Головні напрями антропологічних студій

-46

И

М

Антропометрія

Основу антропологічної методики складає антропо­метрія, тобто виміри тіла або скелета людини. За традицією, вона включає також антропоскопію — візуальне визначення так званих якісних, або описових, ознак, які не піддаються вимірюванню. Для оцінки величини (ступеня вираженості) якісних ознак їх умовно відносять до певних категорій (наприклад, відтінок кольору волосся: світле, змішане, темне та ін.). Розрізняють такі розділи антропо­метрії:

• краніометрію та краніоскопію — вивчення вимірних та
описових ознак черепа;

• остеометрію та остеоскопію — дослідження розмірів та
візуальних характеристик кісток посткраніального скелета;

• соматометрію та соматоскопію — визначення розмірів та
якісних ознак тіла живої людини, включаючи голову.

• Антропометричні обстеження останньої називають кефа-\
лометрією та кефалоскопією.

Традиційна антропологічна методика з роками поповнилася новими розділами: одонтологією, котра вивчає будову зубів; дермато­гліфікою, завданням якої є дослідження папілярних ліній та візерун­ків долоні; гематологією, або серологією, — вивченням груп крові, та ін.

Антропометр у розібраному стані:

/ — штати»; 2 — сегмент для ішміріопашія широтних розмірі»

\ І і-з

ИІІ

Ковзний циркуль

Антропометричний інструментарій

Він складається зі спеціальних інструментів і прила­дів, призначених для вимірів окремих показників людського тіла і кісток скелета, та шкал і муляжів, які застосовуються для виявлення описових ознак.

Антропометрична стрічка використовується для вимірів окруж­ностей людського тіла: грудей, голови, кінцівок тощо. Це — тонка металева стрічка довжиною 2 м з міліметровою розбивкою.

Ковзний циркуль призначений для вимірів невеликих лінійних відстаней. Складається з пласкої металевої пластини з міліметровою шкалою (лінійки) та двох поперечних ніжок: нерухомої, закріпленої на нульовій позначці,-та рухомої, що, вільно пересуваючись уздовж

■*. *■■,■•■

Програма й методика антропологічних досліджень

Напрями та методи історичної антропології

лінійки, фіксує відстань між двома точками. Ніжки мають різні кінці: гострі, за допомогою яких здебільшого вимірюють черепи, та заокруглені, які застосовуються під час вимірів живих людей. Довжина ковзного циркуля — 220— 300 мм.

Координатний циркуль дає змогу вимірювати відстань (висоту) від певної точки до лінії, проведеної між двома точками, розташо­ваними в іншій площині. Складається з довгої металевої пластини (лінійки), нерухомої та рухомої ніжок, між якими на спеціальній муфті перпендикулярно закріплена ще одна ніжка. Остання рухається як уздовж, так і поперек лінійки, що дає змогу фіксувати не лише лінійні, а й висотні розміри. Діапазон шкали лінійки — 180 мм, перпендикулярної ніжки — 80 мм.

муфта, до якої прикріплена загнута пластина. Така система рухомих стояків і муфт з пластинами дає змогу встановити череп у так званій франкфуртській горизонтальній площині, яка проходить через верхні краї слухових отворів і нижній край лівої очної орбіти.

Гоніометр, котрий також слугує для вимірювання кутів черепа, — це транспортир із закріпленою в центрі стрілкою. На задній поверхні транспортира є муфта з гвинтом, за допомогою якої гоніометр можна закріпити на округлій ніжці ковзного або товщинного циркуля.

Мандибулометр застосовується для фіксації розмірів та кутів нижньої щелепи. Складається з підставки і двох рухомих площин із міліметровими шкалами.

Координатний циркуль

Товщинний циркуль із припасованим штативом

Моллісона

■А'}

Мандибулометр

Остеометрична дошка, або вимірювальний штатив Р. Мартіиа — це прилад, призначений для остеометричних вимірювань. Він скла­дається з горизонтальної дошки розміром 65 х 22 см з міліметровою розміткою, двох прикріплених до неї під прямим кутом верти­кальних дощечок заввишки 8 см та дощечки трикутної форми, що її можна вільно пересувати по горизонтальній дошці. Нульова познач­ка шкали знаходиться на стику вертикальних дощечок. Розміри кісток фіксуються за допомогою рухомої дощечки.

Товщинний циркуль (великий або малий) застосовується для вимірів відстаней між точками, які розташовані на сферичних поверхнях тіла чи кісток. Складається з двох рухливих пластин, з'єднаних між собою гвинтом. Нижні половини пластин мають пряму, а верхні — дугоподібну форму. Між пластинами закріплена лінійка з міліметро­вою шкалою, яка дає змогу фіксувати відстань між розведеними кінцями циркуля. Розмах великого товщинного циркуля становить 600 мм, малого — 250 мм.

Штатив Моллісона, призначений для вимірювання кутів черепа, складається з трьох вертикальних стояків, два з яких можуть обер­татися навколо основного на 180°. На верхівках стояків розміщені рухомі муфти, де вільно пересуваються горизонтальні пластини. Крім того, на одному із допоміжних стояків розташована ще одна

Вимірювальний штатив

Мартіна (остеометрична

пл\\\хх

дошка)

За характером, напрямами та об'єктами досліджень розрізняють палеоантропологічні дослідження та вивчення живих людей.

Об'єктом палеоантропологічних досліджень є кісткові рештки людей із поховань широкого хронологічного діапазону — від доби

Програма й методика антропологічних досліджень

нижнього палеоліту до середньовіччя. Найчастіше це черепи й зуби, які найкраще зберігаються у грунті, викінчення кінцівок, тазові кістки тощо. Збирання й транспортування кісткових решток перед-бачає дотримання спеціальних правил.

Важливим завданням палеоантропологічного дослідження є ви­значення статі та віку.похованих. Такі індивідуальні характеристики лягають в основу демографічних розрахунків, котрі дають уявлення про статевовіковии склад, тривалість життя та соціальну структуру давніх суспільств.

Наступний етап палеоантропологічного дослідження — індиві­дуальні виміри черепів та підрахунки індексів, що вказують на спів­відношення окремих розмірів. На основі індивідуальних даних вираховують середні значення та розмах варіацій краніометричних ознак у конкретній серії. Це дає змогу реконструювати фізичний тип і за допомогою спеціальних статистичних методів з'ясувати ступінь генетичної спорідненості окремих груп давнього населення земної кулі. Зіставлення їхніх краніологічних характеристик дозволяє вста­новити шляхи міграцій давніх племен, визначити співвідношен­ня місцевого й прийшлого населення в тому чи іншому регіоні, побачити витоки антропологічних особливостей сучасних етнічних груп.

Цю інформацію істотно доповнюють результати остеометричних досліджень. На основі вимірів кісток посткраніального скелета можна реконструювати основні показники фізичного розвитку давнього населення земної кулі, а саме: зріст, пропорції та вагу тіла.

Останнім часом для з'ясування генетичних взаємостосунків давніх популяцій дедалі ширше застосовуються дані одонтологічних досліджень, які є своєрідним містком між давніми та сучасними антропологічними типами. Крім того, розроблені спеціальні методи, які дають змогу за кістковими рештками визначити групи крові давніх людей. Усе це суттєво збагачує дані, отримані на підставі традиційних методів.

У процесі палеоантропологічних досліджень учені фіксують також випадки травм (переломи кісток, поранення тощо), захворю­вань, трепанацій і штучних деформацій черепа, підпилювання зубів із ритуальною метою і т. ін. Ці дані є важливим джерелом інформації про загальні умови життя, рівень медичних знань, світогляд та звичаї давньої людності.

Метою антропологічних досліджень живих людей є висвітлення антропологічного (расового) складу та генетичних взаємостосунків окремих груп сучасного населення земної кулі. Необхідною переду­мовою таких досліджень є правильний вибір контингенту обстежу­ваних: тут слід ураховувати чисельність вибірки, яка повинна скла­дати близько 100 осіб однієї статі, її вікову структуру, інші демо-

Визначення віку й статі за кістками скелета

графічні характеристики, історично-етнографічні дані. Значна увага приділяється визначенню соматоскопічних (описових) ознак: піг­ментації та будови м'яких тканин обличчя, що вимагає спеціальних навичок і значного досвіду. Поряд із традиційними характеристи­ками (соматометрія та соматоскопія) для висвітлення етногенетичної проблематики широко залучаються дані одонтології, дерматогліфіки та гематології. Порівняльний аналіз даних, отриманих за допомогою всіх без винятку систем, проводять лише на підставі середніх значень ознак у конкретній вибірці.

Одним із напрямів антропології, що склався на перетині краніо­логії та соматології, є антропологічна реконструкція обличчя людини за черепом.

Дата добавления: 2014-11-29