Організація спрощеної системи оподатковування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва

F

Фінанси підприємств

Грошові кошти всередині фірми можуть з'явитися шляхом інка­сації грошей за векселями. Цей спосіб не допускає великою старіння дебіторської заборгованості. Вилученню дебіторської за­боргованості сприяє факторинг.

У бізнесмена нерідко бувають періоди, коли йому доводиться чекати надходження платежів, а гроші потрібні негайно для прове­дення фінансових операцій. В такому випадку можна продати бор­ги спеціалізованим закладам — факторинговим фірмам. В резуль­таті подібної операції бізнесмен, який продає боргові зобов'язання, протягом 2-3 днів отримує 70-90% від суми вимог у вигляді авансу. Решта 10-30% є своєрідною гарантією, яка призначається до ви­плати при отриманні факторинговою фірмою рахунка на оплату вимог боржником. За ці послуги фірма вираховує з божника певні проценти.

Вдаючись до послуг факторингу, бізнесмен має можливість пере­творити майбутній борг у готівку в потрібний момент, отримуючи до 80% від суми боргу до настання строку платежу, і цим самим по­кращити своє фінансове становище. Одночасно він звільняється від ризику можливих неплатежів, які бере на себе факторингова фірма. Крім того, він скорочує витрати на ведення дебіторських рахунків.

Зношена частина основного капіталу поступово накопичується у грошовій формі у спеціальному амортизаційному фонді, який формується шляхом щорічних амортизаційних відрахувань і вико­ристовується для розширеного відтворення основних фондів.

Амортизація нараховується протягом всього нормативного строку служби основного капіталу, а необхідність в її використанні настає лише після фактичного його вибуття. Тому до моменту заміни основного капіталу, який вибув із експлуатації, амортизація є тимчасово вільною і може використовуватися як джерело фінан­сування виробництва.

В країнах з розвинутою ринковою економікою визначення кон­кретного порядку нарахування амортизації та її варіантів є преро­гативою держави. Амортизація є одним із найважливіших інстру­ментів макроекономічного регулювання, тому що вплив методів амортизації на процес капіталоутворення і обороту в загально­національному масштабі надзвичайно суттєвий.

Основними методами нарахування амортизації сьогодні є ме­тод рівномірної амортизації і метод прискореної амортизації.

При використанні першого методу вартість основного капіталу списується рівними частками протягом всього періоду експлуа-

P.А. Слав'юк

4) кредити від постачальників; 5) дебіторська заборгованість; 6) амортизаційні відрахування*.

Сьогодні для малих і середніх підприємств України це джерело не є головним, оскільки розміри прибутків є невеликими. Крім того, собівартість вітчизняного виробника так завантажена надбавками, що сподіватися йому на високий прибуток не дово­диться. Національний виробник у наш час є абсолютно незахище-ний від дешевого імпорту.

Отже, малі господарські одиниці мають обмежені можливості для перетворення прибутку у додатковий капітал з метою розши­рення виробництва.

Якщо вдало продати маловикористовувані активи (транс­портні засоби, обладнання, приміщення тощо), то можна отримати необхідні гроші. Однак основний капітал підприємств сьогодні на 60-40% зношений, тому продати його на ринку часто дуже важко, а то й неможливо. В стартовій ситуації краще активи брати в орен­ду, ніж купувати у власність.

Якщо спробувати зменшити короткострокові активи (запаси, готову продукцію, незавершене виробництво, товари тощо), то теж можна отримати певні кошти. Однак вилучення цих грошей з обо­роту означатиме спад господарської активності, що автоматично відіб'ється на обсягах виторгу і прибутках фірми.

Якщо постачальник погоджується на оплату покупцем ра­хунків через деякий проміжок часу після отримання товару, то це може дати останньому деякі необхідні короткострокові засоби. Нині часто практикуються поставки товарів «під реалізацію» на строк не більше 1 місяця. Покупець (торговельна фірма) переказує кошти на рахунок постачальника в міру реалізації товару. При цьому проценти за товарний кредит не сплачуються, бо це не передбачається договором поставки.

Деякі фірми-покупці, особливо монополісти, дотримуються ус­таленої практики платежів, з якою мусить погоджуватись будь-яка фірма-постачальник. Так, великі торговельні фірми оплачують свої рахунки через 60-90 днів, незалежно від політики постачальника щодо дебіторської заборгованості чи від знижки за швидку оплату. Якщо фірма-постачальник хоче, щоб її продукція продавалась че­рез фірму-покупця, то вона мусить дотримуватись такого графіка оплати. В даному випадку велика торговельна фірма демонструє елементи диктату на ринку покупця.

* Реверчук С.К._; Крупка М.І. Фінанси малого бізнесу. —Львів: Діалог, 1996. — С. 34. 178

Фінанси підприємств

Грошові кошти всередині фірми можуть з'явитися шляхом інка­сації грошей за векселями. Цей спосіб не допускає великого старіння дебіторської заборгованості. Вилученню дебіторської за­боргованості сприяє факторинг.

У бізнесмена нерідко бувають періоди, коли йому доводиться чекати надходження платежів, а гроші потрібні негайно для прове­дення фінансових операцій. В такому випадку можна продати бор­ги спеціалізованим закладам — факторинговим фірмам. В резуль­таті подібної операції бізнесмен, який продає боргові зобов'язання, протягом 2-3 днів отримує 70-90% від суми вимог у вигляді авансу. Решта 10-30% є своєрідною гарантією, яка призначається до ви­плати при отриманні факторинговою фірмою рахунка на оплату вимог боржником. За ці послуги фірма вираховує з божника певні проценти.

Вдаючись до послуг факторингу, бізнесмен має можливість пере­творити майбутній борг у готівку в потрібний момент, отримуючи до 80% від суми боргу до настання строку платежу, і цим самим по­кращити своє фінансове становище. Одночасно він звільняється від ризику можливих неплатежів, які бере на себе факторингова фірма. Крім того, він скорочує витрати на ведення дебіторських рахунків.

Зношена частина основного капіталу поступово накопичується у грошовій формі у спеціальному амортизаційному фонді, який формується шляхом щорічних амортизаційних відрахувань і вико­ристовується для розширеного відтворення основних фондів.

Амортизація нараховується протягом всього нормативного строку служби основного капіталу, а необхідність в її використанні настає лише після фактичного його вибуття. Тому до моменту заміни основного капіталу, який вибув із експлуатації, амортизація є тимчасово вільною і може використовуватися як джерело фінан­сування виробництва.

В країнах з розвинутою ринковою економікою визначення кон­кретного порядку нарахування амортизації та її варіантів є преро­гативою держави. Амортизація є одним із найважливіших інстру­ментів макроекономічного регулювання, тому що вплив методів амортизації на процес капіталоутворення і обороту в загально­національному масштабі надзвичайно суттєвий.

Основними методами нарахування амортизації сьогодні є ме­тод рівномірної амортизації і метод прискореної амортизації.

При використанні першого методу вартість основного капіталу списується рівними частками протягом всього періоду експлуа-

Р.А. Слав'юк

тації. Наприклад, обладнання з 5-річним строком служби і вартіс­тю в 100 тис. дол. буде списуватись у розмірі 20 тис. дол. щорічно. Це є простий метод, однак він не враховує морального зношення основного капіталу в умовах НТП.

Суть методу прискореної амортизації полягає в тому, що в перші роки експлуатації нових засобів праці на амортизацію списується частина їхньої вартості, яка значно перевищує ту части­ну вартості, що пропорційна строку служби.

За прискореною амортизацією визначається норма щорічного списання на весь строк служби основного капіталу. Однак, якщо протягом першого року вона зараховується до повної вартості ос­новного капіталу, то в наступні роки — до залишкової вартості.

Мале підприємство, використовуючи прискорений метод, от­римує певні фінансові вигоди:

1. Страхує себе від втрат внаслідок морального знецінення еле­
ментів основного капіталу.

2. Амортизація може принести додатковий дохід підприємцю.

3. Зменшуються розміри оподаткованого прибутку і, відповід­
но, податкові платежі державі. Суми, які включені в амортизацій­
ний фонд, не оподатковуються і залишаються у розпорядженні
підприємства.

4. Прискорена амортизація захищає амортизаційні фонди від
інфляції*.

Зовнішніми джерелами фінансування малих підприємств мо­жуть бути комерційні банки, небанківські фінансові установи (страхові компанії, довірчі товариства, інвестиційні фонди, інвес­тиційні компанії, пенсійні фонди), приватні фірми, урядові і регіональні програми, продаж акцій, кошти родичів і друзів та ін.

Кожен вид зовнішнього фінансування підпадає під одну з двох категорій: фінансування шляхом отримання позик і фінансування шляхом випуску акцій. Як правило, фінансування з допомогою по­зик вимагає майнового забезпечення позики (автомобіль, дім, зем­ля, коштовності тощо). Фінансування з допомогою випуску акцій, як правило, не вимагає забезпечення і дає ійвестору право на част­ку власності.

Отже, не треба змішувати довгостроковий кредит із залученням коштів шляхом продажу акцій. Між цими двома формами фінансу­вання є велика різниця. В останньому випадку не вимагається по­вернення грошей. Власник фірми отримав їх в обмін на повну част-

* Реверчук С.К.. Крупка М.І. Фінанси малого бізнесу. — Львів: Діалог, 1996. — С. 37. 180

Фінанси підприємств

ку участі в його фірмі. В такий спосіб власник приймає в свою фірму людей, які здатні ризикувати капіталом. їх більше цікавить по­тенційний дохід, ніж негайний прибуток на інвестований капітал.

В Україні фінансування малих і середніх підприємств за допо­могою випуску акцій є поодиноким явищем. Це пов'язано з тим, що акціонерне товариство як організаційно-правова форма є типо­вою не для малих, а для великих підприємств. І, по-друге, процес корпоратизації в Україні знаходиться у зародковому стані. На різних етапах існування підприємства використовуються різні джерела фінансування

Серед інших зовнішніх джерел фінансування можна виділити кошти родичів і друзів. Це джерело за своїми розмірами і строками є далеко не основним. Такі кошти використовуються для форму­вання стартового капіталу або в екстраординарних випадках функ­ціонування бізнесу. Часто — це короткострокові безпроцентні по­зики, які не проходять через бухгалтерію, тому встановлення їх розміру є проблемою.

Ще одним джерелом фінансування малих підприємств є багаті люди, тобто власники приватних фірм (приватні інвестори). В США, наприклад, з цього джерела фінансується близько ЗО тис. фірм-початківців. В Україні це явище також існує, але у незрівнян­но менших розмірах. Приватні особи, які розпоряджаються своїм капіталом, коли приймають рішення про інвестування, часто кори­стуються послугами радників (бухгалтерів, фінансистів, технічних експертів, юристів).

Банки висувають малим фірмам деякі вимоги. По-перше, дрібний власник мусить вкласти у проект 25-50% власних коштів. По-друге, банки вимагають гарантій у вигляді застави під кредит. По-третє, нерідко деякі банки призначають малим фірмам процен­ти, вищі від базової ставки для великих корпорацій. Короткостро­кові кредити можуть надаватися банками у випадку тимчасової фінансової скрути, яка виникає у зв'язку із витратами виробництва і обороту, не забезпеченими надходженнями коштів у відповідному періоді.

Середньострокові кредити можуть надаватися на оплату облад­нання, поточні витрати, на фінансування капіталовкладень. Довго-стрострокові кредити надають для формування основних фондів. Об'єктами кредитування можуть бути капітальні затрати на рекон­струкцію, модернізацію і розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію тощо.

P.А. Слав'юк

Банківські кредити із забезпеченням поділяються на:

забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінни-ми паперами);

- гарантовані (банками, фінансами або майном третіх осіб);

- з іншим забезпеченням (порука, посвідчення страхової ор­
ганізації);

- незабезпечені (бланкові).

У розвинутій ринковій економіці основними видами за- 'і
безпечення є: \

- передавальні написи на векселях (індосаменти);

- партнер із грошового зобов'язання, тобто особа, яка разом
із позичальником бере на себе зобов'язання з кредиту;

- гарант — особа, яка гарантує оплату векселя шляхом ви­
дачі гарантійного листа;

- відступлення права на оренду. Це також забезпечення як
гарантія. Банк, наприклад, надає позику підприємству, а за
це автоматично отримує орендну плату;

- передача прав на рахунки дебіторів. Банк видає позику
підприємцю під заборгованість дебіторів;

- відкриття гарантійних депозитних рахунків. Кредит ви­
дається під депозит в банку. В цьому випадку банк бере на
зберігання розрахункову книжку клієнта;

- використання страхових полісів. Банк видає кредит під за­
ставу страхового поліса;

- передача цінних паперів. Кредити видаються під заставу
цінних паперів, переважно під 75% від ринкової вартості
цінних паперів;

- товарні квитанції. Банк може видати позику під товарну кви­
танцію, яка свідчить про те, що товари, що забезпечують
кредит, надійшли на спеціалізований склад або зберігаються
у приміщенні, яке контролюється представником банку*.

В практику малого бізнесу України активно впроваджується комерційний кредит — така товарна форма кредиту, об'єктом яко­го можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послу­ги, на які продавцем надається відстрочка платежу.

Іпотечний кредит — це кредит під заставу нерухомого майна. Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки. Предметом іпотеки

* Знциклопедия малого бизнеса, или Как вести своє дело. — М.: Книга Интер-нешнл: Одиссей. 1994. — С. 157-159.

Фінанси підприємств

у разі надання кредиту можуть бути житлові будинки, квартири, виробничі споруди, магазини, земельні ділянки, які є власністю по­зичальника.

Спрощена система оподатковування, обліку і звітності вводить­ся для таких суб'єктів малого підприємництва:

- фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність
без створення юридичної особи й у трудових відносинах з
якими, включаючи членів їхніх родин, протягом року пере­
буває не більш 10 осіб і розмір виручки яких від реалізації
продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500
тис. гривень;

- юридичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності
будь-якої організаційно-правової форми і форми власності,
у яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не
перевищує 50 осіб і розмір виручки яких від реалізації про­
дукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн.
гривень.

Виторгом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вва­жається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий чи рахунок (і) у касу за здійснення операцій із продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Суб'єкти малого підприємництва — фізичні особи — мають право самостійно вибрати спосіб оподатковування доходів за єди­ним податком шляхом одержання свідчення про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємницт­ва — фізичних осіб — установлюється місцевими радами за місцем їхньої державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може складати менше 20 гривень і більше 200 гривень на місяць.

У випадку, якщо фізична особа — суб'єкт малого підприєм­ництва — здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлені різні ставки єдиного податку, їм здобувається одне свідчення і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

У випадку, якщо платник єдиного податку здійснює підприєм­ницьку діяльність з використанням найманої чи праці за участю

Р.А. Слав'юк

в підприємницькій діяльності членів його родини, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Суб'єкт підприємницької діяльності — фізична особа, що спла­чує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відра­хування і перерахування в державні цільові фонди зборів, зв'язаних із виплатою заробітної плати працівникам, що знаходяться з ним у трудових відносинах, включаючи членів його родини.

Суб'єкт підприємницької діяльності — юридична особа, що пе­рейшла на спрощену систему оподатковування, обліку і звітності, самостійно вибирає одну з наступних ставок єдиного податку:

- 6 відсотків суми від реалізації продукції (товарів, робіт, по­
слуг) без обліку акцизного збору у випадку сплати податку
з додаткової вартості відповідно до Закону України «Про
податок на додану вартість»;

10 відсотків суми від реалізації продукції (товарів, робіт, по­слуг), за винятком акцизного збору, у випадку включення податку з додаткової вартості до складу єдиного податку. Спрощена система оподатковування, обліку і звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподатковування, обліку і звітності, передбаче­ної законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

Суб'єкт малого підприємництва, що сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

- податку з доданої вартості, крім випадку, коли юридична
особа вибрала спосіб оподатковування доходів за єдиним
податком за ставкою 6 відсотків;

- податку з прибутку підприємств;

- податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб —
суб'єктів малого підприємництва);

- плати (податку) за землю;

- збору на спеціальне використання природних ресурсів;

- збору у Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації
наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захис­
ту населення;

- збору в Державний інноваційний фонд;

- збору на обов'язкове соціальне страхування;

- відрахувань і зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт
автомобільних доріг загального користування України;

- комунального податку;

- податку на промисел;

Фінанси підприємств

збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг; внесків у Фонд соціального захисту інвалідів України;

- внесків у Державний фонд сприяння зайнятості населення;

- плати за патенти відповідно до Закону України «Про па­
тентування деяких видів підприємницької діяльності».

Підприємства малого бізнесу подають фінансовий звіт, в якому основною частиною є баланс. У статті балансу «Незавершене будівництво» відображається вартість незавершених капітальних інвестицій (включаючи устаткування для монтажу), здійснюваних для власних нестатків суб'єкта малого підприємництва, а також авансові платежі для фінансування таких інвестицій.

У статті «Основні засоби» відображається вартість власних і от­риманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних державних майнових комплексів, віднесених до складу ос­новних засобів, а також вартість інших необоротних матеріальних активів. У цій статті також відображається вартість нематеріаль­них активів.

У статті відображається окремо первісна (переоцінена) і залиш­кова вартість основних засобів, нематеріальних активів і інших не­оборотних матеріальних активів, а також нарахована у встановле­ному порядку сума їхнього зносу. У підсумок балансу включається залишкова вартість, що визначається як різниця між первісною (пе­реоціненою) вартістю зазначених необоротних активів і сумою їхнього зносу на дату балансу.

У статті «Довгострокові фінансові інвестиції» відображаються фінансові інвестиції на період більше одного року, а також всі інші фінансові інвестиції, що не можуть бути вільно реалізовані в який-небудь час.

У статті «Інші необоротні активи» відображаться суми інших необоротних активів, що не можуть бути включені у вищевказані статті розділу «Необоротні активи».

У статті «Виробничі запаси» відображається вартість запасів си­ровини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари (крім інвентарної), будівельних матеріалів і інших матеріалів, при­значених для використання в ході нормального операційною циклу.

У статті «Готова продукція» відображається собівартість виробів на складі, обробка яких довершена і котрі пройшли випробування,

Р.А. Слав'юк

приймання, укомплектовані відповідно до умов договорів із замов­никами і відповідають технічним умовам і стандартам. У цій статті наводиться також покупна вартість товарів, придбаних підприємствами для подальшого продажу.

У статті «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, по­слуги» відображається заборгованість покупців і замовників за реалізовані їм продукцію, товари чи роботи, послуги, включаючи забезпечену векселями заборгованість. У підсумок балансу вклю­чається чиста реалізаційна вартість, що визначається шляхом ви­рахування з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів.

У статті «Дебіторська заборгованість по розрахунках з бюдже­том» відображається визнана дебіторська заборгованість казна­чейських, фінансових і податкових органів.

У статті «Інша поточна дебіторська заборгованість» відобра­жається заборгованість дебіторів, не включена в інші статті дебіторської заборгованості і відбита в складі оборотних активів.

У статті «Поточні фінансові інвестиції» відображаються фінан­сові інвестиції на термін, що не перевищує одного року, що можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, що є еквівалентами коштів).

У статті «Кошти і їхні еквіваленти» відображаються засоби в касі, на поточних і інших рахунках у банках, що можуть бути ви­користані для поточних операцій, а також еквіваленти коштів. У цій статті окремо наводяться засоби в національній і іноземній валюті. У складі витрат майбутніх періодів відображаються витра­ти, що мали місце протягом поточного чи попередніх звітних періодів, але приналежні до наступного за звітним періоду.

У статті «Статутний капітал» наводиться зафіксована в уста­новчих документах загальна вартість активів, що є внеском влас­ників (учасників) у капітал підприємства.

У статті «Додатковий капітал» відображається сума дооцінки необоротних активів, вартість безоплатно отриманих підприємст­вом від інших юридичних чи фізичних осіб необоротних активів і інші види додаткового капіталу. У статті «Резервний капітал» на­водиться сума резервів, створених відповідно до чинного законо­давства установчими документами за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

У статті «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» відо­бражається сума нерозподіленого прибутку.

Фінанси підприємств

У складі забезпечення майбутніх витрат і платежів відобража­ються суми забезпечення для відшкодування майбутніх витрат і платежів (на виплату майбутніх відпусток працівникам, виконання гарантійних зобов'язань і т.п.), а також залишки засобів цільового фінансування і цільових надходжень з бюджету й інших джерел.

У статті «Короткострокові кредити банків» відображається су­ма поточних зобов'язань підприємства перед банками за отрима­ними від них короткостроковими позиками. Зобов'язання по кре­дитах банків наводяться в балансі з обліком належної на кінець звітного періоду до сплати суми відсотків за їхнє користування.

У статті «Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послу­ги» ввідображається сума заборгованості постачальникам і підряд­никам за матеріальні цінності, виконані роботи й отримані послуги, включаючи заборгованість, забезпечену векселями. В цьому ж розділі відображаються «Поточні зобов'язання по розрахунках з бю­джетом», «Поточні зобов'язання по розрахунках зі страхування», «Поточні зобов'язання по розрахунках з оплати праці» відобра­жається заборгованість за нарахованою, але ще не сплаченою сумою оплати праці, а також за депонованою заробітною платою.

До складу доходів майбутніх періодів включаються доходи, от­римані протягом поточного чи попередніх звітних періодів, що відносяться до майбутніх звітних періодів.

Звіт про фінансові результати є другою складовою фінансового звіту.

У статті «Дохід (виторг) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» відображається загальний дохід (виторг) від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг.

Чистий дохід (виторг) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом відрахування з доходу (виторгу) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) непрямих податків і інших відрахувань з доходу.

У статті «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» відображається виробнича собівартість реалізованої про­дукції (робіт, послуг) і собівартість реалізованих товарів.

У статті «Інші операційні доходи» відображаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім доходу (ви­торгу) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): дохід від операційної оренди активів; відшкодування раніше списаних ак­тивів; дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інве­стицій) і т.п.

Р.А. Слав'юк

У статті «Інші операційні витрати» відображаються:

- адміністративні витрати, витрати на збут; собівартість ре­
алізованих оборотних активів (крім фінансових інвестицій);
відрахування на створення резерву сумнівних боргів;

- списання безнадійних боргів; утрати від знецінювання за­
пасів; утрати від операційних курсових різниць; визнані
економічні санкції; відрахування для забезпечення відшко-
дування майбутніх витрат; інші витрати, зв'язані з one-
раційною діяльністю підприємства (крім витрат, що вклю-
чаються в собівартість продукції (товарів, робіт, послуг).

У статті «Інші звичайні доходи» відображаються дивіденди, відсотки, доходи від участі в капіталі й інші доходи, отримані від фінансових інвестицій; дохід від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів; дохід від неопе-раційних курсових різниць; інші доходи, що виникають у процесі звичайної діяльності, але не зв'язані з операційною діяльністю підприємства.

У статтях «Надзвичайні витрати» і «Надзвичайні доходи» відо-бражається відповідно: утрати від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій і т.п.), включаючи витрати на за­побігання виникнення утрат від стихійного лиха і техногенних аварій; суми страхового відшкодування і покриття утрат від над­звичайних ситуацій за рахунок інших джерел; чи доходи утрати від інших подій і операцій, що відповідають визначенню надзвичайних подій.

У статті «Чистий фінансовий результат» відображається чистий прибуток.

Елементи операційних витрат

У розділі II Звіту про фінансові результати «Елементи опера­ційних витрат» наводиться сума відповідних елементів операцій­них витрат (на виробництво і збут, керування й інші операційні ви­трати), що зазнало підприємство у процесі своєї діяльності протя­гом звітного періоду.

Фінанси підприємств

Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва
Баланс на________ 200 _ ρ

Форма №1-м Код за ДКУД

Актив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
	2
І. Необоротні активи Незавершене будівництво
Основні засоби:
залишкова вартість
первісна вартість
знос
Довгострокові фінансові інвестиції
Інші необоротні активи
Усього за розділом І
II. Оборотні активи Виробничі запаси
Готова продукція
Дебіторська заборгованість за товари, зоботи, послуги: чиста реалізаційна вартість
первісна вартість
резерв сумнівних боргів
Дебіторська заборгованість за зозрахунками з бюджетом
Інша поточна дебіторська заборгованість
Поточні фінансові інвестиції
Грошові кошти та їх еквіваленти:
у національній валюті
в іноземній валюті
Інші оборотні активи
Усього за розділом II
III. Витрати майбутніх періодів
Баланс

Дата добавления: 2014-11-29