п. 6 на -а, -я), озер, гір, островів, течій, пів­островів, країн, областей, регіонів тощо: Амуру, Бугу, Ґанґу, Дону, Дунаю, Єнісею, Нілу, Райну, Сейму; Бай­калу, Мічигану, Світязю; Монблану, Ельбрусу, Памі-рц; Ямалу, Криму, Херсо­несу, Саричу,^ Юкатану; Кіпру, Сахаліну, Родосу, Криту; Єгипту, Китаю, Іраку, Казахстану; Донба­су, Ельзасу, Кавказу, Сибі­ру, Алтаю, Руру, Караба­ху, Тіролю, Кашміру.

Давальний відмінок однини

Закінчення	Група	Приклади
-ові, -у	тверда	успіхові (-у), туманові (-у),
		директорові (-у), Петрові (-у);
-еві, -у, -ю	мішана та м'яка	плющеві (у), борщеві (-у),
	після приголос-	товаришеві (-у); велетневі (-ю),
	ного	учителеві(ю), секретареві(-ю),
		каменеві (-ю)\
-еві, -ю	м'яка після	добродієві (-ю), краєві (-ю),
	голосного та	солов'єві (ю), Андрієві (-ю)
	апострофа

Увага! 1. Для уникання одноманітних форм, коли пи­шуться поряд кілька іменників, слід чергувати форми з різними закінченнями, спочатку вживати -ові, -еві (-єві), а тоді - -у (-ю): Гордієнкові Василю Іллічеві, Пет­рові Михайловичу Карпенкові, панові директору, доб­родієві професору, товаришеві Голованю Іванові Оле­говичу.

2. Щоб уникнути немилозвучного збігу та не спри­чиняти спотвореного значення, закінчення -у (-ю) вжи­вають лише:

а) у субстантивованих прикметниках-прізвищах із
суфіксами -ов, -ев, -єв, -ів, -їв, -ин, -ін, -їн: Іванову,
Арсеньєву, Андрухіву, Грйшину, Ільїну та под.;

б) у географічних назвах (із тими ж самими суфікса-
ми): Азову, Києву, Колгуєву, Львову, Харкову та под.;

в) у загальних назвах, якщо закінчення не збігаються
з Р. відмінком: острову, гаражу, гопаку, телевізору та под.

Орудний відмінок однини

1. Закінчення -ом мають:

а) неслов'янські прізвища, що закінчуються на -ов, -ин, -ін:
Бюловом, Мйртином, Дарвіном, Чапліном;

б) географічні назви із суфіксами -ов, -ев (-єв), -їв (-їв),
-ин, -ін (-їн), що не відмінюються як прикметники: Азовом,
Голосієвом, Києвом, Харковом, Святошином, Люботином, Яго-
тином, Хотином, Батурином, Берліном.

2. Закінчення -им мають прізвища твердої групи на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн): Виноградовим, Глібовим, Звегін-цевим, Ковалевим (від Ковалів), Лестим, Бабкіним, Пушкіним, Щепкіним, Ільїнйм.

1^1 Примітки: 1. Із прийменником по в М. відмінку існують паралельні закінчення: по Дніпру — по Дніпрі, але для позначення часу (у значенні після) тільки -і: по обіді, по закінченні.

2. У М. відмінку можливі варіанти закінчень -у та -і: для географічних назв з основою на г, ґ, к, х: у Владивостоку (^Іці), на Единбургу (дзі), у Карабаху (-сі), але тільки у Пе-тербурдзі, у Ляйпциґу, на Люксембургу, у Цюриху.

Кличний відмінок однини

1. Закінчення -у мають:

а) іменники твердої групи із суфіксами -ик, -ок,
-к(о): ударнику, синку, батьку, робітнику (робітни-
че), Шевченку;

б) іншомовні імена з основою на ґ, к, х: Людвіґу, Джеку,
Жаку, Фрідріху;

в) іменники мішаної групи з основою на шиплячий
(крім ж): погоничу, слухачу, товаришу;

г) також іменники: діду, сину, тату.

2. Закінчення -ю мають іменники м'якої^групи: Віталію, учи­телю, Григорію, краю, лікарю, Ігорю (Ігоре), місяцю, розмаю Сале Господи).

3. Закінчення -е мають:

а) безсуфіксні іменники твердої групи: друже, дяче, мосте,
орле, голубе, Петре, Степане, козаче, чумаче, соколе;

б) іменники м'якої групи із^ суфіксом -ець: женче (від
жнець), кравче, молодче, хлопче, шевче, старче —стара
людина Сале: бійцю, знавцю, старцю —жебрак);

в) іменники мішаної групи - власні назви з основою на
шиплячий і загальні назви з основою на р, ж: Дбвбу-
ше, маляре, стороже, тесляре, школяре, Черемоше;

г) географічні назви із суфіксами -ів (-їв), -ов, -ев (-єв),

-ин, -ін (-їн): Харкове, Львове, Києве, Тамбове, Лоєве, Лебедине, Любліне.

ууІ Примітки: 1. Обидва слова набувають форми Кл. відмінка: а) у звертаннях, що складаються із загальної назви та
імені: брате Петре, друже Миколо, колеґо Грицю,
товаришу Віталію;

б) у звертаннях, що складаються із загальної назви та
прізвища: друже Карпенку, колеґо Петрове, добродію
Комарю, товаришу Гармашу;

в) у звертаннях, що складаються з імені та імені по бать-
кові: Володимире Хомичу, Петре Михайловичу.

2. У звертаннях, що складаються із двох загальних назв, переважають форми: добродію бригадире, пане лейтенанте. Форми типу пане капітан іноді вжива­ються для підкреслення офіційності звертання.

Таблиця відмінкових закінчень іменників середнього роду II відміни

Від­мін­ки	Однина	Множина
Тверда група	Мішана група	М'яка група	Тверда група	Мішана група	М'яка група
Н.	-о	-е	-е, -я	-а> -І	-а, -і	-я
Р.	-а	-а	-я	□, -ей	□, -ей	□, -ів, -їв
д-	-у	-У	-ю	-ам	-ам	-ям
3.	Як у Н. відмінку
Ор.	-ом	-ем, -им	-ем, -ям	-ами, -има, -ьми	-ами, -има	-ями
м.	-•/-У/-ОВІ	-•/-У	-І/-Ю	-ах	-ах	-ях
Кл.	Як у Н. відмінку

В Ор. відмінку однини закінчення -ям мають усі іменники на -я; -им - у географічних назвах із суфіксами присвійності -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн), що відмінюються як прик­метники: Горошине - Горошиним, Котелеве - Котелевим, Михал-кове ~ Михалковим, але ті, що відмінюються не як прикметники, мають закінчення -ом: Бородіном, Орєхово-Зуєвом.

Таблиця відмінкових закінчень іменників III відміни

		Множина
Від-	Однина	3 основою	3 ОСНОВОЮ
мінки		на нешиплячий	на шиплячий
Н.	□, (-и)	-і	-і
Р.	-і	-ей, (-ів)	-ей
д.	-і	-ям	-ам
3.	□	-і, (ів)	-і
Ор.	-ю	-ями	-ами
м.	-і	-ях	-ах
Кл.	-Є, (-и)	Як у Н. відмінку

1. В Ор. відмінку відбувається подовження тих приголосних, що стоять між голосними: ніччю, каніфоллю, міддю, сіллю, галуззю, але якщо основа іменника закінчується сполученням приголосних або на губний (б, п, в, м, ф), а також на р, то подовження не відбувається: більшістю, жовчю, якістю, кров'ю, матір'ю, верф'ю.

2. Іменник мати у непрямих відмінках уживається із су­фіксом -ір- або -ер-.

Примітки: 1. Частина іменників III відміни, які на-зивають абстрактні поняття, речовину, у тому числі імен­ники любов, нехворощ, фальш, височінь, далечінь, жовч, не мають форм множини.

2. Іменник мати в Н. відмінку однини має закін­чення -и,.а в Р. та 3. відмінках множини - закінчення -ів. Ці закінчення не є властивими для інших іменників цієї відміни.

3. У Р. відмінку однини іменники III відміни в ху­дожньому та публіцистичному стилях (відповідно до вимови) уживаються також із паралельним закінченням -и: радости, крови, соли та ін.

Відмінювання іменників IV відміни

У таблиці подано відмінювання іменників, що приймають суфікс -ат- (-ят-) в усіх непрямих відмінках, окрім Ор. однини.

Зразки відмінювання

Від­мін­ки	Однина	Множина
н. р. д. 3. Ор. М. Кл.	курч-а орл-я курчатп-и орлятп-и курчатп-і орлят-і курч-а орл-я курч-ам орл-ям (на) курчат-і...орлят-і курч-а орл-я	курчат-а орлят-а курчат орлят курчат-ам орлят-ам курчат-а орлят-а курчат-ами орлят-ами... курчат-ах... орлят-ах курчат-а орлят-а

Зразки відмінювання іменників, що мають суфікс -єн-

Від-		Однина	Множина
мінки
н.	ім'я	сім'я	імена
р.	імені, ім'я	сімені, сім'я	імен
д.	імені	сімені	іменам
3.	Як у Н. відмінку
Ор.	іменем, ім'ям	сім'ям	іменами
М.	(в) імені	... сімені	... іменах
Кл.	Як у Н. відмінку

Іменник плем'я відмінюється так само, як ім'я.

Відмінювання множинних іменників

Множинні іменники мають закінчення, типові для всіх відмін і груп інших іменників. За характером закінчень їх можна по­ділити на чотири типи.

		Типи
Відмінки
І	II	НІ	IV
н.	ножиці	сходи	сани	вила
р.	ножиць	сходів	саней	вил
д.	ножицям	сходам	саням	вилам
3.	Як у Н. відмінку
Ор.	ножицями	сходами	саньми	вилами
м.	(на) ножицях	... сходах	... санях	... вилах
Кл.	Як у Н. відмінку

Родовий відмінок

Закінчення -ів мають іменники: дріжджів, Жигулів, ласощів, обіймів, окулярів, Чернівців та ін.

Закінчення -ей мають іменники: дверей, дітей, людей, гусей, курей, сіней, грошей та ін.

□ - нульове закінчення мають іменники: воріт, грабель Сі граблів), дров, канікул, Карпат, конопель, лещат, ночов, Сум, Черкас, ясел, ясен.

Форми невідмінюваних іменників Не відмінюються

1. Іншомовні загальні назви з кінцевим голосним:

авеню, амплуа, аташе, безе, болеро, Галіфе, денді, динамо, ейре, ему, ембарго, ефенді, жабо, івасі, какао, камікадзе, каное, канте-ле, кашне, кенгуру, ківі, кімоно, колі, круп'є, кюре, леді, макао, мацоні, меню, метро, мікадо, монпансьє, муміє, наці, падре, пе­нальті, пенсне, пері, портмоне, рондо, сальдо, салямі, самбо, сірб-ко, сопрано, сорго, табу, танґо, тире, торі, торнадо, тріо, трюмо, факсиміле, фарсі, фіаско, фойє, фрау, фуете, філе, харчо, шан­соньє, шапіто, шевальє, шосе, шоу та ін.

2. Окремі іншомовні загальні назви з кінцевим приголос­ним: анфас, апаш, жакдб, міс, місіс, містрікс, фрейлейн, фрекен та ін.

3. Іншомовні прізвища з кінцевим голосним: Алаку, Бенуа, Бізе, Бруно, Віардо, Вівальді, Вінчі, Версаладзе, Делоне, Делак­руа, Дюма, Дідро, Камю, Корбюзьє, Кюї, Куїнджі, Ла'нца, Лотяну, Моретті, Мюссе, Пічахчі, Россіні, Руссд та ін.

4. Іншомовні прізвища на -ово-, -аго-, -акі-, -их: Суковб, Бураґо, Таракі, Петрових та под.

5. Іншомовні географічні власні назви з кінцевим голосним: Антйґуа, Верв'є, Баку_{ Гоккайдо, Джагдй, Кіліманджаро, Ко­вентрі, Колорадо, Кутаїсі, Міссурі, Монпельє, Мари, Перу,'Поті, Пуатьє, Тампере, Тарту, Улан-Уде, Урарту, Хонсю, Хуанхе, Цхакая, Чарджоу та на -ово, -іно-, -ино-: Комар6во,М6ніно, Тушино та ін.

6. Чоловічі власні імена іншомовного походження з кінце­вим голосним: Асабе, Бакі, Барі, Даду, Хадхо та ін.

7. Жіночі власні імена іншомовного "походження з кінцевим голосним основи (у, і, е, и, о): Аксилу, Гаяне, Ендебі, Сальді, Кільбіге, Шелеме, Назмі, Янсулд та ін., із кінцевим приголос­ним: Арбйк, Арбинак, Дадар, Джанвт, Мерилін, Мерлін, Мука-рам, Рузагуль та ін.

8. Жіночі прізвища власне українського походження на о: Кухаренко, Сало, Тягнйрядно, Помагайбо, і на приголосний як українського, так й іншомовного походження: Кдшман, Комар, Маковець, Медведчук, Бордюг, Пінчук, Плахтій, Свистун, Са-мокрйк, Коваль, Чак, Петраш, Макаревич, Моріц, Лисиціан, Ральф та ін.

9. Слова числівникового різновиду: півдня, півздшита, піввідра, півсвіту, півснопА, півночі, півхліба, пів'яблука та под.

10. Складноскорочені назви ініціального та ініціально-зву­кового типу: ЗМІ, НАТО, ПАР, НАН, ХТЗ, ХНУ (але: із жеком, від сніду й под.).

11. Назви іноземних часописів: «Тайме», «Уніта», «Фіга­ро»-, «Юманіте» та ін.

Особливості використання іменників у ділових паперах

Слід пам'ятати, що ОДС вимагає:

1. Перевагу віддавати абстрактним, неемоційним, однознач­ним іменникам книжного походження: автор, біографія, варі­ант, Габарит, Гарант, довідка, екзотика, екскурсія, ємність, єство, журі, звершення, зона, інгредієнт, компрометація, кон'юнктура, лабораторія, маркетинг, номенклатура, об'єктивність, побор­ник, прецедент та ін.

неправильно

анонімка

Сотняга гривень

заліковка

маршрутка

фарбовка •

кадровик

астматик

хитрун

забудько

пустуха

горбань

ручище

авто

товарняк

водичка злодюга

правильно

анонімний лист сто гривень залікова книжка маршрутне таксі фарбування кадровий працівник хворий на астму хитрий

людина, яка забуває дівчина (жінка), яка пустує людина з горбом (горбата людина) велика, сильна рука автомобіль

потяг, який перевозить вантаж

(вантажний потяг)

вода

злодій

неправильно

бригадир цеху працівник фірми учитель школи

викладачка хімії касирка (касирша) заводу лаборантка (лаборантша) відділу бригадирка (бригадирша) цеху працівниця фірми учителька школи

Слова (прикметник, дієслово), залежні від найменування посади чи звання, узгоджуються із цим найменуванням лише в чоловічому роді, наприклад: бухгалтер фірми виявив, старший інспектор комісії записав, висококваліфікований кухар ресторану переміг.

Форми жіночого роду набувають лише залежні займенни­ки та дієслова, узгоджуючись із прізвищем, посадою, фахом тощо, наприклад: завідувач кафедри української мови доцент Креч Тетяна Василівна зазначила, що...

Слід звертати увагу на контекст уживання професії чи ста­тусу, наприклад: До кабінету було запрошено секретарку ди­ректора Полякову Л. О. і До кабінету було запрошено секре­таря комісії Полякову Л. О.

У конкурсі перемогла відмінниця 8-А класу Гур'єва Л. Г. й У конкурсі перемогла відмінник народної освіти викладач СШ № 8 Гур'єва Л. Г

Зарахувати на посаду друкаря офсетного друку Козоріну Р. Ю. й Зарахувати на посаду друкарки-референта Козоріну Р. Ю.

Жіночий рід мають слова: авторка, аспірантка, вихованка, дипломантка, дисертантка, кравчиха, поетеса, студентка, уче­ниця та ін.

Г^Л Примітки

*—* і. Лише жіночий рід мають такі слова: друкарка, по­коївка, праля, швачка (на відміну від шевця, який шиє лише взуття).

2„ Рахівниця — прилад для лічби (не фах).

3. Збірні іменники, що позначають:

а) сукупність однакових або подібних понять, істот, тва­рин, предметів тощо заміняти іменниками у формі множини, наприклад: неправильно правильно

акторство гра на кону театру та в кіно

друкарство виготовлення друкарської продукції

поштарі працівники пошти

циркачі працівники цирку

заводчани працівники заводу

городяни мешканці міста

4. Уживати форму Кл. відмінка тільки у звертанні до осіб,
називаючи:

статус — знавцю, колеґо, товаришу

посаду — директоре, завідувачу, голово

звання — професоре, капітане, академіку

професію — лаборанте, перекладачу, секретарю

родича — батьку, мати, сестре, тітко

ім'я — Ігоре (Ігорю), Олеже, Миколо, Юрію

Маріє, Ольго, Наталю, Любове ім'я по батькові — Іллічу, Анатолійовичу, Євгеновичу

Іллівно, Анатоліївно, Євгенівно прізвище — Сороко, Каркачу, Багалію, Бондаре Наприклад: Шановний пане полковнику!

Вельмишановна панно ївго!

Дорога пані Валеріє! Колеґо Дмитре!

Друже Ілле Васильовичу!

Пане Петрашу!

Добродію Чорноволе!

|Л УвагаІ Прізвища у звертаннях іноді можуть мати також форму Н. відмінка.

5. Уникати двозначності та багатозначності іменників без
додаткового пояснення.

неправильно правильно

Голова Костюк О. П. Голова зборів Костюк О. П.

зауважила. зробила зауваження.

До 10.07.2002 бригаді До 10.07.2002 бригаді

Куця В. Г. треба побілити Куця В. Г. треба побілити

актову залу стелю в актовій залі.

На сходах стояв дипломат. На сходах стояв невеликий

металевий дипломат.

На сходах стояв сивий

дипломат.

Іноді двозначність можлива у випадку збігу Р. та Д. відмінків:

Своєчасне фінансування адміністрації. Для уточнення слід доповнити вираз: Своєчасне фінансування з боку адмініст­рації або Своєчасне фінансування адміністрації іноземними інвесторами.

6. Указуючи час за роком, узгоджувати іменник із числів-
ником, займенником чи прикметником не в М. відмінку з при-
йменником у (в), а в Р. відмінку без прийменника, наприклад:

неправильно правильно

У 2001 р. (році)... 2001 р. (року)...

У першому році.... Першого року...

У цьому (тому) році... Цього (того) року...

У наступному році... Наступного року...

Але: у четвер, у неділю, у грудні, у липні (без слова місяці).

7. Нульового закінчення для іменників чоловічого роду
II відміни у 3. відмінку однини:

підписали акт, отримав лист, узяв олівець, видав наказ і под.

8. Уживати іменник, дотримуючись унормованих форм числа,
наприклад:

неправильно

придбали нову шкіряну мебель зробили позначки різними

чорнилами похорони призначили на...

правильно

придбали нові шкіряні меблі зробили позначки різним «чорнилом

похорон призначили на...

9. Пам'ятати, що:

— кількісний іменник раз у сполученні із числівником та іменником половина має форму рази: Продук­тивність підприємства збільшилась у два з полови­ною рази. Якщо дробовий числівник виражений десят­ковим дробом, то маємо форму раза. Продуктивність підприємства збільшилась у два й чотири десятих раза;

— в Ор. відмінку множини іменників II відміни та мно­жинних іменників слід використовувати лише закін­чення -ами (-еми), -има, наприклад: неправильно правильно

з п'ятьма колісьми із п'ятьма колесами

літак з іноземними гістьми літак з іноземними гостями

повернулись з грішми повернулись із. грошима

— одиниці виміру мають паралельну форму в Р. відмінку множини: децибелів і децибел, ватів і ват, але лише бітів, гаусів, джоулів, ергів, мілібарів, байтів. Форма множини може позначати не саму речовину, а її конкретні види, сорти, типи: Залізницею прибува­ли мінеральні добрива, машинні масла, грузинські вина. Але Наприкінці XX й на початку XXI ст. (століття, а не століть), бо однорідними членами є не числів­ники, а іменники кінець, початок;

— однина є засобом узагальнення, коли вказує на нероз­членованість, цілісність однорідних іменників: Пере­везено ввесь урожай соняшнику. Та коли невизначе-ну кількість однорідних іменників можна порахувати чи виміряти, слід уживати форму множини: Завчас­но було придбано комплекти спортивних костюмів;

— не можна відмінювати неживі предмети як живі істо­ти, наприклад:

неправильно правильно

Для транспортування Для транспортування

будматеріалів будматеріалів

використовували використовували

потужних КрАЗів і МАЗів. потужні КрАЗи й МАЗи.

10. Надавати перевагу не дієссловам, а віддієслівним імен­никам, які забезпечують однозначність і водночас узагальненість змісту, наприклад:

неправильно правильно

допомагати надати допомогу

доручити дати доручення

змагатися провести змагання

наїхати зробити наїзд

оглянути здійснити огляд

переговорити вести переговори

Хоча в наказах, розпорядженнях та інших документах при­пускається форма наказового способу дієслова (доручити, огля­нути та под.).

11. Іменник (додаток) після дієслів повідомляти, сповіщати ставити в 3. відмінку, а не в Д., наприклад:

неправильно

повідомити студентові сповістити інженерові Карпенку Б. Т.

правильно

повідомити студента сповістити інженера Карпенка Б. Т.

12. Уживання низки дієслів пов'язано з іменником, який повинен стояти в Р., а не в 3. чи Д. відмінку, наприклад:

правильно

зазнати біди завдати шкоди пильнувати чистоти шкодувати грошей на освіту радіти з перемоги

Та це правило не варто застосовувати до іменників II відміни чоловічого роду однини, які мають закінчення -у, -ю, оскільки воно (закінчення) збігається з Д. відмінком, наприклад:

неправильно

запобігти вибуху було

неможливо рейтингу не варто

довіряти ремонту передувала

інвентаризація

правильно

запобігти вибухові було

неможливо рейтингові не варто

довіряти ремонтові передувала

інвентаризація

Але якщо буде зв'язок присудка, висловленого заперечним дієсловом, й додатка — іменника (предмета чи об'єкта), об'єкт ставиться переважно в Р. відмінку, наприклад:

неправильно

інструкція не гарантує

безпеку делегати не можуть

висловити свої погляди не варто починати оранку ми не припинимо боротьбу відповідь на це не

знаходили півроку

правильно

інструкція не гарантує

безпеки делегати не можуть

висловити своїх поглядів не варто починати оранки ми не припинимо боротьби відповіді на це не

знаходили півроку

13. Іменники з дієсловами відмовлятися, ухилятися слід уживати в Р. відмінку з приймеником, наприклад:

неправильно

ухилятися навчання відмовлятися подорожі правильно

ухилятися від навчання відмовлятися від подорожі

14. Прізвища, що дорівнюють назвам істот, предметів або явищ, слід уживати в поєднанні з ім'ям, назвою посади тощо: Викли­кати водія Зайця; Завершити дослід лаборантові Комарю.

Прикметник

Прикметник називає ознаку, якість або властивість предмета, явища, істоти. За значенням прикметники поділяються на якісні, відносні й присвійні. Усі вони змінюються за родами, числами й відмінками, а якісні, окрім того, мають ступені порівняння.

Ступені порівняння якісних прикметників

Окрім звичайної форми, прикметник має ще два ступені порів­няння - вищий і найвищий.

1. Прикметники вищого ступеня вживаються зі словами за, від, ніж, як, проти: Ваші факти є переконливішими, ніж їхні аргументи; Цей контракт вагоміший від минулорічного.

2. Найвищий ступінь означає, що в одному предметі чи по­нятті є найбільше певної якості: Цей архів мав найбільший за обсягом і кількістю стародруків матеріал пам'яток періоду Київської Русі.

Не утворюються ступені порівняння від якісних та присвійних прикметників: білозубий, гнідий, чалий, фіолетовий, світло-зе­лений, кисло-солодкий, порожній, босий, архіскладний, мертвий, сліпий, німий; харківський, материн, морський, тітчин, степо­вий, Оксанин, Сизоненків, Андріїв.

Творення ступенів порівняння прикметників

Є дві форми ступенів порівняння прикметників: проста (пере­дається одним словом) і складена (передається двома словами).

1. Проста форма вищого ступеня порівняння твориться за допомогою суфіксів -іш- або -ш-.

Із суфіксом -іш- основа прикметника залишається без змін: тугий - тугіший, різкий - різкіший, слизький - слизькіший, здоровий - здоровіший.

7 Зубков м.

Із суфіксом -ш- основа прикметника зазнає певних змін:

— суфікси -к-, -ок-, -ек- випадають: короткий - коротший, солодкий ~ солодший, тонкий - тонший, глибокий -глибший, широкий - ширший, далекий - дальший;

— приголосні г, ж, з разом із суфіксом -ш- змінюються на -жч- (таких прикметників лише сім): дорогий - дорож­чий, важкий - важчий, дужий - дужчий, тяжкий - тяж­чий, близький - ближчий, вузький - вужчий, низький -нижчий; це буквосполучення зберігається і в похідних словах: дужчати, подорожчання, ближчати.

У прикметниках: легкий - легший, довгий - довший ці зміни не відбуваються;

— приголосний с разом із суфіксом -ш- змінюється на -щ-(таких прикметників є три): високий - вищий, товстий -товщий (і товстіший), красивий - кращий та в похідних: покращити, потовщення;

— приголосні т, д перед -ш- звучать як ч, але на письмі ця зміна не позначається: короткий - коротший [ корд-ч:и і ], багатий - багатший [ багач:и і ];

— в інших випадках основа залишається без зміни: м'я­кий - м'якший, дешевий - дешевший.

2. Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюєть­ся від простої форми вищого ступеня додаванням префікса най-: тугіший - найтугіший, коротший - найкоротший, вищий -найвищий, багатий - найбагатший.

Не припускається заміна найвищого ступеня порівняння ви­щим ступенем. Тому слід писати: найкраще досягнення, а не краще досягнення; найвища міра покарання, а не вища міра покарання.

Правильно треба вживати найвищий ступінь і в інших випадках: найближчий товариш, а не самий близький товариш, найбільша планета, а не сама більша планета; найостанні-ші, найперші, а не самі останні, самі перші; найдотепніший, або найбільш дотепний, а не самий дотепний, дотепні­ший, найбільш дотепний; високоповажаний, а не самий висо­коповажаний; головний або найголовніший, а не самий го­ловний.

Не можна утворювати зменшену чи збільшену форму від усталених нормативних словосполучень та слів: середня школа, вища освіта, середній спеціальний навчальний заклад; колишній, торішній, позаторішній, минулий, позаминулий.

Без порівняння велика міра якості передається:

а) префіксами пре-, над-, все-, за-, ультра-, архі-:

предобрий, надчутливий, всеосяжний, завеликий (над­то великий), ультрамодний, архіважлйвий;

б) частками (словотворчими) чи, що, як: чималенький,
щонайкращий, якнайдовший;

в) суфіксами -ущ- (-ющ-), -анн- (-янн-), -енн-, -езн-:
значущий, кричущий, нездоланний, незрівнянний;

г) за допомогою прислівників дуже, украй, особливо, над-
звичайно, занадто, більш, найбільш, менш, найменш:
дуже вигідний, украй необхідний, особливо корисний, над-
звичайно популярний, більш вдалий.

Зменшена міра якості передається:

а) суфіксами -уват- (-юват-), -ав- (-яв-): білуватий,
синюватий, золотавий, чорнявий;

б) прислівниками трохи, ледь, не дуже, не зовсім: трохи
низький, ледь теплий, не дуже свіжий, не зовсім смачний.

Дата добавления: 2014-11-29