МОДУЛЬ №2

Лекція.

Тема 4.1. Платіжна система виконання бюджетів.

План:

1. Поняття платіжної системи.

2. Механізм взаємостосунків користувачів коштів з казначейською системою.

3. Технічне забезпечення здійснення платежів. Б. 58-60.

1. Поняття платіжної системи.

Платіжна ситема – система, що забезпечує переказування грошових коштів (платежів) між банківськими установами.

Платіжна система виконання державного бюджету є частиною національної платіжної системи, при якій держава виконує функції отримувача і відправника платежів державного сюжету.

Платежі бюджету – переказ грошових коштів від держави до зовнішнього отримувача і від зовнішнього отримувача до держави. Тобто платіж складається з двох складових: надходжень і виплат.

Коли переказ коштів здійснюється між декількома державними відомствами – це внутрішній платіж у системі органів Державного казначейства України.

Діюча платіжна система виконання Державного бюджету України регулюється національним банком України, Міністерством Фінансів України, Державним казначейством України у відповідності до покладених на ці органи функцій.

Платіжна система виконання бюджету включає три елементи:

1. Система норм, що встановлюють провила надходження платежів;

2. Технічне забезпечення здійснення платежів.

3. Механізм взаємостосунків користувачів коштів з казначейською системою.

2. Механізм взаємостосунків користувачів коштів з казначейською системою.

Стосунки між користувачами коштів і системою Державного казначейства України здійснюється шляхом обміну інформацією у вигляді документів.

Облік касових операцій за доходами базується на щоденній банківській звітності за видами податків, яка є єдиним джерелом інформації з виконання державного бюджету за доходами.

Казначейське виконання державного бюджету за видатками здійснюється шляхом переказу коштів від Державного казначейства України до його територіальних органів.

Державне казначейство України щоденно доводить до головних розпорядників коштів обсяг асигнувань по КФК і КЕКВ, а останній розподіляє їх між підвідомчими установами.

Головні розпорядники коштів подають до Головного управління Державного казначейства України розподіл бюджетних коштів по областях у розрізі підвідомчих установ.Територіальні органи Державного казначейства України здійснюють видатки державного бюджету шляхом оплати рахунків розпорядників коштів.

3. Технічне забезпечення здійснення платежів.

Другий елемент платіжної системи – технічне забезпечення здійснення платежів.

В Україні діють електронні системи, які дають можливість передавати платежі між рахунками та здійснювати виплати, зараховувати надходження у режимі реального часу.

Касове виконання Державного бюджету України передбачає застосування комп’ютерів та програмного забезпечення, яке необхідне для казначейської платіжної системи.

Органи Державного казначейства мають високий рівень автоматизації, необхідний для виконання функцій.

Важливим у технічному забезпеченні здійснення платежів є високий рівень надійності та захищеність системи.

Лекція.

Тема 4.2. Єдиний казначейський рахунок.

План:

1. Економічний зміст та призначення Єдиного казначейського рахунку.

2. Рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства України.

3. Порядок відкриття реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків.

4. Власні надходження бюджетних установ. Ю. ст..125-128

5. Положення про Єдиний казначейський рахунок. НПА

1. Економічний зміст та призначення Єдиного казначейського рахунку.

Державне казначейство України здійснює платежі по видатках державного бюджету через систему своїх органів шляхом безготівкового перерахування коштів.

З цією метою в банківських установах, що визначені державою відкрито бюджетний рахунок, який називається «Єдиний казначейський рахунок».

Єдиний казначейський рахунок – це рахунок, відкритий державному казначейству України в національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ).

Ці рахунки відкриваються в установах Національного банку України та комерційних банках, що визначені Кабінетом Міністрів України та Національним банком України.

На Єдиний казначейський рахунок зараховується загальна сума надходжень відповідно до бюджетної класифікації.

З Єдиного казначейського рахунку здійснюються платежі на користь тих підприємств, що виконали роботи, надали послуги розпорядникам бюджетних коштів.

Запровадження Єдиного казначейського рахунку дає можливість зосередити державні кошти в руках однієї юридичної особи.

Єдиний казначейський рахунок діє в єдиному режимі і створює загальнодержавну інформаційну систему Єдиного казначейського рахунку, яка обліковує всі операції і дає можливість Головному управлінню Державного казначейства України мати інформацію про:

· баланс Єдиного казначейського рахунку, як результат здійснення операцій на всіх бюджетних рахунках;

· рух коштів по видатках Державного бюджету;

· рух коштів по виконанню місцевих бюджетів.

Державне казначейство України організовує, контролює і забезпечує роботу Єдиного казначейського рахунку.

Територіальні органи Державного казначейства України здійснюють попередній контроль за використанням наявних ресурсів Єдиного казначейського рахунку в межах лімітів.

2. Рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства України.

Виконання державного бюджету здійснюється на підставі відображення Державним казначейством України усіх операцій, у системі відкритих на ім’я органів Державного казначейства України рахунків, із надходження коштів у державний бюджет і їх використання.

В органах Державного казначейства України відкривають рахунки:

1. Бюджетні рахунки:

а) зведені особові рахунки (головні розпорядники);

б) особові рахунки (розпорядникам ІІ ступеня);

в) реєстраційні рахунки; розпорядники ІІІ

г) спеціальні реєстраційні рахунки. ступеня

2. Поточні рахунки (рахунки інших клієнтів).

Зведений особовий рахунок – це рахунок який відкривається в органах Державного казначейства України головним розпорядникам бюджетних коштів для зарахування виділених асигнувань державного бюджету без зазначення кодів бюджетної класифікації видатків і подальшого їх зарахування на особові та реєстраційні рахунки.

Особові рахунки – рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства України розпорядникам ІІ ступеня для зарахування коштів, що підлягають подальшому розподілу та перерахуванню конкретному одержувачу (розпоряднику ІІІ ступеня) бюджетних коштів.

Реєстраційні рахунки – це рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства України розпорядникам і одержувачам коштів державного та місцевих бюджетів, як складові Єдиного казначейського рахунку для обліку операцій за коштами загального фонду відповідного бюджету.

Спеціальні реєстраційні рахунки – рахунки, які відкриваються розпорядникам коштів державного бюджету всіх ступенів та одержувачам коштів для обліку доходів і видатків, передбачених їхніми кошторисами у частині спеціального фонду.

3. Порядок відкриття реєстраційних та спеціальних реєстраційних

рахунків.

Порядок відкриття та використання реєстраційних рахунків регламентується Інструкцією «Про відкриття реєстраційних рахунків органами Державного казначейства України» № 32 від 09.04.97 р.

Для відкриття реєстраційних рахунків заводиться особова справа на розпорядників коштів.

Для відкриття рахунку розпорядники коштів подають до органів державного казначейства України наступні документи:

1. Заява на відкриття рахунку.

2. Довідка про внесення до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України і надається ідентифікаційний код.

3. Копія Положення або Статуту.

4. Помісячний обсяг асигнувань загального фонду.

5. Картка із зразками підписів розпорядників коштів та відбитком печатки.

6. Звіт про виконання кошторису установи на момент переходу на казначейське виконання кошторисів видатків.

Згідно поданих документів здійснюється реєстрація розпорядників у зведеному реєстрі і надається номер кожній бюджетній установі.

Ці номери є складовою реєстраційного рахунку.

Наприклад: № 070601 220 001

001 – код одержувача коштів;

220 – код головного розпорядника (Міністерство освіти);

070601 – код розпорядника коштів (вищі заклади освіти І,ІІ рівнів акредитації).

Реєстраційні рахунки відкриваються на один бюджетний рік на підставі договорів між розпорядниками коштів та органами державного казначейства України.

Порядок відкриття спеціальних реєстраційних рахунків аналогічний відкриттю реєстраційних рахунків.

На спеціальні реєстраційні рахунки бюджетних установ зараховують:

· власні надходження бюджетних установ;

· інші кошти спеціального фонду.

4. Власні надходження бюджетних установ.

Власні надходження бюджетних установ формують спеціальний фонд кошторису доходів і видатків бюджетної установи.

Власні надходження бюджетних установ поділяють на дві групи:

· плата за послуги, що надаються бюджетними установами (код класифікації доходів 24121000) утворюють надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, реалізацію продукції, плата за оренду майна, надходження від господарської діяльності. і використовуються за цільовим призначенням згідно кошторису;

· інші джерела власних надходжень бюджетних установ (код класифікації доходів 24122000) утворюють кошти, перераховані бюджетним установам для виконання окремих доручень, благодійні внески, гранти, дарунки.

Власні надходження бюджетних установ використовуються відповідно до закону про державний бюджет.

Бюджетні установи можуть відкривати спеціальні реєстраційні рахунки за трьома групами коштів спеціального фонду 6

1. Плата за послуги, що надаються бюджетними установами.

2. Інші джерела власних надходжень бюджетних установ.

3. Інші кошти спеціального фонду – до цієї групи відносять кошти. які мають цільове призначення.

5. Положення про Єдиний казначейський рахунок.

Положення про єдиний казначейський рахунок № 122 від 26.06.2002

1. Загальні положення

Це Положення регламентує функціонування єдиного казначейського рахунку - основного рахунку держави для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами державного та місцевих бюджетів через систему електронних платежів Національного банку України.

Єдиний казначейський рахунок - це рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у Системі електронних платежів Національного банку України (далі - СЕН НБУ).

Визначення терміну СЕН НБУ застосовується у відповідності до Інструкції про міжбанківські розрахунки в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 27.12.99 № 621 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2000 № 53/4274.

2. Структура єдиного казначейського рахунку

2.1. Єдиний казначейський рахунок об’єднує кошти субрахунків, що відкриті в Державному казначействі України (центральний рівень), управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

У балансі Державного казначейства України відкритий відповідний єдиний казначейський рахунокрахунок.

Управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - територіальні управління Державного казначейства) рахунки у Національному банку не відкриті.

Безпосереднім учасником СЕП НБУ є Державне казначейство
України.

Для відображення операцій, проведених через СЕП НБУ протягом банківського дня, у СЕП НБУ Державному казначейству та територіальним управлінням Державного казначейства відкриті технічні рахунки.

У балансі Державного казначейства України відкриті відповідні субрахунки територіальних управлінь.

Операції, проведені органами Державного казначейства через СЕП НБУ, відображаються на технічному рахунку Державного казначейства та на відповідних технічних рахунках територіальних управлінь, у балансі Державного казначейства - на відповідному єдиному казначейському рахунку та субрахунках територіальних управлінь.

Державне казначейство України керує видатковими операціями територіальних управлінь, що проводяться через СЕП НБУ, за і допомогою механізму встановлення ліміту технічного рахунку та ліміту початкових оборотів у СЕП НБУ.

Державне казначейство України формує щоденний оборотно-сальдовий баланс рахунків, що є підставою для отримання інформації щодо фактичної наявності коштів для прийняття управлінських рішень та проведення фінансових операцій.

2.2. В органах Державного казначейства, у свою чергу, відкрито:

· рахунки для зарахування надходжень, передбачених законодавством України;

· рахунки розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів;

· рахунки підприємствам, установам, організаціям тощо за операціями, що не відносяться до операцій з виконання бюджетів, але відповідно до вимог законодавства обслуговуються органами Державного казначейства.

. ' 2.2.1. Зазначені в пункті 2.2 рахунки відкриваються на балансі

органів Державного казначейства відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів та Інструкції про відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій по виконанню бюджетів в системі Державного казначейства, затверджених наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 № 119, із змінами та доповненнями.

2.2.2. Операції за рахунками, відкритими в органах Державного
казначейства, здійснюються засобами програмного забезпечення Державного казначейства України.

Схема виконання бухгалтерських проведень за рахунками

визначається технологією обробки платіжних документів у платіжній системі Державного казначейства України.

3. Інші положення

Функціонування єдиного казначейського рахунку забезпечує:

· можливість швидкої мобілізації коштів, які протягом дня надходять на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, та використання їх для проведення бюджетних видатків |і здійснення інших операцій, що не суперечать законодавству України;

· надання інформації органам законодавчої та виконавчої влади за здійсненими на єдиному казначейському рахунку операціями;

· оптимальні можливості для прийняття представниками законодавчої та виконавчої влади оперативних рішень щодо забезпечення ефективного використання коштів бюджетів.

Лекція.

Тема 4.3. Система електронних платежів Національного банку

України.

План:

1. Поняття системи електронних платежів.

2. Структура та складові системи електронних платежів.

3. Електронні платіжні документи системи електронних платежів.

4. Поняття та функціонування програмно – технічних комплексів

системи електронних платежів. Ю. ст.. 139-140. (сам. робота)

1. Поняття системи електронних платежів.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 1721 від 15.09.99 р., Державне казначейство України набуло статусу учасника системи електронних платежів Національного банку України.

Системи електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ) – це загальнодержавна платіжна система, яка забезпечує здійснення розрахунків у електронній формі між банківськими установами, як за дорученням клієнтів банків, так і за зобов’язаннями банків один перед одним на території України.

СЕП НБУ є власністю національного банку України, вона забезпечує розрахунки між банками в національній та іноземній валюті.

СЕП НБУ є закритою системою і контролюється національним банком України.

СЕП НБУ базується на обміні електронними платежами.

Правова основа СЕП НБУ:

1. ЗУ «Про банки і банківську діяльність».

2. ЗУ «Про захист інформації в автоматизованих системах».

3. ЗУ «Про Національний банк України».

Завдання СЕП:

1. Задоволення потреб економіки.

2. Удосконалення кредитно – монетарної політики Національного банку України.

3. Зменшення часу на виконання міжбанківських розрахунків та на обіг грошових коштів.

4. Високий рівень безпеки міжбанківських розрахунків.

5. Високий рівень внутрішнього бухгалтерського обліку і контролю.

Функції СЕП:

1. Проведення розрахунків між банками України.

2. Ефективне використання тимчасово вільних ресурсів банків.

3. Контроль Національного банку України щодо кореспондентських рахунків комерційних банків.

4. Обмін електронною інформацією щодо розрахунків.

5. Контроль за достовірністю даних на всіх стадіях розрахунків.

6. Захист інформації від несанкціонованого доступу.

2. Структура та складові системи електронних платежів.

Структура СЕП:

1. Центральна Розрахункова Палата, яка організовує функціонування СЕП та керує роботою регіональних розрахункових палат.

2. Мережа регіональних розрахункових палат – це підрозділи регіонального управління Національного банку України, які обслуговують банки.

3. Банки.

Склад СЕП:

1. Програмне забезпечення (комп’ютерні програми).

2. Телекомунікаційне середовище (апаратура зв’язку, системне програмне забезпечення).

3. Засоби захисту інформації (програмне, нормативне, адміністративне).

3. Електронні платіжні документи системи електронних платежів.

Одним із засобів безготівкових розрахунків є електронні платіжні документи.

Електронні платіжні документи – це документи визначеного формату, що містять установлені реквізити і несуть інформацію про рух коштів, мають форму електронних записів.

В Україні в основному діють електронні:

· платіжні доручення;

· платіжні вимоги.

Реквізити електронних документів:

1. Реквізити платіжного документа:

· номер, дата, банківські реквізити та реквізити підприємства;

· спосіб перерахування коштів;

· сума платежу із зазначенням валюти;

· призначення платежу, вид платежу;

· код бюджетних платежів.

2. Технологічні реквізити:

· електронно - цифровий підпис;

· ідентифікатор того, хто виготовив електронний платіжний документ;

· назви файлів СЕП в яких цей документ транспортується (від банку відправника документа до одержувача документу).

Напрямок переміщення коштів між двома банками залежить від ознаки Дебету, Кредиту електронного документа.

Кредитовий документ – це платіжне доручення, за яким клієнт «банку А» доручає перерахувати кошти на рахунок клієнта «банку Б» (одержувача документу).

Кредитовий документ є найбільш поширеним СЕП.

Дебетовий документ – платіжна вимога. за якою клієнт «банку А» (відправник документа) доручає списати кошти на рахунок клієнта «банку Б» (одержувач документа) на свою користь.

Дебетові документи використовуються рідко і становлять не більше 1% від загальної кількості.

4. Поняття та функціонування програмно – технічних комплексів

системи електронних платежів.

Програмно-технічні комплекси СЕП відповідають трьом рівням структури СЕП.

І. Рівень Центральної розра­хункової палати (ЦРП) обслуго­вується програмно-технічним ком­плексом АРМ-1, який виконує:

· перевірку правильності й узгодженості функціонування РРП;

· синхронізацію роботи СЕП (тобто визначає час виконання учасниками основних операцій;

· контроль та балансування міжрегіональних оборотів;

· захист системи від несанкціонованого втручання;

· надання звітної інформації в цілому по системі.

II. Рівень Регіональної розрахункової палати (РРП) обслуговується програмно-технічними комплексами АРМ-2. Це комплекс програмно-технічних засобів, призначений для обслуговування банків регіону та організації взаємодії з ін­шими розрахунковими палатами. АРМ-2 виконує:

· обмін електронними розрахунковими документами та техно­логічною інформацією між РРП і банками цього регіону - учасниками СЕП;

· ведення технічних кореспондентських (субкореспондентських) рахунків банку регіону;

· обмін електронними розрахунковими документами з АРМ-2 інших РРП;

· синхронізацію роботи учасників СЕП у межах регіону;

· бухгалтерський та технологічний контроль за проходженням платежів;

· захист електронних розрахункових документів від несанк­ціонованого втручання;

· застосування санкцій до порушників технології;

· передачу результатів розрахунків на кінець робочого дня до ОДБ регіонального управління Національного банку для відображення проведення коштів через СЕП на реальних коррахунках.

III. На рівні банків-учасників СЕП використовується прог­рамно-технічний комплекс АРМ НБУ.

Це комплекс прог­рамних і технічних засобів призначений для передачі, прий­мання та перевірки файлів СЕП між банком-учасником розрахунків і РРП. АРМ НБУ виконує:

· перевірку коректності пакетів електронних розрахункових документів, підготовлених банком;

· обмін пакетами платіжних документів та службовою (техно­логічною) інформацією з РРП;

· передачу електронних розрахункових документів від/до ОДБ банку;

· захист документів від несанкціонованого втручання;

· довідкові функції.

Кожному банку - учаснику СЕП НБУ присвоюється код банку (МФО). Банки укладають угоди про кореспондентські відносини з регіональними управліннями НБУ, тобто укла­дають угоду "про відкриття кореспондентського (субкореспондентського) рахунку". Цей рахунок призначений для збері­гання власних коштів банків (із статутного фонду, резервного та інших фондів) та проведення міжбанківських розрахунків. Кожен з банків має свою внутрішню платіжну систему.

Кореспондентським називається рахунок, який відкри­вається комерційному банку - юридичній особі.

Субкореспондентським — рахунок, який відкривається установі комер­ційного банку (філії, відділенню, управлінню), що не є юри­дичною особою. У більшості випадків обслуговування цих рахунків відбувається однаково.

Ведення коррахунків банків покладено на опера­ційні відділи регіональних управлінь НБУ.

Коррахунки ведуться в електронній формі засобами про­грамного комплексу "ОДБ ОПЕРУ" (операційний день банку операційного управління) або "ОДБ ОПЕРВ" (операційний день банку операційного відділу).

Лекція.

Тема 5.1. Казначейське обслуговування бюджетів за доходами.

План:

1. Загальна характеристика доходів.

2. Суть та призначення бюджетної класифікації.

3. Класифікація доходів бюджету.

4. Повноваження Державного казначейства України з виконання бюджетів

за доходами. Б. ст.. 35.

Дата добавления: 2014-11-29