Принципи моделювання інноваційних процесів

Суть системного моделювання полягає у поданні та аналізі деякого об’єкта реальності у вигляді системи. Під системою розуміють сукупність об’єктів, компонентів або елементів довільної природи, які утворюють деяку цілісність у тому чи іншому контексті. Кожна система має структуру (сукупність стійких у часі зв’язків між елементами, що утворює цілісність), стан (конкретні значення кількісних характеристик системи, які в кожний момент часу відображають суттєві характеристики системи), поведінку (послідовну зміну станів) та середовище (сукупність об’єктів, які не входять у склад системи, але впливають на її поведінку й описуються вектором).

Управління системою полягає у цілеспрямованому впливі на поведінку системи таким чином, аби вона за деякий час змогла змінити свій початковий стан на інший, який входить у множину допустимих цільових станів.

Тоді під системою управління будемо розуміти сукупність елементів, які наведені на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Сукупність елементів системи управління

Системи управління (СУ) бувають розімкнуті (де відсутній зворотний зв'язок (рис 1.2 ‑ а), де для керування об’єктом (елементом) присутній спеціальний виконавчий пристрій, та замкнуті (де існує зворотний зв'язок (рис 1.2 ‑ б).

а)

б)

Рис. 1.2. а) розімкнута СУ (зворотний зв’язок відсутній);

б) замкнута СУ (існує зворотний зв’язок)

Принцип зворотного зв’язку (ПЗЗ) полягає у виявленні різниці між бажаним і реальним значенням виходу й на основі цього приведенні в дію регулятора для компенсації.

Існує від’ємний зворотний зв'язок, коли в регуляторі два вхідні сигнали (бажане та реальне значення виходу) віднімаються один від одного, і позитивний (коли ці два сигнали додаються).

З точки зору системного аналізу під інновацією можна розуміти цілеспрямовану зміну значень параметрів математичної моделі системи управління які раніше розглядалися як константи. Інновація в системі є однією з найважливіших характеристик її функціонування, яка дозволяє системі зберігати свою цілісність в умовах постійних змін значень елементів середовища.

Автор слова «інновація» Й. Шумпетер розумів під ним комерціалізацію наукових відкриттів, комерціалізацію нової інформації.

Інноваційний процес становить послідовність дій з ініціації інновації, розробки нових продуктів і операцій, їхньої реалізації на ринку і подальшого поширенню результатів.

Інноваційний процес складається з таких основних кроків:

зародження ідеї інновації;

обґрунтування необхідності інноваційної зміни;

оцінка ефективності інновації;

розробка та технічна реалізація інноваційної ідеї;

реалізація інновації в поведінці системи;

просування інновації на ринку вимог.

Модель інноваційної діяльності в економіці можна подати у вигляді системи управління зі зворотним зв’язком, як показано на рис. 1.3.

Рис. 1.3. Функціональна послідовність інноваційного процесу

Дата добавления: 2014-11-29