ДОДАТКИ 1 страница. Короткий граматичний довідник

Додаток 1

Короткий граматичний довідник

I. Nomen substantīvum

(Іменник)

1. Запис іменника у словнику: спершу подається форма називного відмінка однини (Nominatīvus singulāris); потім – форма родового відмінка однини (Genetīvus singulāris), представлена найчастіше закінченням. Наприклад:

За закінченням Gen. sg. визначається відміна іменника:

	І	II	III	IV	V
Gen. Sg.	ae	i	is	us	ei

Іменник vita належить до першої відміни, адже має закінчення Gen. sg. – ае; discipŭlus, i m – до другої відміни (Gen. sg. – і); verĭtas, ātis f – до третьої відміни (Gen. sg. – is); casus, us m – до четвертої (Gen. sg. – us); dies, ei f – до п’ятої (Gen. sg. – еі).

Відмінок іменника в реченні визначається за таблицею відмінкових закінчень(див. нижче). Напр.: у реченні Puella epistŭlam suae amīcae scribit (дівчина пише листа своїй подрузі) усі іменники належать до першої відміни (перевірте за словником); за відмінковими закінченнями І відміни puella вжито у відмінку Nominativus singularis (закінчення – а), epistŭlam – Acc. sg. (закінчення – аm), amīcae – Dat. sg. (закінчення – аe, відповідає на запитання кому? чому?).

2. Граматичні категорії іменника:

1. Declinatio (відміна).

2. Casus (відмінок) (див. нижче таблицю).

3. Genus (рід): masculīnum (чоловічий), feminīnum (жіночий), neutrum (середній).

4. Numĕrus (число): singulāris (однина), plurālis (множина).

Скорочено позначаються:

– роди: m (masculīnum), f (feminīnum), n (neutrum);

– числа: sg. або sing. (singulāris), pl. (plurālis).

Таблиця латинських відмінків:

відмінок	скорочене позначення	український еквівалент	питання
Nominatīvus	Nom.	називний	хто? що?
Genetīvus	Gen.	родовий	кого? чого? чий?
Datīvus	Dat.	давальний	кому? чому? для кого, для чого?
Accusatīvus	Acc.	знахідний	кого? що? куди?
Ablatīvus	Abl.	орудний і місцевий	ким, чим? де? звідки? чому? як? коли?
Vocatīvus	Voc.	кличний

3. Зведена таблиця відмінкових закінчень:

число

відміна

I

II

II

III

III

III

III

III

III

IV

IV

V

приголосна

приголосна

мішана

мішана

голосна

голосна

рід відмінок

f (m)

m

n

m, f

n

m, f

n

m, f

n

m (f)

n

f

singularis

Nominativus

a

us, -er

um

s, -

-

is, es s

-

is, s, -

e, -

us

u

es

Genetivus

ae

i

i

is

is

is

is

is

is

ūs

ūs

ei

Dativus

ae

o

o

i

i

i

i

i

i

ui

u

ei

Accusativus

am

um

um

em

=Nom

em

=Nom

em

=Nom

um

u

em

Ablativus

ā

ō

ō

e

e

e

e

i

i

u

u

ē

pluralis

Nominativus

ae

i

a

es

a

es

a

es

ia

ūs

ua

ēs

Genetivus

ārum

ōrum

ōrum

um

um

ium

ium

ium

ium

uum

uum

ērum

Dativus

is

is

is

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ēbus

Accusativus

as

os

a

es

a

es

a

es

ia

ūs

ua

ēs

Ablativus

is

is

is

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ēbus

Примітки: 1) Формант -er (II, Nom. sg.) не є закінченням, але належить основі іменника.

2) Відмінок Vocatīvus = відмінку Nominatīvus, за винятком іменників II відміни, які у Nom. sg. мають закінчення –us (для цих іменників Voc. sg. має закінчення –e).

3) Золоте правило середнього роду: іменники, займенники, прикметники середнього роду завжди мають однакові форми у відмінках Nominatīvus, Accusatīvus і Vocatīvus. Nominatīvus, Accusatīvus, Vocatīvus plurālis середнього роду завжди закінчується на “ а ”.

4) Практична основа іменника (тобто та, до якої слід додавати відмінкові закінчення при відмінюванні) визначається за відмінком Genetīvus singulāris шляхом відкидання закінчення цього відмінка. Наприклад, основа іменника homo, ĭnis m – homĭn -; повна форма відмінка Gen. sg. – homĭnis (відмінкове закінчення –

- is).

5) Розподіл іменників третьої відміни по групах:

1. до приголосної групи (classis consŏnans) належить переважна більшість іменників цієї відміни, а саме нерівноскладові (тобто такі, що мають у відмінку Genetīvus singulāris на один склад більше, ніж у відмінку Nominatīvus singulāris), основа яких закінчується на один приголосний. (Наприклад: fur, fu r is, m; lex, le g is, f; verĭtas, a t is, f.)

2. до мішаної групи (classis mixta) належать:

ü рівноскладові іменники (тобто такі, що мають однакову кількість складів у відмінках Nominatīvus singulāris і Genetīvus singulāris), які у Nom. sg. мають закінчення - is або - es. (Наприклад: pisc is,is m; vulp es, is f.)

Винятки: canis, is, m; iuvenis, is, m ® приголосна група.

ü нерівноскладові іменники, основа яких закінчується на 2-3 приголосних. (Наприклад: ars, a rt is, f.)

Винятки: pater, tris, m; mater, tris, f; frater, tris, m; parens, ntis, m, f ® приголосна група.

3. до голосної групи (classis vocālis) належать:

ü переважна більшість прикметників 3^ої відміни;

ü іменники середнього роду, які у Nom. sg. закінчуються на - e, -al, -ar. (Наприклад: mar e, maris, n; anim al, alis, n; exempl ar, aris, n).

6) Основа іменників третьої відміни у відмінку Nominatīvus singulāris зазнає певних змін через фонетичні процеси, що створює певні труднощі при пошуку іменника у словнику.

Закономірності утворення відмінка Nom. sg. наступні:

а) Основа закінчується на -n

схема	правило	приклад
-ōn → -o	якщо основа закінчується на - ōn, то кінцевий - n у Nom.sg. випадає	sermonĭbus має закінчення -ĭbus, основа sermōn-, Nom. sg. sermo
-ĭn → -o (m,f)	у іменників чоловічого і жіночого родів -ĭn у Nom.sg. дає -о	imagĭnum має закінчення -um, основа imagĭn -, Nom. sg. imāgo (іменник жіночого роду)
-ĭn → -en (n)	у іменників середнього роду - ĭn у Nom. sg. дає - en	nomĭne має закінчення - e, основа nomĭn -, Nom. sg. nomen (іменник середнього роду)

б) Основа закінчується на -t, -d; -c, -g

схема	правило	приклад
-t, -d → -s	якщо основа закінчується на -t, -d, то у Nom. sg. ці приголосні змінюються на -s	salūtem має закінчення - em, основа salūt -, Nom. sg salus; pedes має закінчення - es, основа ped -, Nom. sg. pes
-c, -g → -x	якщо основа закінчується на -c, -g, то у Nom. sg. ці приголосні змінюються на -x	paci має закінчення - i, основа pac -, Nom. sg pax; legĭbus має закінчення - ĭbus, основа leg -, Nom. sg. lex

NB: якщо в основі багатоскладового іменника приголосним -t, -d; -c, -g передує -ĭ-, то в Nom. sg ця голосна змінюється на -е-:

milĭtes має закінчення - es, основа milĭt -, Nom. sg. miles;

judĭcum має закінчення - um, основа judĭc -, Nom. sg judex.

в) Основа закінчується на -r

схема	правило	приклад
-ōr → -or, -os	якщо основа закінчується на -ōr, то Nom. sg. закінчується на -or в багатоскладових іменниках або на -os в односкладових	pastōrem має закінчення - em, основа pastōr -, Nom. sg. pastor; mōre має закінчення - е, основа mōr -, Nom. sg. mos
-ŏr, -ĕr → -us	якщо основа закінчується на -ŏr або - ĕr, то Nom. sg. закінчується на - us	corpŏra має закінчення - а,основа corpŏr -, Nom. sg. corpus; genĕris має закінчення - is, основа genĕr -, Nom. sg. genus

II. Nomen adjectīvum

(Прикметник)

1. Прикметники бувають:

ü I-II відміни

ü III відміни.

Відміна прикметника визначається за словниковою формою:

І-ІІ	ІІІ
словникова форма	родові закінчення	словникова форма	родові закінчення
m	f	n	m	f	n	m	f	n	m	f	n
bonus,	a,	um	-us	-a	-um	celer,	eris,	ere	(-er)	-is	-e
niger,	gra,	grum	(-er)	-a	-um	brevis,	e	-is	-e
І відміна – жіночий рід; ІІ – чоловічий і середній	sapiens, ntis	-ntis – закінчення Gen. sg.

Тобто, прикметники bonus, a, um (хороший) і niger, gra, grum (чорний) відмінюються у жіночому роді (словникове закінчення a) за першою відміною, а у чоловічому (словникові закінчення -us, -er) та середньому (словникове закінчення um) родах – за другою відміною. Пркметники: celer, eris, ere (швидкий); brevis, e (короткий) та sapiens, ntis (розумний) (які не мають у словнику закінчень a, um) відмінюються за третьою відміною.

Прикметники подібні до celer, eris, ere називаються прикметниками трьох закінчень (кожен рід має своє закінчення у Nom. sg.); прикметники подібні до brevis, e називаються прикметниками двох закінчень (у Nom. sg. чоловічий та жіночий роди мають олнакове закінчення - is, середній – закінчення - e); прикметники подібні до sapiens, ntis називаються прикметниками одного закінчення (всі роди мають однакові форми).

Прикметники ІІІ відміни відмінюються за голосною групою (classis vocalis).

Винятки: vetus, ĕris; pauper, ĕris; dives, ĭtis; princeps, ĭpis; particeps, ĭpis – відмінюються за приголосною групою (classis consonans).

2. Ступені порівняння прикметників (Gradus comparatiōnis adjectivōrum)

Визначають три ступені порівняння:

I – Gradus positīvus (звичайний або нульовий ступінь).

II – Gradus comparatīvus (вищий ступінь).

III – Gradus superlatīvus (найвищий ступінь).

Gradus comparatīvus

Утворюється за допомогою суфікса - iōr -, який приєднується до основи прикметника у звичайному ступені. Наприклад:

Gradus positivus	Gradus comparativus
прикметник у словниковій формі	основа	переклад	Nom. sg.	Gen. sg.	переклад
m, f	n
longus, a, um	long-	довгий	longior	longius	longiōris	довший
niger, gra, grum	nigr-	чорний	nigrior	nigrius	nigriōris	чорніший
celer, eris, ere	celer-	швидкий	celerior	celerius	celeriōris	швидший
brevis, e	brev-	короткий	brevior	brevius	breviōris	коротший
sapiens, ntis	sapient-	розумний	sapientior	sapientius	sapientiōris	розумніший

Примітки:

1) Форма відмінка Nom. sg. прикметників у вищому ступені порівняння відповідає основі цього прикметника у вищому ступені порівняння (у таблиці виділено жирним шрифтом). Як можна побачити у прикладах таблиці, це твердження є слушним для форм чоловічого і жіночого родів. Щодо форми Nom. Sg. середнього роду, то за фонетичними законами відбувається зміна двох кінцевих звуків основи - or на - us. (Для порівняння: іменник середнього роду третьої відміни tempus, oris n має основу tempor -, а Nom. Sg. закінчується на - us.) Таким чином, Nom. sg. прикметників у вищому ступені порівняння у чоловічому і жіночому родах закінчується на - ior, а у середньому – на - ius.

2) Прикметники у вищому ступені відмінюються за приголосною групою ІІІ відміни.

Gradus superlatīvus

1) Утворення:

1. Для більшості прикметників утворюється за допомогою суфікса – issĭm– та родових закінчень - us, a, um:

longus– longissĭmus, a, um (найдовший);brevis– brevissĭmus, a, um (найкоротший).

2. Для прикметників, основа яких закінчуються на - er, – за допомогою суфікса - rĭm - та родових закінчень - us, a, um:

niger – nigerrĭmus, a, um (найчорніший); celer – celerrĭmus, a, um (найшвидший); pauper, eris (бідний) – pauperrĭmus, a, um (найбідніший).

3. Для шести прикметників:

facĭlis, e	(легкий)	® суфікс – lĭm – + родові закінчення - us, a, um
difficĭlis, e	(складний)
simĭlis, e	(подібний)
dissimĭlis, e	(неподібний)
gracĭlis, e	(стрункий)
humĭlis, e	(низький)

Наприклад, facillĭmus, a, um (найлегший); simillĭmus, a, um (найподібніший); gracillĭmus, a, um (найстрункіший).

2) Прикметники у Gradus superlatīvus відмінюються за І–ІІ відмінами.

Описовий спосіб утворення ступенів порівняння

– за допомогою прислівників: magis – більш, maxĭme – найбільш використовується

для прикметників, основа яких закінчується на голосний (крім “u”):

necessarius, a, um (необхідний) –

magis necessarius, a, um (необхідніший),

maxĭme necessarius, a, um (найнеобхідніший).

Суплетивні ступені порівняння:

прикметник у словниковій формі	переклад	gradus comparatīvus	gradus superlatīvus
m, f	n
bonus, a, um	хороший	melior	melius	optĭmus, a, um
malus, a, um	поганий	pejor	pejus	pessĭmus, a, um
magnus, a, um	великий	major	majus	maxĭmus, a, um
parvus, a, um	малий	minor	minus	minĭmus, a, um
multi, ae, a	числені	plures	plura	plurĭmi, ae, a

III. Verbum

(Дієслово)

1. Словникова форма дієслова:

scribo	scripsi	scriptum	ěre (3)
p.1 sg. Praes. ind. act.	p.1 sg. Perf. ind. act.	Supinum	Infinitivus, conjug. 3
1-а ос. одн. теп. часу	1-а ос. одн. мин. часу док. виду	супін	інфінітив, цифра вказує на дієвідміну
я пишу	я написав	щоб написати	писати

Примітка: третя словникова форма дієслова (супін) відповідає формі середнього роду пасивного дієприкметника минулого часу (Participium perfecti passīvi), тому форма scriptum має також переклад написане.

2. Граматичні категорії дієслова:

1. Tempus (час):

Недоконаний вид (інфект):Доконаний вид (перфект):

ØPraesens (теперішній час) ØPerfectum (минулий час)

ØImperfectum (минулий час) ØPlusquamperfectum (мин. перед мин.)

ØFutūrum I (primum) (майб. час) ØFutūrum II (secundum)(майб. перед майб.)

2. Modus (спосіб):

ü Indicatīvus (дійсний спосіб),

ü Conjunctīvus (subjunctīvus) (умовний спосіб),

ü Imperatīvus (наказовий спосіб).

3. Genus (стан):

ü Actīvum (активний),

ü Passīvum (пасивний).

4. Persōna (особа):

ü Prima (1)

ü Secunda (2)

ü Tertia (3)

5. Numĕrus (число):

ü Singulāris (однина),

ü Plurālis (множина).

6. Conjugatio (дієвідміна) – визначається за формою активного інфінітива теперішнього часу.

Приклади скорочених позначень:

– часу – Praes. Ind. Act. (Praesens indicatīvi actīvi – теперішній час дійсного способу активного стану), Perf. Conj. Pass. (Perfectum conjunctīvi passīvi – минулий час доконаного виду умовного способу пасивного стану), Imper. Praes. Act. (Imperatīvus praesentis actīvi – наказовий спосіб теперішнього часу активного стану);

– особи – p.1 sg. (persōna prima singulāris – перша особа однини), p.2 pl. (persōna secunda plurālis – друга особа множини).

3. Infinitīvus praesentis actīvi (інфінітив теперішнього часу активного стану)

– має закінчення –re.

– Дієвідміна визначається за тематичним голосним.

– Тематичний голосний – довгий кінцевий голосний основи (ā-І, ē-ІІ, ī-IV):

І дієвідміна am ā re (любити)

ІІ дієвідміна vid ē re (бачити)

ІІІ дієвідміна scribĕre (писати)

IV дієвідміна aud ī re (слухати).

NB: -ĕ- в scribĕre – інтерфікс (з’єднувальний голосний, тобто не належить ні основі, ні закінченню, а лише з’єднує їх).

– Визначення основи теперішнього часу ( i. e. основи інфекта – недоконаного виду):

amā-re для визначення основи інфекта потрібно відкинути

vidē-re закінчення -re інфінітива (для дієслів 1-ї, 2-ї і 4-ї

scrib- ĕ -re дієвідмін) або – - ĕ -re (для дієслів 3-ї дієвідміни).

audī-re

4. Infinitīvus praesentis passīvi (інфінітив теперішнього часу пасивного стану)

– має закінчення -ri: для першої, другої і четвертої дієвідмін; для третьої дієвідміни – закінчення -i.

– amāri, vidēri, scribi, audīri – пасивні інфінітиви даних вище дієслів, мають відповідно значення: бути коханим, бути побаченим або бачитися, бути написаним або писатися, бути зловленим або ловитися, бути почутим або чутися.

5. Imperatīvus praesentis actīvi (наказовий спосіб теперішнього часу активного стану)

Утворюється від основи інфекта за таким зразком:

Infin. Praes. Act.	дієвідміна	p.2 sg.	переклад	p.2 pl.	переклад
amā-re	I	ama	кохай	amāte	кохайте
vidē-re	II	vide	дивись	vidēte	дивіться
scrib- ĕ -re	III	scribe	пиши	scribĕte	пишіть
audī-re	IV	audi	слухай	audīte	слухайте

NB: заборона (заперечна форма наказового способу) в латині утворюється аналітично, за допомогою допоміжних дієслів noli (для однини) і nolīte (для множини) та інфінітива відповідного дієслова:

p.2 sg.	переклад	p.2 pl.	переклад
noli amāre	не кохай	nolīte amāre	не кохайте
noli vidēre	не дивись	nolīte vidēre	не дивіться

etc. (і так далі).

6. Особові закінчення дієслів:

число	особа	actīvum	займенник	passīvum	займенник
singulāris		-o (-m)	я	-or (-r)	мене
	-s	ти	-ris	тебе
	-t	він	-tur	його
plurālis		-mus	ми	-mur	нас
	-tis	ви	-mĭni	вас
	-nt	вони	-ntur	їх

7. Схема утворення часових форм системи інфекта.

Особові форми дієслів складаються з основи, суфікса та закінчення:

Praesens indicatīvi

(теперішній час дійсного способу): основа + закінчення

Imperfectum indicatīvi

(минулий час недоконаного виду основа + -bā-/-ēbā- + закінення

дійсного способу): (- bā - – I і II дієв., - ēbā - – III і IV дієв.)

Futūrum I (primum) indicatīvi

(1^ий майбутній час дійсного способу): основа + -b-/ -a-, -ē- + закінчення

(- b - – I і II дієв., - a - і - ē - – III і IV дієв.;

-a- – 1-а особа однини,

-ē- – інші особи).

8. Praesens indicatīvi:

	activi	passivi	activi	passivi	activi	passivi	activi	passivi	activi	passivi
Infin.	amāre	amāri	vidēre	vidēri	scribĕre	scribi	capĕre	capi	audīre	audīri
	I	II	IIIa	IIIb	IV
p.1 sg.	amo	amor	video	videor	scribo	scribor	capio	capior	audio	audior
p.2 sg.	amas	amāris	vides	vidēris	scribis	scribĕris	capis	capĕris	audis	audīris
p.3 sg.	amat	amātur	videt	vidētur	scribit	scribĭtur	capit	capĭtur	audit	audītur
p.1 pl.	amāmus	amāmur	vidēmus	vidēmur	scribĭmus	scribĭmur	capĭmus	capĭmur	audīmus	audīmur
p.2 pl.	amātis	amāmĭni	vidētis	vidēmĭni	scribĭtis	scribĭmĭni	capĭtis	capĭmĭni	audītis	audīmĭni
p.3 pl.	amant	amantur	vident	videntur	scribunt	scribuntur	capiunt	capiuntur	audiunt	audiuntur

(amo – я кохаю, amor – мене кохають).

Дата добавления: 2014-11-29