Сховища 2 страница

Для виявлення β- випромінювань необхідно встановити екран зонда (блока детектування) у положення Б. Піднести зонд (блока детектування) до обстежуваної поверхні на відстань 1,5-2см. Ручку перемикача піддіапазонів послідовно встановлювати в положення х10, х1 і х0,1 до одержання відхилення стрілки мікроамперметра в межах шкали. У положенні екрану Б вимірюється потужність дози сумарного бета-гамма-випромінювання.

Збільшення показань приладу на одному і тому ж піддіапазоні порівняно з гамма-фоном свідчить про наявність бетта-випромінення. Для визначення ступеня радіоактивного забруднення води відбирають дві проби загальним об’ємом 1,5-10 л, одну з поверхневого шару вододжерела, другу – з придонного.

Вимірювання проводять зондом (блоком детектування) у положенні «Б», розміщуючи його на відстані 0,5-1см від поверхні води, і знімають показання з поверхневої шкали. У процесі роботи з приладом ДП-5В у положенні перемикача «∆» стрілка має бути в межах режимного сектора, зачорненої дуги шкали.

4.3 Основні прилади контролю радіоактивного опромінення

Комплект індивідуальних дозиметрів ДП-22В і ДП-24 (рис.2) призначений для вимірювання доз гамма-випромінювань, отри­маних людьми за час перебування на зараженій місцевості або у процесі роботи з радіоактивними речовинами. Комплект ДП-24 складається із зарядного пристрою ЗД-5 дозиметрів ДКП-50-А.

Дозиметр кишеньковий прямопоказуючий ДКП-50-А забезпечує вимірювання індивідуальних доз у діапазоні від 2 до 50 Р при по­тужності дози від 0,5 до 200 Р/год.

Зарядка дозиметрів проводиться від зарядного пристрою комп­лекту ЗД-5 або іншого джерела постійної напруги, яке має плавне регулювання в межах від 180 до 250 В при температурі від -40° до 4-50 °С. Саморозрядка дозиметра за нормальних умов не перебільшує двох поділок за добу.

а - ДП-22-В; б -ДП-24; в - дозиметр ДКП-50-А (1 - лінза; 2 - окуляр; 3 - шкала; 4 - корпус; 5 - тримач; б - об'єктив; 7 - втулка; 8 - іонізаційна камера; 9 - нитка електроскопа; 10 - конденсатор; 11 - внутрішній електрод; 12 - контакт; 13 - обмежувач; 14 - діафрагма; 15 - кільце; 16 - гайка; 17 - захисний ковпачок); г - зарядний пристрій ЗД-5 (3 - зарядне гніздо; 4 - ковпачок зарядного гнізда; 5 - кришка відсіку живлення; 6 - руч­ка потенціометра).

Рисунок 2 - Комплект індивідуальних дозиметрів

Дозиметр ДКП-50-А потребує обе­режного поводження: не можна допускати ударів, па­діння. Для зруч­ності користуван­ня дозиметр має форму авторучки і носять його в кишені одягу. Циліндричний корпус 4, виготовлений із дюралюмінію, є зовнішнім електродом системи «камера – конденсатор». Малогабаритна іоні­заційна камера 8 виготовлена зі струмопровідного преспорошку. Місткість камери 1,8 см³. Зарядний потенціал камери 180-250 В. Конденсатор 10 ємністю 500 пФ. Внутрішній електрод 11 виготовле­ний з алюмінієвого дроту і в місці кріплення має U- подібну форму. Нитка 9 електроскопа кріпиться до U- подібного електрода. Елект­роскоп платинується методом розпилення, утворюючи тонкопровідну систему з великою механічною стійкістю.

Відліковий мікроскоп складається з окуляра 2 (закріпленого гай­кою), об'єктива б з втулкою 7, шкали 3. Шкала має 25 поділок. Ціна поділки 2 Р. Зарядна частина дозиметра включає обмежувач 13 і діафрагму 14 з контактом 12.

Натискуючи на дозиметр у зарядному гнізді, контакт 12 замикає ланцюг: стержень зарядного гнізда - контакт 12 - внутрішній елек­трод 11. Після виймання дозиметра із зарядного гнізда під дією пружних властивостей діафрагми 14 контакт повертається в почат­кове положення, запобігаючи розрядці конденсатора через обмежу­вач 13. Зарядна частина герметизується діафрагмою з прокладкою і гайкою 16 з кільцем 15. Для захисту дозиметра від забруднення його корпус закритий захисним ковпачком 17, який під час зарядки дозиметра відгвинчується. Для кріплення дозиметра до одягу на корпусі є тримач 5. Зарядний пристрій призначений для зарядки дозиметрів. У корпусі ЗД-5 розміщені: перетворювач напруги, ви­прямляч високої напруги, потенціометр-регулятор напруги, лампоч­ка для підсвічування зарядного гнізда, мікровимикач і елементи жив­лення. На верхній панелі пристрою знаходяться зарядне гніздо 3 з ковпачком 4, кришка відсіку живлення 5 і ручка потенціометра 6. Живлення здійснюється від двох елементів типу 1,6 ПМЦ-У-8, які забезпечують безперервну роботу приладу не менше 30 год при струмі споживання 200 мА.

Під час впливу гамма-випромінення на заряджений дозиметр у робочому об'ємі камери виникає іонізуючий струм. Іонізуючий струм зменшує початковий заряд конденсатора і камери, а також потенці­ал внутрішнього електрода. Зміна потенціалу, який вимірюється елек­троскопом, пропорційна експозиційній дозі γ-випромінення. Зміна потенціалу внутрішнього електрода призводить до зменшення сил електростатичного відштовхування між візирною ниткою і трима­чем електроскопа. Візирна нитка зближується з тримачем, а відоб­раження її переміщується по шкалі відлікового пристрою.

Якщо тримати дозиметр проти світла і спостерігати через окуляр за нит­кою, можна визначити отриману експозиційну дозу опромінення.

Заряджають дозиметр ДКП-50-А перед виходом у район радіоактивного забруднення. Для цього необхідно:

· відгвинтити захисний ковпачок дозиметра і захисний ковпа­чок зарядного гнізда ЗД-5, ручку потенціометра зарядного пристрою
повернути вліво до упору;

· дозиметр вставити в зарядне гніздо зарядного пристрою, в цей
час включаються підсвічування зарядного гнізда і висока напруга;

· спостерігаючи в окуляр, злегка натиснути на дозиметр і, повертаючи ручку потенціометра вправо, встановити чорну нитку в полі дозиметра на нульову поділку шкали, після цього вийняти дозиметр із зарядного гнізда і загвинтити ковпачок дозиметра і зарядного гнізда.

Дозиметр заряджений на 50 Р. Так само заряджають решту дози­метрів. Дози опромінення в рентгенах визначають по шкалі безпосе­редньо в осередках забруднення особи, які отримали дозиметри. Показання видні з боку тримача дозиметра через окуляр при спря­муванні оглядового скла на будь-яке джерело світла.

Комплект індивідуальних дозиметрів ІД-1 (рис. 3) призначе­ний для вимірювання поглинутих доз гамма-нейтронного випромі­нювання. Він складається з десяти індивідуальних дозиметрів ІД-1 і зарядного пристрою ЗД-6 (рис. 4). Дозиметр забезпечує вимірюван­ня поглинутих доз гамма-нейтронного випромінювання в діапазоні від 20 до 500 рад з потужністю дози до 366 000 рад/год при енергіях гамма-квантів від 0,08 до 2,2 МеВ. Саморозрядка дозиметра не перебільшує за нормальних умов однієї поділки на добу (рис.3) Принцип будови і роботи до­зиметра ІД-1 такий самий, як ДКП-50-А. Зарядка дозиметра ІД-1 проводиться від зарядного пристрою ЗД-6 або іншого заряд­ного пристрою (крім ЗД-5), який забезпечує плавну зміну вихідної напруги в межах від 180 до 250 В. Зарядний пристрій ЗД-6 скла­дається з таких основних вузлів і деталей: перетворювача механ­ічної енергії в електричну 5, який складається з чотирьох п'єзоелементів, з'єднаних паралельно, і механічного підсилювача, до складу якого входять гвинтовий, клиновий і важільний механізми, зарядно-контактне гніздо 3 для підключення дозиметра, розрядник 4 для обмеження вихідної напруги; руч­ки 2 для регулювання вихідної; дзеркала 6 для освітлення шкали дозиметра при його зарядці.

а - загальний вигляд комплекту; б - зарядний пристрій ЗД-6; в – дозиметр.

Рисунок 3 - Комплект індивідуальних дозиметрів ІД-1

Принцип роботи зарядного при­строю: при обертанні ручки 2 за го­динниковою стрілкою важільний ме­ханізм створює тиск на п'єзоелементи, які, деформуючись, створюють на торцях різницю потенціалів, прикла­дену таким чином, щоб по централь­ному стержню подавався "плюс" на центральний електрод іонізаційної камери дозиметра, а по корпусу "мінус" на зовнішній електрод іонізаційної ка­мери. Для обмеження вихідної напру­ги зарядного пристрою паралельно п'єзоелементам підключений розряд­ник.

1 - тригранник; 2 - ручка; 3- зарядно-контактне гніздо; 4- розрядник; 5 - перетворювач; 6 – джерело.  

Рисунок 4 - Зарядний пристрій ЗД-6 до комплекту ІД-1

Для приведення дозиметра в робочий стан його потрібно заряди­ти. Порядок зарядки дозиметра: повернути ручку зарядного при­строю проти годинникової стрілки до упору; вставити дозиметр у зарядно-контактне гніздо зарядного пристрою; направити зарядний пристрій дзеркалом на зовнішнє джерело світла; добитися макси­мального освітлення шкали поворотом дзеркала; натиснути на до­зиметр і, спостерігаючи в окуляр, повертати ручку зарядного пристрою за годинниковою стрілкою доти, поки зображення нитки на шкалі дозиметра не встановиться на "0", після цього вийняти дозиметр із зарядно-контактного гнізда; перевірити положення нитки на світло: при вертикальному положенні нитки її зображення по­винно бути на "0".

Щоб не допустити похибки дозиметра внаслідок прогинання нит­ки, відрахунок потрібно починати при її вертикальному положенні.

Комплект індивідуальних вимірювачів дози ІД-11 призначений для індивідуального контролю опромінення людей з метою первин­ної діагностики радіаційних уражень. До комплекту входять 500 інди­відуальних вимірювачів дози ІД-11 і вимірювальний пристрій ВП.

1 - окуляр; 2 - тримач; 3 - шкала; 4 - об’єктив; 5 - пружина; 6 - електрод зовнішній; 7 - корпус; 8 - електрод внутрішній; 9 - пружина; 10 - електрод центральний; 11 - конденсатор; 12 - вивід; 13 - обмежувач; 14 - контакт; 15 - діафрагма; 16 - кільце; 17- гайка; 18 - захисний ковпачок; 19 - ковпачок зарядного гнізда.

Рисунок 5 - Будова дозиметра ІД-1

Індивідуальний вимірювач дози ІД-11 забезпечує вимірювання дози гамма - і змішаного гамма-нейтронного випромінення в діапазоні від 10 до 1500 рад. Доза опромінення підсумовується при періодичному опроміненні й зберігається протягом 12 місяців.

Конструктивно ІД-11 складається з корпуса, тримача зі скляною пластинкою (детектором). На тримачі є порядковий номер комплек­ту і порядковий номер індивідуального вимірювача. У корпус встав­лений шнур для закріплення в кишені.

Вимірювальний пристрій ВП призначений для застосування в стаціонарних і польових умовах. Живлення його від мережі змінно­го струму напругою 220 В, а також від акумуляторів напругою 12 В або 24 В.

На передній панелі ВП розміщені: індикаторне цифрове табло, ручки встановлення нуля і калібровок, тумблер "Вкл", світлове табло встановлення нуля (-,0,+), ключ для розкриття ІД-П "Откр", "Закр", вимірювальне гніздо для встановлення детектора індивідуального вимірювача дози, клема "Земля".

Для підготовки вимірювального пристрою до роботи тумблер "Вкл" треба встановити у нижнє положення, ручки "Уст. нуля" і "Калибровка" - в крайнє ліве положення, підключити відповідний ка­бель живлення до приладу, потім до джерела напруги. Після цього тумблер "Вкл" встановити у верхнє положення, при цьому має висві­титися один із покажчиків: "-" або "+" і будь-які цифри на табло. Через 30 хв (після прогрівання) прилад готовий до роботи.

Перед вимірюванням дози ІД-11 витримується не менше 1 год разом з вимірювальним пристроєм ВП в однакових температурних умовах.

Розкрити ІД-11, детектор витягнути з корпуса і вставити у вимі­рювальне гніздо ВП. Великим пальцем правої руки дослати його разом з рухомим стаканом до упору і палець відпустити. Детектор з рухомим стаканом має залишатися заглибленим у вимірювально­му каналі. Цю операцію потрібно повторити 3-4 рази. Записується третій або четвертий показник.

Потім натиснути на детектор до упору і відпустити. Детектор з рухомим стаканом має повернутися у початкове положення, після цього витягнути його з вимірювального гнізда, вставити в корпус і закрити ключем на передній панелі ВП. На табло має встановитися калібрувальне число, якщо воно не встановилося, то поворотом руч­ки "Калибровка" необхідно встановити калібрувальне число і тільки після цього вимірювати дозу наступним ІД-11.

Комплект індивідуальних дозиметрів ДК-0,2 призначений для вимірювання доз гамма-випромінювань, одержаних людьми у процесі ро­боти з радіоактивними речовинами або під час перебування на забруд­неній місцевості. До комплекту ДК-0,2 входять: 10 дозиметрів ДК-0,2 і зарядний пристрій ЗД-6.

Дозиметр вимірює експозиційні дози гамма-випромінення від 0 до 200 мР у діапазоні енергій від 0,084 до 2 МеВ за відсутності бета-випромінення з енергією вище 0,6 МеВ в інтервалі температур від -20 до +35 °С.

Похибка вимірювання дозиметра в нормальних умовах (темпера­тура навколишнього середовища - 20 ± 5 °С, атмосферний тиск 100 ± 4 кПа (750 ± 30 мм рт. ст.), відносна вологість повітря 65 ± 15 %) не перевищує ± 10 % від кінцевого значення шкали). Саморозряд дозиметра не повинен перевищувати:

· в нормальних умовах за 24 години 2 поділки;

· в умовах температури -20 °С за 4 години - 2 поділки;

· в умовах відносної вологості 95 % при температурі +20 °С за

48 годин - 3 поділки. Дозиметр встановлюється на "0" з допомогою зарядного пристрою ЗД-6 або іншого пристрою, що забезпечує плав­ну зміну постійної напруги в межах від 180 до 250 В.

Конструкція дозиметра ДК-0,2 показана на рис.6.

Циліндричний корпус (3) є зовнішнім електродом іонізаційної камери.

1 - окуляр; 2 - шкала; 3 - корпус; 4 - камера іонізації; 5 - скляна нитка; 6 - електрод; 7 - ізолятор; 8 - обмежувач; 9 - діафрагма; 10 - оправа захисна; 11 - контакт; 12 - об'єктив; 13 - корпус; 14 - тримач

Рисунок 6- Будова дозиметра ДК-02

Іонізаційна камера (4) пресується з токопровідного преспорошку, ізолятор (7) має високі ізоляційні властивості. Внутрішній електрод (6) виготовляється з алюмінієвого дроту і в місці кріплення (скляної нитки має U- подібну форму). Скляна нитка (5) кріпиться U - подібного електрода у двох точках. Скляна нитка з електродом зібраному вигляді платинується методом катодного розпилення, утворюючи токопровідну систему з великою механічною стійкістю. Відліковий механізм складається з окуляра (1), об'єктива (12) і шкали (2). Шкала має 20 поділок. Ціна однієї поділки відповідає 10 мР.

Зарядна частина дозиметра - це контактна група, яка складаєть­ся з обмежувача (8) і діафрагми (9) із контактом (11). При натис­канні на дозиметр у зарядному гнізді контакт (11) замикає ланцюг: стержень зарядного гнізда, контакт (11), внутрішній електрод (6).

Корпус дозиметра закритий захисною оправою (10) для захисту діафрагми

від забруднення. Для кріплення дозиметра до одягу на корпусі є пружинний тримач (14).

Конденсатор, утворений камерою і внутрішнім електродом, заря­джається до певного потенціалу. При впливі гамма-випромінення в робочому об'ємі камери повітря іонізується і потенціал камери змен­шується. Зменшення потенціалу камери пропорційне експозиційній дозі опромінення, тому, вимірюючи зміну потенціалу, можна судити про одержану дозу опромінення.

Зміна потенціалу камери проводиться з допомогою мініатюрного електроскопа, що вмонтований в середину дозиметра. Відхилення рухомої системи електроскопа - платинованої нитки - вимірюєть­ся за допомогою відрахункового мікроскопа зі шкалою, відградуйованою в мілірентгенах.

Підготовка до роботи і порядок роботи дозиметра ДК-0,2 ана­логічні дозиметру ДКП-50А і ІД-1.

4.4 Прилади хімічної розвідки і контролю зараження

Для визначення ступеня зараження отруйними і сильнодіючими ядучими речовинами повітря, місцевості, споруд, обладнання, транс­порту, техніки, засобів індивідуального захисту, одягу, продуктів хар­чування, фуражу, води застосовують прилади хімічної розвідки і га­зосигналізатори або відбирають проби й аналізують їх у хімічній лабораторії.

Виявлення і визначення отруйних і сильнодіючих ядучих речо­вин ґрунтується на зміні забарвлення індикаторів під час взаємодії з цими хімічними речовинами. Залежно від взятого індикатора і зміни його забарвлення визначають тип ОР, а порівняння інтенсивності отриманого забарвлення з кольоровим еталоном дає можливість ви­значити приблизну концентрацію небезпечної хімічної речовини або щільність забруднення

Прилади хімічної розвідки і контролю зараження мало від­різняються один від одного. На оснащенні формувань і установ ЦО знаходяться такі прилади і комплекти: військовий прилад хімічної розвідки ВПХР, прилад хімічної розвідки ПХР, прилад хімічної розвідки медичної і ветери­нарної служб ПХР-МВ, напівавтоматичний прилад хімічної розвідки ППХР, медична польова хімічна лабораторія МПХЛ, автоматичний газосигналізатор ГСП-1 і ГСП-11.

Військовий прилад хімічної розвідки ВПХР (рис. 7) призначе­ний для виявлення й оцінювання ступеня небезпеки зараження отруйними речовинами повітря, місцевості, техніки, транспорту за допомогою індикаторних трубок ІТ.

За допомогою ВПХР можна визначити зарин, зоман, Ві-Ікс, іприт, фосген, дифосген, синильну кислоту, хлорціан при температурі +4-40°С і -4-40°С та відносній вологості повітря до 100 %.

У металевій коробці 1 розміщені: насос 2, насадка до нього 3, за­хисні ковпачки 4, протидимні фільтри 5, патрони для грілки 6, грілка 7, штир 8 для пробивання патронів, лопатка 9 для відбору проб, ліхтар 10 для роботи у темний час доби, касети 11 з ІТ, паспорт і інструкція користування приладом.

1 - металева коробка; 2 - насос; 3 - насадка до насоса; 4 - захисні ковпачки; 5 - протидимні фільтри; 6 - патрони для грілки; 7 - грілка; 8 - штир для пробивання патронів; 9 - лопатка для відбору проб; 10 - ліхтар; 11 - касети з індикаторними трубками.

Рисунок 7-Військовий прилад хімічної розвідки ВПХР

Насос призначений для прокачування до­сліджуваного повітря через індикаторні трубки. В рукоятці штока є ампуловідкривач. На головці насоса розміщений ніж для надрізан­ня і заглиблення при обламуванні кінців індикаторних трубок.

Насадка до насоса призначена для роботи з насосом у диму, при визначенні ОР на місцевості, різних об'єктах, у ґрунті й сипких матеріалах.

Касети з ІТ призначені для роз­міщення десяти індикаторних трубок ІТ. Індикаторні трубки (рис.8) - це скляні запаяні труб­ки, всередині яких знаходяться ам­пули з реактивами і наповнювача­ми. ІТ маркіровані кольоровими кільцями, що показують, яку ОР можна визначити за допомогою даної трубки. У комплекті ВПХР є три види індикаторних трубок: з одним червоним кільцем і червоною крапкою для визначення зарину, зоману, Ві-Ікс; з одним жовтим кільцем для визначення іприту; з трьома зе­леними кільцями для визначення фосгену, синильної кислоти і хлор, ціану. Вони укладені в паперові ка­сети по 10 штук. Для визначення ОР типу Сі-Ес і Бі-Зет призначені трубки ІТ-46. До комплекту вони не входять і постачаються окремо.

Грілка призначена для підігрі­вання індикаторних трубок під час виявлення ОР при температурі на­вколишнього повітря від -40 °С до +15 °С. Грілкою користуються для підігрівання ІТ на іприт при темпе­ратурі нижче 4-15 °С на зоман - нижче 0 °С, а також для відтаювання ампул в індикаторних трубках.

а - з червоною крапкою і кіль­цем - для визначення зарину зоману і Ві-Ікс; б - з трьома зелени­ми кільцями - для визначення синильної кислоти, хлорціану і фосфогену; в - з одним жовтим кільцем для визначення іприту; 1 - корпус трубки; 2 - наповню­вач; 3 - ватні тампони; 4 - об­тічник; 5 - ампули; 6 - маркіровочні кільця.  

Рисунок 8- Індикаторні трубки

Протидимні фільтри застосову­ють під час визначення ОР у диму повітря, в якому є речовини кислого характеру, в сипких матеріалах, а також для відбору проб диму.

Захисні ковпачки призначені для розміщення в них проб ґрунту, сипких матеріалів і захисту внутрішньої поверхні лійки насадки від зараження краплями стійких ОР.

У разі підозри щодо наявності у повітрі ОР потрібно надіти проти­газ і обстежити повітря за допомогою ІТ, які є в наборі.

Обстежувати повітря індикаторними трубками необхідно у такій послідовності: ІТ з червоним кільцем і крапкою; ІТ з трьома зеле­ними кільцями; ІТ з жовтим кільцем.

Для визначення ОР нервово-паралітичної дії в небезпечних концентраціях (0,00005-0,1 мг/л і більше) необхідно взяти дві індика­торні трубки з червоним кільцем і крапкою. Користуючись ножем на головці насоса (рис.9), надрізати, а потім відламати кінці інди­каторних трубок,

потім ампулорозкривачем з червоною рискою і крапкою розбити верхні ампули обох трубок. Вставити відкриту ІТ маркірованим кінцем в отвір ампулорозкривача насоса з маркіру­ванням того ж кольору. Насос потрібно держати вертикально, а ІТ підводити в отвір ампуло­розкривача знизу.

а - надрізання кінців індикаторної трубок за допомогою ножа в насосі; б - обламування кінців індикаторних трубок; в -розбивання ампули індикаторних трубок; г - підсвічування ліхтарем вночі для визначення зміни забарвлення індикаторної трубки.    

Рисунок 9- Основні прийоми роботи з індикаторними трубками

Повертаючи ІТ, натиснути нею на штир ам­пулорозкривача так, щоб розбити в трубці ампулу, при цьому вміст ампули має зволожити на­повнювач трубки (щоб не поріза­ти руки під час розбивання ампул, не допускати, щоб вільний кінець ІТ упирався в долоню). Потім витягнути ІТ і, взявши за верхні маркіровані кінці, 2-3 рази струснути їх навідліг. Одну з трубок не маркірованим кінцем вставити в насос і про­качати 5-6 разів через неї по­вітря, через другу - контрольну - повітря не прокачувати.

Потім ампулорозкривачем розбити нижні ампули обох трубок і після струшування їх спостер­ігати за зміною забарвлення наповнювачів. Збереження червоного кольору наповнювача в дослідній трубці після пожовтіння його в контрольній вказує на наявність ОР у небезпечних концентраціях; одночасне пожовтіння наповнювача в обох трубках - на відсутність 0Р у небезпечних концентраціях.

Вміст цих же ОР у малонебезпечних концентраціях (5*10^-7мг/л) визначають у такій же послідовності, але роблять 50-60 качків на­сосом, нижні ампули розбиваються не зразу, а через 2-3 хв після прокачування повітря. Крім цього, в жарку погоду (35°С і вище) нижню ампулу в контрольній трубці розбивають через 15с після моменту струшування дослідної трубки.

ОР у малих концентраціях присутні, якщо до моменту утворення жовтого забарвлення в контрольній трубці збережеться червоний колір верхнього шару наповнювача дослідної трубки. Зміна кольору до жовтого або рожево-оранжевого вказує на відсутність ОР нервово-паралітичної дії в малонебезпечних концентраціях.

Незалежно від отриманих результатів обстежують повітря на на­явність фосгену, хлорціану і синильної кислоти за допомогою інди­каторної трубки з трьома зеленими кільцями. Послідовність роботи така: надпиляти трубку, обламати кінці, розбити ампулу, вставити трубку не маркірованим кінцем у

насос, зробити 10-15 качків насосом; дивитися на забарвлення верхнього і нижнього шарів наповнювача; верхній шар забарвлюється від фосгену ї

дифосгену, нижній - від хлорціану або синильної кислоти (або хлорціану і синильної кислоти одночасно) і порівняти забарвлення наповнюва­ча з еталоном, нанесеним на касеті для індикаторних трубок з трьо­ма зеленими кільцями (рис. 10)

Рисунок 10 - Еталони забарвлення від ОР наповнювачів індикаторних трубок

Якщо необхідно визначити, від якої ОР виникло забарвлення нижнього шару, потрібно надпиляти другу трубку, обламати кінці розбити ампулу, вставити не маркірованим кінцем у насос, зробити 10-15 качків. Подивитися забарвлення. Відсутність рожево-мали­нового забарвлення в трубці свідчить про наявність у повітрі тільки синильної кислоти.

Після цього визначають наявність у повітрі парів іприту індика­торною трубкою з одним жовтим кільцем. Для цього потрібно обла­мати кінці, вставити в насос, зробити 60 качків, вийняти трубку з насо­са, витримати 1хв і визначити ступінь небезпеки ОР відповідно до еталона на касеті для індикаторних трубок з одним жовтим кільцем.

Для виявлення ОР у диму із застосуванням протидимного фільтра необхідно (рис.11) підготувати ІТ згідно з інструкцією ОР і вста­вити в насос, надіти насадку на головку насоса, закріпити протидимний фільтр,

зробити необхідну кількість качків; зняти фільтр і на­садку, вийняти ІТ і визначити ступінь небезпеки за рекомендаціями для даної ОР.

а - у повітрі; б - в задимленому повітрі з застосуванням насадки протидимного фільт­ра; в - миш'яковистих у воді; г - в урожаї і фуражі; д - визначення зарину, зоману, Ві-Ікс в урожаї й фуражі.

Рисунок 11-Визначення отруйних речовин

Під час обстеження повітря при низьких температурах на на­явність ОР нервово-паралітичної дії за допомогою індикаторних трубок з червоним кільцем і крапкою, роботу виконують у такій послідовності: вставити патрон грілки в центральний отвір корпуса грілки, штирем грілки через отвір у ковпачку патрона розбити ам­пулу, що знаходиться в ньому, штир має бути заглиблений у патрон повністю, повертаючи штир, пересвідчитися в тому, що ампула розбита та, після чого штир вийняти. Вставити дві ІТ (одна дослідна, інша контрольна) у бокові гнізда грілки до відтаювання ампул, тривалість відтаювання залежно від температури становить від 0,5 до 3 хв. Після відтаювання трубки вийняти. Надпиляти й обламати кінці трубок, розбити верхні ампули, 2-3 рази енергійно струснути і про­качати повітря через дослідну трубку 5-6 разів, контрольну трубку тримати в штативі. Після прокачування розшарування рідини у верх­ньому шарі (толуол) при наявності іприту або трихлортриетиламіну з'являється більш інтенсивне жовте забарвлення.

Обстеження повітря трубками з трьома зеленими кільцями при мінусових температурах і трубками з жовтим кільцем при темпе­ратурі нижче 15°С проводити із застосуванням грілки. Трубки підігрівають у грілці 1-2 хв., потім визначають зараженість повітря так, як описано для кожної групи ОР. Необхідно пам’ятати, що перегрівання трубок призводить до їхнього пошкодження.

Визначення отруйних речовин на місцевості, техніці, одязі та різних предметах

Наявність ОР у навколишньому середовищі визначають спочатку за зовнішніми ознаками. Найбільш характерними з них є маслянисті крап­лі, плями, бризки, калюжі, підтікання на землі, снігу, рослинності, тех­ніці та різних предметах, зміна забарвлення рослинності або в'янення.

За зовнішніми ознаками можна визначити давність зараження. При зараженні приблизно до 2 год рослинність, техніка, різні пред­мети вкриті краплями ОР різної величини. Колір рослинності май­же не змінений. Через 8-12 год після зараження рослинність набу­ває бурого (до чорного) забарвлення, на техніці й одязі краплі ОР висихають і стають малопомітними.

Дата добавления: 2014-11-29