Тема 4. Статистичні валютно-фінансові показники 2 страница

Таблиця 4.6.

Класифікація інших державних фінансових потоків: доходи власника/інші зміни в кількості активів

4. Чиста вартість та зміна доходів власника державних активі та пасивів / 5. Чиста вартість та зміна кількості державних активі та пасивів
41/51 Нефінансові активи	411/511 Основні засоби	4111/5111 Будинки і споруди	41111/51111 Житло
4111/51112 Нежитлові будівлі
41113/51113 Інші структури
4112/5112 Машини та обладнання	41121/51121 Транспортне обладнання
41122/51122 Інші машини та обладнання
4113/5113 Інші необоротні активи	41131/51131 Матеріальні активи
41132/51132 Нематеріальні активи
412/512 Товарно-матеріальні запаси	4121/5121 Стратегічні запаси
4122/5122 Інші запаси	41221/51221 Сировина і матеріали
41222/51222 Незавершене виробництво
41223/51223 Готова продукція
41224/51224 Товари для перепродажу
413/513 Цінності
414/514 Невироблені активи	4141/5141 Земля
4142/5142 Ресурси надр
4143/5143 Інші природні активи
4144/5144 Нематеріальні невироблені активи
42/52 Фінансові активи	421/521 Внутрішні	4212/5212 Валюта та депозити
4213/5213 Цінні папери окрім акцій
4214/5214 Кредити
4215/5215 Акції та інші форми капіталу
4216/5216 Страхові технічні резерви
4217/5217 Похідні фінансові інструменти
4218/5218 Інша дебіторська заборгованість
422/522 Іноземні	4222/5222 Валюта та депозити
4223/5223 Цінні папери окрім акцій
4224/5224 Кредити
4225/5225 Акції та інші форми капіталу
4226/5226 Страхові технічні резерви
4227/5227 Похідні фінансові інструменти
4228/5228 Інша дебіторська заборгованість
423/523 Монетарне золото і СДР
43/53 Зобов'язання	431/531 Внутрішні	4312/5312 Валюта та депозити
4313/5313 Цінні папери окрім акцій
4314/5314 Кредити
4315/5315 Акції та інші форми капіталу (тільки державні корпорації)
4316/5316 Страхові технічні резерви
4317/5317 Похідні фінансові інструменти
4318/5318 Інша кредиторська заборгованість
432/532 Іноземні	4322/5322 Валюта та депозити
4323/5323 Цінні папери окрім акцій
4324/5324 Кредити
4325/5325 Акції та інші форми капіталу (тільки державні корпорації)
4326/5326 Страхові технічні резерви
4327/5327 Похідні фінансові інструменти
4328/5328 Інша кредиторська заборгованість

Джерело: [21] в авторській редакції.

Відповідно до національних стандартів класифікації фінансових показників виділяють [19]:

А. Класифікація доходів і отриманих офіційних трансферів

Б. Класифікація кредитування за вирахуванням погашення

B. Класифікація операцій фінансування бюджетного дефіциту

Г. Класифікація державного боргу.

Розглянемо більш детально ці класифікації.

Класифікація доходів і отриманих офіційних трансферів включає наступні статті:

1. Загальні доходи і отримані офіційні трансфери (п.2+ п.7)

2. Загальні доходи (п.3+ п.б)

3. Поточні доходи (п.4+ п.5)

4. Податкові надходження:

4.1. Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення
ринкової вартості.

4.2. Відрахування на соціальне страхування

4.3. Податки на фонд заробітної плати і робочу силу.

4.4. Податки на власність.

4.5. Внутрішні податки на товзрн та послуги

4.6. Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції

4.7. Інші податки.

5. Неподаткові надходження:

6. Доходи від операцій з капіталом:

7. Отримані офіційні трансфери.

Класифікація видатків і кредитування за вирахуванням погашення проводиться за двома основними ознаками:

• призначення або функція, з виконанням якої пов'язані видатки
(функціональна класифікація):

• економічна характеристика операцій, шо обумовлюють ці видатки
(економічна класифікація).

Функціональна класифікація видатків та кредитування за вирахуванням
погашення має наступний вигляд:

1. державні послуги загального характеру;

2. оборона;

3. громадський порядок та безпека;

4. світа;

5. охорона здоров'я;

6. соціальне страхування та соціальне забезпечення;

7. житлово-комунальне господарство;

8. організація відпочинку і діяльність в сферах культури та релігії;

9. паливно-енергетичннй комплекс;

10. сільське господарство, лісове господарство, рибальство та полювання.

11. добувна промисловість та корисні копалини (за виключенням палива);

12. обробна промисловість;

13. будівництво;

14. транспорт і зв'язок;

15. інші послуги, пов’язані з економічною діяльністю;

16. видатки не віднесені до основних груп.

У функціональній класифікації видатків бюджету можна виділити чотири
категорії:

- державні послуги загального призначення;

- суспільні та соціальні послуги;

- державні послуги, пов'язані з економічною діяльністю;

- інші функції.

Класифікація видатків та кредитування за вирахуванням погашення у відповідності з економічними характеристиками цих двох категорій (економічна класифікація) визначає ті види операцій, які використовуються закладами державного управління для виконання ними своїх функцій, а також вплив цих операцій на ринок товарів і послуг, фінансовий ринок, на розподіл доходів в інших частинах економіки.

Принципова схема класифікації:

1. Сукупні видатки і кредитування за вирахуванням погашення (п.2 + п.5)

2. Сукупні видатки (п.З + п.4)

3. Поточні видатки

3.1. Видатки на товари і послуги

3.2. Виплати відсотків

3.3. Субсидії та інші трансферні платежі

4. Капітальні видатки

4.1. Придбання основного капіталу

4.2. Придбання товарів для створення запасів

4.3. Придбання землі і нематеріальних активів

4.4. Капітальні трансфери

5. Кредитування мінус погашення

5.1. Внутрішнє кредитування

5.2. Зовнішнє кредитування

Міжнародним валютним фондом рекомендуються дві класифікації
операцій фінансування бюджетного дефіциту: за типом кредитора та за типом
боргового зобов'язання.

Кредитори або власники боргових зобов'язань класифікуються за однорідністю економічної поведінки, шо дозволяє отримувати інформацію про імовірний вплив на економіку. Схема класифікації операцій фінансування бюджетного дефіциту за типом кредитора має наступний вигляд:

1. Загальне фінансування (п.2+ п.З)

2. Внутрішнє фінансування

2.1. Від інших частин сектору державного управління

2.2. Від органів грошово-кредитного регулювання

2.3. Від депозитних банків

2.4. Інше внутрішнє фінансування

2.5. Коригування

3. Зовнішнє фінансування

3.1. Від міжнародних організацій економічного розвитку

3.2. Від закордонних закладів управління

3.3. Інше зовнішнє запозичення

3.4. Зміни в обсягах готівкових грошових засобів, депозитів та цінних
паперів, призначених для управління ліквідністю.

Класифікація операцій фінансування побудована таким чином, щоб показати джерела надходжень фінансових засобів, необхідних для покриття дефіциту сектору державного управління, а також використання коштів, утворених в результаті перевищення доходів над видатками.

Класифікація операцій фінансування бюджетного дефіциту за типом боргового зобов’язання дозволяє отримувати інформацію про способи фінансування дефіциту або розподілу фінансових ресурсів, що утворюються в результаті перевищення доходів над видатками.

Загальна схема такої класифікації має наступні статті:

1. Загальне фінансування (п.2 + п.З)

2. Внутрішнє фінансування

2.1. Довгострокові облігації

2.2. Короткострокові облігації та векселі

2.3. Довгострокові позики, не віднесені до інших категорій

2.4. Короткострокові позики і аванси, не віднесені до інших категорій

2.5. Інші зобов'язання

2.6. Зміни в обсягах готівкових грошових коштів, депозитів та цінних паперів, призначених для управління ліквідністю

3. Зовнішнє фінансування

3.1. Довгострокові облігації

3.2. Короткострокові облігації та векселі

3.3. Довгострокові позики, не віднесені до інших категорій

3.4. Короткострокові позики і аванси, не віднесені до інших категорій

3.5. Інші зобов'язання

3.6. Зміни в обсягах готівкових грошових коштів, депозитів та ціннихпаперів, призначених для управління ліквідністю.

В розглянутій класифікації розрізняють запозичення у формі позик, шо не призначені для обігу, і запозичення у формі пінних паперів. Проводиться розмежування між короткостроковим запозиченням і довгостроковим запозиченням (до року і більше року), передбачена окрема категорія для інших зобов'язань.

Сучасна бюджетна класифікація України введена в 1998 р.. побудована з використанням досвіду побудови аналогічних класифікацій іншими країнами, в якій враховані рекомендації міжнародних фінансових організацій і прийнята до уваги національна специфіка. Загальні принципи побудови бюджетної класифікації України встановлені і закріплені законодавством. Характерними рисами нової класифікації є більш широке число показників, що використовуються у процесі побудови і виконання бюджету, а також зміна загальної структури бюджетної класифікації. Бюджетна класифікація єдина для всіх суб’єктів бюджетного процесу в Україні, вона встановлює порядок групування статей доходів і видатків бюджету у відповідності до їх економічного, функціонального та відомчого змісту.

Українська класифікація доходів і отриманих офіційних трансферів включає наступні статті:

1. Сукупні доходи, офіційні трансфери та державні цільові фонди (п.2+ п.7+ п.8)

2. Сукупні доходи (п.З + п.6)

3. Поточні доходи (п.4 + п.5)

4. Податкові надходження:

4.1.Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості (прибутковий податок з громадян, податок на прибуток підприємств);

4.2. Податки на власність (податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів);

4.3. Платежі за використання природних ресурсів (відрахування на геологорозвідувальні роботи; плата за використання лісових ресурсів; плата за землю; плата за користування надрами; плата за спеціальне користування водними ресурсами);

4.4. Внутрішні податки на товари та послуги (податок на додану вартість, акцизний збір з вітчизняних товарів; акцизний збір з імпортних товарів; ліцензії на підприємницьку та професійну діяльність; плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності);

4.5. Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції (ввізне мито, консульські послуги);

4.6. Інші податки (місцеві податки та збори, надходження плати за надання послуг з оформлення документів на право виїзду за кордон).

5. Неподаткові надходження:

5.1. Доходи від власності та підприємницької діяльності (надходження спеціальних коштів бюджетних установ; надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України; надходження до бюджету сум відсотків банків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами; рентна плата; надходження коштів від приватизації державного майна);

5.2. Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу (збори, що стягуються Державною автомобільною інспекцією України; плата за утримання дітей в школах-інтернатах; плата від осіб поміщених у медичні витверезники; плата за утримання вихованців спеціальних шкіл та спеціальних профтехучилищ; плата за оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств; державне мито);

5.3. Надходження від штрафів та фінансових санкцій (суми, що стягнуті з винних осіб за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації; адміністративні штрафи та інші санкції; надходження штрафних санкцій за порушення правил пожежної безпеки);

5.4. Інші неподаткові надходження (надходження коштів від реалізації конфіскованого митними органами майна; надходження коштів від реалізації товарів та інших предметів, конфіскованих правоохоронними органами та іншими уповноваженими органами, і конфіскована валюта; надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості підприємств, організацій установ, щодо яких минув строк позовної давності; надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, майна, передачі в оренду основних фондів Збройних Сил України та інших військових формувань, а також за виконані ними роботи та надані послуги; надходження сум у різниці за природний газ; надходження сум перевищення фактичного фонду споживання над розрахунковим; інші надходження);

6. Доходи від операцій з капіталом;

6.1. Надходження від продажу основного капіталу (надходження коштів від реалізації безхазяйського майна, майна, що за правом спадкоємця перейшло у власність держави, та скарбів, надходження коштів до Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України);

6.2. Надходження від продажу державних запасів товарів (відшкодування витрат Державного бюджету України за відпущені і неоплачені в минулих роках матеріальні ресурси з державного матеріального резерву).

7. Офіційні трансфери:

7.1. Від органів державного управління інших рівнів (дотації, одержані з Державного бюджету України; дотації, одержані з республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, міських, міст Києва та Севастополя бюджетів; дотації одержані з районних бюджетів, крім міст районного підпорядкування; кошти, одержані за взаємними розрахунками з іншими бюджетами кошти, одержані сільськими, селищними бюджетами; надходження коштів з бюджетів нижчих рівнів до державного бюджету України; бюджету Автономної Республіки Крим, обласних та міських бюджетів; районних бюджетів);

7.2. З-за кордону.

8. Державні цільові фонди;

В класифікації доходів передусім виділяються податкові надходження, які являють собою обов'язкові безоплатні, безповоротні платежі органам державного управління, і неподаткові надходження. Податкові надходження класифікуються за характером бази оподаткування або за видом діяльності, в результаті якої виникають податкові зобов'язання. Неподаткові надходження групуються за їх характером.

Доходи бюджету в більшості країн світу класифікуються за джерелами і за видами. Доходи від державних підприємств та майна, як правило, відображаються у різних кошторисах. Існують також інші види класифікацій доходів, наприклад, юридична та фінансова. Юридична класифікація поділяє доходи за способом їх отримання:

- з примусу держави - податки, збори;

- без використання сили держави - плата за послуги, доброчинні внески.

Фінансова класифікація виходить з поділу доходів на безповоротні, або постійні (наприклад, податки) та тимчасові (наприклад, позики).

Застосовуються в бюджетній практиці також різні системи класифікацій видатків: міністерська (відомча), предметна, економічна, змішана.

В Україні використовують функціональну, економічну та відомчу класифікації видатків бюджету. Класифікація за функціональними ознаками (функціональна класифікація) відображає концепцію фінансів як інструменту державної урядової політики і здійснюється у відповідності до функцій держави.

Державні видатки і кредитування за вирахуванням погашення класифікується у відповідності до економічного характеру операцій (економічна класифікація): відшкодована операція чи безоплатна, на які цілі орієнтовані видатки (поточні, капітальні), з зазначенням видів отриманих товарів і послуг, а також секторів і підсекгорів. що отримали трансфери.

Переважно економічна класифікація використовується для визначення характеру діяльності закладів державного управління та їх впливу на економіку країни.

У відомчій класифікації видатки бюджету групуються за відомчою ознакою. В класифікації є перелік прямих одержувачів коштів державного бюджету. Виділені усі міністерства, найважливіші відомства, органи законодавчої, виконавчої та судової влади; дається класифікація цільових статей видатків бюджету: деталізуються напрями фінансування за цільовими статтями та прямими одержувачами коштів.

Наведемо укрупнену схему функціональної класифікації видатків бюджету:

1. Державне управління.

2. Судова влада.

3. Міжнародна діяльність.

4. Фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу.

5. Національна оборона.

6. Правоохоронна діяльність і забезпечення безпеки держави.

7. Освіта.

8. Охорона здоров'я.

9. Соціальний захист.

10. Житлово-комунальне господарство.

11. Культура і мистецтво.

12. Засоби масової інформації.

13. Фізична культура і спорт.

14. Промисловість і енергетика.

15. Будівництво.

16. Сільське господарство, лісове господарство, рибальство і мисливство.

17. Транспорт, дорожнє господарство, зв'язок, телекомунікації, інформатика.

18. Інші послуги, пов'язані з економічною діяльністю.

19. Заходи, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення.

20. Охорона навколишнього середовнша та ядерна безпека.

21. Попередження та ліквідація надзвичайних ситуацій і наслідків стихійного лиха.

22. Поповнення державних запасів і резервів.

23. Обслуговування державного боргу.

24. Державні цільові фонди (за винятком Фонду для здійснення заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення).

25. Видатки не віднесені до основних груп.

Схема української класифікації операцій фінансування бюджетного дефіциту за типом кредитора має наступний вигляд:

1. Загальне фінансування (п.2 + п.З).

2. Внутрішнє фінансування:

2.1. Фінансування за рахунок коштів бюджетів різних рівнів і державних фондів:

- позики, одержані з державних фондів;

- позики, одержані з бюджетів виших рівнів;

- позики, одержані з бюджетів виших рівнів.

2.2. Фінансування за рахунок позик Національного банку України.

2.3. Фінансування за рахунок комерційних банків.

2.4. Інше внутрішнє фінансування:

- позики інших фінансових установ;

- позики нефінансових державних підприємств;

- позики нефінансового приватного сектору.

2.5. Коригування:

- збільшення суми непогашеної позики через нагромадження сум відсотків, нарахованих за певний період;

- різниця між вартісною оцінкою зазначених вище статей і курсом нового випуску зобов'язань;

- різниця між вартісною оцінкою зазначених вище статей і ціною при погашенні зобов'язань;

- безготівковий випуск або погашення боргових зобов'язань;

- переоцінка вартості в національній валюті.

3. Зовнішнє фінансування:

3.1. Позики, надані міжнародними організаціями економічного розвитку.

3.2. Позики надані урядами іноземних держав.

3.3. Позики надані іноземними комерційними банками.

3.4. Позики надані постачальниками.

3.5. Зміна залишків бюджетних коштів в установах банків в іноземній валюті.

3.6. Зміна обсягів депозитів і цінних паперів.

3.7. Інше зовнішнє фінансування.

Вітчизняна схема класифікації державного боргу за типом кредитора виглядає наступним чином:

1. Загальна сума боргу.

2. Внутрішній борг:

2.1. Заборгованість перед юридичними особами.

2.2. Заборгованість перед банківськими установами:

- перед Національним банком України;

- за позиками, одержаними для фінансування дефіциту;

- за позиками, одержаними для фінансування дефіциту бюджету поточного року;

- за позиками, одержаними для фінансування дефіциту бюджету минулих років;

- за іншими позиками та зобов'язаннями;

- за компенсаційними виплатами населенню в установах Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху;

- за залишками вкладів населення, централізованих колишнім Ощадним банком СРСР, та компенсаціями за ними:

- заборгованість сільськогосподарських підприємств за довгостроковими позичками, що віднесена на державний борг;

- за сумами, спрямованими на індексацію обігових коштів державних підприємств та організацій;

- компенсація витрат знецінення грошової частини коштів статутних фондів банків за станом на 1 січня 1992 року;

- заборгованість перед іншими банками.

2.3. Заборгованість перед іншими органами управління.

2.4. Внутрішня заборгованість, не віднесена до інших категорій.

2.5. Коригування, пов'язане з різницями у вартісних оцінках.

3. Зовнішній борг:

3.1. Заборгованість за позиками, одержаними від міжнародних організацій економічного розвитку.

3.2. Заборгованість за позиками, наданими іноземними державами, в тому числі під гарантії Уряду.

3.3.Заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками.

3.4. Заборгованість за позиками, наданими постачальниками.

3.5. Зовнішня заборгованість, не віднесена до інших категорій.

3.6. Коригування, пов'язане з різницями у вартісних оцінках.

Данні про борг показують загальну суму зобов'язань сектору державного управління не зменшену на величину вимог до інших секторів економіки. Державний борг статистично визначається сумарними визнаними прямими зобов'язаннями закладів управління перед іншими секторами економіки або рештою країн світу. Зобов'язання обслуговуються через виплату відсотків, і можуть зменшуватись, коли відбувається погашення основної суми боргу.

Найбільш важливою класифікацією державного боргу є класифікація за типом держателів боргових зобов ’язань, за типом кредитора:

1. Загальна сума боргу (п.2+ п.З).

2. Внутрішній борг:

2.1. Іншим частинам сектору державного управління.

2.2. Органам грошово-кредитного регулювання.

2.3. Депозитним банкам.

2.4. Інша внутрішня заборгованість.

2.5. Коригування, пов'язане з різницями у вартісних оцінках.

3. Зовнішній борг:

3.1. Міжнародним організаціям економічного розвитку.

3.2. Закордонним закладам управління.

3.3. Інша зовнішня заборгованість.

3.4. Коригування, пов'язане з різницями у вартісних оцінках.

Щоби запобігти повторному рахунку, до внутрішнього боргу (або до його окремих позицій) не включають вже розміщені в таблиці боргові зобов'язання іншим частинам сектору державного управління (окремим його рівням або сектору в цілому). Рекомендується утворювати ряд довідкових статей, наприклад: внутрішній борг, шо погашається в іноземній валюті: внутрішній борг, шо погашається в національній валюті та ін. Додатковими класифікаціями державного боргу можуть бути класифікації непогашеного боргу за секторами і підсекторами економіки, за типом боргового зобов'язання. Схема класифікацїї державного боргу за типом боргового зобов ’язання має наступний вигляд:

1. Загальна сума боргу (п.2 + п.З).

2. Внутрішній борг:

2.1. Заборгованість за довгостроковими облігаціями.

2.2. Заборгованість за середньостроковими облігаціями.

2.3. Заборгованість за короткостроковими облігаціями та векселями.

2.4. Заборгованість за кредитами, одержаними на фінансування дефіциту бюджету.

2.5. Заборгованість за відсотками, нарахованими по кредитах, одержаних на фінансування дефіциту бюджету.

2.6. Заборгованість за іншими зобов'язаннями.

3. Зовнішній борг:

3.1. Заборгованість за довгостроковими облігаціями.

3.2. Заборгованість за середньостроковими облігаціями.

3.3. Заборгованість за короткостроковими облігаціями та векселями.

3.4. Заборгованість за позиками, не віднесеними до інших категорій.

3.5. Заборгованість за іншими зобов'язаннями.

1.2. Система показників грошового обігу зображена на Рис. 4.2.

Рис. 4.2. Система показників грошового обігу. Джерело: [19].

Номінальна грошова маса (М) — це кількість грошей у обігу або запас активів у ліквідній формі. Грошова маса може бути обчислена тільки на визначений момент часу, тобто є моментним показником і характеризує кількість грошей в економічній системі на визначений момент часу — на початок або кінець періоду (місяця, кварталу, року).

Грошовий обіг (VM) — сукупність грошових операцій за період часу, чи потік грошової маси. Грошовий обіг — інтервальний показник. Обчислюючи кількість грошей, необхідно чітко розрізняти два показники — гроші як запас і гроші як потік, тобто оборот за період.

Показник реальної грошової маси (М/Р) характеризує кількість грошей необхідних для забезпечення реального рівня виробництва, який враховує інфляцію і залежність реального виробництва від величини грошової маси в довгостроковому періоді.

Швидкість обороту грошей (V) — характеризує інтенсивність руху грошових знаків при функціонуванні їх як засобів обороту і засобів платежу, розраховується в разах і показує як кожен карбованець грошової маси використовується на придбання готових товарів і послуг за період часу. Вона характеризує кількість товарів, виготовлених на 1 грн. грошової маси, або реальну купівельну спроможність національної валюти.

Індекс купівельної спроможності карбованця показує, у скільки раз знецінилися гроші, тобто характеризує інфляцію, і може обчислюватися по відношенню до грошової одиниці поточного і базисного періодів. Якщо індекс цін за аналізований період зросте, то індекс купівельної спроможності карбованця знизиться і навпаки.

Рівень монетаризації економіки характеризує запас грошової маси на 1 грн. валового внутрішнього продукту. Цей показник є найважливішим індикатором стану грошової сфери, тому що його рівень можна оцінити на основі міжнародних зіставлень. Його динаміка досить стабільна, а рівень у ведучих розвинутих країнах може служити орієнтиром для країн з перехідною економікою. Для розвинутих країн рівень монетаризації в даний час складає від 60% до 80%.

Готівковий грошовий обіг — це рух готівки в процесі обороту товарів, надання послуг і здійснення різних платежів.

Безготівковий грошовий обіг — це частина грошового обігу, у якому рух грошей відбувається у виді перерахування сум з рахунку платника на рахунок одержувача шляхом взаємних вимог, тобто без участі готівки. Розрахунки здійснюються через кредитні установи під їх контролем в основному за згодою платника і при наявності в нього засобів на рахунках (банківських депозитах) за фактом відвантаження продукції (надання послуг) чи попередньо (передоплата).

Грошовий мультиплікатор (Км) — це коефіцієнт, який служить мірою збільшення грошової маси в результаті безготівкової емісії (банківської емісії). Він показує, у скільки разів грошова маса більше величини готівки в банківській системі.

Грошова база (Н) — самостійний компонент грошової маси, що характеризує величину коштів, які надійшли в систему комерційних банків, і обчислюється двома показниками:

- грошова база у вузькому розумінні включає готівку в обороті (випущену Національним банком України без обліку готівки в сховищах);

- грошова база в широкому розумінні включає готівку в обороті плюс кореспондентські рахунки і обов'язкові резерви комерційних банків у Національному банку України (готівка в національній валюті).

Сучасні фінансові системи включають і інші види ліквідних активів, які можна розглядати як гроші. Це високоліквідні державні чи інші ринкові цінні папери.

Державні цінні папери —це форма існування державного внутрішнього боргу, чи державного зобов'язання, емітентом якого виступає центральний уряд місцеві органи влади і державні підприємства з метою акумуляції грошових ресурсів. Державні цінні папери є найбільш надійними цінними паперами і мають пільгове оподатковування (аж до повного звільнення від сплати податків). Як правило, це папір з фіксованою вартістю — депозитні сертифікати, банківські акцепти, державні короткострокові цінні папери й облігації. Вони менш ліквідні, чим банківські депозити, але їх можна легко поміняти на гроші або використовувати як засіб платежу.

В даний час запаси світових грошей в Україні обчислюються показниками міжнародних резервів (міжнародних ліквідних активів). Ці активи виступають як засіб регулювання платіжного балансу.

Дата добавления: 2014-11-29