Consecutio temporum 1 страница

III. Повне узгодження часів відбувається при непрямому запитанні і в підрядних з’ясувальних реченнях зі сполучником quin.

1. Непряме запитання (quaestio obliqua) складається з „головного дієслова”, питального слова і дієслова в кон’юнктиві.

- займенники quis? – хто?; quid? – що?; qualis? – який?; quantus? – наскільки великий?;

- прислівники: ubi? – де?; unde? – звідки?; quo? – куди?; cur? – чому?; quando? – коли?; quot? – скільки?;

Nescio, quo nos duxerit. – Не знаю, куди він нас привів.

Nescio, quo nos ducturus sit. – Не знаю, куди він нас приведе.

Nesciebam, quo nos duceret. – Я не знав, куди він нас вів.

Nesciebam, quo nos duxisset. – Я не знав, куди він нас привів.

Nesciebam, quo nos ducturus esset. – Я не знав, куди він нас приведе.

2. Підрядні додатку зі сполучником quin залежать від дієслів і висловів зі значенням заперечення: non dubito – не сумніваюсь; quis dubitat? – хто сумнівається?; nemo dubitat – ніхто не сумнівається; fieri non potest – не може бути.

Non dubito, quin me ames. – Не сумніваюсь, що ти мене любиш.

Non dubito, quin me amaveris. – Не сумніваюсь, що ти мене полюбив.

Non dubito, quin me amaturus sis. – Не сумніваюсь, що ти мене полюбиш.

Non dubitabam, quin me amares. – Я не сумнівалась, що ти мене любив.

Non dubitabam, quin me amavisses. – Я не сумнівалась, що ти мене полюбив.

Non dubitabam, quin me amaturus esses. – Я не сумнівалась, що ти мене полюбиш.

IV. Modus coniunctivus в підрядних реченнях часто залежить від сполучників ut, cum, si.

Ut – що, щоб; заперечна форма ne – щоб не і ut non – що не. Приєднує підрядні речення мети, наслідку, додатку, пояснення. Після ut вживається Praesens coniunctivi, якщо в головному реченні теперішній або майбутній час; або Imperfectum coniunctivi, якщо в головному реченні минулий час.

1. Ut (ne) finale – мети (для чого? з якою метою?).

Lupus currit, ut agnum capiat. – Вовк біжить, щоб спіймати ягня.

Lupus currebat, ut agnum caperet. – Вовк біг, щоб спіймати ягня.

Agnus currit, ne a lupo devoretur. – Ягня біжить, щоб вовк його не з”їв.

Non vivimus, ut edamus, sed edimus, ut vivamus. – Не живемо, щоб їсти, але їмо, щоб жити.

2. Ut (ut non) consecutivum – наслідку. В головному реченні відносні займенники і прислівники: tantus, talis – такий; ita, sic – так; tanto, tam, adeo – настільки.

Talis orator hic est, ut omnes ei credant. – Він такий оратор, що всі йому вірять.

Tantam famem vulpes habuit, ut uvam appeteret. – Лисиця була така голодна, що хотіла винограду.

Uva tam alte erat, ut vulpes eam tangere non posset. – Виноград був так високо, що лисиця його не могла дістати.

3. Ut (ne) obiectivum – додатку. В головному реченні дієслова: curāre – піклуватися, studēre – прагнути, postulāre – вимагати, monēre – нагадувати, rogāre – просити.

Rogo, ut ad me venias. – Прошу, щоб ти до мене прийшов.

Medicus curabat, ut aegrotus convalesceret. – Лікар піклувався, щоб хворий видужав.

Medici curabant, ne homines aegrotarent. – Лікарі піклувалися, щоб люди не хворіли.

- Також в головному реченні можуть бути дієслова зі значенням „ боятися ”: timēre, metuĕre, verēri etc. Після таких дієслів сполучник ut або ne non означає бажану подію, а сполучник ne – небажану.

Timeo, ut canis furem mordeat. – Боюся, що собака не вкусить злодія. = хочу, щоб вкусив.

Timebam, ne canis me morderet. – Я боявся, що собака мене вкусить. = не хотів, щоб вкусив.

4. Ut explicativum – пояснення. В головному реченні безособові дієслова і вислови: est – є, буває; fit – буває, відбувається; accidit – трапляється; mos est – є звичай etc.

Saepe accidit, ut erremus. – Часто трапляється, що ми помиляємось.

Приєднує підрядні речення часу, причини, допустові.

Після cum – Imperfectum або Plusquamperfectum coniunctivi. Між подіями в реченні є логічний зв’язок.

Cum Alexander Magnus in India bellum gereret, sagittā vulneratus est. – Коли Олександр Великий воював в Індії, його було поранено стрілою.

Cum Syracusae captae essent, Archimedes occisus est. – Коли Сіракузи було захоплено, Архімеда вбили.

Після cum – indicativus. Між подіями в реченні немає логічного зв’язку.

Cum Caesar in Galliam venit, alterius factionis principes erant Aedui, alterius Sequani. – Коли Цезар прийшов в Галлію, на чолі одної партії були едуї, на чолі іншої – секвани.

Після cum – indicativus. Підрядне є логічним продовженням головного. Cum можна перекласти „тим, що”.

Cum magistri alios docent, ipsi discunt. – Коли (тим, що) вчителі вчать інших, вчаться самі.

Після cum – indicativus. Cum можна перекласти „кожного разу, коли”.

Cum duo faciunt idem, non est idem. – Коли двоє роблять одне й те саме, наслідок не є однаковим.

Після cum – coniunctivus за правилом узгодження часів.

Cum triumphum non videas, tibi describo. – Оскільки ти не бачиш тріумфу, я тобі опишу.

Cum triumphum non vīderis, tibi describo. – Оскільки ти не побачив тріумфу, я тобі опишу.

Cum triumphum non videres, tibi descripsi. – Оскільки ти не бачив тріумфу, я тобі описав.

Cum triumphum non vīdisses, tibi descripsi. – Оскільки ти не побачив тріумфу, я тобі описав.

Після cum – coniunctivus за правилом узгодження часів. В головному реченні часто стоїть прислівник tamen – однак.

Litterae, cum sint paucae, tamen innumerabilia verba efficiunt. – Хоча літер і мало, однак вони утворюють багато слів.

VI. Si – якщо, якби; заперечення nisi – якщо не, якби не. Приєднує умовні речення. В залежності від виду умовного речення після si може бути як індикатив, так і кон’юнктив, при чому час кон’юнктива вказує на можливість/нереальність дії, а також має видове значення: Praesens et Imperfectum coniunctivi – недоконаний вид, Perfectum et Plusquamperfectum coniunctivi – доконаний вид.

Після si – indicativus. Умова, з точки зору мовця, реальна і подія цілком може відбутися.

Si id credis, erras. – Якщо ти цьому віриш, помиляєшся.

Si id credidisti, erravisti. – Якщо ти цьому повірив, помилився.

Si id credes, errabis. – Якщо ти цьому повіриш, помилишся.

Після si – Praesens або Perfectum coniunctivi. Умова в майбутньому видається мовцю можливою, хоча й сумнівною.

Si id credas, erres. – Якби ти цьому вірив, помилявся б.

Si id credideris, erraveris. – Якби ти цьому повірив, помилився б.

Після si – Imperfectum або Plusquamperfectum coniunctivi. Умова і наслідок нереальні.

Si id crederes, errares. - Якби ти цьому вірив, помилявся б. (але це не так)

Si id credidisses, erravisses. - Якби ти цьому повірив, помилився б. (але це не так)

Si quem barbatum faceret sua barba beatum, in orbe circo non esset sanctior hirco. – Якби якого бороданя його борода робила б щасливим, в цілому світі не було б нікого щасливішого за козла.

Si tacuisses, philosophus mansisses. – Якби ти змовчав, залишився б філософом (але ти, на жаль, не змовчав)

VII. Кон’юнктив у підрядних реченнях може залежити також від таких сполучників і займенників:

1. qui, quae, quod – хто, який. Кон’юнктив вживається, якщо в підрядному реченні є відтінок мети, причини, наслідку або допусту.

Hostes legatos ad Caesarem miserunt, qui pacem peterent. – Вороги відправили послів до Цезаря, які б (щоб ті) просили миру. (відтінок мети)

Nihil est, quod deus efficere non possit. – Нема нічого такого, чого б бог не зміг зробити. (відтінок наслідку)

O magna vis veritatis, quae facile se per se defendat. – О велика сила істини, яка (тому що вона) легко сама себе захищає. (відтінок причини)

2. quod, quia – тому що. Кон’юнктив вживається, якщо причина висловлюється не від особи автора, а як думка когось іншого.

Socrates accusatus est, quod iuventutem corrumperet. – Сократа звинуватили, начебто він розбещував молодь.

Fremant omnes licet, dicam, quod sentio. – Нехай всі і буркотять, я все ж скажу, що думаю.

4. dum, antequam, priusquam, donec – коли, доки, до того як. Кон’юнктив передає додатковий смисловий відтінок мети або можливості.

Thraces nihil se moverunt, donec Romani armati transirent. – Фракійці не рушали, доки не пройдуть озброєні римляни.

1.	Abecedarium.	Абетка.	Фонетика
2.	Manus manum lavat.	Рука руку миє.
3.	Vestis virum reddit. (Syrus)	Одяг створює чоловіка.
4.	Veritātem dies apĕrit. (Senĕca)	День відкриває істину.
5.	Ad Kalendas Graecas. (Augustus)	До грецьких календ (на невизначений термін).
6.	Consuetūdo est altĕra natūra.	Звичка – друга натура.
7.	Charta non erubescit.	Папір не червоніє.
8.	Otium post negotium.	Відпочинок після роботи.
9.	Gloria umbra virtūtis est. (Cicĕro)	Слава – тінь мужності.	Іменник 1-а відміна іменника (declinatio I)
10.	Vita homĭnis brevis est.	Життя людське коротке.
11.	Tabŭla rasa.	Чиста дошка.
12.	Terra incognĭta.	Невідома земля.
13.	Ad bestias.	До звірів.
14.	Pro formā.	Заради форми.
15.	Sine curā.	Без турботи.
16.	Aurōra Musis amīca.	Аврора (богиня світанку) – подруга Муз.
17.	Aquĭla non capit muscas.	Орел не ловить мух.
18.	Pecunia non olet. (Vespasiānus)	Гроші не пахнуть.
19.	Vivĕre est cogitāre. (Cicĕro)	Жити – це мислити.	Дієслово. Infinitīvus praesentis actīvi. Imperatīvus
20.	Vivĕre est militāre. (Senĕca)
21.	In aquā scribĕre.	Писати по воді.
22.	Augeae cloācas purgāre.	Чистити Авгієві стайні.
23.	Divĭde et impĕra.	Розділяй і володарюй.
24.	Sustĭne et abstĭne.	Тримайся і утримуйся (девіз стоїків).
25.	Verte.	Перегорни.
26.	Vice versa.	Навпаки.
27.	Festīna lente. (Augustus imperātor).	Поспішай повільно.
28.	Sapĕre aude. (Horatius)	Май сміливість бути розумним.
29.	Vive valeque.	Живи і бувай здоровий (епістолярна формула).
30.	Audi, vide, tace si vis vivĕre in pace.	Слухай, дивись, мовчи, якщо хочеш жити в мирі.
31.	Noli me tangĕre. (Vulgāta)	Не торкайся мене.
32.	Dum spiro, spero.	Доки дихаю, сподіваюся.	Praesens indicativi activi.
33.	Cogĭto, ergo sum. (Carthesius)	Мислю, отже існую. (Декарт)
34.	Age quod agis.	Роби те, що робиш.
35.	Aquĭlam volāre doces.	Вчиш орла літати.
36.	Delphīnum natāre doces.	Вчиш дельфіна плавати.
37.	Elephantum ex muscā facis.	Робиш з мухи слона.
38.	Quo vadis? (Vulgāta)	Куди ідеш?
39.	Bis dat qui cito dat.	Двічі дає, хто швидко дає.
40.	Qui scribit bis legit.	Хто пише, двічі читає.
41.	Qui quaerit, repĕrit.	Хто шукає, знаходить.
42.	Damnant, quod non intellĕgunt. (Quintiliānus)	Засуджують, тому що не розуміють.
43.	Non schōlae, sed vitae discĭmus.	Ми вчимося не для школи, а для життя.
44.	Alter ego.	Другий я.	Особові займенники (pronomĭna personalia).
45.	Ego tibi, tu mihi.	Я тобі, ти мені.
46.	Nec sibi, nec altĕri.	Ні собі, ні іншому.
47.	Inter nos.	Між нами.
48.	Vade mecum.	Іди зі мною (путівник).
49.	Omnia mea mecum porto. (Bias)	Все своє ношу з собою. (Біант, один із 7-ми мудреців).
50.	Qui non est nobiscum, adversus nos est.	Хто не з нами, той проти нас.
51.	Nihil intĕrest.	Нічого не означає.	Verba sum- composĭta.
52.	Debes ergo potes.	Мусиш, отже можеш.
53.	Non potestis Deo servīre et Mammōnae. (Vulgata)	Ви не можете служити Богові та Мамоні.
54.	Corvus albus.	Біла ворона.	2-а відміна іменника (declinatio II).
55.	Circŭlus vitiōsus. (Vulgāta)	Порочне коло.
56.	Malum necessarium.	Невідворотнє зло.
57.	Pia desideria.	Добрі побажання.
58.	Agnus Dei. (Vulgāta)	Божий агнець.
59.	Locus sigilli. (l.s.)	Місце печатки.
60.	Anno domĭni. (AD)	Нашої ери (року від народження Христа).
61.	Curricŭlum vitae. (c.v.)	Автобіографія.
62.	Verba magistri.	Слова вчителя.
63.	Crocodīli lacrĭmae.	Крокодилячі сльози.
64.	Lupus in fabŭlis.	Вовк у байках (про вовка промовка).
65.	Lupus non mordet lupum.	Вовк вовка не кусає.
66.	Medĭcus curat, natūra sanat.	Лікар лікує, природа зцілює.
67.	Medĭce, cura te ipsum. (Vulgāta)	Лікарю, вилікуй сам себе.
68.	Abyssus abyssum invŏcat. (Vulgāta)	Безодня волає до безодні.
69.	Barba non facit philosŏphum.	Борода не робить (тебе) філософом.
70.	Cribrō aquam haurīre.	Черпати воду решетом.
71.	Noli tangĕre circŭlos meos. (Archimēdes)	Не чіпай моїх кіл (креслень).
72.	Nolīte mittĕre margarītas ante porcos. (Vulgāta)	Не розкидуйте перла перед свинями.
73.	Árma virúmque canó. (Vergilius)	Ратні боріння й героїв вславляю (зброю і чоловіка оспівую).
74.	Inter arma silent Musae. (Cicĕro)	Серед зброї мовчать музи.
75.	Exempli gratiā (e.g.).	Заради прикладу (наприклад).	Praepo- sitiōnes.
76.	Pro et contra.	За і проти.
77.	Tu quoque, Brute, contra me. (Caesar)	І ти також, Бруте, проти мене.
78.	Ex officio.	За обов’язком.
79.	Ex abrupto.	Без підготовки.
80.	Ex libris.	З книжок.
81.	Pro publĭco bono.	Задля суспільного добра.
82.	Per aspĕra ad astra.	Крізь терни до зірок.
83.	Ad multos annos.	Многая літа.
84.	Ab incunabŭlis.	З пелюшок (з витоків, з першоджерел).
85.	Ab equis ad asĭnos.	Від коней до віслюків (від кращого до гіршого).
86.	Ab ovo usque ad mala. (Horātius)	Від яйця аж до яблук (від початку до кінця).
87.	Aut cum scuto, aut in scuto.	Або зі щитом, або на щиті (вислів давніх спартанців).
88.	Mala herba cito crescit.	Погана трава швидко росте.	Прикмет- ники 1-2-ї відмін (adjectīva I-II).
89.	Gallīnae albae filius. (Juvenālis)	Син білої курки (улюбленець долі).
90.	Da dextram misĕro.	Подай правицю нещасному.
91.	Natūra abhorret vacuum.	Природа боїться порожнечі.
92.	Credo, quia absurdum. (Tertulliānus)	Вірю, тому що це неможливо.
93.	Arbor mala – māla mala.	Погане дерево – погані плоди.
94.	Et cetĕra. (etc.)	Та інше.
95.	Non multa, sed multum.	Не багатослівно, але змістовно.
96.	Magna di curant, parva neglĕgunt.	Про значне боги піклуються, незначним нехтують.
97.	Errāre humānum est. (Senĕca Major)	Людині властиво помилятися.
98.	Bonis nocet qui malis parcit.	Добрим шкодить той, хто поганих жаліє.
99.	De mortuis aut bene aut nihil. (Chilo)	Про померлих – або добре, або нічого. (Хілон, один із 7-ми мудреців)
100.	Cautus metuit foveam lupus. (Horātius)	Обережний вовк боїться пастки.
101.	Vacāre culpā magnum est solacium.	Бути вільним від провини – велика втіха.
102.	Malo in consilio femĭnae vincunt viros. (Syrus)	У дурних балачках жінки перемагають чоловіків.
103.	Soli soli soli.	Єдиному сонцю землі. (Напис на аркебузі, подарованій Людовіку XIV.)	Adjectīva pronominalia.
104.	Amamĭni si amātis.	Вас люблять, якщо ви любите.	Praesens indicatīvi passīvi. Infinitīvus praesentis passīvi.
105.	Tertium non datur.	Третього не дано.
106.	Cetĕra desiderantur.	Інше бажано.
107.	Clavus clavo pellĭtur.	Клин клином вибивають.
108.	Contraria contrariis curantur.	Протилежне лікується протилежним.
109.	Terra vere plantis vestītur.	Земля навесні вбирається квітами.
110.	Non est tam ater diabŏlus, ac pingĭtur.	Не такий страшний чорт, як його малюють.
111.	Cras, cras et semper cras et sic dilabĭtur aetas.	Завтра, завтра і завжди завтра і так минає вік.
112.	Amāre et sapĕre vix deo concedĭtur. (Syrus)	Кохати і залишатися розумним підвладно лише богу.
113.	Si vis amāri, ama. (Senĕca)	Якщо хочеш, щоб тебе кохали, кохай.
114.	Nemo debet bis punīri pro uno delicto.	Ніхто не може бути двічі покараний за одну й ту ж саму провину.
115.	In principio erat verbum. (Vulgāta)	Спочатку було слово.	Imperfectum et Futūrum I indicatīvi.
116.	Destruam et aedificābo. (Nero)	Зруйную і збудую.
117.	In hōc signo vinces.	Із цим знаком переможеш.
118.	Aut inveniam viam, aut faciam.	Або знайду шлях, або зроблю.
119.	“Cras, cras, – canit corvus, – mutābo colōres”.	„Завтра, завтра, - кричить ворона, - зміню кольори”.
120.	Ut salūtas, ita salutabĕris.	Як ти вітаєш, так і тебе привітають.
121.	Pulsāte et aperiētur vobis. (Vulgāta)	Стукайте і вам відчинять.
122.	Qui ventum semĭnat, turbĭnam metet. (Vulgāta)	Хто сіє вітер, пожне бурю.
123.	Tristis eris, si solus eris. (Ovidius)	Будеш сумний, як будеш самотній.
124.	Aqua et panis – vita canis.	Вода і хліб – їжа (життя) собаки.	3-я відміна іменника (declinatio III).
125.	Hostis humāni genĕris. (Vulgāta)	Ворог роду людського.
126.	Cum grano salis.	З крихтою солі (іронічно, критично, обережно).
127.	Aut Caesar, aut nihil. (Cesare Borgia)	Або Цезар, або ніщо.
128.	Fons vitae.	Джерело життя.
129.	Pater noster.	Отче наш.
130.	Pater familias.	Батько родини.
131.	Alma mater.	Мати-годувальниця.
132.	Stābat Mater dolorōsа.	Стояла Мати зажурена. (католицька молитва)
133.	Rara avis. (Juvenālis)	Рідкісний птах.
134.	Orbis terrārum.	Земна куля.
135.	Aurea mediocrĭtas. (Horātius)	Золота середина.
136.	Sancta simplicĭtas.	Свята простота. (Ян Гус)
137.	Leonīna sociĕtas. (Phaedrus)	Лев’яче співтовариство.
138.	Non quantĭtas, sed qualĭtas.	Не кількість, а якість.
139.	Dura necessĭtas. (Horātius)	Сувора необхідність.
140.	Nuda verĭtas.	Гола правда.
141.	In vino verĭtas. (Horātius)	Істина у вині.
142.	Verĭtas vos liberābit. (Vulgāta)	Істина звільнить вас (зробить вас вільними).
143.	Veritātes aeternae.	Вічні істини.
144.	Ad fontes!	До джерел!
145.	Magna charta libertātum.	Велика харта вольностей.
146.	Mors ultĭma ratio.	Смерть – останній аргумент.
147.	Homo quadrātus.	Людина квадратна (цивілізована).
148.	Homo propōnit, deus dispōnit.	Людина припускає, бог вирішує.
149.	Homo homĭni lupus est. (Plautus)	Людина людині вовк.
150.	Homĭnem quaero. (Phaedrus)	Шукаю людину. (слова Діогена)
151.	Veritātem cognoscĕre omnes homĭnes possunt.	Всі люди можуть пізнати істину.
152.	Panem et circenses.	Хліба і видовищ.
153.	Dura lex, sed lex.	Закон суворий, але він закон.
154.	Lege artis.	За законом мистецтва.
155.	Etiam latrōnes suis legĭbus parent.	Навіть розбійники підкоряються своїм законам.
156.	Lex videt irātum, irātus legem non videt. (Syrus)	Закон бачить розгніваного, розгніваний закона не бачить.
157.	Furem fur cognoscit et lupum lupus.	Злодій злодія впізнає як вовк вовка.
158.	Diem nox premit, dies noctem. (Senĕca)	Ніч іде за днем, день за ніччю.
159.	Pax vobiscum.	Мир вам.
160.	Si vis pacem, para bellum. (Vegetius)	Якщо хочеш миру, готуйся до війни.
161.	Deo, regi, patriae.	За Бога, за царя, за батьківщину. (девіз на гербі)
162.	Urbi et orbi.	Місту і світу. (послання Папи)
163.	Sanguĭne et sudŏre.	Кров’ю і потом.
164.	Ex ungue leōnem (cognoscĭmus).	За пазуром лева (впізнаємо).
165.	Domi leōnes, foris vulpes. (Petronius)	Вдома – леви, поза домом – лисиці.
166.	Dubius Fortūnae orbis. (Ovidius)	Непевне колесо фортуни.
167.	Nulla regŭla sine exceptiōne est.	Немає правила без виключень.
168.	Ab imo pectŏre. (Lucretius)	Від щирого серця.
169.	A fonte puro pura defluit aqua.	Із чистого джерела витікає чиста вода.
170.	Sine labōre non erit panis in ore.	Без роботи не буде хліба в роті.
171.	Amīcus cognoscĭtur amōre, mōre, ōre, re.	Друг пізнається у любові, за характером, у розмові, у справі.
172.	Non est fumus absque igne.	Без вогня немає диму.
173.	Ferro ignique.	Вогнем і мечем.
174.	Quamvis ingenio non valet, arte valet. (Ovidius)	Хоча він не бере талантом, бере мистецтвом.
175.	Qualis rex, talis grex.	Який цар, такий і натовп (таке і суспільство).
176.	Inter caecos luscus rex est.	Серед сліпих – одноокий цар.
177.	Multae regum aures atque ocŭli.	Багато у царів є вух і очей.
178.	Non semper aurem facĭlem habet Felicĭtas.	Не завжди богиня Щастя добре чує (має гарний слух).
179.	Aurĭbus teneo lupum.	Тримаю вовка за вуха (перебуваю у небезпечній ситуації).
180.	Repetitio est mater studiōrum.	Повторення – мати навчання.
181.	Nomen est omen. (Plautus)	Ім’я – це прикмета.
182.	Nomĭna sunt odiōsa. (Cicĕro)	Імена ненависні (не треба називати імен).
183.	Finis corōnat opus.	Кінець увінчує справу.
184.	Tempus consultor optĭmus.	Час – найкращий порадник.
185.	O tempŏra, o mōres! (Cicĕro)	О часи, о звичаї!
186.	Tempŏra mutantur et nos mutāmur in illis.	Часи змінюються, і ми змінюємося разом із ними.
187.	In corpŏre.	У повному складі.
188.	Mens sana in corpŏre sano. (Juvenālis)	У здоровому тілі здоровий дух.
189.	Procul ex ocŭlis, procul ex mente.	Геть з очей, геть із серця.
190.	Barba crescit, caput nescit.	Борода росте, а голова не розуміє.
191.	Quot capĭta, tot sententiae. (Terentius)	Скільки голів, стільки думок.
192.	Una hirundo non facit ver.	Одна ластівка не робить весни.
193.	A mari usque ad mare.	Від моря до моря. (девіз британської чайної компанії)
194.	Procul a Jove, procul a pericŭlo.	Далі від Юпітера, далі від небезпеки.
195.	Quod licet Jovi, non licet bovi.	Що дозволено Юпітеру, не дозволено бику.
196.	Amor tussisque non celantur. (Syrus)	Любов і кашель не сховаєш.
197.	Vim vi repellĕre licet.	На силу слід відповідати силою.
198.	Vis comĭca.	Сила комічна.
199.	Vis inertiae.	Сила інерції.
200.	Virĭbus unītis.	Об’єднаними зусиллями.
201.	Omne initium difficĭle est.	Будь-який початок важкий.	Прикметники 3-ї відміни (adjectiva declinationis III).
202.	Omnis ars natūrae imitatio est. (Senĕca)	Всіляке мистецтво наслідує природу.
203.	Sol omnĭbus lucet.	Сонце світить усім.
204.	Amor omnia vincit. (Vergilius)	Любов все перемагає.
205.	Labor omnia vincit. (Vergilius)	Праця все перемагає.
206.	Omnia praeclāra rara. (Cicĕro)	Все прекрасне рідкісне.
207.	Naturalia non sunt turpia. (Senĕca)	Що природно, не огидно.
208.	Bellum omnium contra omnes. (Hobbs)	Війна всіх проти всіх.
209.	Ars longa, vita brevis. (Hippocrătes)	Життя коротке, мистецтво довговічне.
210.	Sapienti sat. (Terentius)	Розумному достатньо.
211.	Vicīnus bonus – ingens bonum.	Хороший сусіда – велике благо.
212.	Commūnis opinio doctōrum.	Спільна думка вчених.
213.	Perpetuum mobĭle.	Вічний двигун.
214.	Genus irritabĭle vatum. (Horatius)	Дратівливе плем’я поетів.
215.	Simĭlis simĭli gaudet.	Подібний радіє подібному.
216.	Amor non est medicabĭlis herbis. (Ovidius)	Любов травами не вилікувати.
217.	Artes liberāles.	Вільні мистецтва (заняття наукою та мистецтвами).
218.	Fortes Fortūna adjŭvat. (Terentius)	Сильним доля допомагає.
219.	Gravis ira regum est semper. (Syrus)	Гнів царів завжди важкий.
220.	Non quareit aeger medĭcum eloquentem. (Syrus)	Хворий не шукає красномовного лікаря.
221.	Crudēlem medĭcum intempĕrans aeger facit. (Syrus)	Жорстоким лікаря робить нетерплячий хворий.
222.	De audītu.	На слух (з чутки).	4-а відміна іменника (declinatio IV).
223.	A casu ad casum.	Час від часу. (від випадку до випадку)
224.	Largā manu.	Щедрою рукою.
225.	Brevi manu.	Короткою рукою (без формальностей).
226.	Lapsus calămi.	Помилка пера.
227.	Lapsus linguae.	Помилка мови.
228.	Lapsus memoriae.	Похибка пам’яті.
229.	Lusus natūrae.	Гра природи.
230.	Motu proprio.	З власної ініціативи.
231.	Omnium consensu.	За згодою усіх.
232.	Tacĭto consensu.	За мовчазною згодою.
233.	Senātus populusque Romānus (SPQR)	Сенат і римський народ.
234.	Casus infēlix.	Нещасний випадок.
235.	Casus belli.	Привід до війни.
236.	Ocŭlis, non manĭbus.	Очима, не руками.
237.	E fructu arbor cognoscĭtur.	За плодами пізнається дерево.
238.	E cantu avis dignoscĭtur.	За співом пізнається птах.
239.	Usus est optĭmus magister.	Досвід – найкращий вчитель.
240.	Domus propria – domus optĭma.	Свій дім – найкращий.
241.	Ad rem.	До справи.	5-а відміна іменника (declinatio V).
242.	In spe.	З надією.
243.	Spes ultĭma.	Остання надія.
244.	In medias res.	До середини речей.
245.	Fallax species rerum.	Оманливий вигляд речей.
246.	Status rerum.	Стан справ.
247.	Re, non verbis.	Не словом, а ділом.
248.	Est modus in rebus. (Horatius)	Є міра в речах.
249.	Impōnit finem sapiens et rebus honestis.	Розумний кладе край і почесним справам.
250.	Dies diem docet. (Syrus)	Один день навчає інший.
251.	Nulla dies sine lineā. (Plinius Major)	Жодного дня без рядка.
252.	Carpe diem! (Horatius)	Користуйся днем!
253.	Rerum humānarum domĭna Fortūna.	Фортуна – хазяйка людських справ.
254.	Amīcus certus in re incerta cernĭtur. (Ennius)	Вірний друг пізнається в біді.
255.	Candidior nive.	Біліший за сніг.	Ступені порівняння прикметників (gradus comparationis adjectivorum).
256.	O matre pulchrā filia pulchrior. (Horatius)	О дочка, красивіша ніж її гарна мати!
257.	Honesta mors turpi vitā potior. (Tacĭtus)	Почесна смерть краща за ганебне життя.
258.	Bona opinio homĭnum tutior pecuniā est. (Syrus)	Добра думка людей безпечніша за гроші.
259.	Seniōres priōres.	Старшим за віком – переваги.
260.	Honōres mutant mores, sed raro in meliōres.	Почесті змінюють характери, але рідко на краще.
261.	Brevis ipsa vita, sed in malis fit longior. (Syrus)	Життя як таке коротке, але у бідах буває більш довгим.
262.	Vilius argentum est auro, virtutĭbus aurum. (Horatius)	Срібло дешевше за золото, а золото – за доброчестя.
263.	Vel sapientissĭmus errāre potest.	Навіть найрозумніший може помилятися.
264.	Consultor homĭni tempus est utilissĭmus.	Час – найкорисніший порадник людини.
265.	Pontĭfex maxĭmus.	Верховний жрець (римський папа).
266.	Amīcus Plato, sed magis amīca verĭtas. (Aristotĕles)	Платон мені друг, та істина дорожча (більша подруга).
267.	Citius, altius, fortius.	Швидше, вище, сильніше (олімпійське гасло).
268.	Melius sero, quam numquam.	Краще пізно, ніж ніколи.
269.	Id est. (i.e.)	Тобто.	Займенники: вказівні, питальні, відносні, означальні, неозначені, заперечні (pronomina demonstrativa, interrogativa, relativa, determinativa, indefinita, negativa).
270.	Ad hŏc.	До цього.
271.	Suum cuīque.	Кожному своє.
272.	Condicio sine quā non.	Необхідна умова.
273.	Cognosce te ipsum.	Пізнай самого себе.
274.	Eō ipsō.	Тим самим.
275.	Cui prodest?	Кому вигідно?
276.	Cujus regio, ejus religio.	Чия влада, того і релігія.
277.	Qui pro quo.	Одне замість іншого (плутанина).
278.	Nullum malum sine alĭquo bono.	Немає лиха без добра.
279.	Suae quisque fortūnae faber est. (Sallustius)	Кожен творець своєї долі.
280.	Suum cujusque rei tempus est.	Кожній справі свій час.
281.	Semper ĭdem.	Завжди одне й те саме.
282.	De nihĭlo nihil fit. (Lucretius)	З нічого нічого не буває.
283.	Amantes - amentes. (Gabriel Rollenhagen)	Закохані – божевільні.	Participium praesentis activi (PPA).
284.	Sero (tarde) venientĭbus ŏssa.	Тим, хто пізно приходить – кістки.
285.	Vox clamantis in deserto. (Vulgāta)	Голос волаючого у пустелі.
286.	Quídquid id ést, timeó Danaós et dóna feréntes. (Vergilius)	Як там не буде: данайців боюсь і з дарами прибулих. (Що б це не було, боюся данайців і тих, які несуть подарунки.)
287.	Volens – nolens.	Хоч-не-хоч.
288.	Ducunt volentem Fata, nolentem trahunt. (Senĕca apud Cleanthem)	Того, хто бажає (іти), доля веде, того, хто не бажає – тягне.
289.	Abiens, abi.	Якщо ідеш, іди.
290.	Currente calămo.	Написане нашвидкоруч (пером, що біжить).
291.	Anni currentis.	Поточного року.
292.	Vae victis. (Livius)	Горе переможеним.	Participium perfecti passivi (PPP).
293.	Vi victa vis. (Cicĕro)	Сила, переможена силою.
294.	Ab Urbe condīta.	Від заснування Риму.
295.	A mundo condīto.	Від створення світу.
296.	Dicto die.	У зазначений термін (день).
297.	In omnia parātus.	На все готовий.
298.	Loco citāto.	У цитованому місці.
299.	Opus citātum. (o.c.)	Цитований твір.
300.	Dictum – factum.	Сказано – зроблено.
301.	Post scriptum. (P.S.)	Після написаного.
302.	Post factum.	Після зробленого.
303.	Vox audīta perit, littĕra scripta manet.	Почутий голос зникає, написана літера залишається.
304.	Úna salús victís – núllam speráre salútem. (Vergilius)	Єдине спасіння для переможених – не сподіватися на жодне спасіння.
305.	Ave, Caesar, moritūri te salūtant.	Слався, Цезар, ті, що йдуть на смерть, тебе вітають.	Participium futuri activi (PFA).
306.	Facĭle dictu, difficĭle factu.	Легко сказати, важко зробити.	Supinum II.
307.	Vēni, vīdi, vīci. (Caesar)	Прийшов, побачив, переміг.	Perfectum indicativi activi.
308.	Dixi.	Я сказав.
309.	Gallīna scripsit.	Як курка лапою (написала).
310.	Odi et amo. (Catullus)	Люблю й ненавиджу.
311.	Éxēgí monuméntum. (Horatius)	Я спорудив пам’ятник.
312.	Oleum et opĕram perdĭdi. (Plautus)	Я витратив (даремно) олію і працю.
313.	Pater, peccāvi. (Vulgāta)	Батьку, я згрішив.
314.	Et ego in Arcadia fui.	І я був в Аркадії (був щасливим).
315.	Fúimus Tróes, fuít Iliúm et íngens glória Téucrum. (Vergilius)	Були ми троянці, був колись Іліон і слава велика тевкрів.
316.	Amīcus vester, qui fuit rana, nunc est rex.	Ваш друг, який був жабою, тепер цар.
317.	Quae fuĕrant vitia, mores sunt. (Senĕca)	Що було вадами, стало звичаями.	Plusquam- perfectum ind. act.
318.	Actio recta non erit, nisi recta fuĕrit voluntas.	Дія не буде правильною, якщо не буде правильним намір.	Futurum II indicativi activi.
319.	Dónec erís felíx, multós numerábis amícos. Témpora sí fuerínt núbila sólus erís. (Ovidius)	Доки будеш щасливим, матимеш багатьох друзів. Як прийде скрутна година, залишишся на самоті.
320.	Alea jacta est. (Caesar)	Жереб кинуто.	Perfectum ind. pass.
321.	Aut vincĕre, aut mori.	Або перемогти, або вмерти.	Verba deponentia (відкладні дієслова).
322.	Memento mori.	Пам’ятай про смерть. (вітання монахів ордену трапистів)
323.	Post (ante) Christum natum.	Після (до) народження Христа
324.	In patriā natus non est prophēta vocātus.	Народжений на батьківщині не називається пророком (нема пророка на своїй батьківщині).
325.	Poētae nascuntur, oratōres fiunt. (Cicĕro)	Поетами народжуються, ораторами стають.
326.	E vipĕrā rursum vipĕra nascĭtur.	Від гадюки знову народжується гадюка.
327.	Maria montesque pollicēri.	Обіцяти моря і гори.
328.	Conquĕri fortūnas suas. (Plautus)	Скаржитися на свою долю.
329.	Non progrĕdi est regrĕdi.	Не йти вперед означає йти назад.
330.	Etiam innocentes cogit mentīri dolor. (Syrus)	Біда змушує брехати навіть чесних.
331.	Nil admirāri. (Cicĕro)	Нічому не дивуйся.
332.	Sequĕre me!	Йди за мною! (назва путівника)
333.	Rem tene, verba sequentur. (Cato)	Роби справу, а слова прийдуть.
334.	Crescentem sequĭtur pecuniam cura. (Horatius)	Коли зростає багатство, зростають і турботи.
335.	Stultus stulta loquĭtur.	Дурний говорить дурниці.
336.	Curae leves loquuntur, ingentes stupent. (Senĕca)	Малий смуток промовляє про себе, великий – мовчить.
337.	Poēma loquens pictūra.	Поема – це малюнок, що промовляє.
338.	Sic transit gloria mundi.	Так минає слава світу (звертання до майбутнього Папи).	Verba anomalia.
339.	Stultum facit Fortuna quem vult perdĕre. (Syrus)	Того, кого бажає згубити, доля позбавляє розуму.
340.	Velle atque posse non est idem.	Хотіти і могти не є одним і тим самим.
341.	Duābus sedēre sellis.	Сидіти на двох стільцях.	Числівники (numeralia).
342.	Homo unius libri.	Людина однієї книжки (людина, що знає небагато, але грунтовно).
343.	Primus omnium.	Перший з усіх.
344.	Unus multōrum.	Один з багатьох.
345.	Testis unus – testis nullus.	Один свідок – не свідок.
346.	Conscientia – mille testes.	Совість – тисяча свідків.
347.	Tribus verbis.	У трьох словах.
348.	Scio me nihil scīre. (Socrătes)	Я знаю, що я нічого не знаю.	Accusativus cum infinitivo.
349.	An nescis longas regĭbus esse manus? (Ovidius)	Чи ти не знаєш, що в царів довгі руки?
350.	Mendācem memŏrem esse oportet.	Брехуну слід мати гарну пам’ять.
351.	Nihil difficĭle amanti puto, (Cicĕro)	Вважаю, що для закоханого немає нічого важкого.
352.	Homo sum et nil humāni a me aliēnum puto. (Terentius)	Я людина, і вважаю, що ніщо людське мені не чуже.
353.	Credo te, Aeacĭda, Romānos vincĕre posse. (Ennius)	Вірю, що ти, Еакід, можеш перемогти римлян. Або: вірю, що римляни можуть перемогти тебе.
354.	Qui tacet consentīre vidētur.	Здається, що той, хто мовчить, погоджується.	Nominativus cum infinitivo.
355.	Pollĭce verso.	Засудити на смерть (опустивши палець).	Ablativus absolutus.
356.	Ventis secundis.	З попутним вітром (у сприятливих обставинах).
357.	Cessante causā, cessant effectus.	Якщо зникає причина, зникає і наслідок.
358.	Latrante uno, latrat statim et alter canis.	Коли загавкає один собака, гавкає й інший.
359.	Duōbus litigantibus, tertius gaudet.	Двоє сваряться, третій радіє.
360.	Mutāto nomĭne, de te fabŭla narrātur. (Horatius)	Хоча ім’я і змінено, у байці розповідається про тебе.
361.	Ars amandi. (Ovidius)	Мистецтво кохання.	Gerundium.
362.	Modus vivendi.	Спосіб життя.
363.	In statu nascendi.	У стані становлення (народження).
364.	Ad memorandum.	Напам’ять.
365.	Ad agendum.	До виконання.
366.	Docendo discĭmus.	Навчаючи, вчимося.
367.	Errando discĭmus.	Вчимося на помилках.
368.	Gútta cavát lapidém non ví, sed saépe cadéndo. (Ovidius)	Крапля точить камінь не силою, а частим падінням.
369.	In disputando verĭtas gignĭtur.	У суперечці народжується істина.
370.	Fama crescit eundo.	Чутка зростає на ходу (під час свого розповсюдження).
371.	Addenda et corrigenda.	Доповнення і виправлення.	Gerundivum.
372.	De duōbus malis minĭmum elegendum.	Вибирати з двох зол найменше.
373.	Deliberandum est diu, statuendum semel. (Syrus)	Обмірковувати треба довго, приймати рішення один раз.
374.	Exceptis excipiendis.	Виключаючи те, що підлягає виключенню.
375.	Mutātis mutandis.	З необхідними виправленнями.
376.	Nunc est bibendum! (Horatius)	А тепер треба випити!
377.	Pacta sunt servanda.	Угоди треба виконувати.
378.	Vigilandum est semper. (Cicĕro)	Треба завжди бути пильним.
379.	De gustĭbus et colorĭbus non est disputandum. (Plinius Minor)	Про смаки і кольори не сперечаються.
380.	Quod erat demonstrandum.	Що й треба було довести.
381.	Áudendúm (e)st: fortés ádjuvat ípsa Venús. (Tibullus)	Треба бути рішучим: сміливим допомагає сама Венера.
382.	Prosit!	Нехай допоможе!	Modus conjunctivus (умовний спосіб). Praesens conjunctivi. Кон’юнкив у незалежних реченнях.
383.	Fiat lux. (Vulgāta)	Нехай буде світло.
384.	Ne noceas.	Не нашкодь.
385.	Ne obliviscāris!	Не забувай! (девіз на гербі)
386.	Quid bonum, felix, faustum, fortunatumque sit! (QBFFFQS)	Нехай це буде тобі на добро, щастя, благополуччя й удачу.
387.	Sit veniа verbo.	Нехай буде прощене мені це слово.
388.	Audiātur et altĕra pars.	Нехай буде вислухана й інша сторона.
389.	Cédant árma togaé. (Cicĕro)	Нехай зброя поступиться тозі (нехай війна поступиться миру).
390.	Féci quód potuí, faciánt melióra poténtes.	Я зробив, що зміг, нехай той, хто може, зробить краще.
391.	Sí quidquid ágis, prudénter agás et réspice fínem.	Якщо щось робиш, роби це сумлінно і зважай на кінець.
392.	Qui desidĕrat pacem, praepāret bellum.	Хто сподівається на мир, мусить готуватися до війни.
393.	Dicāmus bona verba!	Говорімо хорощі слова!
394.	Rapiāmus, amīci, occasiōnem de die! (Horatius)	Хапаймо, друзі, від дня можливість!
395.	Ómnia víncit Amór, et nós cedámus amóri. (Vergilius)	Кохання все перемагає, і ми підкоряймося коханню.
396.	Fiat justitia, pereat mundus.	Нехай здійсниться правосуддя, хоча б і загинув світ.
397.	Do ut des.	Я даю, щоб ти дав.	Підрядні речення із сполучником ut.
398.	Non vivĭmus ut edāmus, sed edĭmus ut vivāmus.	Не живемо, щоб їсти, але їмо, щоб жити.
399.	Cave ne cadas.	Стережись, щоб ти не впав.
400.	Cave ut valeas.	Піклуйся про своє здоров’я.
401.	Si foret in terris, ridēret Democrĭtes.	Якби Демокріт був живий, він би сміявся.	Умовні періоди.
402.	Si tacuisses, philosŏphus mansisses.	Якби ти промовчав, залишився б філософом.
403.	Vae soli, quia, cum cecidĕrit, non habet sublevantem se.	Горе самотньому, адже, якщо впаде, не матиме того, хто б його підтримав.	Речення із cum.
404.	Quid dubĭtas, ne fecĕris.	Не роби того, в чому сумніваєшся.	Perfectum conjunctivi.
405.	Quod tibi fiĕri non vis, altĕri ne fecĕris. (Lampridius)	Не роби іншому того, що не хочеш собі.
406.	Nullum est jam dictum, quod non sit dictum prius. (Terentius)	Нема нічого такого, що б не було вже сказано раніше.